смотреть на рефераты похожие на "Инфляция: общая теория"
Вступ.
ІНФЛяЦія яК СПЕЦіФічНА яКіСТЬ ПАПЕРОВИХ ГРОШЕЙ ВіДОМА ВЖЕ БАГАТО СТОЛіТЬ.
ЩЕ У 18 СТ. З’яВИЛАСя ВЕЛИКА КіЛЬКіСТЬ НАУКОВИХ РОБіТ, В яКИХ
РОЗГЛяДАЛАСЬ ЗАЛЕЖНіСТЬ МіЖ КіЛЬКіСТЮ ЗОЛОТА, СРіБЛА В ЄВРОПі, РОСТОМ ЦіН
ТА РОЗВИТКОМ ВИРОБНИЦТВА. БіЛЬШіСТЬ АВТОРіВ СТВЕРДЖУВАЛИ, ЩО ЦіНИ НЕ
ОБОВ’яЗКОВО ЗРОСТАЮТЬ, КОЛИ ДЛя ЗАБЕЗПЕчЕННя БіЛЬШИХ ОБСяГіВ ВИРОБНИЦТВА
ВИКОРИСТОВУЮТЬСя ДОДАТКОВі ОБСяГИ СРіБЛА ТА ЗОЛОТА. І ХОч САМА ПО СОБі
КіЛЬКіСТЬ ГРОШЕЙ НЕ МАє АБСОЛЮТНО НіяКОГО ЕКОНОМічНОГО ЗНАчЕННя, ПРОЦЕС
ЗБіЛЬШЕННя КіЛЬКОСТі ГРОШЕЙ В ОБіГУ МОЖЕ МОЖЕ ЗНАчНО ВПЛИВАТИ НА
ВИРОБНИЦТВО. НАЙБіЛЬШ яСКРАВИМИ ПРЕДСТАВНИКАМИ ДОКТРИНИ «ГРОШі СТИМУЛЮЮТЬ
ТОРГіВЛЮ» БУЛИ ТАК ЗВАНі ПАПЕРОВО-ГРОШОВі МЕРКАНТИЛіСТИ ДЖОН ЛОУ З ЙОГО
ПРАЦЕЮ «АНАЛіЗ ГРОШЕЙ ТА ТОРГіВЛі» (1705), ЯКОБ ВАНДЕРМЕТ- «ГРОШі
ВіДПОВіДАЮТЬ ВСіМ РЕчАМ»(1734), єПіСКОП БЕРКЛі- «ВОПРОШАЮЩИЙ» (1737), ЩО
РОБИЛИ ВИСНОВОК, ЩО ПОВЗУчА іНФЛяЦія МОЖЕ СПРИяТИ ЕКОНОМічНОМУ ЗРОСТАННЮ,
ПРИПУСКАЮчИ ПРИ ЦЬОМУ НАяВНіСТЬ ПОСТіЙНОї РИНКОВОї НЕРіВНОВАГИ.
ПРОТИЛЕЖНі ПОГЛяДИ НА Ці РЕчі МОЖНА ЗНАЙТИ У КАНТіЛЬОНА В «НАРИСі ПРО
ПРИРОДУ ТОРГіВЛі»(1755), ЩО ПЕРЕВЕРНУВ ГРОШОВИЙ АНАЛіЗ З ГОЛОВИ НА НОГИ,
ПОКАЗАВШИ, ЩО ВПЛИВ ЗРОСТАННя КіЛЬКОСТі ГРОШЕЙ НА ЦіНИ ТА ДОХОДИ ЗАЛЕЖИТЬ
ВіД СПОСОБУ ПОПАДАННя ГОТіВКОВИХ ГРОШЕЙ В ЕКОНОМіКУ.
ВЕЛИКУ УВАГУ ПРИДіЛяВ ПРОБЛЕМі іНФЛяЦії і РіКАРДО, яКИЙ ВВАЖАВ, ЩО
КОНВЕРТОВАНіСТЬ ПАПЕРОВИХ ГРОШЕЙ ЗАБЕЗПЕчУє АВТОМАТИчНИЙ КОНТРОЛЬ ЗА
НАДЛИШКОВОЮ ЕМіСієЮ ГРОШОВОї ОДИНИЦі АБО ПАПЕРОВО-ГРОШОВОЮ іНФЛяЦієЮ.
ДЖОН СТЮАРТ МіЛЛЬ ПОВТОРЮВАВ СТОСОВНО іНФЛяЦії ОСНОВНі ПОЛОЖЕННя РіКАРДО.
ДОКАЗИ ЮМА-КАНТіЛЬОНА ПРО ПОЗИТИВНИЙ ВПЛИВ НА ВИРОБНИЦТВО БіЛЬШОї
КіЛЬКОСТі ГРОШЕЙ ВіН ЗАПЕРЕчУВАВ, СТВЕРДЖУЮчИ, ЩО В ПОДіБНіЙ СИТУАЦії
ДОХОДИ ОДНИХ ПЕРЕКРИВАЮТЬСя ЗБИТКАМИ іНШИХ.
НАДЗВИчАЙНО ЦіКАВИМИ є СТВЕРДЖЕННя КЕЙНСА ПО ПРОБЛЕМАМ іНФЛяЦії, яКИЙ
РОЗГЛяДАє ОСТАННЮ яК ТАКИЙ СТАН ЕКОНОМіКИ, КОЛИ КРИВА СУКУПНОГО ПОПИТУ
ПЕРЕТИНАє КРИВУ СУКУПНОї ПРОПОЗИЦії В ТОчЦі ДОХОДУ, ЩО ПЕРЕВИЩУє РіВЕНЬ
ОСТАННЬОГО В УМОВАХ ПОВНОї ЗАЙНяТОСТі. Ці ПОЛОЖЕННя СТАЛИ ВИХіДНОЮ БАЗОЮ
ДИСКУСії 50Х РОКіВ ХХ СТ., В ОСНОВУ яКОї ЛяГЛА ТАК ЗВ. «КРИВА ФіЛЛіПСА»,
ПРО яКУ МИ РОЗПОВіМО ПіЗНіШЕ.
МОНЕТАРИЗМ, ЗМіНИВШИ КЕЙНСіАНСЬКі ТЕОРії У 80Х РР. ВЖЕ НЕ ПРОСТО ВКЛЮчАє
ПРОБЛЕМИ іНФЛяЦії В МАКРОЕКОНОМічНУ ТЕОРіЮ. ПРОБЛЕМИ іНФЛяЦії СТАЮТЬ
НАЙВАЖЛИВіШОЮ СКЛАДОВОЮ чАСТИНОЮ ОСТАННЬОї. «ПіД іНФЛяЦієЮ- ПИШЕ М.
ФРіДМЕН, -я РОЗУМіЮ СТіЙКЕ ТА БЕЗПЕРЕРВНЕ ЗРОСТАННя ЦіН, ЩО ЗАВЖДИ і
ВСЮДИ ВИСТУПАє яК ГРОШОВИЙ ФЕНОМЕН, ВИКЛИКАНИЙ НАДМіРНОЮ МАСОЮ ГРОШЕЙ ПО
ВіДНОШЕННЮ ДО ВИПУСКУ ПРОДУКЦії». СТВРЕДЖУєТЬСя, ЩО ПРИчИНИ іНФЛяЦії - У
СФЕРі ОБіГУ, А ТОМУ ДОПУСКАєТЬСя ОБМЕЖЕННя ВПЛИВУ ДЕРЖАВИ НА ПРОЦЕСИ
СУСПіЛЬНОГО ВИРОБНИЦТВА.
ПАРАЛЕЛЬНО З СЕРЕДИНИ 60Х РР. У СВіТОВіЙ ЕКОНОМічНіЙ НАУЦі ФОРМУєТЬСя
НОВИЙ НАПРяМ У ДОСЛіДЖЕННі іНФЛяЦії. ЙОГО ПРЕДСТАВНИКИ ВИХОДяТЬ З
НЕОБХіДНОСТі КОМПЛЕКСНОГО АНАЛіЗУ яВИЩ ГРОШОВОї СФЕРИ: ВИВчЕННя ТіСНОГО
ПЕРЕПЛЕТіННя ГРОШОВИХ ТА ЗАГАЛЬНОЕКОНОМічНИХ ФАКТОРіВ РОСТУ ЦіН. ЗВіДСИ
ВИПЛИВАє, ЩО НЕЗАЛЕЖНО ВіД ТОГО, яКі ПРИчИНИ є ПОчАТКОВИМИ іМПУЛЬСАМИ,
БУДЬ-яКЕ ПіДВИЩЕННя ЦіН ВИКЛИКАє НЕОБХіДНіСТЬ ПіДВИЩЕННя ОБСяГіВ ГРОШОВОї
МАСИ, і НАВПАКИ.
ЧАСТО ЗРОСТАННя ГРРОШОВОї МАСИ ВИСТУПАє ВЖЕ НЕ яК ПРИчИНА РОСТУ ЦіН, А яК
ЙОГО ПОХіДНА. ПРИчИНИ ТА НАСЛіДКИ іНФЛяЦії ЗМіНЮЮТЬСя МіСЦяМИ, ТОМУ
ВСіЛяКЕ ЗРОСТАННя ЦіН ВИКЛИКАє ПіДСИЛЕННя іНФЛяЦії і СТАє ТИМ САМИМ іНФЛяЦіЙНИМ. ЗГіДНО З ЦієЮ ТЕОРієЮ, іНФЛяЦія, ОСОБЛИВО В УМОВАХ
ПЕРЕХіДНОї ЕКОНОМіКИ, ЗУМОВЛЮєТЬСя БАГАТЬМА ПРОЦЕСАМИ, ЩО ВіДБУВАЮТЬСя В
СФЕРі ГРОШОВОГО ОБіГУ ТА БЕЗПОСЕРЕДНЬО В СУСПіЛЬНОМУ ВИРОБНИЦТВі. ДЕ Б НЕ
РОЗПОчАЛАСя Дія іНФЛяЦіЙНИХ ФАКТОРіВ- У ВИРОБНИЦТВі, У СФЕРі ДЕРЖАВНИХ
ФіНАНСіВ, У ГРОШОВО-КРЕДИТНіЙ СФЕРі- іНФЛяЦіЙНЕ ЗРОСТАННя ЦіН
СУПРОВОДЖУєТЬСя ЗБіЛЬШЕННяМ (АБСОЛЮТНИМ чИ ВіДНОСНИМ) ГРОШОВОї МАСИ.
СПОчАТКУ ВОНО ВіДБУВАєТЬСя В АКТИВНОМУ ОБіГУ ЗА РАХУНОК ЗМЕНШЕННя
НАГРОМАДЖЕНЬ, А ПОТіМ ЗРОСТАє ЗАГАЛЬНА МАСА ГРОШЕЙ. ПЕРЕПОВНЕННя КАНАЛіВ
ОБіГУ ГРОШОВОЮ МАСОЮ ЗНЕЦіНЮє ГРОШОВУ ОДИНИЦЮ.
САМЕ РОЗГЛяДУ іНФЛяЦіЙНИХ ПРОЦЕСіВ, ЗОКРЕМА чИННИКіВ, ЩО СПРИчИНяЮТЬ іНФЛяЦіЮ, В ПЕРЕХіДНИХ ЕКОНОМіКАХ і БУДЕ ПРИСВячЕНО ЦЮ РОБОТУ. МИ
РОЗГЛяНЕМО Ці чИННИКИ В Дії НА ПРИКЛАДі УКРАїНИ ТА РОЗВИТКУ іНФЛяЦії В її
МЕЖАХ ПРОТяГОМ 1991-1998 РР.
ПРОТЕ, ПЕРЕД ТИМ яК МИ БЕЗПОСЕРЕДНЬО ПРЕРЕЙДЕМО ДО АНАЛіЗУ ФАКТИчНИХ
ПОКАЗНИКіВ, КОРОТКО ОГЛяНЬМО КЛЮчОВі ПОНяТТя З ТЕОРії іНФЛяЦії.
1. СУТЬ IНФЛяЦIї ТА її ПРИчИНИ(ТЕОРЕТИчНИЙ АСПЕКТ)
IНФЛяЦIя ВЛАСТИВА БIЛЬШОСТI ЕКОНОМIчНО РОЗВИНУТИХ КРАIН СВIТУ I є
ОСНОВНОЮ ПРОБЛЕМОЮ В ТИХ КРАIНАХ, ЩО РОЗВИВАЮТЬСя. ДАМО чIТКЕ ВИЗНАчЕННя
ЦЬОМУ ЕКОНОМIчНОМУ ПРОЦЕСУ.
ПIД IНФЛяЦIєЮ, яК ПРАВИЛО, РОЗУМIЮТЬ БУДЬ-яКЕ ЗНЕЦIНЕННя ГРОШОВОI
ОДИНИЦI, ТОБТО СИСТЕМАТИчНЕ ЗРОСТАННя ЦIН НЕЗАЛЕЖНО ВIД ТОГО, яКИМИ
ПРИчИНАМИ ЦЕЙ ПРОЦЕС ВИКЛИКАєТЬСя. ЦЕ, ЗВИчАЙНО, НЕ ОЗНАчАС, ЩО
ПIДВИЩУЮТЬСя ОБОВ’яЗКОВО ВСI ЦIНИ. НАВIТЬ У ПЕРIОДИ ДОСИТЬ ШВИДКОГО
ЗРОСТАННя IНФЛяЦII ДЕяКI ЦIНИ МОЖУТЬ ЗАЛИШАТИСя ВIДНОСНО СТАБIЛЬНИМИ, А
IНШI НАВIТЬ ЗНИЖУВАТИСя.
IНФЛяЦIя ВИНИКАС В РАЗI, яКЩО СУСПIЛЬСТВО НАМАГАТИМЕТЬСя ВИТРАчАТИ
БIЛЬШЕ, НIЖ ДОЗВОЛяЮТЬ ВИРОБНИчI ПОТУЖНОСТI ЕКОНОМIКИ. КОЛИ СУКУПНI
ВИТРАТИ ПЕРЕВИЩУЮТЬ ОБСяГ ПРОДУКТУ ПРИ ПОВНIЙ ЗАЙНяТОСТI, ВIДБУВАСТЬСя
ПIДВИЩЕННя РIВНя ЦIН. ОТЖЕ, НАДМIРНИЙ ОБСяГ СУКУПНИХ ВИТРАТ НОСИТЬ
IНФЛяЦIЙНИЙ ХАРАКТЕР. У ЦЬОМУ РАЗI УРяД ЗОБОВ’яЗАНИЙ ЛIКВIДУВАТИ
НАДЛИШКОВI ВИТРАТИ. ВIН МОЖЕ ЦЬОГО ДОСяГНУТИ ГОЛОВНИМ чИНОМ чЕРЕЗ
СКОРОчЕННя ВЛАСНИХ ВИДАТКIВ, А ТАКОЖ ПIДВИЩЕННяМ ПОДАТКIВ З МЕТОЮ
СКОРОчЕННя ДОХОДIВ ПРИВАТНОГО СЕКТОРУ.
РIВЕНЬ IНФЛяЦII ВИМIРЮєТЬСя чЕРЕЗ IНДЕКС ЦIН:
ТЕМП іНФЛяЦії= (І - І ) / І Х 100
(1.1)
ДЕ I - IНДЕКС ЦIН ДАННОГО РОКУ
І - іНДЕКС ЦіН ПОПЕРЕДНЬОГО РОКУ
ЗРОСТАННя IНДЕКСУ ЦIН ВИЗНАчАС РIВЕНЬ IНФЛяЦII, А ЗМЕНШЕННя ЙОГО-
РIВЕНЬ ДЕФЛяЦII.
ІСНУє ТАКОЖ ТАК ЗВ. «ПРАВИЛО ВЕЛИчИНИ 70», ЩО ДОЗВОЛяє КіЛЬКіСНО
ВИМіРяТИ іНФЛяЦіЮ (ПОКАЗАТИ КіЛЬКіСТЬ РОКіВ, ЩО НЕОБХіДНА ДЛя ПОДВОєННя
ЦіН):
Т = 70 / ТЕМП ЩОРічНОГО ЗБіЛЬШЕННя РіВНя ЦіН (%)
(1.2)
ТЕМП IНФЛяЦII є ТЕМПОМ ЗМIНИ ЗАГАЛЬНОГО РIВНя ЦIН I ПОКАЗУС СТУПIНЬ
ЗНЕЦIНЕННя ГРОШЕЙ.
ПРОЦЕС ЗМЕНШЕННя ТЕМПIВ IНФЛяЦII ОТРИМАВ НАЗВУ ДЕЗIНФЛяЦIя.
ПРОТИЛЕЖНИМ ДО IНФЛяЦII ПОНяТТяМ є ДЕФЛяЦIя, яКА МАє МIСЦЕ ТОДI, КОЛИ
ЗАГАЛЬНИЙ РIВЕНЬ ЦIН ПАДАє. ДЕФЛяЦIя ТРАПЛяЛАСя ВКРАЙ РIДКО В КIНЦI ХХ
СТ. ПIДТРИМУВАНА ДЕФЛяЦIя, КОЛИ ЦIНИ ПОСТIЙНО ПАДАЮТЬ ПРОТяГОМ ДЕКIЛЬКОХ
РОКIВ, яК ПРАВИЛО, АСОЦIЮєТЬСя З ПЕРIОДАМИ ГЛИБОКОї ДЕПРЕСII.
ТЕПЕР МИ МОЖЕМО РОЗГЛяНУТИ РіЗНі ВИДИ іНФЛяЦії:
І. ЗА ФОРМАМИ ВИяВЛЕННя РОЗРіЗНяЮТЬ:
ПОДАВЛЕНУ (ПРИХОВАНУ) іНФЛяЦіЮ- КОЛИ ЗНЕЦіНЕННя ГРОШЕЙ ВіДБУВАєТЬСя БЕЗ
ВіДКРИТОГО РОСТУ ЦіН. ЦіНИ УТРИМУЮТЬСя НА ФіКСОВАНОМУ РіВНі ЗА ДОПОМОГОЮ
АДМіНіСТРАТИВНИХ ЗАХОДіВ. ЯКЩО ПОПИТ ПЕРЕВИЩУє ТОВАРООБіГ В 2 Р., ЦЕ
ОЗНАчАє, ЩО РіВЕНЬ ОТОВАРЕННя ГРОШОВОї ОДИНИЦі НЕ ПЕРЕВИЩУє 50%, ТОБТО ВОНА
ЗНЕЦіНЮєТЬСя. ТАКА іНФЛяЦія є НЕЗМіННОЮ СУПУТНИЦЕЮ ПЛАНОВОї ЕКОНОМіКИ (В
КОЛИШНЬОМУ СРСР В КіНЦі 80Х ТОВАРНЕ ЗАБЕЗПЕчЕННя КОЖНОГО КАРБОВАНЦя
ОТРИМАНОї ЗАРПЛАТИ КОЛИВАЛОСя В МЕЖАХ 40-60 КОП., А В 1991 Р. ТОВАРНА
КОНВЕРТОВАНіСТЬ ЗНИЗИЛАСя ДО 28 КОП.) ОСНОВНОЮ ФОРМОЮ ВИяВУ ТАКОї іНФЛяЦії
є ЗАГОСТРЕННя ДЕФіЦИТУ, КОЛИ КУПіВЕЛЬНА СПРОМОЖНіСТЬ ГРОШЕЙ ПАДАє У ЗВ’яЗКУ
З НЕМОЖЛИВіСТЮ ПРИДБАТИ ПОТРіБНі ТОВАРИ. ІНШОЮ ФОРМОЮ ПОДАВЛЕНОї іНФЛяЦії є
ПРИХОВАНЕ ПіДВИЩЕННя ЦіН, ЩО ВИяВЛяєТЬСя В ПОГіРШЕННі яКОСТі ТОВАРУ ПРИ
НЕЗМіННіЙ ЦіНі, «ВИМИВАННі» ТОВАРіВ ДЕШЕВОГО АСОТРИМЕНТУ, ПРОДАЖі СТАРИХ
ТОВАРіВ ПіД НОВОЮ МАРКИРОВКОЮ і ВіДПОВіДНО ЗА БіЛЬШ ВИСОКИМИ ЦіНАМИ.
ПРИХОВАНА іНФЛяЦія ТАКОЖ ПРОяВЛяєТЬСя В НАяВНОСТі НЕЗАДОВіЛЬНЕНОГО ПОПИТУ,
ПРЕДСТАВЛЕНОГО ВИМУШЕНИМИ ЗАОЩАДЖЕННяМИ, ЩО УТВОРИЛИСя чЕРЕЗ ТЕ, ЩО ПОКУПЦі
НЕ МОЖУТЬ ЗНАЙТИ НЕОБХіДНі ТОВАРИ. ОФіЦіЙНО РЕГУЛЬОВАНі ЦіНИ ПРОРИВАЮТЬСя
НА «чОРНОМУ» РИНКУ. ДИНАМіКА ЦИХ ЦіН і є ВіДНОСНИМ ВИРАЖЕННяМ ПРИХОВАНОї
іНФЛяЦії. ТОМУ ПРИХОВАНУ іНФЛяЦіЮ чАСТО НАЗИВАЮТЬ АДМіНіСТРАТИВНОЮ,
НАРОДЖЕНУ АДМіНіСТРАТИВНИМИ ЦіНАМИ.
ВіДКРИТУ- іНФЛяЦіЮ, ЩО ВИяВЛяєТЬСя БЕЗПОСЕРЕДНЬО В РОСТі ЦіН.
ІІ. ЗА ТЕМПАМИ іНФЛяЦії РОЗРіЗНяЮТЬ:
ПОВЗУчУ- ТЕМПИ яКОї НЕ ПЕРЕВИЩУЮТЬ 10% НА РіК
ГАЛОПУЮчУ- ТЕМПИ РОСТУ ЦіН ДОСяГАЮТЬ 10-100% НА РіК
ГіПЕРіНФЛяЦіЮ- РічНі ТЕМПИ ПРИРОСТУ ЦіН ПЕРЕВИЩУЮТЬ 100% (В РАМКАХ
ГіПЕРіНФЛяЦії ВИДіЛяЮТЬ БіЛЬШ ВУЗЬКЕ ПОНяТТя СУПЕРГіПЕРіНФЛяЦії, ПРИ яКіЙ
ТЕМПИ РОСТУ ЦіН ДОСяГАЮТЬ 50 ТА БіЛЬШЕ % НА МіСяЦЬ). АНАЛIЗ ВИяВЛяС
ДЕКIЛЬКА ХАРАКЕРНИХ РИС ГIПЕРIНФЛяЦII. ПО-ПЕРШЕ, РЕАЛЬНИЙ ПОПИТ НА ГРОШI,
ВИМIРЮВАНИЙ яК ВIДНОШЕННя ЗАПАСУ ГРОШЕЙ ДО РIВНя ЦIН, ПАДАС ДУЖЕ РIЗКО. ПО-
ДРУГЕ, ВIДНОСНI ЦIНИ СТАЮТЬ ДУЖЕ НЕСТАБIЛЬНИМИ. ЗА НОРМАЛЬНИХ УМОВ ЗАРПЛАТА
РОБIТНИКА МАЙЖЕ НЕ ЗМIНЮєТЬСя (МЕНШ НIЖ НА 1% В МIСяЦЬ). В УМОВАХ
ГIПЕРIНФЛяЦII РЕАЛЬНА ЗАРОБIТНА ПЛАТА МОЖЕ ЗНИЖУВАТИСЬ В СЕРЕДНЬОМУ НА
ТРЕТИНУ ПРОТяГОМ ОДНОГО МIСяЦя. ДУЖЕ ВIДчУТНИМ є ВПЛИВ ГIПЕРIНФЛяЦII НА
РОЗПОДIЛ БАГАТСТВА. ЗНЕЦIНЕННя ГРОШЕЙ РУЙНУє ЗАОЩАДЖЕННя НАСЕЛЕННя,
ПIДРИВАЮчИ ЕКОНОМIчНУ СВОБОДУ СУСПIЛЬСТВА. ЦI IНТЕНСИВНI КОЛИВАННя У
ВIДНОСНИХ ЦIНАХ I РЕАЛЬНIЙ ЗАРПЛАТI, ЗБIДНЕННя НАСЕЛЕННя IЛЮСТРУЮТЬ ГОЛОВНУ
ВТРАТУ ВIД IНФЛяЦII. НА ЩАСТя, ГIПЕРIНФЛяЦIя ТРАПЛяєТЬСя ДОСИТЬ РIДКО. ВОНА
МАС МIСЦЕ ПЕРЕВАЖНО ПIД чАС ВIЙН чИ В ПЕРIОДИ, ЩО ЙДУТЬ ЗА ВIЙНАМИ I
РЕВОЛЮЦIяМИ. ГIПЕРIНФЛяЦIя СУчАСНОГО ПЕРIОДУ ХАРАКТЕРНА ДЛя КРАIН, ЩО
ЗДIЙСНЮВАЛИ РЕВОЛЮЦIЙНИЙ ПЕРЕХIД ВIД СОЦIАЛIЗМУ ДО РИНКОВОI ЕКОНОМIКИ; В
ПОЛЬШI ЦIНИ ЗРОСТАЛИ БIЛЬШ яК НА 1000% ЩОРОКУ В 1989-1990 РР.
ІІІ. ЗА ФАКТОРНИМИ ФОРМАМИ іНФЛяЦії ТЕОРія ГРОШЕЙ РОЗРіЗНяє БАГАТО її
ВИДіВ, СЕРЕД яКИХ КЛЮчОВЕ МіСЦЕ НАЛЕЖИТЬ іНФЛяЦії ПОПИТУ Й IНФЛяЦIї
ВИТРАТ:
У ПЕРШОМУ ВИПАДКУ IНФЛяЦIЮ ВИКЛИКАє НАДЛИШОК ГРОШЕЙ, ДОХОДIВ Й ПОПИТУ.
IНФЛяЦIя ПОПИТУ СПОСТЕРIГАСТЬСя, КОЛИ СУКУПНИЙ ПОПИТ ЗРОСТАС ШВИДШЕ ЗА
ВИРОБНИчИЙ ПОТЕНЦIАЛ ЕКОНОМIКИ, ПIДНОСячИ ЦIНИ, ЩОБ ЗРIВНОВАЖИТИ ПРОПОЗИЦIЮ
I ПОПИТ. ПОКУПЦI КОНКУРУЮТЬ ЗА ОБМЕЖЕНУ ПРОПОЗИЦIЮ ТОВАРIВ, ЩО ПРИЗВОДИТЬ
ДО ЗРОСТАННя ЦIН. ДЛя З’яСУВАННя ПРОЦЕСУ НАРОЩУВАННя IНФЛяЦII ПОПИТУ
РОЗГЛяНЕМО КРИВУ СУКУПНОI ПРОПОЗИЦII, ЩО МАє ТРИ ВIДРIЗКИ (МАЛ.1.):
НА ПЕРШОМУ ВIДРIЗКУ СУКУПНI ВИТРАТИ НЕДОСТАТНI I ОБСяГ ВАЛОВОГО
НАЦIОНАЛЬНОГО ПРОДУКТУ (СУКУПНОI ПРОПОЗИЦII) ЗНАчНО ВIДСТАС ВIД СВОГО
ПОТЕНЦIЙНОГО РIВНя ЗА УМОВИ ПОВНОI ЗАЙНяТОСТI. У РАЗI ЗБIЛЬШЕННя
СУКУПНОГО ПОПИТУ РIВЕНЬ ЦIН НЕ ЗМIНИТЬСя, БО БУДЕ ВIДПОВIДНО ЗРОСТАТИ Й
ОБСяГ ВИРОБНИЦТВА, ТОБТО IНФЛяЦIя ПОКИ ЩО БУДЕ ВIДСУТНя. ЦЕ ПОяСНЮСТЬСя
ТИМ, ЩО IСНУС ВЕЛИКА КIЛЬКIСТЬ НЕЗАЛУчЕНИХ У ВИРОБНИЦТВО ТРУДОВИХ I
МАТЕРIАЛЬНИХ РЕСУРСIВ, яКI ЩЕ МОЖНА ЗАЛУчИТИ ЗА IСНУЮчИХ НА НИХ ЦIН.
ПОСТУПОВО ЗРОСТАННя ПОПИТУ ПIДШТОВХУС РОЗВИТОК СУКУПНОI ПРОПОЗИЦII ДО
ДРУГОГО ВIДРIЗКУ, ЗОБРАЖЕННОГО НА МАЛ.1. ДЛя ЦЬОГО СТАНУ ЕКОНОМIКИ
ПРИТАМАННЕ ПОВНIШЕ ВИКОРИСТАННя РЕСУРСIВ, А ТОМУ IХ ЗАПАСИ ПОСТУПОВО
СКОРОчУЮТЬСя I ВОНИ СТАЮТЬ ДОРОЖчИМИ. ПОчИНАСТЬСя ЗРОСТАННя ЦIН, ТОБТО
IНФЛяЦIя. IНФЛяЦIЮ, ЩО ВИНИКАС НА ДРУГОМУ ВIДРIЗКУ КРИВОI СУКУПНОI
ПРОПОЗИЦII, НАЗИВАЮТЬ ПЕРЕДчАСНОЮ, ТОМУ ЩО ВОНА ПОчИНАСТЬСя ДО ПОяВИ
ПОВНОI ЗАЙНяТОСТI I ПОВНОГО ВИКОРИСТАННя ВИРОБНИчИХ ПОТУЖНОСТЕЙ У КРАIНI.
ПОДАЛЬШЕ ЗРОСТАННя СУКУПНОГО ПОПИТУ ПIДШТОВХУС СУКУПНУ ПРОПОЗИЦIЮ ДО
ПОТЕНЦIЙНО МОЖЛИВОГО ОБСяГУ ВИРОБНИЦТВА, ЗОБРАЖЕНОГО НА МАЛ.1 ТРЕТIМ
ВIДРIЗКОМ. НА ЦЬОМУ ВIДРIЗКУ РЕАЛЬНИЙ ВАЛОВИЙ НАЦIОНАЛЬНИЙ ПРОДУКТ
ДОСяГАС СВОГО МАКСИМУМУ, I ТОМУ ПОДАЛЬШЕ ЗБIЛЬШЕННя СУКУПНОГО ПОПИТУ
ЗУМОВЛЮС IНФЛяЦIЮ, яКУ НАЗИВАЮТЬ ВЖЕ “чИСТОЮ” НА ВIДМIНУ ВIД ПЕРЕДчАСНОI.
СЛIД ЗАЗНАчИТИ, ЩО ПОКРИТТя ДЕФIЦИТУ ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ ЗА РАХУНОК
КРЕДИТНО-ГРОШОВОI ЕМIСII С ОДНИМ З НАЙВАЖЛИВIШИХ чИННИКIВ IНФЛяЦII
ПОПИТУ, ОСКIЛЬКИ ЗРОСТАННя ПРОПОЗИЦII ГРОШЕЙ ЗБIЛЬШУС СУКУПНИЙ ПОПИТ НА
ТОВАРИ ТА ПОСЛУГИ, яКИЙ, У СВОЮ чЕРГУ, ПIДВИЩУС РIВЕНЬ ЦIН.
IНФЛяЦIя ВИТРАТ, АБО IНФЛяЦIя ПРОПОЗИЦII, СПОСТЕРIГАСТЬСя В ТОМУ ВИПАДКУ,
КОЛИ ЗБIЛЬШУЮТЬСя ВИТРАТИ НА ОДИНИЦЮ ПРОДУКЦII, ТОБТО СЕРЕДНI ВИТРАТИ ЗА
ДАННОГО ОБСяГУ ВИРОБНИЦТВА. ЗБIЛЬШЕННя ВИТРАТ НА ОДИНИЦЮ ПРОДУКЦII В
ЕКОНОМIЦI СКОРОчУС ПРИБУТКИ Й ОБСяГ ПРОДУКЦII, яКИЙ МОЖЕ БУТИ
ЗАПРОПОНОВАНИЙ ЗА IСНУЮчОГО РIВНя ЦIН. ВНАСЛIДОК ЦЬОГО ЗМЕНШУСТЬСя СУКУПНА
ПРОПОЗИЦIя ТОВАРIВ ТА ПОСЛУГ, ЩО, В СВОЮ чЕРГУ, ПIДВИЩУС РIВЕНЬ ЦIН. ТАКИМ
чИНОМ, ВИТРАТИ, А НЕ ПОПИТ ЗБIЛЬШУЮТЬ ЦIНИ. ЗРОСТАННя СОБIВАРТОСТI, ЩО
ПРИЗВОДИТЬ ДО IНФЛяЦII ВИТРАТ, МОЖЕ БУТИ ВИКЛИКАНО РIЗНИМИ ПРИчИНАМИ,
НАПРИКЛАД, НЕДОСТАчЕЮ АБО ПОДОРОЖчАННяМ СИРОВИНИ, МАТЕРIАЛIВ, ПАЛИВА,
ПРАЦI. ОДНИМ IЗ ДЖЕРЕЛ IНФЛяЦII ВИТРАТ C РIЗКI ПОРУШЕННя (“ШОКИ”)
ПРОПОЗИЦII. ПIД РIЗКИМ ПОРУШЕННяМ (“ШОКОМ”) ПРОПОЗИЦII РОЗУМIСТЬСя ПОДIя,
ЗОВНIШНя ПО ВIДНОШЕННЮ ДО ФУНКЦIОНУВАННя ВIТчИЗНяНОI ЕКОНОМIчНОI СИСТЕМИ
(СКАЖIМО, ПIДВИЩЕННя ЦIН НА IМПОРТ АБО НЕСПРИяТЛИВI ПОГОДНI УМОВИ), ЩО
ЗБIЛЬШУС ОчIКУВАНИЙ ФIРМАМИ СЕРЕДНIЙ РIВЕНЬ ЦIН НА ФАКТОРИ ВИРОБНИЦТВА.
ГРАФIчНО ПРОЦЕС IНФЛяЦII ВИТРАТ ПРЕДСТАВЛЕНО НА МАЛ.2:
ВНАСЛIДОК ВИЩЕНАЗВАНИХ ОБСТАВИН КРИВА СУКУПНОI ПРОПОЗИЦII ЗСУНЕТЬСя ВГОРУ-
ЛIВОРУч ДО AS’. НАСЛIДКОМ ЦЬОГО БУДЕ ПIДВИЩЕННя ЦIН (ВIД P ДО P’).
ОТЖЕ, МИ РОЗГЛяНУЛИ, З ТЕОРЕТИчНОї ТОчКИ ЗОРУ, РіЗНОМАНіТНі ВИДИ іНФЛяЦії, ЩО ВИНИКАЮТЬ ЗА ТИХ чИ іНШИХ ОБСТАВИН. ТЕПЕР НАСТАВ чАС ЗГАДАТИ
ОСНОВНі ПРИчИНИ ЦЬОГО ВИНИКНЕННя. ЇХ, ПЕРШ ЗА ВСЕ НЕОБХіДНО ШУКАТИ В
ДЕФОРМАЦії ГРОШОВОГО ОБіГУ. ТАК, іНФЛяЦія ВИНИКАє, КОЛИ ЦЕНТРАЛЬНИЙ БАНК
КРАїНИ ПРОВОДИТЬ НЕВіРНУ ГРОШОВУ ПОЛіТИКУ, ВИПУСКАЮчИ В ОБіГ
НЕЗАБЕЗПЕчЕНУ ТОВАРОМ МАСУ ГРОШЕЙ.
ПРИПУСТИМО, ЩО ЕКОНОМIчНА СИСТЕМА ЗНАХОДИТЬСя У СТАНI РIВНОВАГИ Й
ЕКСПЕРТИ РОЗРАХОВУЮТЬ НА ТАКУ СТАБIЛЬНIСТЬ У МАЙБУТНЬОМУ.
АЛЕ, ВИХОДячИ IЗ ПОЛIТИчНИХ МIРКУВАНЬ, НАПРИКЛАД, В ЗВ’яЗКУ З
НАБЛИЖЕННяМ ПРЕЗИДЕНТСЬКИХ ВИБОРIВ, УРяД, ЩОБ ДОГОДИТИ ВИБОРЦяМ, ВИРIШУє
ЗБIЛЬШИТИ ВИПЛАТИ З ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ, ЗНИЗИТИ ПОДАТКИ Й НЕГАЙНО
РОЗПОчАТИ РЕАЛIЗАЦIЮ ПРОЕКТIВ ДЛя СТВОРЕННя НОВИХ РОБОчИХ МIСЦЬ.
ЗРОЗУМIЛО, ЩО ЗРОСТАННя РЕАЛЬНОГО ОБСяГУ ВИРОБНИЦТВА Й СКОРОчЕННя
БЕЗРОБIТТя, ДОСяГНУТЕ АДМIНIСТРАЦIєЮ ПРЕЗИДЕНТА, ЗРОБИТЬ НЕАБИяКИЙ ВПЛИВ
НА РЕЗУЛЬТАТИ ВИБОРIВ. ОТЖЕ, СКЛАДАєТЬСя ПРОЕКТ НЕРЕАЛЬНО РОЗШИРЕНОГО
ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ НА РIК ВИБОРIВ. ЯК ТIЛЬКИ ЦI ПЛАНИ ПОчНУТЬ
РЕАЛIЗОВУВАТИСЬ, ЕКОНОМIчНА СИСТЕМА ВИЙДЕ IЗ СТАНУ РIВНОВАГИ. ДIЙСНО,
СПОчАТКУ РЕАЛЬНИЙ ОБСяГ ВИРОБНИЦТВА ЗРОСТЕ, БЕЗРОБIТТя СКОРОТИТЬСя, А
ПIДВИЩЕННя РIВНя ЦIН ПРИ ЦЬОМУ БУДЕ НЕЗНАчНЕ.
АЛЕ, ВЖЕ У НАСТУПНОМУ РОЦI ЗАРПЛАТА, ЦIНИ НА РЕСУРСИ Й ФАКТОРИ
ВИРОБНИЦТВА ПОчНУТЬ IНТЕНСИВНО ЗРОСТАТИ. ПО МIРI ТОГО, яК ФIРМИ БУДУТЬ
ПРИСТОСОВУВАТИ СВОI ОчIКУВАННя ДО НОВИХ УМОВ, ЗРОСТУТЬ НЕ ТIЛЬКИ ЦIНИ НА
ТОВАРИ ТА ПОСЛУГИ, АЛЕ Й ВIДБУДЕТЬСя СКОРОчЕННя ОБСяГIВ ВИРОБНИЦТВА,
СУПРОВОДЖУВАНЕ ЗРОСТАННяМ БЕЗРОБIТТя.
ІНШИЙ ВАРіАНТ ВИНИКНЕННя іНФЛяЦії МОЖЕ БУТИ ВИКЛИКАНИЙ ДЕРЖАВНИМИ ЗАЙМАМИ
В ЦЕНТРАЛЬНОМУ БАНКУ. ПРИ ДОСТАТНЬО НИЗЬКИХ ТЕМПАХ іНФЛяЦії, НАСЛіДКИ
МОЖУТЬ ВИяВИТИСЬ ВАЖКИМИ. НА ПРИКЛАД, ДЕРЖАВА ПОЗИчАє ПЕВНУ СУМУ В
ЦЕНТРАЛЬНОМУ БАНКУ, ЗОБОВ’яЗАВШИСЬ ПОВЕРНУТИ ПОВЕРНУТИ її чЕРЕЗ РіК З
ВіДСОТКАМИ ТА ВИКОНУє СВОє ЗОБОВ’яЗАННя. ПРОТЕ ОДРАЗУ Ж ЗВЕРТАєТЬСя В
ЦЕНТРАЛЬНИЙ БАНК ЗА НОВИМ КРЕДИТОМ. ПОДіБНА ПОЛіТИКА ПРОДОВЖУєТЬСя З РОКУ
В РіК, і ХОчА ГРОШі чАС ВіД чАСУ ПОВЕРТАЮТЬСя В ЦЕНТРАЛЬНИЙ БАНК,
КРЕДИТНА ЕМіСія ОчЕВИДНА.
ВИНИКАє іНФЛяЦія і ПРИ АКТИВНИХ ПРОЦЕСАХ МіЛіТАРИЗАЦії В ДЕРЖАВі, ПРИ
ВИСОКОМУ РіВНі МОНОПОЛіЗАЦії РИНКіВ, ПіД ВПЛИВОМ ЗОВНіШНіХ ФАКТОРіВ
(РОСТОМ СВіТОВИХ ЦіН), НА чОМУ МИ ДЕТАЛЬНіШЕ ЗУПИНИМОСЬ ТРОХИ НИЖчЕ.
ЧИМ БИ НЕ БУЛА СПРОВОКОВАНА IНФЛяЦIя, ВОНА ЗНЕЦIНЮС ДОХОДИ БЮДЖЕТУ Й
СУПРОВОДЖУСТЬСя ЙОГО ДЕФIЦИТОМ.
КРIМ БЮДЖЕТНОГО ДЕФIЦИТУ IНФЛяЦIя ОБОВ’яЗКОВО СУПРОВОДЖУСТЬСя
НЕРIВНОМIРНИМ ЗРОСТАННяМ ЦIН Й, ЗВIДСИ, ПОРУШЕННяМ ГОСПОДАРчИХ ЗВ’яЗКIВ,
ГОНКОЮ ЦIН МIЖ ОКРЕМИМИ ГАЛУЗяМИ ЕКОНОМIКИ Й ХВИЛЬОПОДIБНИМ ПОШИРЕННяМ
ЗРОСТАННя ЦIН ПО РАЙОНАХ ДЕРЖАВИ Й ГАЛУЗяМ.
У СТАНI IНФЛяЦIЙНОї НЕСТАБIЛЬНОСТI ОРIєНТАЦIя ЛИШЕ НА РЕГУЛЮВАННя З
БОКУ СПIВВIДНОШЕННя “ПОПИТ-ПРОПОЗИЦIя” МОЖЕ ПРИЗВЕСТИ ДО ЗАТяЖНИХ КРИЗ З
ПОВIЛЬНИМ ПЕРIОДОМ СТАБIЛIЗАЦII I ОЗДОРОВЛЕННя ЕКОНОМIКИ. ПРО ЦЕ СВIДчИТЬ
ДОСВIД РОЗВИТКУ КАПIТАЛIСТИчНИХ КРАIН чАСIВ ВIЛЬНОI КОНКУРЕНЦII.
ЯК БАчИМО, IНФЛяЦIя є ДУЖЕ НЕБЕЗПЕчНОЮ ДЛя ЕКОНОМIКИ, ПОРУШУЮчИ
МАКРОЕКОНОМIчНУ СТАБIЛЬНIСТЬ. ТОМУ АНТИIНФЛяЦIЙНА ДЕРЖАВНА ПОЛIТИКА
ЗАЙМАє ОДНЕ З ГОЛОВНИХ МIСЦЬ СЕРЕД ЗАСОБIВ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННя
ЕКОНОМIКИ.
КЛЮчОВИЙ МОМЕНТ СУчАСНОI IНФЛяЦII РОЗВИНУТИХ ЕКОНОМічНИХ СИСТЕМ ПОЛяГАє В
ТОМУ, ЩО ВОНА РОЗВИВАєТЬСя яК IНЕРЦIЙНА, I ЗУПИНИТИ її НАДЗВИчАЙНО ВАЖКО.
ТОБТО IНФЛяЦIя МАє ВЛАСТИВIСТЬ ЗАЛИШАТИСя СТАБIЛЬНОЮ, ПОКИ ЕКОНОМIчНА
СИТУАЦIя НЕ ЗМУСИТЬ II ПIДВИЩИТИСЬ АБО ВПАСТИ.
НАС ЖЕ ЦіКАВИТЬ СПЕЦИФіКА іНФЛяЦіЙНИХ ПРОЦЕСіВ В ПЕРЕХіДНіЙ ЕКОНОМіЦі, чОМУ і БУДЕ ПРИСВячЕНО НАСТУПНИЙ РОЗДіЛ РОБОТИ. ТАК, МИ ДЕТАЛЬНО
ЗУПИНИМОСЬ НА РОЗГЛяДі ТА АНАЛіЗі чИННИКіВ іНФЛяЦії В УКРАїНСЬКіЙ
ДЕРЖАВі, ОСКіЛЬКИ Ці ПРОЦЕСИ є ДОСИТЬ ПОКАЗОВИМИ ДЛя ПЕРЕХіДНИХ ЕКОНОМіК.
2. ПРИчИНИ іНФЛяЦіЙНИХ ПРОЦЕСіВ В УКРАїНі 1991-1998 РР.
2.1 ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ФАКТОРіВ ВИНИКНЕННя іНФЛяЦії В УКРАїНі В 1991-
1995 РР.
ЯК СВіДчАТЬ ДАНі ТАБЛИЦі 1, іНФЛяЦіЙНі ПРОЦЕСИ ПРОТяГОМ 1991 — 1993 РР
НАБУЛИ В УКРАїНі НАЙВИЩИХ ТЕМПіВ СЕРЕД іНШИХ ПОСТРАДяНСЬКИХ ДЕРЖАВ.
ПОяСНИТИ ЦЕ МОЖЛИВО НЕ ЛИШЕ СТАНОМ СТРУКТУРНОї РОЗБАЛАНСОВАНОСТі
ЕКОНОМіКИ, НЕРАЦіОНАЛЬНИМ СПіВВіДНОШЕННяМ ГАЛУЗЕЙ, ПРОДУКУЮчИХ НА
ВИРОБНИчИЙ ТА СПОЖИВчИЙ РИНКИ. ІНФЛяЦіЙНі ПРОЦЕСИ В УКРАїНі БУЛИ
СПРИчИНЕНі їХ БАГАТОФАКТОРНИМ ХАРАКТЕРОМ, ОБ’єКТИВНИМИ НЕГАРАЗДАМИ
ПЕРЕХіДНОї ЕКОНОМіКИ, В ТОМі чИСЛі ЗНАчНОЮ МіРОЮ ЗАЛЕЖНіСТЮ ВіД
ЗОВНіШНЬОГО ЕНЕРГОПОСТАчАННя.
Таблиця 1. Індекс споживчих цін країн СНД, 1991 —1994 рр, у % до попереднього року.[1]
|Країни |1991 |1992 |1993 |1994 |
|Азербайджан |212 |1039 |1213 |1880 |
|Білорусь |199 |1071 |1290 |2321 |
|Казахстан |179 |1615 |1758 |1977 |
|Киргизстан |21 |1189 |1294 |378 |
|Молдова |214 |1209 |1284 |586 |
|Росія |200 |2609 |940 |303 |
|Таджикістан |213 |1007 |2236 |339 |
|Туркменістан |213 |870 |1731 |2814 |
|Узбекістан |197 |515 |1332 |1650 |
|Україна |390 |2100 |10256 |501 |
ЗА ДАННИМИ КАБіНЕТУ МіНіСТРіВ УКРАїНИ У 1994- 1995 РР. іНФЛяЦія В УКРАїНі
ПРИБЛИЗНО НА 86% ВИЗНАчАЛАСЬ ЗБіЛЬШЕННяМ ОБСяГіВ ГРОШОВОї МАСИ і
ШВИДКіСТЮ її ОБіГУ ТА НА 14 % — ЗНИЖЕННяМ ОБСяГіВ ВИРОБНИЦТВА...
НАСПРАВДі ЦЕЙ ВПЛИВ є БіЛЬШ БАГАТОБічНИМ і ГЛИБОКИМ. ВіН Діє ТАКОЖ чЕРЕЗ
СПіВВіДНОШЕННя ПОПИТУ і ПРОПОЗИЦії, ЕКСПОРТУ Й іМПОРТУ, ВАЛЮТНИЙ КУРС
ТОЩО.
Серед чинників та факторів інфляції в українській економіці слід назвати наступні:
1. невиважена первинна емісія;
2. структурні перекоси у матеріальному виробництві та ціновій політиці;
3. затратність економіки та непродуктивні витрати окремих виробництв;
4. значна руйнація товаропродукуючої сфери та неефективність безготівкової системи розрахунків;
5. від’ємне сальдо зовнішньої торгівлі та неконтрольований експорт;
6. доларизація економіки.
Швидке поглиблення інфляції від прихованої до гіперінфляції протягом 1991-
1993рр, було зумовлено, з одного боку, вкрай незадовільною структурою виробництва, його низькою ефективністю, падінням темпів росту, а потім і абсолютних обсягів виробництва, а з іншого — нарощуванням дефіциту державного бюджету із зменшенням надходження доходів та збереженням на попередньому рівні або зростанні державних витрат. Результатом цього стала безперервна емісія, а річні темпи інфляції становили:
7. у 1992 році - 1308,0%;
8. у 1993 році - 4834,9%;
9. у 1994 році - 992,0%;
10. у 1995 році -253,5%
Безперечно, вищезгадані зростаючий попит та витрати виробництва є чинниками інфляції в Україні. Пороте цікаво подивитись яким саме чином і на яких часових проміжках впливали вони на розвиток інфляцйних процесів.
Подивимося на розвиток української економіки протягом 1991-1995 років через призму класичних чинників інфляції. Найбільш високі темпи інфляції в Україні припадають на 1993 р., коли ціни зросли за рік у 102,6 разів при середньомісячному рівні інфляції 47,1% (типова гіперінфляція)[2].
Треба одразу ж зазначити, що погляди різних економістів на проблему розвитку та причин інфляції в Україні не однозначні. Одні основною причиною інфляційних процесів 1991-93 рр. називають дію зовнішніх факторів, зокрема різке зростання цін на енергоносії( з 1991 по 1994 рр. ціни на нафту зросли у 146 тис. разів, на газ- у 64,2 тис. раза.
Внутрішні українські ціни на вугілля за цей період зросли в 90,7 тис. разів)[3]. Відповідно вони вважають, що початковою для нашої економіки була інфляція витрат, бо періодичне випереджаюче підвищення цін на енергоносії було імпульсом для загального зростання цін та інфляції.
Підвищення підприємствами цін на власну продукцію з метою покриття зростаючих витрат давало поштовх для подальшого розвитку інфляційних процесів. Незважаючи на зростаючу грошову емісію, виникла нестача оборотних засобів підприємтсв для розрахунків зі своїми постачальниками
(«криза неплатежів»- за данними СБРР за 1992р. неплатежі в Україні становили 40% загального ВВП) та видачі заробітньої платні. Склалася типова кумулятивна інфляційна спіраль «зарплата-ціни»: ріст цін веде до збільшення витрат, що вимагало збільшення грошової маси і нового витка росту цін. Таким чином прослідковувалост переплетіння інфляції витрат та попиту.
Т.Т. Ковальчук та М.М. Коваль у своїй статті «Основні чинники та фактори інфляції в Україні»[4] наполягають на тому, що основною в Україні стала інфляція попиту, спричинена перш за все надмірною емісією з боку держави.
В данній роботі ми спробуємо поєднати обидва підходи, оскільки, на мою думку, розподіл інфляційних процесів на типи є досить умовним, особливо коли мова йде про перехідну економіку. І найбільш доречним буде сказати, що інфляційні процеси, спричинені цілим розмаїттям факторів, дійсно являли собою переплетіння інфляції витрат та попиту, що значно ускладнювало проведення антиінфляційної політики.
Отже проаналізуємо фактори, що спричинили інфляційні процеси в нашій державі:
2.2 “Шок пропозиції” та залежність від зовнішніх енергоносіїв.
Серед факторів інфляції в Україні неможливо не назвати «шок пропозиції»- різке зростання світових цін, зокрема на енергоносії, сировину, комплектуючі.
Україна як країна з гіпертрафованою економічною системою (надмірна частка базових галузей, незначна чатска виробництва, що безпосередньо працює на споживчий ринок, і відповідно залежність від постачання паливних та сировинних матеріалів), що пережила тяжкі процеси політичної та суспільної трансформації, пала жертвою різкого коливання цін на енергоносії.
Порушення постачання енергоносіїв в Україну, її енергозалежність від зовнішніх надходжень нафти та газу, передусім, з Росії та Туркменістану призвели до зростання цін на енергоресурси на внутрішньому ринку та до зростання зовнішньої заборгованості. Так, станом на 1 січня 1994 року кредиторами України були 11 республік колишнього СРСР. При цьому заборгованість перед Росією становила 79,3 % і була найбільшою. Проти
1993 року значно зріс борг Туркменістану. Станом на 1 жовтня 1995 року кредиторська заборгованість України переважала заборгованість дебіторів на 22,6 трлн. крб. Заборгованість перед Росією становила 87,7 % (перед
Туркменістаном -10,6 %) і залишалась знову ж таки найбільшою серед інших кредиторів. Станом на 1 жовтня 1995 року основними статтями імпорту
України були газ, нафта та продукти її переробки, паливо мінеральне, їх питома вага становила 54,8 % від загального обсягу імпорту, у тому числі газ природний- 31,9%[5].
Залежність України від зовнішнього постачання енергоносіїв підвищується внаслідок поглиблення дефіциту власних енергетичних ресурсів. В Україні станом на 1 жовтня 1995 року зниження виробництва основних паливно- енергетичних ресурсів проти відповідного періоду 1994 року становило:
11. електроенергії- 8,0 %;
12. нафти, включаючи газ конденсат- 5,8 %;
13. вугілля- 7,7 %.
2.3 Невиважена грошова емісія.
Інфляція попиту генерується шляхом швидшого зростання попиту над пропозицією. Факторами інфляції попиту можуть бути: підвищення виробничого і споживчого попиту внаслідок збільшення обсягів державного фінансування виробництва, соціальних видатків; заробітної плати. Все це призводить до підвищення сукупного попиту в економіці. Якщо у відповідь не відбудеться підвищення пропозиції, то зростання попиту компенсується підвищенням рівня цін. Рівень інфляції зросте.
Додаткова емісія з боку держави веде до утворення так зв. «інфляційного розриву» (М.Фрідмен): якщо в економіку викидається певна сума грошей, не забезпечених товаром, то цей розрив компенсується ростом цін і відповідно посиленням інфляції. За повідомленням Міністерства статистики України,
“емісія грошей за 1993 рік збільшилася у 25 разів і становила 123 трлн. карбованців, у тому числі за четвертий квартал — 7,5 трлн. крб., а лише за грудень — 3,8 трлн- крб»[6].
Збільшення суми незабезпеченнх товарною масою грошей в українській економіці було пов’язане з покриттям готівкового попиту, бюджетними дотаціями, кредитуванням виробників та споживачів (включаючи і явних банкрутів). Тільки у першому кварталі 1993р. для підтримки АПК було надано майже 1 трлн. крб пільгових кредитів та 3 трлн. крб. фінансової допомоги. Протягом 1993 р. монетарна маса збільшилась 3 26 до 47,2 трлн. крб., тобто у 1,8 разів.
Авторитет українських купоно-карбованців, випущених на початку 1992 р замість російського рубля, було підірвано. Адже в 1992 р. після введення в обіг купоно-карбованця його неофіційний курс до російського рубля становив 1 : 10. Це було зумовлено тим, що в обігу була мала кількість карбованців, їх висока купівельна спроможність сприяла нагромадженню останніх. За січень- лютий 1993 року в обіг було випущено 43,0 млрд, крб.
За той же період до кас банків надійшло лише 21,0 млрд. крб. Виникла потреба у готівкових грошах для сплати заробітної плати, пенсій, стипендій. Це питання було вирішено шляхом додаткової еміси грошей.
Грошові емісії в українській економіці 1992 — 1993 рр. були інфляційним фактором ще й тому, що сприяли падінню валютного курсу національної грошової одиниці відносно іноземних валют. Це, у свою чергу, призвело до того що український карбованець не виконував класичних грошових функцій.
Більш сильна іноземна валюта витісняла національні гроші. В економіці панували бартерні операції.
2.4 Перехід від експансійної до рестрикційної політики. Причини і наслідки.
ГіПЕРВИСОКі ТЕМПИ іНФЛяЦії У 1993 РОЦі, яКА СУПРОВОДЖУВАЛАСя ПАДіННяМ
ОБСяГіВ ВИРОБНИЦТВА, ТОВАРООБОРОТУ, КАПіТАЛЬНИХ ВКЛАДЕНЬ, ПОГіРШЕННяМ
СТАНУ ДЕРЖАВНИХ ФіНАНСіВ ТОЩО, ПРИЗВЕЛИ ДО КРИЗИ ГРОШОВО-КРЕДИТНОї
СИСТЕМИ УКРАїНИ.
ВИКОНУЮчИ ФУНКЦії ЦЕНТРАЛЬНОГО БАНКУ ДЕРЖАВИ НАЦіОНАЛЬНИЙ БАНК УКРАїНИ
МАє СПРяМОВУВАТИ СВОї Дії НА РЕГУЛЮВАННя ОБСяГіВ ГРОШОВОї МАСИ В ОБіГУ,
СТАЛОСТі НАЦіОНАЛЬНОї ВАЛЮТИ, ОБСяГіВ КРЕДИТУВАННя, РіВНя ПРОЦЕНТНИХ
СТАВОК. САМЕ Ці МОМЕНТИ СТАНОВЛяТЬ СУТЬ ГРОШОВО-КРЕДИТНОГО РЕГУЛЮВАННя
МАКРОЕКОНОМічНОГО СТАНУ ДЕРЖАВИ.
До 1993 р. держава керувалася експансійною фіскальною політикою(політика підвищення сукупного попиту шляхом збільшення державних витрат та зменшення чистого обсягу податкових надходжень), що включала:
пряме державне регулювання цін на вугілля, газ, електоренергію, контроль за формуванням цін на нафтопродукти, що реалізовувалиись на території України;
підтримку АПК шляхом пільгових тарифів на електроенергію, пальне, газ;
жорстке встановлення граничних рівнів рентабельності та торгівельних надбавок на продукти харчування та ліки;
встановлення траноспортних тарифів на перевезення продовольчих товарів, преси, ін.
зниження цін та тарифів на ряд товарів та послуг для населення (паливо, житлово-комунальні послуги, тощо) за рахунок державних дотацій.
Надмірний рівень інфляції у 1993 р. змусив уряд та НБУ докорінно змінити свою політику. Грошово-кредитну політику було змінено з експансійної на жорстку рестрикційну. У 1994 році монетарна політика НБУ будувалася, орієнтуючись на приборкання інфляції.
Ще наприкінці 1993 року було запроваджено ряд заходів по стримуванню зростання грошової маси в обігу. Якщо у IV кварталі 1993 року середньомісячні темпи інфляції становили 66,4 %, то в І кварталі 1994 року темпи інфляції було знижено до 12,4 %, а в II кварталі — до 5,0 %.
У 1995 році темпи інфляції продовжували знижуватися з 21,2 % у січні до
4,6% у серпні з традиційним для України осіннім підвищенням у вересні до
14,1 % та 9,1 % у жовтні. За десять місяців 1995 року індекс інфляції склав 253,5 %. При цьому продовольчі товари подорожчали у 2,2 раза або
218,1 %, непродовольчі товари — у 3 раза або 203,6 %. Платні послуги зросли у 5,5 раза або 549,8 %[7].
Зниження темпів інфляції створило підставу до зменшення облікової ставки НБУ, що теж є одним з інструментів грошово-кредитної політики.
Незважаючи на те, що вже в січні 1994 року рівень інфляції істотно знизився (з 90,8 % у грудні 1993 року до 19,2 % в січні 1994 року), НБУ утримував облікову ставку на рівні 20,0 % на місяць з середини 1993 року.
Починаючи з січня 1994 року, рівень позичкового процента набув позитивного значення, яке зберігалося до жовтня 1994 року. Нарешті, з лютого 1994 року позитивного значення набув і рівень депозитного процента, що стимулювало прискорене зростання депозитних вкладів: за перші три квартали вони зросли більш як у 4,3 раза[8].
За умов рестрикційної кредитної політики це призвело до випереджаючого зростання залишків вільних коштів комерційних банків на кореспондентських рахунках в НБУ: за три квартали вони зросли приблизно в 20 разів.
Політика дорогих грошей сприяла нагромадженню населенням грошей, зменшенню швидкості їх обігу.
Беручи до уваги позитивні результати впроваджуваної політики, слід визнати, що вона мала тактичний характер. Рестриктивна політика або політика стримання, яка базується на заходах по скороченню видатків бюджету, обмеженню грошової емісії та позичкового процента, здатна стримати “пікові навантаження” темпів інфляції, її впровадження дозволило досягнути зовнішнього зменшення темпів інфляції, проте її глибинні причини не було ліквідовано. Саме тому подальше додержання жорсткої монетарної політики призвело до ряду негативних наслідків.
У комерційних банків виникли серйозні проблеми з розміщенням залучених та власних фінансових ресурсів. І, що цікаво, чим більші обсяги фінансових ресурсів мав банк, тим істотніші проблеми він мав з їх розміщенням. Якщо до цього часу банки обслуговували, головним чином, посередницько-торгові структури під високі відсотки і на короткий термін часу, то тепер у банків наявні масиви фінансових ресурсів стали вищими, ніж потреби їх клієнтів. За цих умов потрібна була переорієнтація на промисловість та інвестиційні програми. Але внаслідок їх низької ефективності, занепаду виробництва, суцільних неплатежів та заборгованості в економіці цей варіант був недоступний. Вільні, але дорогі гроші не знайшли свого повного застосування. В умовах подвійного запасу ліквідності банківської системи вона потрапила в кризовий стан. Платіжна криза загрожувала банкрутством підприємствам України.
Ці негативні процеси протягом 1995 року призвели до появи пропозицій подальшого здійснення понад встановлених Національним банком України лімітів, додаткової грошово-кредитної емісії.
Жорстка монетарна політика сприяла ліквідації певних проявів інфляції.
Але, на жаль, вона не лише не ліквідувала, а й сприяла активізації такого інфляційного чинника, як спад виробництва і посилення стагфляції - інфляційного процесу, який супроводжується падінням обсягів виробництва.
Падіння обсягів виробництва зберігалося на підприємствах усіх провідних галузей. Найбільшим воно залишалося в легкій промисловості, промисловості будівельних матеріалів та машинобудуванні і металообробці.
Отже, можна зробити висновок, що просте обмеження грошової маси хоча и гальмує динаміку цін, але водночас гнітить виробництво, не дозволяє розірвати ланцюг боргових зобов’язань. В українській економіці склалася парадоксальна ситуація, коди поряд з інфляцією виник реальний дефіцит грошей, тобто дефляція. Розвивалася «платіжна криза».
Саме тому держава має здійснити перехід до прямої бюджетної підтримки зкремих виробництв, які відповідають приорітетам її структурної політики і які взмозі за такої підтримки вийти на рівень ефективного господарювання.
2.5 Долоризація економіки, валютна політика в Україні та проблеми інфляції.
Ще однією проблемою, що провокує інфляцію в нашій державі, стало пралельне обертання разом з національною валютою сильної іноземної, точніше долара.
Аналіз структури грошової маси свідчить про зростання питомої ваги іноземної валюти. Станом на 1.08.1994 року питома вага національної валюти становила 86,5 %, іноземної валюти- 13,5 %. Станом на 1.01.1995 р. відповідно- 68,6% і 31,4%. Вплив іноземної валюти тим сильніший, чим інтенсивніший темп падіння валютного курсу. У подібних умовах іноземна вільноконвертована валюта і далі залишається одним з найпривабливіших засобів зберігання грошей. Адже, незважаючи на зменшення темпів інфляції, валютний курс продовжує зростати. За даними Міністерства статистики
України, протягом 1995 року постійно зростає обсяг витрат населення на купівлю іноземної валюти:
14. перший квартал — 16,80 трлн. крб.;
15. другий квартал — 32,86 трлн. крб.;
16. третій квартал — 59,60 трлн. крб.;
17. за дев’ять місяців 1995 року — 109,30 трлн. крб.
Паралельно продовжували збільшуватися суми коштів, розміщених на рахунках у банках за межами України. Якщо станом на 1.01.1995 р. залишок зазначених валютних коштів становив 23573,9 тис. дол. США, то на
1.07.1995 р. ці суми зросли до 62297,1 тис. дол. США.
Підвищення попиту на вільноконвертовану валюту сприяє зростанню валютних курсів, підвищенню інфляційних очікувань, викликає недовіру до національних грошей. А це, з одного боку, знову ж таки, є одним з факторів інфляційних процесів, а з іншого, свідчить, що в Україні серед факторів інфляції можна назвати також інфляційні адаптивні очікування — процес залежності рівня пропозиції від очікуваного рівня цін на фактори виробництва, який грунтується на попередньому інфляційному досвіді.
Треба також зазначити, що рівень валютного курсу національної грошової одиниці до іноземних валют може виступати як у вигляді інфляційного, так і антиінфляційного фактора. Низький курс національної валюти здорожчує імпорт та здешевлює за межами країни експорт товарів. Це призводить до зростання цін на імпортовані товари. Тому є пряма залежність між інфляційними процесами та обсягом чистого експорту (різниця між експортом та імпортом). Низький валютний курс здорожчує імпорт і здешевлює експорт.
Таким чином, за умов зниження валютного курсу національної грошової одиниці обсяг чистого експорту зростає.
За умов стрімкого падіння валютного курсу національної валюти об’єктивно необхідним було запровадження адміністративного регулювання валютного курсу українського карбованця та призупинення валюти біржових торгів. Оправданим є і часткове державне регулювання валютного курсу- захід, який викликає особливо гострі дискусії. В умовах стабільної розвинутої економіки обмінні курси безперечно повинні обумовлюватися співвідношенням попиту і пропозиції. Але економіка України потребує тимчасового протекціоністського захисту.
Слід зазначити, що існування значного розриву між регульованим офіційним курсом і комерційним негативно впливає на обсяги експорту, сприяє залишенню валютної виручки від експорту на рахунках іноземних банків.
2.6 Інші інфляційні фактори.
Економісти виділяють й інші фактори, що провокують інфляцію. Наприклад, пропонуючи зменшення дефіциту бюджету за рахунок скорочення державних видатків, слід враховувати, що зниження бюджетних витрат не зумовлює відповідного прямого зменшення грошової маси та інфляції. Скорочення дотацій сприяє збільшенню витрат підприємств і населення. Внаслідок цього підвищуються оптові ціни (на вугілля, метали тощо). А це, в свою чергу, посилює тиск у напрямі підвищення виробничих витрат.
Державні витрати повинні обгрунтовано скорочуватися по всьому ланцюгу відтворювання у всіх ланках економіки. Вкрай важливо нарощувати надходження доходів завдяки більш повному обліку і оподатковуванню господарських операцій та шляхом зростання виробництва і реалізації продукції. Паралельно з цим доцільно залучати якомога більше неінфляційних ресурсів фінансування бюджетного дефіциту, насамперед, за рахунок випуску декількох різновидів державних цінних паперів.
Фактором інфляції є також підвищення цін на продукцію економічних суб’єктів у відповідь на збільшення ставо