смотреть на рефераты похожие на "Экономика труда - конспект лекций"

Лекція № 1

1.Нормування праці.

1.1 Сутність та функції нормування праці.

РЕСУРСИ

Матеріальні Людськи (трудові)

Земля Капітал Праця Підприємницька здібність
Праця- це фізичні і розумові здібності людей, яки використовуються при виробництві товарів, виконанні робіт та наданні послуг.
1. Організація та нормування праці.
2. Організація та нормування зарплати.

Процес нормування праці на підприємстві - це визначення максимально припустимої кількості часу для виконання конкретної работи або операції в умовах конкретного виробництва або мінімально припустимої кількості продукції, яка повинна бути вироблена працівником або бригадою за одиницю часу.

Процес нормування праці - це різновид управлінської діяльності , метою якої є встановлення необхідних витрат та результатів праці ,а також необхідних співвідношень між чисельністю працівників окремих груп та кількістю одиниць обладнання.

Нормування праці виконує такі функції :
1. Собівартість продукції ,а разом з нею прибуток, рентабільність та інші показники неможливо розрахувати без визначення норм часу (трудомісткості)
,бо в калькуляції собівартості обов’язково є стаття ‘Основна заробітна плата’, а також ‘Додаткова заробітна плата’ , ‘Відрахування на соціальні заходи’.
2. Норми попраці (трудові норми) слугують основою для визначення кількості тих чи інших працівників, а також організаційної структури підприємства.
3. Норми по праці дозволяють визначити потужності окремих різновидів обладнання, виробничих дільниць, цехів та підприємства в цілому, а виробничі потужності є базові для встановлення виробничої програми, тобто плану виробництва.
4. Нормування праці є невід’ємним елементом організації заробітньої плати.

2 Різновиди норм по праці.
Н(ч)-норма часу (трудомісткість) ,визначає максимально необхідні витрати часу робітника або групи робітників (бригади) на виконання одиниці роботи.
За одиницю роботи приймають операцію, тонну, кг та інші фізичні показники, масси виробленої продукції, виріб або його частину.
Одиниці роботи краще визначати у відповідності до калькуляційних одиниць
(останні наведені у типовому положенні про планування, облік та калькування одиниці продукції (робіт та послуг) ).
Н(ч) вимірюється у нормо-хвилинах , нормо-годинах.

Н(в)-норма виробітку- це величина ,зворотня нормі часу.Вона визначає кількість одиниць роботи, визначеного різновиду, яка виробляється одним працівником (або групою) за данний відрізок часу (час, зміну, місяць).
Одиниці вимірювання : операцій, тонн, кг, г, .... , м.

Лекція № 2

Між нормою часу та нормою виробітку існує зворотній зв’язок.
Задача: Норма виробітку у токаря на операції ‘токарна обробка бронзового підшибника’ за зміну становить 12 шт. (Н(в)зм– =12шт.).За рахунок досконалення технологій виготовлення заготовки під підшибник
,трудомісткість цієї операції вдалося знизити на 25% ((ТР=25%). Вирахувати нову зміну норми виробітку Н(в) при умові, що тривалість робочої зміни 8 годин.

Розв’язок:
1. Визначаємо базову (стару) трудомісткість

ТР(б)=480(12=40 н-хв.
2. Визначаємо нову трудомісткість

ТР(н)=40-40((25(100)=30 н-хв.
3. Тоді Н(в) за зміну нова буде

Н(в)зм=480(30=16шт.
Н(в)зм=Тзм(Н(ч), де Тзм- тривалість зміни

У виробничій практиці серед усіх норм найчастіше використовуєтся норма часу на одиницю роботи ,яка називається нормою штучного або нормою штучно- калькуляційного часу. При чому:
-t(ш) використовується у масовому, одиничному виробництві
-t(шк) використовується у серійному (дрібно-, середньо-, велико-) виробництві

Н(чис)- норма чисельності- це кількість працівників визначеного професійно- кваліфікаційного складу, необхідна для виконання обсягу робіт, який заплановано або для обслуговування одного або декілька агрегатів (комплекс агрегатів).
Задача: Черговий слюсарь-електрик обслуговує 20 фрезерних верстатів функцією електроремонт. Розрахувати норму чисельності чергових слюсарів- електріків.

Розв’язок:
Н(чис)=1(20=0,05

Н(обс)- норма обслуговування- це кількість агрегатів, робочих місць, м( виробничої площі, яка закріплена для обслуговування (по визначеним функціям) за одним або групою працівників.

Нормоване завдання- це номенклатура (асортимент) та обсяг робіт, який повинен бути виконаний одним працівником або групою за визначений відрізок часу (зміну, добу, місяць).
Нормоване завдання як і норма виробітку визначає необхідний результат праці і можна вважати, що норма виробітку-це поодинокий випадок (частний случай) нормованого завдання, тому що останнє визначає обсяг різнорідної продукції, в той час як норма виробітку тільки однорідної.
Обсяг робіт у нормованому завданні може визначатися не тільки в натуральних одиницях як норма виробітку, а також в нормо-годинах або в нормо-гривнях.

Н(к)- норма керованості- це кількість працівників, які підпорядковані чи підлеглі одному керівникові (бригадиру, майстру, менеджеру).

Можна зробити висновок, що нормування праці встановлює необхідні витрати, результати та співвідношення. Це, у свою чергу, позначає ,що всі норми по праці повинні відповідати найбільш ефективним для даного виробництва варіантам технологічного процесу, організації праці та виробництва, найефективнішим варіантам управління та сприяти найбільш ефективному використанню трудових та матеріальних ресурсів, підрозділів підприємства.

Таким чином, робота по нормуванні праці повинна включати такі основні елементи:
1. Аналіз виробничого процесу шляхом розділення його на окремі невеликі частини.
2. Вибір оптимального варіанту технологічного процесу з найкращими його характеристиками або параметрами.
3. Удосконалення організації праці, режимів праці та відпочинку з урахуванням психо-фізиологічних факторів.
4. Проектування ефективних методів та прийомів праці з урахуванням технічних, соціальних, економічних та психо-фізиологічних факторів.
5. Розрахунок норм по праці, їх впровадження в виробництво та постійне корегування цих норм на основі змін організаційно-технічного рівня виробництва.
Існує багато визначень нормування праці. Самий вдалий: нормувати працю- це означає шукати найбільш вигідну організацію праці.

Класифікація витрат робочого часу.
Працівник у свій робочий час виконує не тільки виробничі завдання, а й розмовляє з колегами, ходить за інструментом, відпочиває та використовує час на особисті потреби.
З метою зменшення різновидів витрат робочого часу проведена робота по уніфікації цих витрат, що вилилось у класифікації витрат робочого часу.
Головний класифікаційний фактор при цьому -це відношення того чи іншого різновиду втрат робочого часу до виконання виробничого завдання.
Підготовчо-підсумковий час витрачається на виконання робіт, пов’язаних з початком та закінченням роботи (отримання виробничого завдання від майстра, вивчення креслення, технічної документації, вибіг заготовок, здача готової продукції, оформлення нарядів на роботу, зміна оснастки).
Оперативний час витрачається на роботу, яка прямо пов’язана з виробничим завданням. При чому:
-основний (технічний) час витрачається на зміну розмірів, форми та властивостей предметів праці та їх взаємного розташування.
-допоміжний час витрачається назагрузку ,вигрузку, відвантаження, зняття деталі, зажим зйому, контроль технологічного процесу.
Час на організаційне обслуговування витрачається 2 рази за зміну (на початку та в кінці: розкладання технічної документації, інструменту, оснащення і збирання їх в кінці зміни).
Технічне обслуговування (підналадка обладнання, оснастки, невеликий поточний ремонт, прибирання стружки).
Розділення ОП та ОБС на елементи виконується тільки в масовому виробництві. t(воп)=(2(24)% від ОП.
Перерви по організаційно-технічним причинам (ремонт по графіку, технологічні перерви, а також час співпадання).
Непродуктивна робота (ходіння працівника в пошуках інструмента, оснастки, контролера, матеріалу, виготовлення бракованої продукції не з вини працівника).
Час чекання (чекання роботи, чекання інструменту і т.д.).
Втрати з вини працівника (запізнення, робить якусь другу роботу).
Класифікація витрат робочого часу відображена в таблиці 1.
Таблиця 1.

|РАБОЧЕЕ ВРЕМЯ |
|Время исполнения производственного |Потери рабочего |
|задания (нормированное время) |(ненормированное время) |
|Под|Оператив|Время |Отд|Пере|Затраты рабочего | |
|гот|ное |обслуживания|ых |рывы|времени, которые не| |
|ови|время |рабочего |и |по |зависят от рабочего| |
|тел|ОП |места ОБС |лич|орга| |Затраты по вене |
|ьно| | |ные|низа| |рабочего |
|е –| | |пот|цион| | |
|вре| | |реб|но -| | |
|мя | | |нос|техн| | |
|ПЗ | | |ти |ичес| | |
| | | | |ким | | |
| | | | |прич| | |
| | | | |инам| | |
| |Основ|Вс|Органи|Техн| | | | | |
| |ное |по|зацион|ичес| | |Непродук|Время | |
| |время|мо|ное |кое | | |тивная |ожидания | |
| | |га|обслуж|обсл| | |работа |(ВО) | |
| |(техн|те|ивание|ужив| | |(НР) | | |
| |ологи|ль|ООБС |ание| | | | | |
| |ческо|но| |ТОБС| | | | | |
| |е) |е | | | | | | | |
| | |вр| | | | | | | |
| | |ем| | | | | | | |
| | |я | | | | | | | |

Повна норма часу називається штучно-калькуляційний час t(шк)=t(оп)( (1+(+()+ (Т(пп)(п, де (-ОБС, (-ВОП.
Це базова форма для серійного виробництва.

1.3Стуктура виробничого процесу.

Виробничий процес

Заготівельна

Обробна Складальна

операції та їх комплекси

Операція технологічний трудовий розподіл розподіл

-позиції розумові трудові

-переходи елементи елементи

-проходи

-трудові

-установи прийоми

-трудові

дії

-трудові

рухи

Лекція №3

1.4Методи нормування праці та їх особливості.
На підприємствах України та СНД використовуються багато методів визначення норм по праці. Вибір того чи іншого методу залежить від характеру робіт, що нормуються та умов їх виконання.
Виходячи з принципів становлення норм, всі різновиди методів нормування праці можна звести до двох груп:
-аналітичні методи
-сумарні методи

Аналітичні методи передбачають виконання таких етапів:
1. Аналіз конкретного трудового процесу.
2. Поділ його на елементи.
3. Проектування по кожному елементу найбільш ефективних режимів роботи обладнання та прийомів праці робітників.
4. Визначення трудовитрат, трудомісткості по всім елементам трудового процесу з урахуванням спеціфіки конкретних робочих місць.
5. Встановлення норм часу на всю роботу або операцію шляхом додавання по окремим елементам.

Сумарні методи передбачають встановлення норм по праці без розподілу на елементи, без проектування раціональних режимів роботи обладнання та передової організації праці на основі досвіда нормувальника (технолога або майстра) або статистичних даних про виконання аналогічних робіт. Ци методи називаються досвідно-статистичними. Ці методи не дозволяють ефективно використовувати виробничі ресурси і повинні замінюватись на аналітичні.
Використання досвідно-статистичних норм на дільницях приводить до перевитрат Фонду заробітної плати та великого перевиконання норм.
Досвідно-статистичні норми та сумарні методи економічно доцільно використовувати тільки в одиничному та дрібносерійному виробництві.
Бувають випадки коли витрати часу на розрахунок однієї норми може бути більшим ніж на сам трудовий трудовий процес виконання цієї роботи.
Аналітичні методи є найпоширеніші у виробничий сфері. Їх ,як правило, класифікують за такими ознаками:
-по методиці отримання вихідних даних
-по ступеню диференціації виробничого процесу
По методиці отримання вихідних даних для нормування ,група аналітичних методів розподіляється на:
-розрахунково-аналітичні методи
-експериментально(досвідно)-аналітичні методи
Базою для розрахунку t(ш), t(шк) є нормативно-довідкові матеріали по окремим технологічним процесам.
У експериментально-аналітичних методах вихідна інформація отримується самим нормувальником (технологом, майстром) шляхом спостережень та проведення експериментів.В цю программу відносяться такі методи:
-хронометраж
-фотографія робочого часу (відображення витрат робочого часу)
-метод миттєвих спостережень
-методи з використанням технічних засобів
Розрахунково-аналітичні методи є основними тому, що вони запеспечують необхідну ступінь обгрунтованості норм при значно меньших витрат часу у порівнянні з експериментальними(чи дослідними) методами витрат на збір вихідной інформації.
В умовах масового та багатосерійного виробництва розрахунково- та експериментально-аналітичні методи використовуються в комплексі, тобто попередній варіант норми визначався за допомогою розрахункових методів, а потім уточнений варіант норми визначався за допомогою експериментальних методів.
За другою ознакою по ступеню диференціації трудового процесу аналітичні методи розділяються на диференційовані та збільшені.
Диференційовані методи передбачають поділ процесу, який нормується на елементи типу трудових рухів та трудових дії (дивись розділ 1.3)
,дослідження факторів, які впливають на тривалість кожного елементу, проектування нового складу, послідовності та тривалості виконання елементів операції чи роботи з урахуванням передового виробничого досвіду.
Диференційовані методи використовуються у тих випадках, коли треба висока точність норм часу (t(ш), t(шк)) в умовах великих обсягів виробництва продукції.
Збільшені методи передбачають розподіл процесу, що нормується до окремих операцій або комплексів трудових прийомів.

Схема методів нормування

Методи

Аналітичні

Сумарні

По методиці отримання По ступеню Дослідні

Статистичні вихідних даних диференціації

Розрахунково- Експери- Диференціовані Збільшені аналітичні ментально- аналітичні

технічно-обгрунтовані дослідно-статисничні норми

(необгрунтовані) норми

Лекція№4

1.5 Аналітичні методи нормування праці та нормативні матеріали.
Методика нормування праці (1.4) передбачає використання нормативних матеріалів. Ці матеріали розраховуються попередньо і розподіляються на: збільшені або типові, елементні (диференціовані) та мікроелементні.
Крім нормативних матеріалів, де даються значення витрат робочого часу в н- год, н-хв, н-сек.Технологи і нормувальники використовують інформаційно- довідкові матеріали (ІДМ).
ІДМ поділяються на 2 групи:
1. Характеристики технологічного обладнання, оснащення, пристосувань, інструменту, заготовок та іншого.
2. Конструкторська, технологічна, планова та інша документація, яка теж необхідна при нормуванні.
Оперативний час (t(оп)) для виконання трудового прийому встановити та зняти деталь вручну в самоцентруючому патроні ключом. Може бути визначена в залежності від маси деталі. t(оп)=16(Q(, де а=0,38
Для більшої зручності всі нормативи представлені в таблиці 1.
Таблиця 1.
|Маса деталі, кг, до|0,5 |1 |3 |5 |8 |12 |16 |20 |
|Час, нормо-хвилина |0,10|0,16|0,24|0,29|0,35|0,41|0,48|0,50|

Ця залежність називається однофакторною.
Нормативна карта елементу ‘обезжирювання деталей стружки та пилу’(таблиця
2).
Таблиця 2.

|Площа | Різновид поверхні деталі |
|обробленої | |
| | |
|поверхні | |
|деталі, | |
|дм(,до | |
| | Плоска | Циліндрична |
| | |З | |З |
| |Гладка |виступа-ми, |Гладка |виступа-ми, |
| | |кишеня-ми. | |кишеня-ми. |
| | Оперативний час , хв. |
|010 |0,021 |0,030 |0,019 |0,027 |
|012 | |0,032 |... |... |
|015 |0,023 |... |... |... |
| |... | | | |

Нормативні матеріали всіх ступенів диференціації:єдині типові, елементні, мікроелементні передбачають організацію робочого місця у відповідності до затверджених типових проектів (карт організації праці на відповідних робочих місцях).
Таким чином, нормативні матеріали (основа аналітичних методів) слугують для встановлення норм по праці і відображають залежність між необхідними витратами праці і впливаючими на це факторами. Процес встановлення норм при використанні нормативів спрощено може бути зведен до:

Нормативна залежність

Визначаємо значення

нормативних залежностей

Значення факторів, при діючих значеннях які впливають на факторів тривалість
(Берем з технологічної, конструкторської та планової документації)

Лекція №5

1.6Методика мікроелементного нормування.
В основі цієї методики лежать мікроелементні нормативи, які розроблені на трудові рухи та дії. За їх допомогою можна виконати детальний аналіз будь- якого трудового процесу та вибрати оптимальний варіант його здійснення.
Розробником мікро-елементного методу досліджень та нормування трудових процесів є інженер Ф.Гілбрет, який виходив з того ,що будь-які по складності трудові процеси можна розкласти на найпростіші мікрорухи рук, ніг, корпусу, очей. Такимчином, будь-яку роботу можна розглядати як комбінацію мікрорухів або мікроелементів.
Система МТМ-1(2,3)- система універсального значення. В ній 21 мікроелемент.
Час у цій системі подається у одиницях, які дорівнюють 1(100000 год.,
1(60000 хв., 0,036 сек.
Системи МТМ-2,3 є по суті збільшеними варіантами МТМ-1 та за рахунок об’єднання рухів та скорочення факторів, які впливають на тривалість рухів, кількість мікроелементів у системі МТМ-2 зменшена до 11, а у МТМ-3 зменшена до 6.
Таким чином, МТМ-1 рекомендується для масового та великосерійного виробництва, МТМ-2 -для середньосерійного, а МТМ-3 -для одиничного
(дослідницького та експериментального) та дрібносерійного виробництва.
На другому місці по розповсюдженості у розвинутих країнах використовується система МОДАПТС (модульна), вона відноситься до 3-го покоління систем мікроелементів і призначається для аналізу проектування та нормування робіт у серійному виробництві. Найцінніша особливість цієї системи - її простота.
Число значень мікроелементів дорівнює 27. Мікроелементи представлені у вигляді простих малюнків. Значення нормативної тривалості мікроелементів подано у модах:
1мод=1(8сек (+7,5%=1(7сек)
Поширені системи: Уорк Фектор, МОСТ.
В Україні та странах СНД є системи БСМ-1 та модульна.

Базова система мікроелементів (БСМ-1)
Вихідними даними для розробки цієї системи є витрати часу кваліфікованих робітників на виконання основних рухів та їх комплексів, які були визначені при дослідженні трудових процесів за допомогою відео- та кіно-зйомки.
Дослідження були проведені на 25 підприємствах, в 10-ти галузях
(автомобільна, приладобудівельна, верстатобудівельна, трактор., сільсько- господарська, машинобудівельна, електротехнічна, швейна, взуттєва, м’ясна, поліграфічна, текстильна промисловості) та на 2-ох підприємствах зв’язку.
Особливостями БСМ є:
-методично ця система найбільше близька до МТМ-1, але при її розробці були використанні результати досліджень у 10 галузях, у той час як МТМ-1 побудована тільки на базі електротехнічної промисловості, тому цю систему можна вважати системою 3-го рівня.
-у порівнянні з МТМ, БСМ має більш розширений склад факторів, які впливають на тривалість виконання мікроелементів.
-додатково у складі елементів системи БСМ введені мікроелементні нормативи, які характерні для сучасних технологічних процесів (Наприклад: переміщення деталей по рольгану, по роликам підвісного конвейєру).
-темп роботи у системі БСМ обгрунтований не тільки витратами енергії, а й показниками втомлення , які враховують як фізичне так і психофізіологічне навантаження.
-БСМ призначена для вирішення питань організації і нормування праці на промислових підприємствах масового та великосерійного виробництвах.
-БСМ доцільно використовувати для розробки нормативів та прийомів та більш великі елементи робіт, щоб забеспечити рівну напруженість норм на роботі, що виконуються у різних галузях.
-БСМ включає 20 груп мікроелементів, причому 10- рухи рук, 5-рухи корпусу,
3- рухи ніг, 2-рухи очей, з урахуванням різновидів мікроелементів, що входять до 20 груп - всього 41.
-нормувати по системі БСМ-1 економічно доцільно лише короткочасні трудові процеси тривалістю до 0,5 хв. Для умови великосерійного та масового виробництва. Якщо тривалість робіт >0,5 хв. Або роботи виконуються в середньосерійному, дрібносерійному та одиничному виробництві треба використовувати модульну систему або збільшені системи типу МТМ-2,3; БСМ-
2,3.
При проектуванні раціональних методів праці треба вилучати такі різновиди елементів:
-передача предметів із однієї руки в другу
-руки вгору
-рух ‘тримати’
-довгі та складні рухи
-холості рухи
-тримання в повітрі (навісу)
-точні рухи краще виконувати сидячі, найбільш точно координуються рухи на горизонтальній поверхні з амплітудою 8-12 см у зоні до 35 см від лінії тіла
-деталі, матеріали організаційного оснащення треба розташовувати у оптимальній.

Лекція №6

МТМ-1 -для умов електро-технічної промисловості.
Головне досягнення методики: вона дозволяє розробити найбільш ефективний варіант виконання трудових процесів.

7 Дослідно- (експериментально-) аналітичні методи встановлення норм.
Загальна характеристика методів дослідження трудових процесів і витрат робочого часу.
Більшість задач , які пов’язані з проектуванням організації праці та її нормуванням вирішуються ,виходячи з інформації, яку отримують в результаті дослідження трудових процесів.При нормуванні праці найбільше значення має вирішення 2-ох задач, пов’язаних з дослідженням трудових процесів:
1. Визначення фактичних витрат робочого часу на виконання операцій та їх елементів-прийомів, дій та рухів.
2. Встановлення структури витрат робочого часу на протязі робочої зміни або її частини. t(ш)=t(оп)(1+(+(+()
Методи дослідження трудових процесів можна класифікувати по ряду ознак:
1. По меті досліджень.
2. По кількості об’єктів, що спостерігаються нормувальником.
3. По способу проведення досліджень та ін.

У відповідності з метою досліджень виділяють такі методи :
-хронометраж
-фотографія робочого часу (ФРЧ)
-фотохронометраж

Хронометраж використовується для аналізу методів праці і визначення тривалості елементів операцій, що повторюються.
В основному хронометраж використовується для визначення елементів оперативного часу.

Фотографія робочого місця служить для встановлення структури витрат робочого часу по його різновидам (оперативний, підготовчо-підсумковий, обслуговування) на протязі робочої зміни або її частин.

Якщо об’єктом досліджень при хронометражі є, як правило, тільки елементи оперативного часу, то ФРЧ фіксує всі різновиди витрат робочого часу і всі різновиди перерв. Фотохронометраж використовується одночасно як для встановлення тривалості елементів трудового процесу так і для структури витрат робочого часу.
По кількості об’єктів ,що спостерегаються відрізняють: індивідуальні спостереження групові спостереження маршрутні спостереження
Індивідуальне спостереження - спостереження за 1 об’єктом (верстатом, робітником...).
Групове спостереження - спостереження за декількома об’єктами:
-бригадні спостереження;
-спостереження за багатоверстатниками.
Маршрутні - це спостереження за об’єктом, що переміщується, або за декількома об’єктами, які розташовані далеко один від одного ,і спостерегач повинен сам переміщуватись по маршруту, щоб проводити дослідження.
1 Хронометраж виконується у складі наступних етапів:
1. Вибір об’єктів для спостережень.
2. Розподіл операцій на елементи.
3. Встановлення фіксажних меж.
4. Визначення кількості спостережень.
5. Проведення вимірів тривалості елементів операції.
6. Обробка результатів спостережень.
7. Аналіз резельтатів спостережень та визначення нормативного часу виконання операції.
1 етап: Вибір об’єктів визначається в залежності від мети проведення спостережень.
Якщо мета - визначення нормативів значень норм штучного чи штучно- калькуляційного часу або уточнення цих значень ,то об’єктами досліджень будуть робітники або бригади, продуктивність праці яких (коефіцієнт виконання норм) знаходиться в межах між значеннями: середньої продуктивності праці по цеху чи дільниці та найвищими досягненнями передових робітників.
Якщо мета - вивчення передового досвіду, то спостереження -бригади, які володіють передовими прийомами виконання трудових процесів.
Якщо мета хронометражу - нормативний час, то об’єкти- типові виконавці робіт ,і щоб вони працювали у необхідному темпі роботи.
Також хронометраж проводиться з метою виявлення причин невиконання окремих норм .
2 етап: Розподіл операцій на елементи.
При підготовці до хронометражу операцію, яка досліджується розділяють на елементи: які комплекси прийомів прийоми дії комплекс трудових рухів
Ступінь розподілу на елементи при хронометражі залежить від організаційного типу виробництва. Чим вищий організаційний тип виробництва (масовий), тим на дрібніші елементи розподіляється операція.

3 етап: Встановлення фіксажних меж.
Після розділення операції на елементи встановлюють межі кожного елемента – фіксажні межі.
Фіксажні межі – це різновизначені по звуковому та зоровому сприйняттю моменти початку та закінчення елементів операції.
Визначають початкову та кінцеву фіксажні межі. Якщо хронометраж проводиться по поточному часу, то для 1-го елементу встановлюється початкова і кінцева фіксажна межі, а для наступних – тільки кінцеві.

Лекція №7

Якщо тривалість елементу трудового процесу, яка фіксується, невелика, то для збільшення точності вимірів послідовні елементи об’єднують у групи:

а б в

час
Групи: а + б = А невідомі: а, б, в б + в = Б Елементи, які виміряються а + б + в = В А, Б, В

4 етап: визначення необхідної кількості спостережень. Залежить від організаційного типу виробництва, а також від тривалості окремих елементів.

Таблиця 3

Організаційний Тривалість операцій та їх елементів, хв. тип вир-ва до 0,1 0,1-0,25 0,25-0,5 0,5-1 1-2 2-
5 5-10 10-20 >20
1. масове 125 80 50 35

25 20 15 12 ---

2. великосерійне --- --- 35 25

20 15 12 10 ---

3. середньо- серійне --- --- --- ---

15 12 10 8 6

4. дрібносерійне --- --- --- --
- --- 10 8 6 5

В одинарному виробництві нема елементів, що повторюються (тому не використовується).

5 етап: Проведення замірів.
У спеціальній хронометражно – спостережній картці спостерігач окрім записів тривалості елементів повинен фіксувати всі відхилення від нормального режиму роботи.

6 етап: Обробка отриманих даних спостережень трудового процесу.
Для кожного елементу отримують ряд значень його тривалості, тобто хронометражний ряд. На першому етапі з цього ряду вилучають дефектні заміри, які виявляються на основі запису у спостережній карті.
Далі розраховують стійкість ряду по коефіціенту стійкості, який визначається, як:

tmax

Кс = tmin
Розроблені нормативні значення коефіціенту стійкості для умов різних організаційних типів виробництва та тривалості елементів:

М – масове 1,2 – 2,5
ВС 1,3 – 2,8
СС 1,5 – 2,8
ДС 1,8 – 3,0

Якщо розрахований Кс не меньший за нормативного, то хронометражний ряд вважається стійким.
Якщо навпаки, то виключають max елемент і перераховують Кс.

Після вилучення дефектних замірів розрахунку стійкості хроноряду, вираховують нормативну тривалисть відповідних елементів трудового процесу.

Найчастіше це роблять методом середнього арифметичного, а також використовуються методи поліпшеної середньої та подвійної середньої.
Крім цього при характеристиці хронорядів ( особливо у М та ВС виробництвах
) використовують такі математичні терміни, як мода та медіана.
Мода – це значення тривалості елементу, яке найчастіше зустрічається у хронометричному ряду.
Медіана – це значення, яке відповідає середині варіаціоного ряду тривалості. Варіаціоний ряд тривалості отримають у разі запису хроноряду по зростаючим значенням.

7 етап: Вивчає аналіз результатів, тобто виявлення зайвих рухів, оцінку можливостей суміщення рухів та дій, зменшення тривалості, по результатам аналізу встановлюється оперативний час на виконання елементів або операцій.

1.7.2. Фотографія робочого часу ( ФРЧ )

Існують 2 різновиді ФРЧ:
1. Який виконує нормувальник, технолог, майстер, менеджер ( спостерігач)
2. Який виконує сам виконавець робіт
Ці 2 різновиди можно використовувати для дослідження індивідуальних виконавців або груп виконавців ( ланок, бригад, дільниць).
Крім цього, ФРЧ використовують для аналізу трудового процесу не тільки робітників, а також і управлінського персоналу (керівників, спеціалістів та технічних виконавців).
При проведенні індивідуального ФРЧ спостереження ведуть за одним виконавцем і тому, у цьому випадку, є можливість визначити також кількість виробленої продукції, зафіксувати режими роботи обладнання та його завантаження.
Обробка результатів спостережень проста і здійснюється по етапам:
1. Визначення витрат робочого часу на виконання окремих робіт та функцій, а також простоїв і інших втрат робочого часу.
2. Індексація витрат робочого часу (по стандартним елементам витрат робочого часу).
3. Складання фактичного та проектного балансу робочого часу.
Проектний баланс складається по відповідним нормативам витрат
(?, ?, ?), з вилученням непродуктивної роботи, простоїв та втрат робочого часу.
При проведенні групової ФРЧ витрати робочого часу фіксують індексами і точність вимірів залежить від кількості об’єктів. Спостережна відомість групової ФРЧ має наступний вигляд:

Таблиця 4

Номер інтервалу обходу індекси витрат робочого часу по

об’єктам, що спостерігаються

1

2 3 …………… n

1 ПП

ОП ОБС

2 ОБС

ПП В

3

Якщо кількість об’єктів, що спостерігаються, до 6, то інтервал обходу
– 1 хвилина, якщо до 12, то інтервал – 3 хвилини.
Щоб визначити тривалість по кожній категорії витрат для кожного часу, число однакових індексів множимо на інтервал і ділимо на кількість об’єктів, що спостерігаються.
Коли кількість об’єктів невелика (2, 3, 4), або вони розташовані компактно, то спостерігач може не чекати хвилину до наступного обходу, а проводити обход один за одним.
Самофотографія дозволяє отримати інформацію тільки про втрати робочого часу. Суть полягає у тому, що робітник не відволікаючись від основної роботи у спеціальному бланку визначає початок, закінчення та причини простоїв (втрат). При цьому він може написати свої пропозиції щодо усунення втрат.
Самофотографія дозволяє за короткий час охопити дослідженням весь цех
(підприємство). Картки самофотографії аналізує адміністрація цеху і розробляє заходи, щодо їх усунення.

Лекція № 8.

1.8. Метод миттєвих спостережень.
Це статистичний метод отримання даних про використання робочого часу та його втрати.
Таким чином, цим методом визначають тільки 2 елементи витрат робочого часу
:
-час роботи;
-час втрат робочого часу.
(Хоча можна визначити і інші елементи).
Найбільш вагомі переваги : у можливості уникнути безпосереднього контакту з виконавцями робіт.
Їх проводять у процесі обходу. Спостерігач іде по визначеному маршруту і якимсь чином фіксує, що діється на робочих місцях у момент спостереження.
Для визначення кількості людино-моментів, котрі необхідно зафіксувати використовують формули :

М=К(1-3)/3(П(,де
М- число миттєвих спостережень (людино- моментів),
К- коефіціент, який залежить від організаційного типу виробництва ( К=2 - масове, великосерійне виробництво, К=3 - середньосерійне виробництво, К=4 - індивідуальне, дрібносерійне виробництво ),
З- очікуване значення, фіксоване, завантаженість робітника чи робочого місця тим елементом витрат робочого часу, що вивчається.
П- припустима помилка результатів спостережень у частках одиниці.
Задача: Визначити простої та втрати робочого часу верстатниками у технічному цеху дослідного заводу. Очікуване значення простоїв та втрат -
20%, значеня помилки :+ 10%.
Розв’язок :
М=4((1-0,2)(0,2(0,1(=4(0,8(0,002=1600 спостер.
Робота- 1203, простої- 397 ( % простоїв = 397((1203+397)( (100% =24,5%.
Задача: У звя’язку з запланованою реконструкцією цеху масового виробництва передбачається провести вивчення методом миттєвих спостережень витрат часу на ручні, вантажно-розвантажені роботи, які виконують вантажники транспортної бригади. Визначити кількість миттєвих спостережень, якщо, очікувана питома вага витрат робочого часу= 0,4, а допустима величина помилки- 5%.
Розвя’зок:
М=2((1-0,4)(0,4(0,05(=1200 спостер.
Особливість методу миттєвих спостережень (ММС)- це обов’язкове забеспечення випадковості миттєвих спостережень, для цього використовують таблицю випадкових чисел.
Друга перевага ММС- це зменшення витрат на 20%(50% у зрівнянні з груповою
ФРЧ (фотографія робочого часу).
Недолік: метод не дозволяє виявити причини тих чи інших витрат робочого часу, а лише їх констатує.

1.9. Приклад удосконалення організації праці ремонтного персоналу за допомогою ММС (методу миттєвих спостережень).
Схема однотурбінного цеху трипільської ДРЕС.

Турбіни

Бригади
А і Б

Турбінне відділення цеху виконують

Бригада А

300

котли

функції

Бригада Б ремонту

Котельне відділення цеху арматури

відповідно у

турбінному

700 i котельному

відділеннях

Лекція №9.
Витрати робочого часу та їх індекси.
Таблиця 1.

Витрати робочого часу та їх індекси

Підготовчо- Оператив- Обслугову-
Відпочинок, особливі підсумковий час час, ОП вання робо- потреби та втрати

Інші чого місця, робочого часу
Переходи елементи ОБС

Очікування ро Втрати ро-

боти та відп. бочого часу

Число моментів, що спостерігається

Всього

861 177 1915

234 1589

197 4973

Частка елементів витрат робочого часу

17,3 3,6 38,5

4,7 31,9

4,0 100

Після аналізу результатів спостережень, які виявили, що дуже велику частку у загальних витратах робочого часу займають :
1. Переходи.
2. Очікування роботи та відпочинок.

У зв’язку з цим напрошується наступне організаційне вирішення організації праці ремонтних бригад :
1. Обидві бригади об’єднуються в єдину спеціалізовану дільницю.
2. Спеціалізована дільниця, яка паралельно обслуговує обидва відділення котло-турбіного цеху територіально розміщується у центрі цеху, з метою скорочення переходів до об’єктів, які обслуговуються.
Розрахунки ефективності запропонованих організаційних заходів:
1. Визначаємо можливості скорочення ремонтного персоналу за рахунок зменшення відстані до об’єктів, що обслуговуються (дивитись таблицю 2).
Таблиця 2.

Варіанти організаційних рішень

ПОКАЗНИКИ

Базовий варіант Новий варіант

Бриг.А Бриг.Б Бриг.А Бриг.Б

Відстань до найдальшої точки 430

660 410 410 обслуговування

Відстань до усередненої точки 215

330 205 205

Скорочення відстані переходів -

- 10 125

Скорочення %

- - 4,7 37,8

Знаючи скорочення відстані переходів та витрати робочого часу на цей елемент розраховуєм економію часу по бригадам :
(ТА = 17,3( 4,7( 100 = 0,81%
(ТБ = 17,3( 37,8( 100 = 6,54%
Адекватне в цьому скорочені робочого часу скорочення чисельності персоналу
:
(Р1 = (20( 0,81 + 19( 6,54)(100 = 1,4 чол.
1,5 чоловік сократилось за рахунок збільшення скорості.
Якщо час очікування у загальних витратах на очікування і відпочинок (5) складає 70%, то у цьому випадку об’єднання 2-х бригад в 1, як мінімум в 2 рази повинні скоротитись ці витрати (тому що, при потребі виконання ремонтних робіт на будь-якій дільниці цю роботу буде виконувати будь-який ремонтник спеціалізованої дільниці).
Таким чином, витрати пов’язані з очікування будуть 31,9(0,7=22,3%.
Якщо ці витрати зменшити в 0,5 рази, то загальний час скорочення ((Т) по очікуванням буде дорівнювати :
(Т=22,3:2=11,15%
Скорочення за рахунок цієї позиції буде :
(Р1=(20+19)(11,15(100=4,35 чоловік.
Тоді загальне скорочення чисельності буде :
(Р=(Р1+(Р2=1,4+4,35=5,75 чол.
Економія в коштах складе :
(Ерічна=5,75+420(12((1+0,32+0,04+0,015+0,05)=41296,5 грн.

в фонд зайнятості збір в
ЧАЕС
1.10. Методика визначення оптимальних норм праці.
А. Сутність задач на умовах обгрунтування норм по праці.
Більшість задач організації та нормування праці зводяться у кінцевому рахунку до визначення максимально допустимих витрат часу. Основним обмежуванням при постановці цих задач є потрібний результат виробництва, який полягає у виконанні виробничих операцій чи виготовленні одиниці продукції у відповідності з визначеними технічними вимогами (властивості продукції, її розміри, форма). Крім результатів виробництва до системи обмежень треба віднести : технічно-допустимі режими роботи обладнання, санітарно-гігієнічні параметри виробничого середовища, допусти