Бухгалтерский учет заработной платы » Рефераты: скачать бесплатно рефераты на любую тему.

Бухгалтерский учет заработной платы

Луцький індустріальний інститут

Факультет перепідготовки спеціалістів

Курсова робота з бухгалтерського обліку на тему:

Облік заробітної плати та пов’язаних з нею розрахунків

Керівник курсової роботи:

Садовська Ірина Богданівна

Студент – виконавець:

Р.М.Козань

(підпис)

“ “
1998 р.

м. Луцьк 1998

Зміст

Вступ
Розділ 1. Концептуальні основи організації обліку заробітної плати
Розділ 2. Техніка підрахунку заробітної плати при погодинній і відрядній формі оплати заробітної плати

2.1. Нарахування заробітної плати

2.2. Утримання із заробітної плати

2.3. Видача заробітної плати і оформлення своєчасно не отриманої заробітної плати
Розділ 3. Документальне оформлення доплат за відхилення від нормальних умов роботи
Розділ 4. Порядок оформлення розрахунків з робітниками і службовцями і виплата їм заробітної плати
Розділ 5. Облік оплати відпусток
Розділ 6. Синтетичний облік заробітної плати і розрахунків з робітниками і службовцями по заробітній платі
Розділ 7. Нарахування на заробітну плату. Облік розрахунків по соціальному страхуванню
Висновки
Література
Додатки

ВСТУП

В Законі України «Про оплату праці» зазначається, що заробітна плата
- це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконаної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

Заробітна плата складається з основної, додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норм часу, виробітку, обслуговування, посадові обов’язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робіткинів та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов’язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

До інших заохочувальних та компенсаційних виплат належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Джерелом засобів на оплату праці робітників господарських підприємств є частина доходу та інші засоби, отримані внаслідок їх господарської діяльності.

Для установ і організацій, що фінансуються з бюджету, - це засоби, що виділяються з відповідних бюджетів, а також частина доходу, отриманого внаслідок господарської діяльності та з інших джерел (2).

В умовах економічної кризи, спаду виробництва, зниження продуктивності праці, безробіття в організації праці та її оплати відбуваються значні зміни.

Підвищення ефективності виробництва, достовірну інформацію про витрати праці на кожній виробничій дільниці, використання робочого часу і його оплати повинен забезпечити бухгалтерський облік.

Вимогами побудови обліку заробітної плати є: визначення завбань, система показників, документація і система розрахунків. Виходячи з цього, основними завданнями обліку заробітної плати є:
1) правильне визначення витрат робочого часу і облік праці;
2) нарахування заробітної плати кожному працівникові відповідно до кількості та якості затраченої ними праці;
3) виявлення фактичного обсягу фонду заробітної плати всьому колективу підприємства і здійснення контролю його як за складовими частинами
(відділами, цехами тощо), так і в цілому по підприємству.
4) облік кожної суми нарахованої заробітної плати працівником підприємства як складової частини витрат підприємства за господарськими процесами відповідно до місця і об’єкту застосування праці;
5) контроль правильності використання заробітної плати в кожному підрозділі підприємства і встановлення відповідності за зниження продуктивності праці; відображення всіх витрат по заробітній платі на рахунках бухгалтерського обліку.

Основними показниками заробітної плати, що підляягають обліку, є: чисельність працівників, їх професії і кваліффікація, витрати робочого часу в годинах і годино-днях, кількість виготовленої продукції або обсяг виконаних робіт, розмір фонду оплати праці різним категоріям працівників і за видами нарахувань, преміальні виплати, розмір сум нарахованих і використаних на оплату відпусток і на соціальне страхування працівників, розмір відрахувань за їх видами. Ці дані необїідні для обчислювання таких економічних показників, як рівень забезпеченості робочою силою, середнього заробітку, рівня продуктивності праці та ін. (9).

РОЗДІЛ 1. КОНЦЕПТУАЛЬНІ ОСНОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ ОБЛІКУ ЗАРОБІТНОЇ ПЛАТИ

Організація заробітної плпти визначається трьома взаємозв’язаними і взаємозалежними елементаим:

1) тарифною системою;

2) нормкванням праці;

3) формами і системами оплати праці.

Татифна система дозволяяяє якісно оцінити працю, нормування - врахувати кількість затраченого часу, а форми - визначити порядок розрахунку заробітної плати.

Основою організації оплати праці є тарифна система, яка включає в себе:
- тарифну сітку, яка показує співвідношення в оплаті праці між різними розрядами робіт і робітників (кваліфікаціями). Тарифна сітка включає тарифні розряди і тарифні коефіцієнти. Перші вказу.ть на ступінь складності робіт, другі - наскільки заробітна плата поданому розряду більша заробітної плати по першому розряду.
Тарифна сітка (схема посадових окладів) формується на основі:
1) тарифної ставки робітника першого розряду, яка встановлюється в розмірі, який перевищує встановлений законодавством розмір мінімальної заробітної плати;
2) міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів тарифних ставок
(посадових окладів). тарифна ставка, що означає розмір оплати праці в годину чи за день; тарифно-класифікаційні довідники, за допомогою яких можна визначити розряд роботи і робітника у відповідності з тарифною сіткою. В тарифно- класифікаційному довіднику вказується обсяг професійних знань, які повинен мати працівник певної кваліфікації. Тарифно-класифікаційні довідники розробляються Міністерством праці України.

Виконання найпростіших робіт оплачується по тарифній ставці робітника
1 розряду. Тарифні ставки робітників останніх розрядів перевищують цей розмір в залежності від рівня кавліфікації їх праці.

Для робітників підприємств, що розташовані в Східному Сибіру, на
Дальному Сході, в північних районах, в районах Уралу, Середньої Азії, тобто з важкими природно-кліматичними умовами, додатково до тарифних ставок і окладів встановлені певні районні коефіцієнти.

Другим елементом організації заробітної плати є нормування праці.
Нормування праці передбачає встановлення міри затрат праці на виготовлення одиниці виробу. Це одна із важливих складових частин наукової організації праці. Нормування праці включає два показники: норму виробітку і норму часу.

Норма виробітку встановлює кількість одиниць продукції (шт., м., т.), яка повинна бути виготовлена за одиницю часу (годину, зміну, місяць).

Норма часу передбачає час, необхідна для виготовлення роботи в певних умовах (хв., год.).

Норма виробітку застосовується в масових і крупносерійних виробництвах, а в індивідуальних і дрібносерійних, де робітнику протягом зміни приходиться виконувати різні роботи і технологічні операції, нормується час. Широко використується в промисловості і поняття норми обслуговування, коли робітнику чи бригаді нормується кількість одиниць обладнання (кількість кв.м. виробничих приміщень, на яких встановлене обладнання) (4).

Третім елементом організації заробітної плати є форми і системи оплати праці. В основному на підприємствах існують дві форми оплати праці - погодинна і відрядна.

При погодинній оплаті праці заробіток залежить від кількості відпрацьованого часу і тарифної ставки. Відрядна - це форма заробітної плати, при якій заробіток залежить від кількості виробленої продукції і розцінок на неї. Тарифна ставка являє собою заробітну плату за одиницю часу, а розцінка - заробітну плату за одиницю продукції.

Відомі дві системи погодинної форми оплати праці:

1) проста погодинна. При ній заробітна плата знаходиться в прямій залежності від кількості відпрацьованого часу, від погодинних тарифних ставок, місячних посадових окладів.

2) погодинно-преміальна. При ній робітники, крім основного заробітку, отримують ще й премії за економію матеріалів, палива, електроенергії, що посилює їх матеріальну зацікавленість в результаті своєї праці.

Відрядна форма оплати праці має такі системи:
1) пряма відрядна. При ній оплата праці робітників підвищується в прямій залежності від кількості вироблених ними виробів, тобто оплата праці здійснюється по одній і тій же розцінці за кожну вироблену ним одиницю продукції. Для знаходження розцінки необхідно тарифну ставку робітника поділити на норму вироблену за зміну.
2) Відрядно-преміальна, яка характеризується тим, що робітники, крім основного заробітку, отримують премії за перевиконання норм виробітку.
3) Відрядно-прогресивна - передбачає оплату виробленоїпродукції в межах встановлених норм по прямих розцінках, а вироби понад норму оплачуються по підвищених розцінках згідно встановленої шкали, але не вище подвійної відрядної розцінки.
4) акордна, при якій до виробника доводиться завдання, розмір оплати за його виконання, а також розмір стимулів за дострокове і якісне виконання завдання, граничний строк його виконання.

Відрядна форма оплати праці зацікавлює робітників в підвищенні продуктивності праці.

Як відрядна, так і погодинна оплата праці можуть здійснюватись як індивідуально, так і колективно (бригадна організація праці). При колективній застосовується коефіцієнт трудової участі, виходячи з якого визначається заробітна плата кожного члена бригади (4).

Форми і системи оплати праці вибирає керівник підприємства. Він же встановлює робітникам конкретні розміри тарифних ставок.

Держава здійснює регулювання оплати праці шляхом встановлення мінімальної заробітної плати, яка регулюється з врахуванням рівня економічного розвиткку, продуктивності праці, середньої заробітної плати, величини мінімального житєвого бюджету. Вона встановлюється Кабміном
України.

На підприємствах також може застосовуватись оплата праці по трудових угодах і контрактах. Трудова угода заключається між підприємством і робітником, що залучається зі сторони для виконання конкретної роботи, яку не можна виконати силами підприємства.

В теперішній час широко поширена оплата праці по контракту. Вона заключається в домовленості сторін і пов’язується з виконанням умов контракту (1).

РОЗДІЛ 2. ТЕХНІКА ПІДРАХУНКУ ЗАРОБІТНОЇ ПЛАТИ ПРИ ПОГОДИННІЙ І ВІДРЯДНІЙ

ЗАРОБІТНІЙ ПЛАТІ.

Техніка підрахунку заробітної плати складається з трьох етапів: нарахування, підрахунок утримань із заробітної плати та визначення заробітної плати до видачі на руки.

2.1. Нарахування заробітної плати.

При погодинній оплаті праці сума нарахованої заробітної плати визначається шляхом множення відпрацьованих нормо-годин на тарифну ставку, а розмір премій визначається шляхом множення суми погодинної заробітної плати на визначений процент премій.

Для нарахування основної заробітної плати робітникам-відрядникам необхідно мати підсумок про їх виробіток і розцінки за виконані роботи. Для обліку виробітку продукції використовуються різні первинні документи, що залежать від характеру виробництва, системи організації і оплати праці. На підприємствах, в цехах з дрібносерійним та індивідуальним характером виробництва використовуються накопичувальні чи разові наряди (додаток 1).

У серійних виробництвах застосовується більш досконала документація - маршрутний лист, який виписується на всю партію продукції на весь шлях її обробки у даному цеху. Маршрутний лист, на відміну від наряду виписується на всю роботу (всі операції), виконувану різними робітниками для випуску відповідної партії продукції (додаток 2).

У масовому виробництві застосовується, як правило, змінний рапорт без маршрутного листка (додаток 3). Інколи ведеться журнал робіт типу табельної відомості, у якому проти прізвища кожного робітника щоденно проставляється кількість однорідного виробітку (кг, шт., тощо). Після закінчення визначеного періоду по кожному робітнику підраховують підсумок виробітку.

Первинні документи по обліку виробітку передаються в бухгалтерію, де вони перевіряються і групуються. Якщо облік ведеться на кількох документах, то в бухгалтерії складається нагромаджувальна карточка обліку виробітку.

На підставі цих первинних та групових документів здійснюється нарахування заробітної плати, яка визначається множенням встановленої розцінки за одиницею виробітку на кількість виробів. При відрядно- преміальній заробітній платі відзначається норма виробітку.

В тому випадку, коли робота здійснюється колективом по відрядній формі оплати праці, то порядок визначення заробітної плати такий:

1) визначається заробіток по тарифу кожного робітника і бригади в цілому множенням ставок тарифних відповідного розряду на кількість годин;

2) визначається коефіцієнт розподілу як відношення місячного заробітку бригади на загальний заробіток по тарифам;

3) визначається сума заробітної плати кожного робітника шляхом множення заробітної плати за тарифом кожного члена бригади на коефіцієнт розподілу.

Бригадирам із числа робітників-відрядників, не звільнених від основної роботи, нараховують доплати за керівництво бригадою.

Розподіл заробітної плати між членами бригади проводиться з урахуванням коефіцієнтів трудової участі для кожного робітника. Це рішення оформлюють протоколом, який здають у відділі праці і заробітної плати для розрахунку заробітної плати.

Нарахування заробітної плати здійснюється у розрахунково-платіжній відомості по кожному працівнику за її видами (відрядна, погодинна, премії та різного виду нарахування). До іншої нарахувань відносяться доплати за роботу в святкові (вихідні дні), роботу в понадурочний час, персональні надбавки, інші доплати.

Також одним з нарахувань є нарахування допомоги по тимчасовій непрацездатності. Джерелом виплати цієї допомоги є кошти фонду соціального страхування. Оплпта допомоги по тимчасовій непрацездатності здійснюється на основі листків непрацездатності і табелю обліку використаного часу.

Розміри цієї допомоги визначаються виходячи із середнього заробітку за два попередні місяцф роботи, що передували хворобі, кількості днів хвороби і трудового стажу роботи. До фактичного заробітку при цьому додають середньорічні премії виробничого характеру в частці цих двох місяців.
Шляхом ділення суми заробітної плати (з відповідними добавками) на кількість робочих днів за ці два місяці одержимо середньоденний заробіток, що не повинен перевищувати подвійної тарифної ставки, посадового окладу
(крім випадків виробничого травматизму, професійного захворювання, а також захворювання внаслідок чорнобильської катастрофи). Одержаний середньоденний заробіток перемножують на кількість днів хвороби, зазначених у листку непрацездатності (4).

З метою поліпшення забезпечення робітників і службовців допомогою з тимчасової непрацездатності законодавством встановлено:

1. Робітникам і службовцям, що не є членами профспілки, допомога у тимчасовій непрацездатності видається за нормами встановленими для членів профспілки (дорівнювала 50%).

2. Робітникам і службовцям, що мають безперевний стаж роботи до трьох років, підвищується розмір допомоги з тимчасової непрацездатності до

60% заробітку; круглим сиротам, що не досягли 21 року і мають безперервний стаж роботи, до 80% заробітку; із стажем роботи до 5 років - 60%, від 5 до 8 років - 80%, 8 і більше років - 100%.
У розмірі 100% заробітку незалежно від стажу роботи виплачується допомога по тимчасовій непрацездатності при наявності 3 і більше дітей віком до 18 років, внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання, при вагітності і родах (9).

Робітники і службовці, що порущують режим, встановлених для них лікарем, а також ті, що виїхали у період тимчасової непрацездатності до іншої місцевості без згоди лікуючого лікаря, позбавлюються допомоги з того дня, коли було допущене порушення, і на встановлений строк. Допомогу з тимчасової непрацездатності в цьому випадку не нараховують.

2.2. Утримання з заробітної плати.

У правій частині розрахунково-платіжної відомості відображаються утримання із заробітної плати. До них відноситься прибутковий податок, суми по виконавчих листах, по виконавчим написах нотаріальних органів; суми з осіб, що відбувають виправні роботи; профспілкові внески; одержаний аванс за звітний місяць; надлишково виплачені суми за попередній період, виявлені внаслідок проведених перевірок або самоперевірок; своєчасно неповернуті підзвітні суми; грошові нарахування (на нестачі товаро-матеріальних цінностей, розкрадення тощо), штрафи та інші відраховування відповідно до чинного законодавства; відрахування до пенсійного фонду (9).

У відповідності з Указом Президента України від 13 вересня 1995 року
№519 встановлені слідуючі ставки прибуткового податку з доходів громадян:

Нарахування, утримання і перерахування в бюджет податку здійснюється підприємствами всіх форм власності і фізичними особами - суб’єктами підприємницької діяльності. При наявності доходу громадяни повинні представити в податкові інспекції декларацію і інші необхідні документи, які підтверджують достовірність вказаних в декларації даних, як по місцю основної роботи, так і по місцю не основної (додаткової). У випадку несвоєчасного або неправильного утримання податку перерахунок його допускається не більше як за три роки з моменту встановлення факту неправильного оподаткування (1).

В сукупний оподатковуваний дохід громадян включаєється:
1) доходи за виконання трудових обов’язків, в тому числі за сумісництвом на тому ж підприємстві;
2) доходи за виконання робіт за договорами підряду;
3) доходи по акціях;
4) доходи, отримані внаслідок розподілу прибутку підприємства;
5) виплати по листах непрацездатності, по хворобі або по догляду за дитиною;
6) інші доходи, що утворилися в результаті надання за рахунок коштів підприємств своїм працівникам матеріальних і соціальних благ в грошовій і натуральній формі.

З суми доходів, отриманих працівниками не по місцю основної роботи, а також тими, що не мають постійного місця проживання в Україні, податок утримується в розмірі 20% без врахування пільг по місцю його виплати.

З суми доходів, отриманих громадянами-засновниками і учасниками підприємств у вигляді дивідендів по акціях і в результаті розподілу прибутку цих підприємств та інше, податок утримується по місцю виплати в складі сукупного оподатковуваного річного доходу по ставці 15%.

Надані пільги по оподаткуванню враховуються лише по місцю основної роботи (неоподатковуваний мінімум, пільги на дітей у віці до 16 років, пільги ветеранам війни, особам, що постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС).

Якщо працівник іде у відпустку, то прибутковий податок утримують з заробітку за минулий місяць і окремо з відпускних сум і заробітку за поточний місяць. З суми відпускних, що відносяться до наступного місяця, податок буде отриманий після повернення працівника з відпустки по сукупному заробітку за весь місяць в загальному порядку.

Недоотримані з робітника суми податку отримуються не більше ніж за три останні місяці рівними долями на протязі слідуючих трьох місяців. З звільнених працівників недоотримані суми не утримуються. В цьому випадку донарахування суми податку здійснюється за рахунок підприємства.

Перерахування в бюджет утриманих сум прибуткового податку з громадян здійснюється одночасно з отриманням заробітної плати за другу половину місяця. В банк разом з чеком на заробітну плату подається платіжне доручення на перерахування в бюджет утриманих сум податку (4).

Утримання по виконавчих листах здійснюється в розмірі і порядку, встановлених законом, порішенню суду. Підставою для утримання аліментіів є виконавчі судові листи або письмове зобов’язання громадян про добровільну сплату аліментів, відмітки органів внутрішніх справ у паспортах осіб про те, що вони зобов’язані сплатити аліменти. Вони утримуються в таких розмірах: на одну дитину - 25% заробітку на двох дітей - 33% заробітку на трьох і більше дітей - 50% заробітку
Однак загальна сума утримань не повинна первищувати 50% суми заробітної плати за вирахуванням податків (1).

Бухгалтерія підприємства проводить реєстрацію отриманих виконавчих листів в спеціальному журналі чи картці. Постановою Кабінету Міністрів
України затверджено перелік видів доходу, з яких нараховуються аліменти:
1) основна заробітна плата і заробітна плата по сумісництву;
2) всі види доплат і надбавок, відпускні;
3) грошові і натуральні премії;
4) компенсація за невикористану відпустку;
5) оплата за надурочний час, за вихідні, святкові дні;
6) премії за підсумками роботи за рік;
7) допомоги з фонду соціального страхування, в тому числі по тимчасовій непрацездатності;
8) суми по відшкодуванню втрати працездатності;
9) допомоги по безробіттю;
10) пенсії за виключенням надбавок до пенсій інвалідам 1-ї групи по догляду за ними;
11) стипендія.

Не утримуються аліменти з сум:
1) вихідної допомоги при звільнені;
2) одноразових премій;
3) компенсації при відрядженні;
4) допомог на поховання;
5) допомог багатодітним і одиноким матерям;
6) дотацій за обіди;
7) вартості путівок в санаторії за рахунок фонду споживання.

В триденний строк з дня, встановленого для виплати заробітної плати, пенсії і стипендії, суми утриманих аліментів повинні бути виплачені отримувачу чи переведені поштою за рахунок платника.

Якщо особа, що сплачує аліменти, виїзджає за кордон на постійне місце проживання, то вона забов’язана сплачувати всю суму аліментів за період до досягнення дитиною повноліття, виходячи з заробітної плати за останній місяць роботи до моменту виїзду.

Облік рахунків по виконавчим листах ведеться на рахунку 76
«Розрахунки з різними дебіторами і кредиторами», субрахунку 1 «З організаціями і особами по виконавчих листах»(4).

Утримання із заробітної плати платежів за товари, куплені в кредит, проводяться на основі вимог-доручень робітників. Їх розмір залежить від вартості товарів, куплених в кредит.

Відрахування до Пенсійного фонду здійснюються в розмірі 1% від загальної нарахованої суми заробітної плати.

Профспілкові внески сплачуються в розмірі 1% від загальної нарахованої суми заробітної плати за звітний місяць за мінусом суми допомоги по тимчасовій непрацездатності за цей період (1).

2.3. Видача зарплати і оформлення своєчасно не виданої зарплати.

Різниця між нарахованою сумою заробітної плати і утриманнями складає суму до видачі для кожного робітника. Видача заробітної плати проводиться по платіжних відомостях у встановлені на підприємстві дні місяця. Підставою на право видачі є наявність в її реквізитах наказу в касу для оплати вказаної суми в строк, що дорівнює трьом дням, рахуючи день отримання грошей в банку. Підписують наказ керівник підприємства і головний бухгалтер.

Видавати заробітну плату, крім касира, можуть роздавальники. При цьому касир веде книгу реєстрації платіжних відомостей і сум, виданих готівкою. Після закінчення робочого дня роздавальники повинні здати в касу залишки невиданих сум і платіжні відомості. Наступна виплата заробітної плати (на 2-й і 3-й дні) здійснюється лише касиром.

Після закінчення 3-х днів касир перевіряє кожний рядок і сумує видану заробітну плату, а проти прізвищ осіб, що не отримали її, на місці його підпису проставляє штамп чи пише від руки «депоновано». Платіжна відомість закривається двома сумами - видано готівкою і депоновано (додаток №6).

На депоновані суми касир складає реєстр невиданої заробітної плати
(додаток №8), після чого передає в бухгалтерію платіжну відомість і реєстр невиданої заробітної плати для перевірки і виписки видаткового касового ордеру на суму виданої заробітної плати.

Видатковий касовий ордер передається касиру з бухгалтерії для послідуючої реєстрації його в касовій книзі (4).

Суми невиданої заробітної плати здаються в банк на розрахунковий рахунок пвдприємства в день закриття платіжних відомостей. В оголпшенні на здачу робиться запис «депоновані суми», щоб в подальшому банк міг відпускати по чеку організації ці засоби, оскільки робітники і службовці можуть потребувати їх в любий день (1).

Своєчасно не одержані робітниками і службовцями суми заробітної плати перераховуються на депоновану заробітну плату таким записом: дебет 70/1 - «Нарахована заробітна плата» кредит 70/2 - «Депонована заробітна плата».

Аналітичний облік депонованої заробітної плати організується по кожній невиданій сумі чи безпосередньо в реєстрі, де відведені спеціальні графи для відмітки оплачених, виданих чи перерахованих сум цієї заборгованості, чи в спеціальній книзі депонованої заробітної плати.

У випадку, коли працівник йде у відпустку, на пенсію чи звільняється, заробітну плату необхідно видати не пізніше дня, що передує відпустці чи звільненню, не чекаючи встановлених днів видачі заробітної плати. Такі виплати називаються виплатами в міжрозрахунковий період. Вони оформлюються видатковими касовими ордерами чи платіжними відомостями при наявності 3-х і більше робітників.

Пенсії працюючим пенсіонерам видаються по окремих платіжних відомостях, без запису їх в розрахункову відомість, так як вони не підлягають оподаткуванню і виплачуються з-а рахунок засобів органів соціального страхування (4).

РОЗДІЛ 3. ДОКУМЕНТАЛЬНЕ ОФОРМЛЕННЯ ДОПЛАТИ ЗА ВІДХИЛЕННЯ ВІД НОРМАЛЬНИХ

УМОВ РОБОТИ.

Нормальними умовами роботи є такі умови, при яких робочі місця згідно завдань-нарядів, маршрутних листків та інших документів повністю забезпечені сировиною, матеріалами, напівфабрикатами, діючим обладнанням, спеціальними інструментами і пристосуваннями. Якщо ці умови порушуються і робітники затрачають на роботу у додатковий час, то виникає необхідність провести розрахунок цього часу і його оплату.

З цією метою виписуються:
1) наряд на відрядну роботу - у випадку виявлення додаткових технологічних операцій, не передбачених раніше в документах;
2) листок на доплату - у випадку, коли фактичні умови роботи не відповідають запланованим (додаток №5). Він виписується начальником цеху до початку роботи з обов’язковим зазначенням номеру основного документу
(наряду, маршрутного листка), додаткового часу і розцінки за проведені роботи. Листок на доплату начальник цеху передає бригадиру чи робітнику разом з нарядом.

Потім цей додатковий чек включають в нормо-години і використовують при розрахунку проценту виконання норм виробітку робітника, а доплату - у відрядний заробіток. Суми доплат так як і заробітну плату, відносять на собівартість продукції, тому кожна причина доплат повинна розглядатися та аналізуватися керівниками.

Ці документи, як правило, на кольоровому папері друкуються або на звичайному, але з кольоровою полоскою, так як вони є сигнальними локументами. В бухгалтерії ці документи групують за кожних п’ять днів по причинах і винних для розгляду та аналізу керівниками підприємства.

Простійн часом вимушених перерв в роботі, на протязі якого робітники знаходяться на підприємствах, але не можуть бути використаними. Простої збільшують собівартість продукції, зменшують прибуток. Винуватцями простою можуть бути як робітники, так і адміністрація заводу, цеху, постачальники матеріалів, енергії(4).

Простої, які стались з вини робітників, не оплачуються. Якщо ж простій був не по вині робітника, то цей час оплачується в розмірі не більше 1/2 тарифної ставки робітника певного розряду (окладу). В період освоєння нових видів виробництва простої не по вині робітника оплачуються з розрахунку повної тарифної ставки працівника з погодинною оплатою певного розряду (9).

Первинним бухгалтерським документом, яким оформляють простої, є листок на простій, в якому вказуються причини і винні в простої, тривалість його, тарифна ставка робітника, розмір оплати і сума (додаток №4).

В залежності від тривалості простої діляться на внутрішньозмінні і цілозмінні. Перші оформляються листком на простій, а в табелі робочого часу відмічаються додатково буквою «В». Другі - відмічаються буквою «П» і оформляються випискою акту. Додатком до акту є список робітників - учасників простою. Цілозмінні простої частіше всього викликаються зовнішніми причинами (немає подачі енергії) і охоплюють робітників всього цеху.

Простої можуть бути використаним, тобто на період простою робітники отримують певні завдання, призначаються на інщу роботу. Така робота оформляється випискою нарядів у відповідності з порядком оплати по відрядними розцінкам чи із збереженням середнього заробітку. Номер наряду і час роботи зазначаються в листку на простій.

Документальному оформленю пдлягає також брак продукції. Браком є вироби, які не підлягають вимогам оформлених стандартів або його технічним умовам, які не можуть бути використаними за призначенням. Брак може бути частковим, тобто виправним, і повним, тобто невиправним (4).

Повний брак не по вині робітника оплачується в розмірі 2/3 тарифної ставки розряду (окладу) робітника за час, який необхідно затратити на виправлення браку.

Частковий брак з вини робітника оплачується в пониженому розмірі в залежності від проценту придатності продукції, який установлюється адміністрацією. Повний брак з вини робітника, не оплачується.

Частковий брак не по вині робітника оплачується в залежності від проценту придатності продукції, але не більше 1/2 тарифної ставки його розряду (окладу) за час, необхідний для виготовлення продукції по нормі
(9).

Брак продукції, що викликаний дефектами матеріалів (тріщини), виявленийпісля того, як на обробку деталі затрачено не менше робочого дня, оплачується по встановлених відрядних розцінках. Брак, допущений робітником в період освоєння нового виробництва, оплачується нарівні з придатними виробами.

На виявлений брак продукції складається акт, в якому відображається затрати на брак і сума втрат. Якщо брак виправляється іншими робітником, то йому виписується наряд, на якому ставиться штамп «Виявлення браку». Він є основою для оплати браку.

Робітник, що допустив брак по своїй вині, може бути притягнутий до матеріальної відповідальності за пссування матеріалів в розмірі нанесеного збитку, але не більше 2/3 середнього місячного заробітку.

Доплата проводиться також за роботу у нічний час, яким вважається час з 22 години до 6 години ранку. Цей час фіксується в табелях обліку робочого часу. Оплата цього часу здійснюється в підвищеному розмірі, який встановлений колективним договором, але не нижще 20% тарифної ставки
(окладу) за кожну годину роботи в нічний час. Працівники підприємстка, яким менше 18 років і вагітні жінки до роботи в нічну зміну не залучаються.

Оплата праці здійснюється також за роботу в понад урочний час. Робота в понадурочний час оформляється відповідними документами (нарядами та ін.) і оплачується по встановлених ставках, розцінках. Крім цього за перші дві години роботи оплата робіт проводиться в розмірі 50% тарифної ставки, а за кожну наступну годину доплата продиться в розмрі 100% тарифної ставки.
Оформляються такі роботи табелем обліку використання робочого часу і довідкою-розрахунком бухгалтерії. При погодинній оплаті праці робота в понадурочний час оплачується в половинному розмірі за кожну першу і за кожну другу годину роботи і в подвійному розмірі за кожну третю і наступні години.

Зі згоди працівника підприємства грошова компенсація може бути замінена наданням іншого дня відпочинку, але з оплатою його в одинарному розмірі.

Оплачується робота у святкові дні. Вона дозволяється на підприємствах, зупинка яких неможлива по виробничо-технічним умовам
(безперервно-діючі підприємства чи робота яких викликається необхідністю обслуговування населення) (4). Оплата праці в святкові дні проводиться таким чином:
1)робітникам-відрядникам - по подвійних відрядних розцінках за фактично виготовлену продукцію;
2) робітникам погодинникам або з денними тарифними ставками - в розмірі подвійної годинної чи денної ставки;
3) робітникам з місячним окладом - в розмірі одинарної години чи денної ставки понад оклад, якщо робота виконувалась в межах місячної норми робочого часу; в розмірі подвійної годинної чи денної чтавки понад оклад - якщо робота виконувалась зверх місячної норми робочого часу (1).

Якщо робітник працював в зміну, яка частково переходить в святковий день або в нічний час, то в подвійному розмірі оплачуються лише ті години роботи, які спвпали з святковим днем. Оплата за роботу в нічний час здійснюється по існуючих нормах, без подвоєння доплат. Понадурочні роботи в святковий день додатково не оплачуються, так як всі години в цей день оплачуються в подвійному розмірі (4).

РОЗДІЛ 4. ПОРЯДОК ОФОРМЛЕННЯ РОЗРАХУНКІВ З РОБІТНИКАМИ І СЛУЖБОВЦЯМИ І

ВИПЛАТА ЇМ ЗАРОБІТНОЇ ПЛАТИ.

У ідповідності з Законом України «Про оплату праці» заробітна плата оплачується робітникам регулярно в робочі дні в строки, встановлені в колективному договорі, але не рідше двох разів в місяць через проміжок часу, який не перевищує 16 календарних днів.

У випадку, коли день виплати заробітної плати співпадає з вихідним, святковим чи неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні.

Виплата заробітної плати здійснюється по місцю роботи За особистою письмовою згодою виплата може здійснюватися через установи банків, поштовими переказаим на вказаний робітником адрес з обов’язковою оплатою цих послуг за рахунок власника.

Заробітна плата робітників підприємств на території України виплачується в грошових знаках, що мають законний обіг на території україни. Також заробітна плата може виплачуавтися банківськими чеками в порядку, встановленому Кабміном України.

Колективним договорм, як виключення, иоже бути передбачена часткова виплата заробітної плати (по цінах не нижче собівартості) в тих галузях чи по тих професіях, де така виплата, еквівалентна по вартості оплати праці в грошовому вираженні, є звичайною і бажаною для робітників, за виключенням товарів, перлік яких встановлюється Кабміном України (2).

Заробітна плата робітникам за першу половину місяця видається у вигляді авансу, розмір якого визначається виходячи з даних табеля про відпрацьований час (додаток №9) тарифної ставки. Сума авансу потім утримується із заробітної плати робітника, розрахованій за підсумками роботи за місяць. Мінімальний розмір авансу повинен бути не нижче тарифної ставки працівника за відпрацьований час згідно табелю.

Існує також безавансовий порядок розрахунків

Вернуться