Облік і аналіз фінансових результатів

ІНСТИТУТ ЕКОНОМІКИ ТА НОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ

КАФЕДРА ОБЛІКУ І АУДИТУ

“ОБЛІК І АНАЛІЗ ФІНАНСОВИХ РЕЗУЛЬТАТІВ

ТА ВИКОРИСТАННЯ ПРИБУТКУ”

ДИПЛОМНА РОБОТА

НА ЗДОБУТТЯ ОСВІТНЬО-КВАЛІФІКАЦІЙНОГО РІВНЯ СПЕЦІАЛІСТА З ЕКОНОМІКИ ЗА

ПРОГРАМОЮ

“ОБЛІК І АУДИТ”

Дипломна робота Науковий керівник

допущена до захисту рішенням кафедри від
“____” травня 1999р. протокол № _____

Керівник програми Спеціаліст здав роботу на кафедру

“____” травня 1999 року
_________________ ______________________

Кременчук 1999

В І Д Г У К

на роботу студента по темі:

“Облік і аналіз фінансових результатів та використання прибутку”.

Дипломна робота написана на тему, актуальність якої виражається значенням фінансових результатів та використання прибутку для виробничої діяльності підприємства в сучасних умовах господарювання.

Позитивною рисою є те, що дипломна робота охоплює комплекс питань з обліку фінансових результатів, починаючи з їх оцінки, факторів формування прибутку та його ефективного використання.

Дипломант детально описує методику, техніку ведення обліку фінансових результатів, які мають бути відображені в обліку незалежно від того, на якому підприємстві він ведеться.

Детальний аналіз проведений дипломантом, базується на даних
Товариства з обмеженою відповідальністю .

Висвітлення питання про поняття аудиту фінансових результатів.

Питання автоматизації обліку фінансових результатів та використання прибутку свідчать про розуміння студента автоматизованого бухгалтерського обліку. Впровадженна автоматизація бухгалтерського і управлінського обліку підприємства, але дещо подано скорочено.

Робота оформлена згідно методичних рекомендацій, має багато ілюстративного матеріалу і необхідні додатки.

Таким чином, дипломна робота “Облік і аналіз фінансових результатів та використання прибутку” відповідає вимогам і пропонується до захисту перед ДЕК на здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня спеціаліста за програмою “Облік і аудит”.

Науковий керівник

А Н О Т А Ц І Я.

Дипломна робота освітлена на - сторінках, і включає таблиць, схем, додатків.

Об’єктом дослідження даної роботи є фінансові результати та використання прибутку, їх облік, аудит, аналіз.

Метою роботи є:
. Ознайомлення з формуванням фінансових результатів і завданням аналізу прибутку;
. Вивчення обліку фінансових результатів та використання прибутку;
. Вивчення сутності аудиту та оцінки фінансових результатів на підприємстві;
. Аналіз балансового прибутку;
. Прибутку від реалізації;
. Аналіз розподілу і використання прибутку;
. Аналіз рентабельності та ділової активності.

Розглянуто облік в умовах автоматизованої обробки даних.

Результатом дипломної роботи є пропозиції по удосконаленню обліку та отримання прибутку.

В С Т У П.

Процес переходу економіки України на ринкові відносини відбувається у складних умовах спаду виробництва та інформації, що негативно впливає на фінанси підприємств, спрямовує їх на вирішення сьогоденних завдань виживання, робить неможливим зміцнення фінансової бази на скільки-небудь віддалену перспективу.

Про складний фінансовий стан у всіх галузях економіки свідчить значна кількість збиткових підприємств і організацій. Протягом 1998 року понад 50 відсотків підприємств були збитковими. Сума збитків одержаних ними становила 12 млрд.грн. [28].

Одним із факторів, що негативно впливає на фінансовий стан підприємств є несплата боргових зобов’язань.

Порівняно з початком року дебіторська та кредиторська заборгованість збільшилась в 1,4 рази. Загальна сума дебіторської та кредиторської заборгованості станом на 1 грудня 1998 року становила відповідно 106,7 млрд.грн. та 148,2 млрд.грн. [28].

Основним джерелом інформації про фінансовий стан підприємства є бухгалтерська звітність, яка в ринковій економіці базується на узагальненні даних фінансового обліку і є інформаційною ланкою, яка пов’язує підприємство з товариством та діловими партнерами-використовувачами інформації про діяльність підприємства.

Фінансовий стан підприємства залежить від результатів її виробничої, комерційної і фінансової діяльності.

Кожне підприємство здійснює діяльність, в результаті якої відбувається використання матеріальних, трудових та фінансових ресурсів.
При цьому виникають недоліки у використанні ресурсів, які і є об’єктом економічного і фінансового аналізу.

В умовах ринкової економіки фінансовий аналіз є однією із базових дисциплін, знання основ якої обов’язково для всіх спеціалістів, зайнятих у сфері фінансів, обліку, аудиту, управління.

З метою вивчення діючої системи обліку та аналізу фінансових результатів та використання прибутку, подальшого вивчення недоліків, впливу негативних чинників, вивчення можливостей вдосконалення обліку, контролю та аналізу, обрана тема “Облік і аналіз фінансових результатів та використання прибутку.

Головним завданням дипломної роботи є:
. Розглянути діючу систему обліку та аналізу фінансових результаів та використання прибутку;
. На прикладі ТОВ показати документальне оформлення та відображення в обліку фінансових результатів та використання прибутку;
. Провести фінансово-економічний аналіз та запропонувати заходи по їх вдосконаленню на збільшення прибутку та правильного його використання.

Досягти поставленої мети можливо лише за допомогою правильної організації бухгалтерського обліку, його постійного вдосконалення, впровадження міжнародного обліку та його автоматизації, проведення аналізу фінансових результатів та використання прибутку.

Основними джерелами інформації фінансових результатів є:

. Баланс (форма № 1);

. Звіт про фінансові результати (форма № 2), і інші первинні документи товариства.

І. ОРГАНІЗАЦІЯ ОБЛІКУ ТА АНАЛІЗУ ФІНАНСОВИХ РЕЗУЛЬТАТІВ ТА ВИКОРИСТАННЯ

ПРИБУТКУ В СУЧАСНИХ УМОВАХ ГОСПОДАРЮВАННЯ.

1. Облік фінансових результатів в сучасних умовах господарювання.

Фінансовий результат – кінцевий економічний підсумок господарської діяльності підприємства у формі прибутку (доходу).

Нарахований на підприємстві доход або прибуток залежить від тієї форми
(моделі) розрахунку, по якій працює колектив.

Фінансові результати нараховуються на рахунку № 80 “Прибутки (доходи) і збитки”.

Основна сума прибутку (доходу) утворюється в результаті реалізації продукції, робіт, послуг.

Ця різниця між сумою виручки від реалізації і повної фактичної собівартості реалізованої продукції (прибуток), чи сумою фактичних матеріальних і прирівнюваних до них витрат (доход). Поряд з цим підприємство може одержати позареалізаційні доходи і понести втрати, які впливають на його кінцевий фінансовий результат. До них відносяться збитки від стихійного лиха, пені, штрафи, неустойки, одержані і уплочені.

Фінансовий результат розраховується на рахунку № 46 “Реалізація” по видам і групам реалізованої продукції, виконаних робіт, наданих послуг із щомісячним від несенням на рахунок 80 “Прибутки та збитки” записуються збитки, по кредиту – прибуток.

Різниця між сумою оборотів складають фінансовий результат сальдо дебетове - збиток, кредитове – прибуток.

Суми використаних за цей період прибутків враховуються окремо на спеціальному рахунку № 81 “Використання прибутку”. Вони називаються відтягненими коштами.

Склад відтягнених коштів частково установлений урядом – це нормативи відрахувань від прибутку до бюджету, проценти за кредит по простроченому позичкам, плата за трудові ресурси; друга частина відтягнених коштів нормується вищестоячим органом і підприємством самостійно у вигляді відрахувань на утворення різних фондів економічного стимулювання і спеціального призначення.

Всі ці платежі можливі у випадку одержання прибутку в результаті господарської діяльності підприємства.

Рахунок 81 Використання прибутку” має субрахунки:
1) “Платежі до бюджету від прибутку”;
2) “Використання прибутку на інші цілі”.

Рахунок – активний, сальдо дебетоване відображає суму відтягнених коштів (використованого прибутку) підприємством з початку року до звітного місяця, обороту по дебету – суми, відтягнені в звітному місяці; оброту по кредиту (тільки по закінченню року, після затвердження балансу) – всю суму обороту по дебету за звітний рік.

Тому рахунок 81 “Використання прибутку” щомісяця кореспондирують з кредитом рахунків;

Рахунок 68 “Розрахунки з бюджетом” - на суми відрахувань податків до бюджету;

Рахунок 87 “Фонди економічного стимулювання” – на суми направлені на утворення фондів підприємства;

Рахунок 78 “Внутрішньовідомчі розрахунки” – на суми, що підлягають перерахуванню вищестоячому органу.

Якщо підприємство проводить авансові перерахування прибутку до бюджету, їх суми щоквартально записуються по дебету рахунку № 81/1 “Платежі до бюджету від прибутку” і по кредиту рахунку № 51 “Розрахунковий рахунок”.

По закінченню кварталу, коли буде визначена фактична сума прибутку за квартал, проводить розрахунок квартальної суми, податку відрахованого від прибутку до бюджету.

Дебет рахунку № 81 “Прибутки (доходи) і збитки”.

Кредит рахунку 68 “Розрахунки до бюджету”. Одночасно проводиться залік раніше перерахованих сум на протязі звітного періоду.

Дебет рахунку № 68 “Розрахунки до бюджету”.

Кредит рахунку № 51 “Платежі до бюджету від прибутку”.

Аналітичний і синтетичний облік операцій по сумам відтягнених коштів організується в журналі-ордері № 15 на основі довідок-розрахунків бухгалтерії, виписок банку з розрахункового рахунку підприємства.

Кореспонденція рахунків з обліку фінансових результатів та використання прибутку в сучасних умовах господарювання відображено в таблиці.

Таблиця 1.1.

Кореспонденція рахунків з обліку фінансових результатів, використання прибутку в сучасних умовах господарювання.
|№ |Назва операції |Кореспондуючі рахунки |
|пп | | |
| | |Дебет |Кредит |
|1 |2 |3 |4 |
| |Рахунок № 80 “Прибутки і збитки” | | |
|1. |Одержаний прибуток від реалізації |46 |80 |
| |продукції, інших активів, товарів, | | |
| |виконаних робіт | | |
|2. |Одержаний доход від здачі майна в оренду |51 |80 |
|3. |Одержаний доход від дольової участі в |76 |80 |
| |інших підприємствах | | |
|4. |Одержані доходи від реалізації цінних |51 |80 |
| |паперів, що належать підприємству | | |
|5. |Висунуті іншим підприємством суми |63 |80 |
| |штрафів, пені, неустойки, що визнані | | |
| |боржником або присуджені судом | | |
|6. |Одержані суми, що надійшли в погашення |51 |80 |
| |дебіторської заборгованості, списаної в | | |
| |минулі роки на збиток | | |
|7. |Суми раніше нараховані резервів наступних|89 |80 |
| |витрат і платежів, що залишилися | | |
| |невикористованими | | |
|8. |Сплачені різні штрафи, пені, неустойки, |80,81 |50,51,52 |
| |збитки минулих років | | |
|9. |Втрати готової продукції, товарів, |80 |40,41,05 |
| |матеріалів внаслідок стихійного лиха, | | |
| |аварій, пожеж, тощо, списані на збитки | | |
|10. |Витрати на ліквідації наслідків |80 |50, 51, 70 |
| |стихійного лиха | | |
|11. |Збитки від списування дебіторської |80, 81 |73, 76 |
| |заборгованості, безнадійної до одержання | | |
| |(минув термін позовної давності) | | |
|12. |Судові витрати і арбітражні збори, |80 |76 |
| |віднесені на збитки | | |
|13. |Нестачі та витрати від псування |80 |84 або 72 |
| |цінностей, по яких винні не встановлені у| | |
| |позову яких відмовлено судом | | |
|14. |Збитки по операціях з тарою, крім скляної|80 |05-4, 60, |
| | | |76 |
|15. |Збитки від уцінки виробничих запасів, |80 |05,08,40, |
| |готової продукції | |06,12 та |
| | | |ін. |
|16. |Некомпенсовані винними збитки від |80, 81 |26 |
| |простоїв з внутрішньовиробничих та | | |
| |зовнішніх причин, а також оплата | | |
| |працівникам часу вимушеного прогулу | | |
|17. |Витрати за анульованими виробничими |80 |20 |
| |замовленнями, а також витрати на | | |
| |виробництво, яке не дало продукції | | |
|18. |Утримання законсервованих об’єктів (крім |80 |05, 07, 69 |
| |сум відшкодування з інших джерел) | |та ін. |
|19. |Наприкінці звітного року (кварталу): | | |
| |а) списана сума розподіленого прибутку |80 |81 |
| |б) списана сума нерозподіленого прибутку |80 |98 |
| |звітного року | | |
| |в) списана сума непокритого збитку |98 |70, 75, 81,|
| |звітного року | |88, 96 |

Таблиця № 2.

Рахунок № 81 “Використання прибутку”

|№ |Назва операції |Кореспондуючі рахунки |
|пп | | |
| | |Дебет |Кредит |
|1 |2 |3 |4 |
|1. |Нарахований податок на прибуток |81 |68 |
|2. |Зроблені відрахування: | | |
| |а) до Фондів спеціального призначення |81 |88 |
|3. |Нарахування дивідендів засновникам |81 |75,73 |
|4. |Відрахування прибутку на користь дочірних|81 |78 |
| |підприємств | | |
|5. |Формування коштів цільового фінансування |81 |96 |
| |за рахунок прибутку | | |

2. Система формування фінансових показників.

Взаємозв’язок фінансового і виробничого аналізів витікає із загальної схеми формування фінансових опказників (див.схему № 1.1) [26].

Розглянемо загальну схему формування фінансових показіників підприємства в умовах ринкової економіки. Економічні, виробничі відносини, що є предметом вивчення економічних наук, знаходяться в тісному взаємозв’язку з виробничими силами. Зміст останніх характеризує технічні умови виробництва, від яких залежить продуктивність праці і економічні показники взагалі. Ось чому в основі усіх економічних показників господарської діяльності підприємств лежить техніко-організаційний рівень виробництва (блок 1), тобто якість продукції і техніки, що використовується, прогресивність технологічних процесів, технічна і енгергетична озброєність праці міра концентрації, спеціалізації, кооперування і комбінування, тривалість комбінованого циклу і ритмічність виробництва, рівень організаії виробництва і управління [26].

Схема 1.1. Формування фінансових показників в умовах

ринкової економіки.

Умовні позначення: 1 – Основні виробничі кошти (фонди); 2.N – Продукція;
3. – Фондовіддача (N/F) ; 4.A – Амортизація; 5.M- Матеріальні витрати;

6. – Матеріаловіддача (N/M)); 7. R– Виробничий персонал;

8. (3– Продуктивність праці (N/R); 9. U– Оплата праці персоналу; 10. S– Собівартість продукції; 11.K-
Авансовий капітал; 12.P – Прибуток; 13. E– Обігові кошти; 14.CE – Джерела формування обігових коштів.

Технічна сторона виробництва безпосередньо не є предметом економічного аналізу. Але економічні показники вивчаються в тісній взаємодії з технікою і технологією виробництва, його організацією, і економічний аналіз в цьому випадку набуває характеру техніко-еконмічного аналізу.

На рівень економічних показіників значний вплив надають природні умови. Ця обставина грає важливу роль в ряді галузей народного господарства, особливо в сільському господарстві, в добувній промисловості.
Міра використання природних ресірсів багато в чому залежить від стану техніки і організації виробництва і вивчається нарівні з показниками техніко-організаційного рівня виробництва.

Економічні показники характеризують не тільки технічні, організаційні і природні умови виробництва, але і соціальні умови життя виробничих колективів, зовнішньоекономічні зв’язки підприємства, стан ринків фінансування, купівлі і продажу. Від усіх цих умов виробництва (техніко- організаційного рівня, природних умов, умов соціального розвитку виробничого колективу і зовнішньоекономічних умов) залежить міра використання виробничих ресурсів: засобу праці (блок 2), предметів праці
(блок 3) і самого живого труда (блок 4). Інтенсивність використання виробничих ресурсів з’являється в таких узагальнюючих показниках, як фондовіддача основних виробничих коштів, матеріалойомкість виробництва продукції, продуктивність праці.

Ефективність використання виробничих ресурсів свою чергу виявляється в трьох вимірюваннях:

- 1) в об’ємі і якості зробленої і реалізованої продукції (блок 5)

(причому чим вище якість, тим, як правило, більше обсяг продукції, вираженої у відпускних цінах;

- 2) в зниженні собівартості продукції (блок 6);

- 3) у величині застосованих ресурсів (блок 7), тобто авансових для господарської діяльності основних і оборотних коштів.

Зіставлення показників обсягу продукції і собівартості характеризує величину прибутку і рентабельність продукції (блок 8), а також витрати на 1 грн. продукції. Зіставлоення показників обсягу продукції і величини авансових і обротних коштів характеризує відтворювання і оборотність капіталу (блок 9), тобто фондовіддача основних виробничих фондів і оборотність оборотних коштів. Отримані показники в свою чергу в сукупності визначають рівень рентабельності продукції, але і інші фінансові результати.

Від виконання плану до прибутку і загалом фінансового плану, з одного боку, і від оборотності оборотних коштів з іншого, залежить фінансове становище і платоспроможність госпрозрахункового підприємства
(блок 11).

Така загальна принципова схема формування економічних і фінансових показників господарської діяльності підприємства.

Узагальнюючи показники кожного блоку називаються синтетичними.
Наприклад, обсяг реалізованої продукції синтетичний показник для блоку 5, повна собівартість цієї продукції для блоку 6. Синтетичний показник блоку, що є виходом для цього блоку підсистеми, для іншого буде грати роль входу.
Інакше кажучи, за допомогою цих узагальнюючих показників здійснюється зв’язок між окремими блоками в системі економічного аналізу. Кожний блок як відносно відособлена система входить в систему аналітичних показників, з яких складаються ці узагальнюючі показники.

3. Формування фінансових результатів і задачі аналізу прибутку.

Розвиток ринкових відносин підвищує відповідальність і самостійність підприємств у виробленні і прийнятті управлінських рішень по забезпеченню ефективності виробничої, інвестиційної і фінансової діяльності підприємства виражається в досягнутих фінансових результатах. Загальним фінансовим результатом є валовий прибуток.

Значення прибутку зумовлене тим, що з одного боку воно залежить в основному від якості роботи підприємства, підвищує економічну зацікавленість його працівників в найбільш ефективному використанні ресурсів, оскільки прибуток основне джерело виробничого і соціального розвитку підприемства, а з іншого боку вона служить найважливішим джерелом формування державного бюджету.

Структура формування загального фінансового результату в умовах ринкової економіки представлена на схемі № 1.2 [20].

Схема № 1.2. Формування загального фінансового результату

П(У) – прибуток (збиток) звітного періоду;

П(У)ФХД – прибуток (збиток) від фінансової господарської діяльності;

ПВД – інші позареалізаційні прибутки;

ПВР – інші позареалізаційні витрати;

ПП(У) – проценти до отримання (до сплати);

ПІД(У) – інші операційні прибутки (витрати);

Зміст прибутку (збитку) від реалізації виражається формулою:

П(У)Р=ВР-СР-КР-УР, де ВР – виручка від реалізації товарів, продукція, роботи, послуги в нетто оцінки [20];

КР – комерційної витрати;

УР – управлінської витрати.

Проценти до отримання (до сплати) відображають суми належних відповідно до договорів до отримання ( до сплати) процентам по облігаціям, депозитам і т.п., що враховуються відповідно до правил бухгалтерського обліку на рахунку 80 “Прибутків і збитків”, за винятком прибутків, що підлягають отриманню по акціях по терміну відповідно до засновницьких документів по фінансових вкладеннях в цінні папери інших організацій.

Інші операційні прибутки (витрати) є дані по операціях, пов’язані з рухом майна підприємства (основних корштів, запасів, цінних паперів і т.д.).

До них зокрема відносяться:

- реалізація основних коштів і іншого майна;

- списання основних коштів внаслідок морального зносу;

- здача майна в оренду;

- анулювання виробничих замовлень;

- припинення виробництва, що не дає продукції;

- результати переоцінки майна і зобов’язань, вартість яких виражена у іноземній валюті;

- сума належних до сплати окремих видів податків і зборів за рахунок фінансових результатів відповідно до встановленого законодавства.

До складу інших позареалізаційних прибутків входять:

- кредиторська і депонентська заборгованість по якій позовній давності термін закінчився;

- присуджені або визнані боржником штрафи, пені і неустойки за порушення господарських договорів;

- прибуток минулих років, виявлений в звітному році;

- зарахування на баланс майна, що виявилося в надлишку за результатами інвентарізації і т.п.

До складу інших позареалізаційних витрат включається:

- суми знижених виробничих запасів, готової продукції і товарів, відповідно до встановленого добре-таки;

- збитки від списання дебіторської заборгованості, по якій закінчився термін позовної давності;

- штрафи за порушення господарських договорів.

Щоб управляти прибутком, необхідно провести об’єктивний системний аналіз формування, розподілу і використання прибутку, який дозволить виявити резерви його зростання.

Зростання прибутку визначає зростання потенційних можливостей підприємства, підвищує міру його ділової активності, збільшує розміри прибутків засновників і власників, характеризує фінансове здоров’я підприємства.

1.4. Значення фінансового аналізу в діяльності підприємств України.

Основною метою фінансового аналізу є отримання невеликого числа ключових (найбільш інформативних) параметрів, що дають об’єктивну і точну картину фінансового становища підприємства, його прибутків і збитків, змін в структурі ативів і пасивів, в розрахунках з дебіторами і кредиторами.

Фінансовий аналіз, як метод пізнання економічних процесів і явищ, займає важливе місце в системі управління підприємством.

Основними функціями фінансового аналізу є [13]:

- об’єктивна оцінка фінансового становища об’єкта аналізу;

- виявлення чинників і причин досягнутого стану;

- підготовка і обгрунтування управлінських рішень, що приймаються в області фінансів;

- виявлення і мобілізація резервів поліпшення фінансового становища діяльності.

Результати фінансового аналізу сприяють зростанню інформованості адміністрації підприємства інших користувачів економічної інформації
(суб’єктів аналізу) про стан цікавлячих об'єктів.

Практика фінансового аналізу вже виробила основні правила читання
(методику аналізу) фінансових звітів. Серед них можна виділити шість основних методів:

1. Горизонтальний (тимчасовий) аналіз – порівняння кожної позиції звітності з попереднім періодом.

2. Вертикальний (структурний) аналіз – визначення структури підсумкових фінансових показників з виявленням впливу кожної позиції звітності на результат загалом.

3. Трендовий аналіз – порівняння кожної позиції звітності з поряд попередніх періодів і визначення тренда, тобто основної тенденції динаміки показників, обчищеної від випадкових впливів і індивідуальних здібностей окремих періодів. З допомогою тренда формують можливі значення показників в майбутньому, а отже ведеться перспективний прогнозний аналіз.

4. Аналіз відносних показників (коефіцієнтів) – розрахунок відносин між окремими позиціями звіту або позиціями різних форм звітності, визначення взаємозв’язків показників

5. Порівняльний (просторовий) аналіз – це як внутрішньогосподарський аналіз зведених показників звітності по окремих показниках фірми, підрозділів, так і міжгосподарський аналіз показників даної фірми з показниками конкурентів і середніми господарськими даними.

6. Факторний аналіз – аналіз впливу окремих чинників на результативний показник. Причому факторний аналіз може бути як прямим, коли результативний показник дроблять на складові частини, таким чином, коли його окремі елементи з’єднують в загальний результативний показник.

Мета фінансового аналізу оцінити фінансове становище підприємства на основі виявлених результатів, дати рекомендації по його поліпшенню.

Оскільке фінансове становище оцінюється перед усім по статтях бухгалтерського балансу і додатком до нього, то такий аналіз можна назвати зовнішнім.

Задачами зовнішнього аналізу є: оцінка майнового положення, аналіз фінансової стійкості платоспроможності підприємства, аналіз ефективності вкладеного капіталу.

Внутрішній фінансовий аналіз більш глибоко досліджує причини складання фінансового становища, ефективність використання основних і обробки коштів, взаємозв’язок показників об’єму, собівартості і пррибутку.

Управлінський аналіз може бути тільки внутрішнім. Він використовує весь комплекс економічної інформації, носить оперативний характер і повністю підлеглийволі керівництва підприємства. Тільки такий аналіз має можливість реально оцінити стан для рідприємства, дослідити структуру собівартості не тільки всієї випущеної і реалізованої продукції, але і собівартості окремих її видів, склад комерційних і управлінських витрат, дозволяє з особливою ретельністю вивчити характер відповідальності посадових осіб за дотримання розділів бізнес-плану. Результати управлінського аналізу розголосу не підлягають, тобто відносяться до відомостей, що є комерційною таємницею.

Інформаційною базою фінансового аналізу є бухгалтерська звітність.

Бухгалтерська звітність являє собою систему показників, що відображають майнове і фінансове положення організацій на звітну дату, а також фінансові результати її діяльності за звітний період.

Внутрішньогосподарський фінансовий аналіз використовує як джерело інформацї, крім фінансової звітності, також і інші дані системного бухгалтерського обліку, дані про технічну підготовку виробництва, нормативну і планову інформацію та ін.

Основний зміст внутрішньогосподарського фінансового аналізу може бути доповнений і іншими аспектами, що мають значення для оптимізації управління, наприклад такими, як аналіз ефективності авансування капіталу, аналіз взаємозв’язку і витрат, обороту і прибутку.

У системі внутрішньогосподарського управлінського аналізу є можливість поглиблення фінансового аналізу за рахунок залучення даних управлінського виробничого обліку, іншими словами, є можливість проведення комплексного економічного аналізу і оцінці ефективності господарської діяльності.
Питання фінансового і виробничого аналізу взаємопов’язані при обгрунтуванні бізнес-планів, при контролі за їх реалізацією, в системі маркетингу, тобто в системі управління виробництвом і реалізації продукції, робіт і послуг, орієнтованої на ринок.

1.5. Особливості аналізу фінансових результатів в умовах інфляції.

Інфляція характеризується забезпеченням національної грошової одиниці і загальним підвищенням цін всередині країни.

У теорії і практиці розрізнюють декілька рівнів інфляції, які можна класифікувати таким чином (табл. № 1.2.) [26]

Таблиця 1.2

Класифікація рівнів інфляції.
|Зміна цін за рік у % |Індекс інфляції за рік |Назва рівня інфляції |
|до |(рази) | |
|1 |1,01 |Низька |
|10 |1,1 |Повзуча |
|100 |2 |Що галопує |
|1000 |11 |Гіперінфляція |
|10000 і більш |101 |Суперінфляція |

Незначні інфляційні процеси практично не впливають на фінансове становище підприємства і його звітність. Вона вважається допустимою і навіть корисною тому що сприяє зростанню активності власників коштів, спонукаючи вкладати їх в прибуткові заходи, оскільки гроші, що знаходяться без руху, швидко втрачають в ціні. Однак високі темпи інфляції негативно впливають на всі фінансово-господарські сторони діяльності підприємства і є основним дестабілізірующим чинником розвитку виробництва і стійкості фінансового положення підприємства. Причому чим вище темпи інфляції, тим значніше міра спотворення а активів, і пасивів балансу і загалом фінансових результатів.

Більшість підприємств виявилися неготовими до аналізу впливу інфлчції на своє фінансове положення до необхідності обліку цього впливу в своїй повсякденній господарській практиці.

Суперечність впливу інфляції складається в тому, що одні статті активу балансу (матеріальні, основні кошти, виробничі запаси) штучно занижуються в порівнянні з їх реальною вартістю, а інші грошові кошти (крім валютних рахунків) і кошти в розрахунках (дебітори) нереалістично підвищуються.

Інфляція знецінює всі прибутки і надходження підприємства. Найменша відстрочка платежів веде то того, що підприємство отримує лише частину належного прибутку.

Інфляція веде до невиправданого зростання потреби підприємства в оборотних коштах, тому що витрати підприємства на сировину і матеріали, заробітну плату, амортизацію і інші елементи, що враховуються в собівартості продукції по цінах попереднього періоду, не відшкодовують суми реальних витрат підприємства в поточному періоді. Інфляція спотворює реальну вартість капіталу підприємства, його активів і зобов’язань.

В умовах інфляції фінансові звіти підприємства про результати господарської діяльності, фінансовому становищі і використанні прибутку можуть виявитися джерелом необ’єктивної інформації, оскільки елементи балансу втрачають свою вартість з різною швидкістю.

Прагнучи зберегти реальний рівень оплати праці, підприємства збільшують фонди споживання в збиток фондам накопичення і розвитку.

Висока інфляція ускоалднює процес не тільки розширеного, але і простого відтворювання капіталу підприємства.

Виробництво знижується, підприємства виявляються на грані виживання.

Основні кошти підприємства (будівлі, споруди, машини і обладнання), а також виробничі запаси (сировина, матеріали, малоційні предмети і т.п.) придбавалися в попередні періоди, коли купівельна здатність грошей була вище, перенесення вартості цих активів на готовий продукт (амортизація і поточні витрати на виробництво) здійснюється в поточному періоді, тобто запізнюється у часі. І таким чином, в явно заниженій вартості. Чим триваліше період операційного циклу, тим нижче перенесена вартість, тим поганіше джерело накопичення підприємства на фінансування розвитку виробництва (інвестицій) за рахунок амортизації.

Нарівні з цим поточні витрати і амортизація основних коштів, обчислені в оцінці по більш високій купівельній здатності, для визначення фінансових результатів віднімаються з надходжень (виручка від реалізації) за поточний період, грошей, що оцінюються по більш низькій купівельній здатності.
Результатом цього є завищення фінансових результатів діяльності, збільшення прибутку, а отже збільшення податків, що сплачуються, і знову ж, зменшення джерел фінансування розвитку виробництва.

Зростання виробництва пов’язане як і збільшенням об’єму реалізації в натуральному вираженні, так і внаслідок підвищення цін. Чим вище грошове вираження обсягу виробництва, тим вище витрати підприємства. Останнє випробовує зростаючу потребу в грошових коштах для придбання сировини, матеріалів, створення запасів готової продукції з метою продовження запасів виробництва і реалізації в майбутньому. За постійних темпів зростання виручки від реалізації на величину грошових витрат впливає не тільки об’єм продажу, але і стан цін придбання запасів сировини і цін реалізації готової продукції, а також термін розрахунку за сировину і час оплати готової продукції.

В умоваї інфляції із зростанням цін на сировину, матеріали, енергію і інші види виробничих запасів, збільшується номінальна величина фінансових потреб підприємства. Але при відстрочці платежів інфляція фактично зменшує реальну ціну придбання виробничих запасів.

Якщо прибутки і витрати в рівні мірі зазнають інфляції, то купівельна здатність кожної грошової одиниці в складі прибутків і витрат залишається незмінною. Але якщо ціни на сировину, енергію і матеріали зростають швидше, ніж ціни на готову продукцію, то реальна рентабельність виробництва падає.
Реальні прибутки знижуються, а реальні витрати збільшуються, і в наслідок того, що інвестиції проводяться сьогодні, а прибутки підприємство отримує лише через деякий час грошима, що вже знецінюються.

Прагнучи зберегти свої прибутки від знецінення в умовах високої інфляції, підприємства почали переводити свої кошти в тверду ВКВ. Але це збільшило попит на ВКВ і ще більше посилило процес подальшого падіння курсу гривни. Результатом з’явилося прогресуюче знецінення грошових надходжень і накопичень підприємства зростання їх реальних витрат.

Існує два основних підходи до обліку впливу зміни цін. Перший відомий, як “оцінка об’єктів бухгалтерського обліку в грошових одиницях” купівельної здатності, другої як переоцінка бухгалтерського обліку в поточну вартість.
Перший підхід заснований на трактуванні капіталу як вкладени в підприємство грошових коштів (пасив), другий підхід трактує капітал, як майнову масу, тобто набір матеріальних і нематеріальних цінностей (актив).

Суть першої методики обліку впливу зміни цін полягає в періодичному перерахунку по індексу цін активів і зобов’язань підприємства з урахуванням зміни купівельної здатності грошової одиниці.

Суть другої методики полягає в перерахунку всіх статей звітності, виходячи з продажних цін.

Фінансовий аналіз є гнучким інструментом в руках керівників підприємства. Разим з тим його висновки і носять короткочасний характер внаслідок постійної зміни стану. Особливо це торкається малих підприємств, фірм.

Щоб знизити вплив інфляції на фінансові результати діяльності підприємства необхідно своєчасно контролювати рівень рентабельності, що закладається в розрахункову ціну виробу.

ІІ. ОБЛІК ФІНАНСОВИХ РЕЗУЛЬТАТІВ ТА ВИКОРИСТАННЯ ПРИБУТКУ НА ТОВАРИСТВІ З

ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ (ТОВ) “КРЕДОН”

2.1. Економічна характеристика.

Товариство з обмеженою відповідальністю “КРЕДОН” створено згідно угоди між громадянами України у відповідності з рішенням виконкому № 601 від 07.06.1995 р.

1. Мета та предмет діяльності.

Товариство створено для здійснення підприємницької діяльності участників з метою отримання прибутку від господарської діяльності, направленої для задоволення потреб народного господарства і населення в товарах і послугах.

Основними напрямками діяльності товариства є:

- виробничо-впровадженна діяльність;

- торгово-закупочна діяльність;

- зовнішньо-економічна діяльність.

При здійсненні статутної діяльності Товариство виконує торгово- закупочну діяльність.

2. Господарська діяльність товариства.

Товариство самостійно здійснює свою госпо

Вернуться