1.Предмет Г. П.
Понятия господарства може співпадати з поняттям виробництво і економіка ,
якщо за межі господарського виробництва винести майнові і немайнові
відносини , пов”язані з веденням домашнього господарства (відносини між
членами сім”ї. Г. П. зосереджує увагу на відносинах , що виникають між
юридичними особами , їх органами управління , державними суб”єктами
підприємницької діяльності .Предметом цих відносин в процесі господарської
діяльності є чисельні організаційні та майнові відносини , що виникають і
реалізуться між юридичними особами незалежно від їх форм власності ; між
ними та органами державного управління або відносини між органами
управління .
2. Понятия господарського права
Г. П . -Сукупність правових норм та інститутів різних галузей права що
функціонально взаїмодіють в регулюванні господарської діяльності . У
сфері економіки виникають і функціонують різні відносини , пов”язані з
господарською діяльністю . Гос- кі правовід-ни складаються з двох
елементів- організаційного і майнового . Господарські пра вовідносини
мають певні ознаки .
1.Обмежене коло суб”єктів .
2. Поєднання в них організаційних і правових елементів .
3. Їх матеріальний зміст , тобто суспільне виробництво і реалізація
господарюючими суб”єктами продукції , виконання робіт надання послуг
3. Мета і принципи Г. П .
Мета - забезпечення належної ефективності суспільного виробництва шляхом
організації і впровадження у використання ефективного механізму
господарювання . Мету Г. П. розглядають з двох основних точок зору : з
економічної та правової .З економічної точки зору мета полягає у підвищенні
ефективності суспільного виробництва , а з точки зору права - в поліпшенні
функціонування господарського механізму . Принципи - це основні керівні
начала , на яких базуються і якими характеризується правове регулювання
відповідних суспільних відносин . Існують такі принципи : рівноправність
різних форм власності .
1. законність - держава , її органи , посадові особи, підприємства ,
організації і громадяни повинні дотримуватися конституції і інших норм
чинного законодавства .
2. необхідність активного використання банківських кредитів , прибутку ,
податків і інших економічних важелів і стимулів .
Взагалі , існує дуже багато принципів Г . П .
4 . Господарські відносини на началах субординації .
Господарські правові відносини поділяються на організаційні та правові .
Останні в свою чергу поділяються на субординаційні і координаційні
.Організаційні відносини , що базуються на початках субординації Такі
відносини виникають між суб”єктами , які пов”язані організаційним влідним
підпорядкуванням (відносини між міністерством та підпорядкованим йому
державним підприємством , відносини між господарським суб”єктом і державним
органом з контрольно - наглядовою функцією .)Майнові відносини на початках
субординації . В такі відносини вступають суб”єкти певних грошових виплат
та майнових зборів (виплати податків і відрахування у фонди . )
5 . Господарські відносини на початках координації .
Господарські правові відносини поділяються на організаційні та правові .
Останні в свою чергу поділяються на субординаційні і координаційні
.Організаційні відносини на початках координації .такі відносини пов”язані
з рівноправністю учасників між собою .Наприклад : відносини між всіма
підприємствами в цивільних правовідносинах , а також відносини між
органами державного управління одного рівня .Майнові відносини на початках
координації .Такі відносини базуються на незалежності учасників один від
одного , на їх рівноправності і виключенні підпорядкування .Наприклад ,
це відносини по угодах і договорах між підприємствами .
6 . Методи господарського права .
Методи - це система способів впливу правових норм на суспільні відносини
,що регулюються нормами господарського права .Існує декілька методів впливу
:
1. Метод обов”язкових приписів .
Він широко використовується компетентними органами управління . Прийнятий
ними акт , обов”язковий для виконання фізичними і юридичними особами ., а
його ігнорування може розцінюватися , як правопорушення з усіма правовими
наслідками . Якщо акт прийнято з порушеннями чинного законодавства , або за
межами повноважень компетентних органів , він може бути визнаний повністю
або частково не дійсним .
2 .Метод автономних рішень
В господарській діяльності правові наслідки часто наступають на під ставі
волевиявлення сторін або згоди певного органу .Цей метод також називають
методом погодження або дозвільним методом .
3 .Метод рекомендацій
В данному випадку примус відсутній і господарський орган сам вирвшує чи
слідувати данній рекомендаціїчи ні .Тут дозволяється вибирати більш
вигідний варіант .
.
7 . Система госпо -го права .
Г . П . ділиться на дві частини :
1 . загальна частина
2 . особлива частина
До першої входять - загальні положення для всіх галузей права , правові
форми і методи керівництва економікою , суб”єкти господарського права ,
правовий режим майна суб”єктів ,
господарські забов”язання . Правові положення загальної частини
відповідають за результати господарської діяльності , захист прав та
інтересів суб”єктів . До другої частини відносяться норми , які регулюють
окремі відносини в галузях господарства та види господарської діяльності
(правове регулювання якості продукції , фінансування , кредитування ,
правова робота в народному господарстві та правове регулювання відносин в
галузях зв”язку та освіти .)
8 . Джерела Г . П .
Г . П . -це сукупність правових норм по врегулюванню господарських відносин
.
Г . законодавство це сукупність правових актів ,що містять данні норми .
Джерела :
1 .блок ( Конституція , Конституційний договір , акти референлумів)
2 блок (міжнародні акти і закони України , Укази президента щодо
економічних реформ , Декрети Каб . Мін . , Постанови В. Р. У.)
3 . блок ( Укази президента України )
4 . блок (Закони Авт . респ .Крим )
5 . блок (Постанови В . Р . респ. Крим . )
6 . блок (Постанови Кабінету Ради Міністрів України і Постанови Ради
Міністрів СРСР .)
7 . блок ( Рішення місцевих органів самоврядування . )
8 . блок (Відомчі та ін . акти)
9 . блок (Локальні акти )
9 . Вимоги до правових актів господарювання .Акти господарських суб”єктів
це дія органів, що здійснює управлінські функції в прцесі господарської
діяльності , спрямовані на прийняття в межах своєї компетенції рішень щодо
встановлення зміни або припинення господарських відносин .
Вимоги до актів :
1 . загальні -згідно чинного законодавства України учасники господарських
відносин повинні приймати акти в межах своєї компетенції , у відповідності
до закону , в певному порядку , по встановленій формі .
2 . Спеціальні - встановлюються до певних груп господарських актів , які
регулюють конкретні господарські відносини .
3 . Організаційнотехнічні - це вимоги до самої технології прийняття рішень
в сфері господарської діяльності , до змісту і якості рішення . Це вимоги
до процедури підготовки і пртйняття рішень - чіткість ясність ,
конкретність .
Якщо акт прийнятий суб”єктом ігнорує вимоги передбачені чинним
законодавством , то він може бути визнаний неістотним
( акти що не породжують для учасників госп . відн . юридичних наслідків
.)чи спірним (акти , що в певному відношенні не відповідають вказаним
вимогам .)
10. Значення арбітражної практики в госп . відн .
Правосуддя в госп . відн . здійснюється арбітражними судами . Вони є першим
органом у вирішенні госп . спорів .
Завдання - захист прав і законних інтересів суб”єктів госп . віднос . ,
сприяння зміцненню законності у сфері госп . відн ., внесення пропозицій
спрямованих на вдосконалення правового регулювання госп діяльн .
Застосовуються арбітражні норми та норми арбітражно - процесуального
кодексу , інші норми госп . законодавства також застосовують закон до
конкретних відносин деталізують та конкретизують норми законодавства . Арб
. суди вивчають практичне застосування норм за конкретних обставин ,
аналізують причини госп . конфліктів і власну арбітражну практику . Це дає
можливість вирішувати спори і визначати тенденц ію госп . відносин ,
проводити профілактичну роботу . В результаті такої діяльності видаються
інструктивні вказівки і роз”яснення держ . арбітражів , як засобів
тлумачення госп . арбітр . практики .
11 . Понятия госп . правовідносин .
Суспільні відносини врегульовані нормами права прийнято називати
правовідносинами або правовими відносинами .
Характерні риси госп . правовідн .
1. Вони відбивають характер і структуру суспільно - виробничих відносини
1. Носять вольовий характер .
2. Вони є результатом застосування госп . норм .
3. Суб”єктами правовідносин виступають юридичні ,а не фізичнв особи
(виняток громадяни підприємці )
4. Змістом цих відносин є права та обов”язки учасників госп . првовілн .
Госп . правовідн . складаються з :
1 . Об”єкт
2 . Суб”єкт
3 . Зміст
12 . Характерні риси госп правовідн .
Суспільні відносини врегульовані нормами права прийнято називати
правовідносинами або правовими відносинами .
Характерні риси госп . правовідн .
1. Вони відбивають характер і структуру суспільно - виробничих відносини
1. Носять вольовий характер .
2. Вони є результатом застосування госп . норм .
3. Суб”єктами правовідносин виступають юридичні ,а не фізичнв особи
(виняток громадяни підприємці )
4. Змістом цих відносин є права та обов”язки учасників госп . првовілн .
Госп . правовідн . складаються з :
1 . Об”єкт
2 . Суб”єкт
3 . Зміст
13 . Види госп . правовідн .
1 . За об”єктом - ділення за галузями народного господарства . Об”єктом
виступають матеріальні блага , що створюються в цих сферах , а також
соціальнці блага (санаторії , лікарні , дороги . )
2 . За підставами виникнення , зміни та припинення (договірні та
позадоговірні )
3 . За суб”єктами - ділення на відносини , що ст ворюються .
а ) між органами управління і юридичними особами
б) між юридичними особами
в) між об”єднанням і юридичною особою , що входить до складу цього
об”єднання .
г) внутрішньо госп . відносини
4 . За методом регулювання господ. діяльн .
а)координація
б) субординація
14 . Виникнення і зміни госп . правовідн .
Госп . правовідн . найчастіше виникають з угод або договорів .
Але можуть також виникати з :
1 . адміністративних актів
2 . в результаті відкриття , винаходу раціоналізаторської пропозиції
3 . створення творів мистецтв , науки , літератури
4 . в наслідок заподіяння шкоди
5 . придбання або збереження майна за рахунок кощтів іншої особи без
достатніх підстав
6 . в наслідок інших дій громадян і організацій , а також подій з якими
закон пов”язує настання правових наслідків .
Зміни госп . правовідн .відбуваються на підставі узгодженого волевиявлення
суб”єктів правовідн . , бо за загальним правом змінювати госп . правовідн .
в односторонньому порядку заборонено . Проте і за деяких обставин
допускається і одностороння зміна
1 . відмова від поставки неплатоспроможного клієнту
2 . інші режими розрахунків .
15 . Понятия правового статусу суб”єкта господарських відносин .
Правовий статус суб”єкта - це сукупність його прав та обов”язків
Залежно від виду суб”єкта може регулюватись рузними нормативними актами (
положеннями , статутами юрид . осіб та ін . )
Правовий статус посалових осіб визначається трудовим договором (
контрактом ) , положенням , інструкцією , посадовою інструкцією , наказами
чи розпорядженнями компетентних органів чи посадових осіб .
Суб”єкти госп . діяльн . :
1 . Юридичні особи , які безпосередньо створені для госп . дільн . ( всі
підприємства незалежної форми власності , їх об”єднання )
2 . Юридичні особи , які мають інше призначення , але приймають участь у
госп . віднос . за певних обставин .
3 . Державні органи , що здійснюють контрольно - наглядову функцію .
4 . Громадяни підприємці ( без створення юр . особи )
Права суб”єктів можна класифікувати відповідно до їх змісту :
1 . засновницькі права - грунтуються на загальній нормі права власн .
2 . права в галузі управління . Суб”єкти Г . П . самостійно управляють
своєю діяльністю та справами
3 . майнові права (загальні та спеціальні )
16.Поняття підприємництва за законодавством України.
Підприємництво - самостійна ініціатива , систематична , на власний ризик
діяльність по виробництву продукції , виконанню робіт , наданню послуг та
заняття торгі - влею з метою одерження прибутку
Матеріальна основа підприємницької діяльності становить власність . Власник
має право використовувати належне йому майно для пілприємн . діяльн . При
цьому всім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав
.Підприємці мають право без обмежень приймати рішення і здійснювати будь
-яку діяльність , що не суперечить чинному законодавству . Крім обмеження
суб”єктивного складу підприємництва Законодавством України , які
стосуються здійснення окремих видів підприємн . діяльн .
Принципи :
1 . Вільний вибір діяльн .
2 . Залучення на добровільних засадах майна та коштів юр . осіб та громадян
3 . Самостійне формування програми діяльн . , вибір постачаль -ників і
споживачів , встановлення цін .
4 . Вільний найм працівників .
5 . Вільне залучення ресурсів , використання яких не заборонено або не
обмежено законодавством .
6 . Вільне розпорядження прибутком після внесення платежів , установлених
зако -ом .
7 . Ссамостійне здійснення зовнішньоекономічної діяльності .
10.Значення арбітражної практики у господарських відносинах.
Відповідно до закону України правосуддя в господарських відносинах здійснюється арбітражними судами.
Арбітражний суд - незалежний орган для вирішення спорів між юридичними особами, держвними органами. Він виконує такі функції:
1)Захист прав та законих інтересів учасників господарських відносин.
2)Сприяння зміцненю законності в сфері господарських відносин.
3)Внесення пропозицій спрямованих на вдосконалення правового регулювання господарської діяльності.
Застосовуючи норми арбітражного та арбітражно-процесуального кодексу та
інші норми господарського законодавства арбітражні суди застосовують закон
до конкретних відносин, деталізуються і конкретизуються норми
законодавства, вивчають практику застосування норм за конкретних обставин,
аналізують причини господарських конфліктів і власну арбітражну практику.
Це дає можливість не тільки вирішити конкретні спори, але і визначити
тенденцію господарських відносин, проводити профілактичну роботу. В
результаті такої діяльності видаються інструктивні вказівки і розяснення
державних арбітражів як засобів тлумачення арбітражної практики.
11.Поняття господарських правовідносин.
Суспільні відносини, регульовані нормами права прийнято називати правовідносинами або правовими відносинами.
Господарськими є відносини між господарюючими суб’єктами
(підприємствами, підприємцями) і органами управління, які складаються у
процесі організації і здійснення господарської діяльності. Господарські
правовідношення складаються з: суб’єкта; об’єкта; зміста правовідносин.
12. Характерні риси господарських правовідносин:
1.Вони відбивають характер і структуру суспільних виробничих відносин.
2.Носять вольовий характер.
3.Це результат застосування господарських норм.
4.Суб’єктами господарських правовідносин є юридичні особи, а не фізичні. Виняток громадяни-підприємці.
5.Змістом цих відносин є права і обов’язки учасників
господарських правовідносин.
13.Види господарських правовідносин.
Господарські правовідносини класифікують за такими ознаками:
За обєктом, які витікають з різних галузей народного господарства:
в сільському господарстві.
в капітальному будівництві.
в транспорті.
Тут обєктом виступають матеріальні блага, які створюються в цих сферах, а
також соціальні блага.
За підставами виникнення, зміни та припинення:
4. договірчі (купівлі-продажу).
5. позадоговірчі (нанесення шкоди).
За субєктами:
6. між органами управління і юридичними особами.
7. між юридичними особами.
8. між обєднаннями і юридичними особами, що входять до складу обєднання.
9. внутрішньогосподарські відносини.
За методо регулювання господарської діяльності:
10. на засадах координації.
11. на засадах субординації.
14. Виникнення і зміни господарських правовідносин.
Найчастіше господарські правовідносини виникають з договорів. Але вони можуть виникати і за інших підстав: з адміністративних актів, в результаті відкриття, виникнення, раціоналізації пропозиції, створення творів мистецтва, літератури.
Зміни господарських правовідносин відбуваєтьс в основному на підставі узгодженого волевиявлення субєктів правовідносин так як за гагальним правилом змінювати господарські правовідносини в односторонньому порядку заборонено.
17 . Суб”єкти підприємницької дільності .
Підприємцями можуть бути :
1 . громадяни України , інших держав , не обмежені законом у правоздатнрсті
або дієздатності .
2 . юр . особи всіх форм власності .
Недопускається заняття підприєм -ю діяльністю :
а) військовослужбовців
б) службових осіб органів прокуратури , суду , держ . безпеки , внутрішніх
справ , арбітр . суду , держ . нотаріату .
в) органів держ . влади і управління
що здійснюють конироль над підприємн . діяльн .
г)особи з непогашеною судимістю за корисні злочини
д )особи , яким суд заборонив займатись такою діяльн . до закінчення
певного строку
е) не діездатні особи .
Суб”єкти мають право на любу діяльн., яка не суперечить закону України ,
але існують певні обмеження :
1 . заборона займатись діяльністю всім особам , крім вказаних в
законодавстві
2 . стосується видів діяльності , що можуть здійснюватися з дозволу держави
.
18.Ознаки юридичної особи .
Юр . особами визнаються організації , що мають відокремлене майно , можуть
від свого імені набувати особисті і майнові права , а також бути позивачем
або відповідачем у суді , арб . суді , третейському суді .
Ознаки юр . особи :
1 . організаційна єдність , що випливає із статуту або положення (товарний
знак , товарна марка , печатка , бірка на одязі )
2 . відокремленість майна ( балансова відомість , зведена балан . від)
3 . самостійна відповідальність - це право на укладання договорів під
власним іменем і з власної волі , і правова відповід . по забов”язаням
власним майном .
4 . можливість брати участь у судових засіданнях при захисті своїх
інтересів .
Юрид. Особи виникають на підставі :
1 . рішень органів держ. управління
2 . рішень власників .
3 . на підставі Конституції .
Юр . особи можуть припиняти свою діяльн . шляхом ліквідації або
реорганізації (злиття) .
20.Обмеження у здiйсненнi пiдпр дiяльностi
Iснують обмеж 2 рiвнiв. 1р -забороняеться займатися дiяльнiстю всiм особам
указаним в законодавствi: дiяльнiсть пов’язана з обiгом наркотичних
засобiв, психотропних речовин, виготовленням та реалiзацiею вiйськовоi
зброi та боеприпасiв до неi, вибухових речовин, видобуванням бурштину. 2 р-
здiйснюеться зi спецiальнлго дозволу держави ( лiцензii):пошук та
експлуатацiя родовищ корисних копалин; виготовлення та реалiзацiя
медикаментiв та хiмiчних речовин ; виготовлення пива та вина , тютюнових
виробiв; медична, ветеринарна, юридична практика; виготовлення ц п ,
грошових знакiв та знакiв поштовоi оплати; аудиторська, страхова
дiяльнiсть; обробка поштовоi кореспонденцii ; використання радiочастот ;
виготовлення печаток i штампiв тощо. Лiцензii видаються Каб Мiном Укр або
уповноваженим ним органом у строк не бiльше 30 днiв з дня одержаання заяви.
Вiдмова у видачi лiцензii видаеться у той же строк у письмовiй формi.
Спори про вiдмову видати дозвiл ( лiцензiю) розглядае суд або арбiтражний
суд.
21. Принципи підприємницької діяльності Підприємництво здійснюється на
основі таких принципів: вільний вибір видів діяльності; залучення
на добровільних засадах до здійснення підприємницької
діяльності майна та коштів юридичних осіб ігромадян; самостійне
формування програми діяльності та вибірпостачальників і
споживачів вироблюваної продукції, встановленняцін відповідно до
законодавства; вільний найм працівників; залучення і використання
матеріально-технічних, фінансових,трудових, природних та інших видів
ресурсів, використання яких незаборонено або не обмежено законодавством; вільне розпорядження прибутком, що залишається після внесення платежів,
установлених законодавством; самостійне здійснення підприємцем -
юридичною особою зовнішньоекономічної діяльності, використання
будь-яким підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд.
22)Держава і підприємці. Держава гарантує всім підприємцям, незалежно від обраних ними організаційних форм підприємницької діяльності, рівні права і створює рівні можливості для доступу до матеріально- технічних,фінансових, трудових, інформаційних, природних та інших ресурсів.
У разі поставок підприємцем товарів, виконання робіт,надання
послуг для задоволення державних потреб держава сприяє забезпеченню його
матеріально-технічними та іншими ресурсами.( У передбачених законом
випадках підприємець або громадянин,який працює у підприємця по
найму, може бути залучений довиконання в робочий час державних
обов'язків. Орган, що приймає таке рішення, відшкодовує підприємцю
відповідні збитки.
Держава гарантує недоторканність майна і забезпечує захист права
власності підприємця. Вилучення державою у підприємця його основних
і оборотних фондів та іншого використовуваного ним майна не допускається,
завинятком випадків, передбачених законодавчими актами України.
Збитки, завдані підприємцю внаслідок порушення громадянами,юридичними
особами і державними органами його майнових прав, що охороняються
законом, відшкодовуються підприємцю відповідно до чинного
законодавства.
З метою створення сприятливих організаційних та економічнихумов для
розвитку підприємництва держава:надає земельні ділянки, передає
підприємцю державне майно(виробничі та нежилі приміщення,
невикористовуване устаткування), необхідні для здійснення підприємницької
діяльності; сприяє підготовці і перепідготовці кадрів; здійснює
первісне облаштування неосвоєних територій об'єктами виробничої і
соціальної інфраструктури з продажем або передачею їх у кредит підприємцям; стимулює за допомогою економічних важелів (цільових субсидій,податкових пільг тощо) модернізацію технології, інноваційнудіяльність, освоєння
нових видів продукції та послуг; надає підприємцям цільові кредити;
подає підприємцям інші види допомоги.
Держава законодавчо забезпечує свободу конкуренції міжпідприємцями, захищає споживачів від проявів несумлінноїконкуренції та
монополізму в будь-яких сферах підприємницькоїдіяльності. Втручання
державних органів у господарську діяльністьпідприємців не
допускається, якщо вона не зачіпає передбаченихзаконодавством України
прав державних органів поздійсненню контролю за діяльністю підприємців.
Не допускається прийняття державними органами актів, яківизначають
привілейоване становище суб'єктів підприємницькоїдіяльності однієї з
форм власності щодо суб'єктів підприємницькоїдіяльності інших форм
власності.
23)Державна реєстрація підприємницької діяльності.Для державної реєстрації
суб'єкта підприємницької діяльності- юридичної особи подаються такі
документи: рішення власника майна або уповноваженого ним органу про створення юридичної особи (крім приватного підприємства). Якщо
власників або уповноважених ними органів два і більше, таким рішенням є
установчий договір, а також протокол установчих зборів у випадках,
передбачених законом; статут; реєстраційна картка встановленого
зразка, яка є водночас заявою про державну реєстрацію; документ, що
засвідчує сплату власником внеску до статутного фонду суб'єкта
підприємницької; документ, що засвідчує внесення плати за державну
реєстрацію. Громадяни, які мають намір здійснювати
підприємницьку діяльність без створення юридичної особи, подають
реєстраційну картку встановленого зразка, яка є водночас заявою про
державну реєстрацію, копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номера
фізичної особи ,документ, що засвідчує внесення плати за державну
реєстрацію. Органам державної реєстрації забороняється вимагати від
суб'єктів підприємницької діяльності додаткові документи,
непередбачені цим Законом. Державна реєстрація суб'єктів
підприємницької діяльності проводиться за наявності всіх необхідних
документів за заявочним принципом протягом не більше п'яти робочих днів.
Органи державної реєстрації зобов'язані протягом цього терміну внести
дані з реєстраційної картки до Реєстру суб'єктів
підприємницькоїдіяльності та видати свідоцтво про державну
реєстрацію
24)Особливості держ реєстрації субєктів підприємницької діяльності з іноземними елементами. Іноземна юридична особа відповідним документом засвідчує свою реєстрацію у країні місцезнаходження (витяг із торгівельного, банківського або судового реєстру тощо). Цей документ повинен бути засвідчений згідно із законодавством країни його видачі, перекладений українською мовою та легалізований у консульській установі України, якщо міжнародними договорами, у яких бере участь Україна, не передбачено інше. Зазначений документ може бути також засвідчено у посольстві відповідної держави в Україні та легалізовано в МЗС.
25 Перереєстрація субєктів підприємницької діяльності.У разі зміни назви, організаційно-правової форми суб'єкта підприємницької діяльності, а також форми власності суб'єкти підприємницької діяльності у місячний термін з моменту настаннязазначених змін зобов'язані подати документи для перереєстрації. Перереєстрація суб'єкта підприємницької діяльностіпроводиться в порядку, встановленому для його реєстрації. У разі перереєстрації суб'єкта підприємницької діяльності, що визначається правонаступником підприємства, приватизованого як цілісний майновий комплекс, подається документ, який засвідчуєправо власності на зазначений об'єкт. Суб'єкт підприємницької діяльності має право відкривати свої філії (відділення), представництва без створення юридичної особи.Відкриття вказаних підрозділів не потребує їх державної реєстрації. Суб'єкт підприємницької діяльності повідомляє провідкриття філії (відділення), представництва орган державноїреєстрації шляхом внесення додаткової інформації в свою реєстраційну картку. У разі зміни свого місцезнаходження суб'єкт підприємницькоїдіяльності в семиденний термін повинен повідомити про це органдержавної реєстрації.
26) Скасування державної реєстрації субєктів підприємництва. Скасування
державної реєстрації здійснюється за заявою власника або
уповноважених ним органів чи за особистою заявою підприємця-
громадянина, а також на підставі рішення суду (арбітражного суду) в
разі: визнання недійсними або такими, що суперечать
законодавству,установчих документів; здійснення діяльності, що
суперечить установчим документам та законодавству України;
несвоєчасного повідомлення суб'єктом підприємницької діяльності
про зміну його назви, організаційної форми, формивласності та
місцезнаходження; визнання суб'єкта підприємницької діяльності
банкрутом (увипадках, передбачених законодавством); неподання протягом року до органів державної податковоїслужби податкових декларацій,
документів бухгалтерської звітності згідно з законодавством. Скасування
державної реєстрації суб'єкта підприємницькоїдіяльності здійснюється
органом державної реєстрації за наявності ліквідаційного балансу, та
інших документів, що підтверджують проведення заходів щодо ліквідації
суб'єкта підприємницької діяльності як юридичної особи, шляхом
виключення його з Реєстру суб'єктів підприємницької діяльності.
Скасування державної реєстрації позбавляє
суб'єктапідприємницької діяльності статусу юридичної особи і є
підставоюдля виключення його з Єдиного державного реєстру підприємств
іорганізацій України.
27)Припинення діяльності субєктів підприємницької діяльності. Припинення підприємницької діяльності Діяльність підприємця припиняється: з власної ініціативи підприємця; на підставі рішення суду або арбітражного суду у випадках,передбачених законодавством України; у разі закінчення строку дії ліцензії або її анулювання; на інших підставах, передбачених законодавчими актами України.
28.Правове регулюванн пiдприємницькоi дiяльностi .Пiдприемництво-
самостiйна iнiцiатива, систематична, на власний ризик дi-ть по в-ву про-цii
,виконанню робiт ,послуг , заняття торгiею з метою одержання прибутку.
Iснують обмеж 2 рiвнiв. 1р -забороняеться займатися дiяльнiстю всiм особам
указаним в законодавствi: дiяльнiсть пов’язана з обiгом наркотичних
засобiв, психотропних речовин . 2 р- здiйснюеться зi спецiальнлго дозволу
держави ( лiцензii):пошук та експлуатацiя родовищ корисних копалин;
виготовлення та реалiзацiя медикаментiв та хiмiчних речовин ; виготовлення
пива та вина , тютюнових виробiв. Лiцензii видаються Каб Мiном Укр або
уповноваженим ним органом у строк не бiльше 30 днiв з дня одержаання заяви.
Вiдмова у видачi лiцензii видаеться у той же строк у письмовiй формi.
Спори про вiдмову видати дозвiл ( лiцензiю) розглядае суд або арбiтражний
суд . Пiдпр-во здiйснюеться на основi принципiв : вiльний вибiр видiв дi-тi
, органiзацiйних форм ; добровiльне
36. Правовий статус майна підприэмств
Майно підприємства становлять основні фонди та оборотні кошти, а також
інші цінності, вартість яких відображається в
самостійному балансі підприємства. Майно підприємства відповідно до
законів України, статуту підприємства та укладених угод належить йому на
праві власності або повного господарського відання.. Майно, що є
державною власністю і закріплене за державним підприємством, належить
йому на праві повного господарського відання. Здійснюючи право
повного господарського відання, державне підприємство володіє,
користується та розпоряджається зазначеним майном на свій розсуд,
вчиняючи щодо нього будь-які дії, які не суперечать чинному
законодавству та статуту підприємства. Відчуження від держави засобів
виробництва, що є державною власністю і закріплені за державним
підприємством, здійснюється виключно на конкурентних засадах (через біржі, за конкурсом, на аукціонах) у порядку, що визначається Фондом
державного майна України. Одержані в результаті відчуження зазначеного
майна кошти направляються виключно на інвестиції. Джерелами формування
майна підприємства є: грошові та матеріальні внески засновників;
доходи, одержані від реалізації продукції, а також від інших видів
господарської діяльності; доходи від цінних паперів; кредити
банків та інших кредиторів; капітальні вкладення і дотації з бюджетів; надходження від роздержавлення і приватизації власності; придбання
майна іншого підприємства, організації; безоплатні або благодійні
внески, пожертвування організацій, підприємств і громадян; інші
джерела, не заборонені законодавчими актами України. Підприємство,
якщо інше не передбачено чинним законодавством та його статутом,
має право продавати і передавати іншим підприємствам, організаціям та
установам, обмінювати, здавати в оренду, надавати безоплатно в
тимчасове користування або в позику належні йому будинки, споруди, устаткування, транспортні засоби, інвентар, сировину та інші
матеріальні цінності, а також списувати їх з балансу. Підприємству
надається право, якщо інше не передбачено чинним законодавством та
його статутом, продавати, передавати безоплатно, обмінювати, здавати
в оренду громадянам засоби виробництва та інші матеріальні цінності,
за винятком тих, які відповідно до законодавчих актів України не
можуть бути в їх власності. Безоплатна передача і надання
підприємствами матеріальних цінностей громадянам здійснюються з дозволу
власника або уповноваженого ним органу, крім випадків, передбачених
законодавством України.
38. Правовий статус майна акціонерних товариств.
АТ визнається товариство, яке має статутний фонд, поділений на визначену
кількість акцій рівної номінальної вартості, і несе відповідальність за
зобов’язаннями тільки майном товариства. Товариство є власником: майна,
переданого йому засновниками і учасниками у власність; продукції,
виробленої товариством; одержаних доходів; іншого майна, набутого на
підставах не заборонених законом. (Вкладами учасників та засновників
товариства можуть бути будинки, споруди, обладнання та інші матер цінності,
цінні папери, права користування землею, водою та іншими природними
ресурсами, будинками, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в
тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, в тому числі в
іноземній валюті. Вклад оцінений у гривнях, становить частку учасника та
засновника у статутному фонді.)
Вищим органом АТ є загальні збори товариства. Виконавчим органом є правління, яким керує голова правління (обирається згідно із статутом АТ).
В разі ліквідації АТ: грошові кошти, що належать товариству, включаючи виручку від розпродажу його майна при ліквідації, після розрахунку по оплаті праці осіб, які працюють на умовах найму, та виконання зобов’язань перед бюджетом, банками, власниками облігацій, випущених товариством та іншими кредиторами, розподіляються між учасниками товариства у порядку і на умовах передбачених Законом "Про господ товариства" та установчими документами, у шестимісячний строк після опублікування інформації про його ліквідацію. Майно передане товариству учасниками у користування, повертається у натуральній формі без винагороди.
39. Правовий статус майна товариства з обмеженою відповідальністю. Майно
ТОВ створюється за рахунок вкладів учасників, які несуть відповідальність
лише в межах їх вкладів. Товариство є власником: майна, переданого йому
засновниками і учасниками у власність; продукції, виробленої товариством;
одержаних доходів; іншого майна, набутого на підставах не заборонених
законом. (Вкладами учасників та засновників товариства можуть бути будинки,
споруди, обладнання та інші матер цінності, цінні папери, права
користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будинками,
спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на
інтелектуальну власність), грошові кошти, в тому числі в іноземній валюті.
Вклад оцінений у гривнях, становить частку учасника та засновника у
статутному фонді.)
Вищим органом є збори учасників. Також створюється виконавчий орган: колегіальний (дирекція) або одноособовий (директор). Дирекцію очолює генеральний директор. Учасники мають кількість голосів, пропорційну розміру їх вкладу.
У разі ліквідації: грошові кошти, що належать товариству, включаючи
виручку від розпродажу його майна при ліквідації, після розрахунку по
оплаті праці осіб, які працюють на умовах найму, та виконання зобов’язань
перед бюджетом, банками та іншими кредиторами, розподіляються між
учасниками товариства у порядку і на умовах передбачених Законом "Про
господ товариства" та установчими документами, у шестимісячний строк після
опублікування інформації про його ліквідацію. Майно передане товариству
учасниками у користування, повертається у натуральній формі без винагороди.
У разі виникнення спорів щодо виплати заборгованості товариства його
грошові кошти не підлягають розподілу між учасниками до вирішення цього
спору або до одержання кредиторами відповідних гарантій.
40. Правовий статус майна товариства з додатковою відповідальністю.
Майно формується за рахунок вкладів учасників, які відповідають за боргами ТДВ своїми внесками до статутного фонду, а при недостатності цих сум — додатково належним їм майонм в однаковому для всіх учасників кратному розмірі до внеска кожного учасника. Товариство є власником: майна, переданого йому засновниками і учасниками у власність; продукції, виробленої товариством; одержаних доходів; іншого майна, набутого на підставах не заборонених законом. (Вкладами учасників та засновників товариства можуть бути будинки, споруди, обладнання та інші матер цінності, цінні папери, права користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будинками, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в том