Політологія » Рефераты: скачать бесплатно рефераты на любую тему.

Політологія

1. Політологія, як наука, її місце в системі гуманітарних наук.

2. Політологія як наука, її об”єкт та предмет.

3. Категорії та закономірності політології як науки.

4 системи методів політологічного пізнання.

5. Політологія та інші галузі суспільствознавства.

6. Основні завдання та функції політології.

7 Зростання ролі і значення науки про політику на сучасному етапі світового соціального розвитку, політичного і духовного оновлення України.

8 Значення політології для формування політичної свідомості і культури студентів.

9. Основні етапи розвитку політичної науки.

10 Політика як соціальне явище, її види та залежність від різних соціальних факторів.

11. Система категорій політології

12. Політика, як наука і мистецтво

13. Діалектика взаємозвязку політики та економіки.

14. . Політика її види

15. . політика її структура та функції.

16. Зміст етнонаціональної політики

17. Економічна політика

18. Пол. Діяльність та її конкретні форми

19. Конституція України про свободу та умови об’єднання громадян у політичні партії.

20. Права людини як критерій гуманізму в політиці.

21. Формування громадянина в умовах становлення Української держави: проблеми та перспективи.

22. Особа як первинний суб’єкт і об’єкт політики

23 Влада як явище сусп-політ. Життя

24. Поняття і функції політичної влади

25. Політична та державна влади

26. Умови ефективного функціонування політичної влади

27. Основні концепції влади

28 Проблема формування і функц. Влади в Україні.

29. Легітимність влади, криза легітимності та засоби її вирішення

30. Демократія- форма пол. та ек. устрою суп

31. Типи політичних систем

32. Політ система сусп-ва:поняття і структура

33. Становлення громадянського суспільства в Україні

34. Основні функції пол. Системи

35. Типи політичних систем

36. -Структура пол. Системи

37. Поняття держави та її головні ознаки

38.Держава за допомогою права регулює суспільні

39 .Форми державного правління та форми державного устрою.

40. Держава як основний елемент політичної системи та її функції

41.Правова держава

42. Громадянське суспільство

43. Політичні режими

44. Політичні режими

44. Визначення демократії, її види та хар-ні риси.

45. Тоталітаризм як соціальний і політичний феномен.

46. Партія як політичний інститут, виникнення та еволюція політичних партій.

47. Типи політичних партій.

48. Відмінність політичних партій від груп інтересів,

49 .Політичні партії правої та правоцентриської орієнтації

50. Політичні партії центриської спрямованості

51. Функції і методи груп тиску

52. Типи груп тиску.

53. Партійні системи.

54. Політичне лідерство.

55. Політична свідомість..

56. Лібералізм та неолібералізм як пол. течі сучасності

57. Лібералізм та неолібералізм як пол. течі сучасності

58. Концепція екологічного соціалізму

59. Фашизм та неофашизм

60. Правий і лівий екстремізм як сучасна ідеол-огія і політика.

61. Політична думка в Україні кінця 19 - початку 20 ст.

1. . Політологія, як наука, її місце в системі гуманітарних наук.

Політика (гр. роlitikе — мистецтво управління державою) — це одне з основних явищ у системі найважливіших сфер життя суспільства: економічної, ідеологічної, правової, культурної, релігійної тощо. Термін «політика» виник завдяки твору видатного мислителя античного світу Арістотеля про державу, правління й володарювання, що мав назву «Політика». політика (гр. роlitikе — мистецтво управління державою) — це одне з основних явищ у системі найважливіших сфер життя суспільства: економічної, ідеологічної, правової, культурної, релігійної тощо Політологія, якою вона є сьогодні — це явище новітнього часу. Вона з'явилася на сучасному етапі людської цивілізації — у період утвердження індустріального суспільства. Організаційне оформлення політологія набула у країнах Заходу лише після другої світової війни, бо ще до середини XX ст. у гуманітарній науці розуміння політичної системи обмежувалося вченням про державу. Політична наука стає самостійною, почєинає активно взаємодіяти з іншими гуманітарними науками, не розчиняючись у них. Спід звернути увагу на те, що політика виступає об'єктом вивчення багатьох гуманітарних дисциплін. У чому ж полягає специфіка політології як науки? Щоб відповісти на це запитання потрібно розрізняти політику у вузькому і широкому розумінні. Загальне визначення предмета політології можна було б запропонувати таке: політологія у більш вузькому розумінні (загальна теорія політики) вивчає специфічну групу закономірностей відносин соціальних суб'єктів з приводу влади.

2. Політологія як наука, її об”єкт та предмет.

Існує цілий комплекс наук, що вивчають політику, які виникли на межі власне політологічних та інших суспільствознавчих знань: політичної філософії, політичної соціології, політичної історії, теорії держави і права, політичної психології тощо. Разом із такими дисциплінами, як політична етнографія, політична демографія, політична статистика, еко- й біополітологія, цей комплекс знань створює політичну науку, або політологію у широкому розумінні.

Поряд із нею існує й політологія у вузькому її значенні — як загальна теорія політики. Специфіка теорії політики полягає в тому, що вона. по-перше, спеціально досліджує політику як цілісний об'єкт, і, по-друге, своїм основним предметом має групу закономірностей відносин соціальних суб’єктів з приводу влади.

Політологія -це комплексна І самостійна галузь сусп. наук предметом якої є аналіз сутності політики як цілісного суспільного явища, визначення основних тенденцій, закономірностей, що діють у різних сусп.політ. системах, розробку обєктивних критеріїв, соц. виміру політики. Можна говорити про цілий комплекс наук, що вивчає політику І виникли на межі власне політолог-х, та ін. суспільно-знавчих знань: політ філософія, політ психологія т ін Разом з такимидисциплінами як політичні етнографія, демографія, статистика. Цей комплекс знань створив політ науку або політологію в широкому розумінні. Існує політологія у вузькому її значеннбі-як загальна теорія політики. Від інших гуманіт. наук її відрізняє те, що вона не торкається окремих аспектів політики та не вивчає політику поряд з неполітичн. обєктами. Специфіка теорії політики полягає в том, що вона, по-перше спеціально досліджує П як цілісний об"єкт і, по-друге, за головний предмет бере групу внутрішніх, іманентно властивих тількі політиці, специфічних зак-тей владних відносин.

3. Категорії та закономірності політології як науки.

Необхідно зазначити, що вихідний теоретичний матеріал пізнання будь-якої науки становлять категорії — найбільш загальні фундаментальні поняття науки, які відбивають найсуттєвіші риси її предмета. Категорії розкривають або необхідні зв’язки, вузлові пункти науки, або найсуттєвіші елементи її структури. У порівнянні з іншими суспільними науками, що досліджують проблеми політичного життя, категорії політології мають конкретніший характер. Так, наприклад, проблема свідомості в соціології досліджується як проблема групової свідомості, в теорії держави й права — як проблема правової свідомості, а в політології — як проблема політичної свідомості.

Серед закономірностей, що відбивають вплив зовнішніх факторів, слід виділити політико-економічну. Ця закономірність відбиває співвідношення між економічним базисом суспільства і політичною владою як елементом надбудови.

Існує цілий комплекс закономірностей, що відбивають дію внутрішніх зв’язків та тенденцій політичного життя. Це передусім розширення сфери політичного життя й підвищення його ролі у суспільстві, значення народних мас у політичному процесі, в розвитку демократії, самоуправління, у зміні політичних та державних форм.

До закономірностей політичного життя належать також демократизація політичних відносин, підвищення ролі «людського виміру» політичних процесів, ступеня соціалізації, гуманізації політичних відносин, що забезпечують цілісність суспільства.

4 системи методів політологічного пізнання.

У процесі вивчення політичних явищ політична наука використовує різні методи дослідження. Виходячи з того, що у сферу інтересів науки про політику входить величезна за своїми масштабами соціальна практика, політологія використовує власне всі методи інших соціальних наук: філософські, правові, соціологічні, історичні, математичні, логічні (аналіз, синтез, абстрагування, узагальнення, індукція і дедукція, аналогія й моделювання тощо). Із суто теоретичних методів можна назвати такі: теоретичний експеримент, математична формалізація, гіпотетично-дедуктивний метод, метод поступового руху від абстрактного до конкретного, метод історичного опису та ін.

Найпоширений серед політологів є діалектичний метод, який хар-ся конкретно-істор підходом до аналізу явиш дійсності, урахуванням впливу на пол явища багатьох різних факторів, що діють у сусп-ві,визнанням пріоритетної дії екон-ї сфери життя сусп-ва, розглядом усіх пол-х явищ і подій у їхньому розвитку.

Також суттєве значення мають системний підхід та структурно-функціональний аналіз.

Системн-й аналіз політологи вважають особливо важливим у пізнавальному відношенні. Цінність і важливість такого підходу полягає у цілісному сприйнятті об"єкта досл-ня та загальному аналізі зв"язків між окремими елементами в межах широкого цілого.

У 2-й пол 20 ст. широкого розповс-ня набулв біхевіористський меотд (спостереженя за поведі-нкою людей).

Найдавніші методи - порівняльні (зіставлення двох або більше політ об’єк-тів, які мають спільні характеристики).

Зараз у пол-гії широко застосов-ся емпірично-соціологічні м, м соціальної психології, статистики, моделюваня тощо

5. Політологія та інші галузі суспільствознавства.

Це явище нові-тнього часу. Вона з’явилась на сучасному етапі людської діяльності у період утвер-джен індустріального суспільства коли виникли нетрадиційні відносини між людиною і навколишнім світом. Виникненя де-мократичних ідей що призвело до появи ліберальної демократії з її гострим попито-м на політологічні знання. Це створило ум-ови для появи політології. Ще до середини ХХ обмежувалось вченням про державу, а організаційного оформленя набула у краї-нах Заходу після другої світової. Почали з’являтися праці в яких під політикою ста-ли розуміти не тільки життя держави, а й діяльність політичних партій і інших полі-тичних інститутів. Політична наука стала настільки самостійною що почала активно взаємодіяти з іншими гуманітарними нау-ками. Спостерігаєтся взаємодія політ дум-ки із суміжними галузями знань політична наука стає у розвинутих країнах повнопра-вною частиною науки як соц інституту з численими організованими проф кадрами, виникають міжнародні і нац організації по-літ думки. Слід звернути увагу на те що політика виступає об’єктом вивченя бага-тьох гуманітарних дисциплін. Політику вивчають філософія, соціологія, право і де-ржавознавчий, історичний, психологічний

6. Основні завдання та функції політології.

Завдання П виражені в її функніях.

Теоре-тико-пізнавальна реалізуєтся через вивче-ня, систематизацію, поясненя, аналіз уза-гальненя й оцінку політ явищ. Репрезентує себе у вигляді сукупності теоретичних ко-нцепцій. Полягає у розробці основних кон-цептуальних ідей які пояснюють характер розвитку суспільства на його різних етапах Методологічна яка визначає порядок ана-ліз закономірнестей, методів, способів і принципів теоретичного дослідженя полі-тики і практичної реалізації набутих знань. Озброїти людину ефективними засобами пізнаня політ реальності, філософськими і емпіричного аналізу. Світоглядна- стверд-жує ціності, ідеали, норми цивілізованої політ поведінки, політ культури соціальнтх суб’єктів що сприяють досягненю певного консенсусу в суспільстві, оптимальному функціонувані політичних інститутів. Ця функція сприяє розвитку політичного ми-сленя. Важливу роль прогностична функц-ія полягає у спрямованості політології на передбаченя шляхів розвитку політ проце-сів різних варіантів політ поведінки. Це необхідно для розробки механізму рацона-льної організації політичних процесів, ура-хуваня ресурсів політ влади, контроль. По-літологія має велике виховне значеня.

7 Зростання ролі і значення науки про політику на сучасному етапі світового соціального розвитку, політичного і духовного оновлення України.

Політичні відносини відіграють у суспільстві так само велику роль, як соціальні і економічні: вони характеризують тип суспільної організації, відносини експлуатації, панування та підкорення або співробітництва, взаємодії і політичної єдності. На їхній харвктер впливають відносини, що складаються між державою і суспільством, владою і народом, відносини між класами, групами та верствами в суспільстві ( структурна, соціально-політична диференціація суспільства) та внутрішньгрупові т, міжгрупові та міжіндивідуальні відносини. На сучасному розвитку України зростає роль особистості в політиці. Пересічна людина перестає бути "гвинтиком" у суспільно-політичному житті країни, зростає її самоусвідомлення, що тільки од неї, од того, який вона зробить вибір на чергових виборах, як вона розуміється на тому, де правда, а де чорний піар, од її згуртування і обізнанності своїх прав і обов"язків у суспільстві залежить якість життя особистості, життя майбутніх поколінь.

8 Значення політології для формування політичної свідомості і культури студентів.

Політологія - це комплексна наука, яка об"єднує декілька суспільних наук, таких як історія, філософія, соціологію, правознавство та психологія. Студ. - це найосвідченіша, найактивніша, наймобальніша, найсучасніша верства суспільства, які складуть зчасом провідну основу суспільно-політич. життя та розбудови молодої держави. Тому вивчення П буде сприяти зростанню свідомості і культурного рівня молоді, виховувати її моральність та стимулюватиму свідому пол та економ актавність, сприяти демократиза-цїї, сусп-ва, формувати кул-ний, економ-й та

9. Основні етапи розвитку політичної науки.

Політологія в її сучасному вигляді — це явище новітнього часу. Вона виникла на сучасному етапі людської цивілізації. Це сталося в період утвердження індустріального суспільства, коли разом з бурхливим розвитком наукового знання виникли нові нетрадиційні стосунки між людиною і навколишнім світом. Нові історичні умови життя породили великий попит на ідеї демократії, яка все більше стає формою організації суспільно-політичного життя. Демократична організація суспільства, проте, потребує проведення такої державної політики, яка б ґрунтувалася на наукових політичних знаннях, а не на соціальних утопіях. Відповіддю на цю історичну необхідність стала поява ліберальної демократії з її гострим попитом на політологічні знання. Ліберальна демократія створила сприятливі умови для розвитку суспільно-політичної думки і зокрема політології як науки.

Організаційне оформлення політології відбулося в країнах Заходу лише після Другої світової війни, бо ще до середини ХХ століття в гуманітарній науці розуміння політичної системи обмежувалося вченням про державу. У ті часи тільки право, насамперед державне й міжнародне, повністю домінувало в процесі вивчення політичних систем. І тільки після Другої світової війни з’явилися теоретичні праці, в яких предметом політики стало не тільки життя держав, а й діяльність політичних партій, суспільно-політичних рухів, громадських організацій та інших політичних інститутів. Саме тоді остаточно сформувалося поняття сучасної політології.

Політична наука стала настільки самостійною, що почала активно співпрацювати з іншими гуманітарними науками, не розчиняючись у них. Тоді ж оформлюються сучасні методології суспільних наук, чіткіше розмежовуються їхні предметні сфери, установлюється взаємодія політичної науки із суміжними галузями знань; у сфері політичної науки виникає система наукових шкіл і напрямків (дослідження свідомої та підсвідомої мотивації політики, політичної поведінки, психології вольових актів влади, аналіз зовнішньої політики, понять політичного реалізму і т.п.); відбувається, як і в інших соціальних науках, спеціалізація наукового знання (дослідження внутрішньої, зовнішньої політики, політичних систем, політичного лідерства, типології влади та ін.); завершується перехід від праці ізольованих груп та окремих учених до організації наукових установ, мережі навчальних закладів, що готують кадри спеціалістів, починається видавнича діяльність, з’являються спеціалізовані періодичні видання. Політична наука стає в розвинених країнах повноправною частиною науки як соціального інституту з численними та організованими кадрами дослідників і учнів; виникають міжнародні та національні організації політичної науки [3].

10 політика як соціальне явище, її види та залежність від різних соціальних факторів.

Політика (гр. роlitikе — мистецтво управління державою) як соц. явище – багатобарвне та складне явище:

це мистецтво управління д-вою;

це участь гром-н у справах д-ви (сусп. інститути та об’єднання гром-н)

напрямок держ. розвитку, завдань, змісту і діял. д-ви;

засіб чи інструмент, за доп. якого в сусп. досяг. інтереси тих чи інших соц. груп, класів, прошарків, які прагнуть до влади чи які знах. при владі.

П-ка як соц. явище і усвідомлена діяльність, спрямована на забезпечення сусп. процесів, їх регул-ня і розвиток в тому напрямі, якого прагне домінуюча або опозиційна група

Об’єкт п-ки необмежаний, тому існує чимало видів п-ки: За сферою сусп. життя: ек-на, соц-на, куль-на, нац-на, За орієнтацією: внутрішня і зовнішня; За масштабами дії: міжнар., світова, локальна, регіональна; За носіями, суб’єктами: пол-ка д-ви, партії, сусп. рухів, сусп. організацій; За терміном дії: постійна й тимчасова; За цілями: нейтральна, нац. примирення, “відкритих дверей”, “залізної завіси”, компромісу, пол-ка однополюсного світу, багатополюсна пол-ка.

Як одна із сфер суспільного життя, п-ка взаємодіє з іншими сферами. Вона залежить від них, і, в свою чергу, вона робить істотний вплив на все людське буття. Тому вивчення політичних явищ вимагає з’ясування економічних та ін. інтересів, якими ці явища визначаються, а також всієї системи соціальних факторів і протиріч. Соціальна структура безпосередньо становить підвалини політики, визначаючи її суб’єкти, імпульси, інтереси, характер і спрямування політичних процесів. Залежно від соціальної структури формуються пол. сили і рухи.

Спецефічного спрямування набуває політика залежно від чисельності населення, його статевої структури. Демографічний факторвизначає певні риси і структуру суб’єктів політичного процесу. Що стосується національного складу населення, то це одна з домінант політичного життя.

Істотне місце посідають соціально- психологічні фактори. Саме вони позначаються на політичній поведінці мас та окремих індивидів.

Вибір політичних інститутів, методів функціонування, їх цілей значною мірою залежить від духовної культури. Саме дух. к-ра впливає на характер політичної соціалізації індивідів, систему їхніх політ. цінностей і політ. позиції.

11. Система категорій політології

Категорії — найбільш загальні фундаментальні поняття науки, що відбивають найсуттєвіші риси її предмета. Категорії розкривають або необхідні зв'язки, вузлові пункти науки, або найсуттєвіші елементи її структури. У порівнянні з іншими суспільними науками, що досліджують проблеми політичного життя, категорії політології мають конкретніший характер.

Поряд з філософськими та соціологічними категоріями в політології використовуються й поняття інших гуманітарних наук, наприклад політичний устрій, політичний статус, політична норма, політична етика, політична психологія тощо, а також поняття, які характеризують конкретні сторони й процеси політичного життя суспільства й особистості. До них належать: "політична діяльність", "політична активність", "політична поведінка", "електоральна поведінка", "політичне рішення", "політичні цінності", "політичне лідерство", "політична роль" тощо.

Водночас політологія як комплексна й самостійна галузь суспільних наук не займається лише переведенням загальних філософських, соціологічних та інших наукових понять у політичну сферу. Предметом політології є аналіз сутності політики як цілісного су- і спільного явища: вияв на макро- та мікрорівні її необхідних структурних елементів, внутрішніх та зовнішніх зв'язків та відносин; ви- і значення основних тенденцій і закономірностей, що діють у різних суспільно-політичних системах; розробка об'єктивних критеріїв соціального виміру політики9.

Політика в суспільному житті виступає як своєрідна форма теоретичної і практичної діяльності класів, націй, соціальних груп та індивідів, головною метою діяльності яких є завоювання, втримання та використання політичної влади. Ось чому, на нашу думку, категорія "політична влада" є центральною категорією політології й політики як сфери діяльності.

12. Політика, як наука і мистецтво.

Слід зазначити, що суть політики визначається двоїстим характером цього явища.

По-перше, політика — наука, оскільки вона базується на законах суспільного розвитку. Останнє вимагає від дослідників обов'язкового розгляду цього явища крізь призму розуміння об'єктивної логіки його законів, визначення його категорій та методів. Відтак політика не може виступати в суспільному житті як сфера дії окремої особи, соціальної групи або класу.

По-друге, політика — це не тільки наука зі своєю системою категорій, закономірностей і методів, а мистецтво, яке полягає в умінні використовувати наявні можливості, вміти приймати правильні й виважені політичні рішення як на основі теоретичних знань і перевірених історичною практикою логічних висновків, так і за допомогою уяви, інтуїції, творчої сміливості та ініціативи.

Політика як мистецтво — це необхідний компонент дійового й емоційно-вольового життя політики, що істотно визначає її ефективність, характер методів, вибір тактики та професійне покликання політичного діяча. Роль мистецтва в політиці значна і зумовлюється ймовірнісним характером політичного процесу (неповнотою інформації про його вихідні умови, можливістю появи непередбачених чинників, невизначеністю кінцевих результатів і т.п.) Однак необхідно пам'ятати про те, що мистецтво політичної боротьби, політичного компромісу, політичної роботи з людьми та прийняття рішень, як і мистецтво здійснення всіх інших форм політичної діяльності, ніколи не повинно домінувати над теоретико-раціональними засадами політики. Треба також взяти до уваги, що мистецтво без міри — це великий ризик виродження справжньої політики у брудне політиканство, у панування лише особистих амбіцій та властолюбства.

4. Основні функції політики.

Функції:

задоволення владнозначущих інтересів усіх груп і верств сус-ва.

раціоналізація конфліктів і протиріч та спрямування їх у русло нормального цивілізованого діалогу поміж громадянами і державою

примус в інтересах окремих верств нас-ня або всього сус-ва в цілому (напр. податки).

інтеграція різних верств нас-ня за рахунок підпорядкування їхніх інтересів інтересам усього сус-ва (напр. сг реформа: частина громадян не хоче приватизувати власність, інші хочуть - шукають вихід, політику компромісу).

пол соціалізація особистості - це включення л-ни в складний світ політики.

забезпечення соц-ек-ного та соц-пол розвитку всього сус-ва та окремої особи та ствердження на практиці прав громадян.

13. Діалектика взаємозвязку політики та економіки.

Співвідношення економіки і політики є ключовим у розумінні характеру суспільного ладу, визначальним щодо наслідків економічної та політичної діяльності . Від правильного і збалансованого їхнього взаємозв'язку залежить економічний потенціал суспільства, добробут населення, рівень розвитку демократичних процесів, а в цілому —життєздатність суспільно-політичної та економічної системи. Неправильне розуміння співвідношення економіки і політики є однією з причин хибної економічної політики і, як наслідок цього, — економічної кризи, зниження життєвого рівня населення, хронічного дефіциту товарів народного споживання, інфляції. Все це відбувається, по-перше, в результаті того, що однобічна орієнтація на економічні фактори, недооцінка, приниження ролі політичної дії призводить до пасивності влади, до посилення некерованих, стихійних процесів у суспільному організмі. По-друге, зневажливе ставлення до вимог економіки, віра у всесилля політичних рішень і гасел позбавляють політичне керівництво необхідної об'єктивної основи і, таким чином, перетворюють його в царство суб'єктивізму і свавілля. Належне співвідношення економіки і політики наука визначає через поняття "економічна політика". Економічна політика — це свідома, цілеспрямована діяльність державних органів, політичних партій та суспільних організацій в економічній сфері, що здійснюється в інтересах суспільства. Відповідно до її впливу на економіку економічна політика буває трьох видів. По-перше, вона може відповідати об'єктивному процесу функціонування і розвитку економіки, а тому стимулювати її. По-друге, економічна політика може діяти всупереч об'єктивним процесам функціонування і розвитку економіки, перешкоджати, гальмувати і навіть створювати кризову ситуацію. По-третє, економічна політика, визначаючи основні напрямки, шляхи і методи розвитку економіки, може стимулювати одні методи розвитку економіки і обмежувати, блокувати інші.

14. . Політика її види

Політика (гр. роlitikе — мистецтво управління державою) як соц. явище – багатобарвне та складне явище:

це мистецтво управління д-вою;

це участь гром-н у справах д-ви (сусп. інститути та об’єднання гром-н)

напрямок держ. розвитку, завдань, змісту і діял. д-ви;

15. . Політика її структура та функції.

Пол-ка є одним з дуже примітних явищ сусп. життя. Зараз роль пол-ки в сусп. житті зростає. Від пол-ки залежить матер., духовн. розвиток сусп. Пол-ка має вплив на розвиток людини, сім’ї, на розвиток моральності та побут. За доп. пол-ки сьогодні вирішуються глобальні проблеми: збереження оточуючого сер-ща, боротьба за мир, зм. загрози ядерної війни.

Структура:

пол відносини і пол діяльнісь( відображає стійкий характер взаємодії сусп груп між собою із інститутами влади)

пол свідомість (показує принципову залежність пол життя від свідомого відношення громодян до своїх владнозначущих інтересів)

пол інтерес (це внутр. джерело пол поведінки людей)

пол організація (пол об’єднання громадян, гром. рухи).

16. Зміст етнонаціональної політики

Сам факт існування у світі понад двох тисяч етнонаціональних спільнот свідчить про те, що між ними складаються певні відносини. Національні відносини — це відносини між суб'єктами ет-нонаціонального розвитку — націями, народностями, національними групами та їхніми державними установами [8]. Проблема національних відносин займає важливе місце в політичному житті багатонаціональної країни. І це зрозуміло, оскільки немає жодного принципового питання, яке можна було б вирішити без огляду на національний склад населення. Національні відносини — складна соціально-політична категорія, одна зі специфічних форм соціальних відносин. Вони не існують у чистому вигляді, а виявляються як складова економічних, політичних та духовних відносин. У національних відносинах відбивається вся сукупність соціальних відносин, специфіка яких зумовлена реальним існуванням національних спільностей. Визначальний вплив на них справляють економічні та політичні чинники.

У системі національних відносин політичні аспекти є ключовими, вирішальними. Це зумовлено передовсім значенням держави як важливого чинника формування й розвитку нації, внутрішнім зв'язком національних та соціально-класових проблем. Безпосередньо до сфери політики належать такі питання національних відносин, як національне самовизначення, поєднання національних та загальнолюдських інтересів, рівність прав націй, створення умов для вільного розвитку національних мов та національних культур, підготовка й представництво національних кадрів у структурах влади і багато інших питань. Водночас на формування політичних настанов, політичної поведінки, політичної культури помітний вплив справляють існуючі історичні традиції, соціальні почуття і настрої, географічні та культурно-побутові умови існування націй і народностей. Оскільки політика — це діяльність у сфері відносин між великими соціальними групами, то, по суті, усі аспекти взаємовідносин націй і народностей мають політичний характер.

17. Економічна політика

Економічна політика — це свідома, цілеспрямована діяльність державних органів, політичних партій та суспільних організацій в економічній сфері, що здійснюється в інтересах суспільства.

Економічна політика держави має кілька завдань: здійснювати регулювання економіки в інтересах соціальних груп, які мають політичну владу;

зв'язувати, зрівноважувати економічні інтереси як тих соціальних груп, які мають політичну владу, так і тих, які не мають її; забезпечувати функціонування всієї соціально-економічної системи в цілому (грошовий обіг, енергетика, будівництво, екологічні проблеми, інфраструктура); налагоджувати й розвивати взаємовигідні економічні зв'язки з іншими країнами, захищаючи економічні інтереси власної країни.

Особливості історичного розвитку в СРСР призвели до створення командної економіки або, як прийнято говорити, командно-адміністративної системи управління. Ця система, що проіснувала протягом десятиліть, стала головною причиною застою, а потім і кризи, в яку потрапила радянська економіка у 80-ті роки.

Альтернативою командно-адміністративної системи управління економікою, яка себе повністю дискредитувала, є ринкова економіка. Життєздатність та результативність ринкової економіки доведена світовим досвідом. Узагальнення цього досвіду дозволяє зробити висновок, що ринкова система — це могутній засіб підвищення ефективності виробництва. Товарно-грошові відносини — провідний регулятор економічного життя в умовах будь-якого розвинутого виробництва.

Перехід до ринкової економіки в Україні в інтересах кожної людини — така економіка дозволить створити умови для заохочення творчості, ініціативи кожної людини, а також економічні стимули для високопродуктивної праці.

повинна приволювати над інтересами держави.

18. Пол. Діяльність та її конкретні форми

Пол. діяль.- це інд. Чи колект, спонтанна чи організ. діяльність соц. суб’єктів, яка прямо чи опосередковано випливає з інт-сів вел. спільних груп, їх цінностей, які оприділюють.

У шир. розумінні: вона постає як реалізація пол. сусп. відн-н. для здійснення певних соц. інт-сів. У вузьк. розумінні: пол. діяль.- це методи і засоби виконання владних ф-цій певними пол. суб’єктами.

Конкретні форми пол. діяль. чи участі в ній: 1. Пол. вибори; 2. Участь у пол. партіях, 3.референдуми, 4. Збір різних підписів, 5. Різні мітинги.

19. Конституція України про свободу та умови об’єднання громадян у політичні партії.

Важливим елементом розвитку політичних процесів в Україні має стати завершення правового оформлення багатопартійності. Прийнятий Верховною Радою Закон України «Про об’єднання громадян» є лише першим кроком на цьому шляху. Треба ще прийняти відповідні нормативні акти, які б чітко визначили характер державного фінансування політичних партій за результатами парламентських виборів, і вжити необхідних заходів для державної підтримки виборчих кампаній. Визначною подією у розвитку демократичних процесів в Україні стало прийняття нової Конституції, — Основного Закону нашої держави, що сприятиме розвиткові громадянського суспільства, формуванню професійного парламенту та ефективній реалізації принципу поділу влад. А щоб політичні процеси рухалися саме в такому напрямку, державні інститути повинні цілеспрямовано, активно впливати на розвиток багатопартійності, допомагати становленню партій та суспільно-політичних організацій в Україні.

20. Права людини як критерій гуманізму в політиці.

До невід'ємних пол-них прав і свобод особи на-лежать: право обирати і бути обраним в органи державної влади, об'єднуватися в сус-ні організа-ції, у тому числі й пол-ні партії; свобода слова, зборів, мітингів, вуличних процесій. Кожна лю-дина має, таким чином, право брати участь в уп-равлінні своєю державою безпосередньо або чер-ез своїх представників. Разом з тим «кожний має обов'язки перед сус-вом, в якому тільки й мож-ливий вільний й повний розвиток його особисто-сті». При цьому мета законодавчих обмежень прав і свобод людини може бути тільки 1 – пова-га до прав і свобод інших та задоволення справе-дливих вимог моралі, громадського порядку та загального добробуту в демократичному сус-ві. Ці положення закріплюються, конкретизуються в законодавчих актах багатьох держав, що забез-печує високий правовий статус їх громадян. Отже, право переконувати людей, організовував-ти пол-ні акції, як і інші пол-ні права, поклада-ють велику відповідальність на громадянина (правову, моральну, пол-ну) за наслідки своїх дій. Негативні наслідки неминучі, якщо організа-тори та учасники не дотримуються демократич-них правил поведінки. Які це правила? Правди-ва, перевірена інформація, стриманий тон

Вернуться