Функции управления природоохороной деятельности в Украине (на укр. яз)
План
1. Положення про діяльність Мінекобезпеки України;
2. Основні функції Мінекобезпеки;
3. Напрями реформування системи управління природокористуванням;
4. Розподіл функцій управління природоохоронною діяльністю;
5. Практичні заходи, щодо вдосконалення системи управління раціональним природокористуванням;
6. Література.
Основні фунуції управління природоохоронною діяльністю в Україні здійснює Міністерство охорони навколишнього природнього середовища та ядерної безпеки (Мінекобезпеки) України.
Положення про діяльність Мінекобезпеки України
Міністерство охорони навколишнього природнього середовища та ядерної безпеки (Мінекобезпеки) України організовує свою діяльність відповідно до Положення про Міністерство, затвердженого Указом Президента України від 10 лютого 1995 року.
Основними функціями Мінекобезпеки є:
проведення державної екологічної, науково-технічної та економічної політики, спрямованої на збереження та відтворення безпечного для існування живої та неживої природи навколишнього середовища;
забезпечення безпеки функціонування та розвитку ядерного комплексу в мирних цілях, захист життя і здоров'я населення від негативного впливу, зумовленого забрудненням навколишнього природного середовища;
досягнення стійкого соціально-економічного розвитку та гармонійної взаємодії суспільства і природи, захист екологічних інтересів України.
Міністерство здійснює державний контроль за додержанням вимог законодавства з питань охорони навколишнього природнього середовища, ядерної та екологічної безпеки, організовує проведення державної екологічної експертизи.
Мінекобезпеки здійснює також міжнародне співробітництво з питань екології, безпечного використання ядерної енергії та радіаційних технологій, організовує виконання зобов'язань, що випливають з міжнародних договорів України з цих питань.
Напрями реформування системи управління природокористуванням
Діяльність з визначення напрямів реформування державного управління у секторі “Охорона природи та використання природних ресурсів” у 1998 р. здійснювалась у рамках підготовки адміністративної реформи в Україні з метою підвищення ефективності роботи центральних органів виконавчої влади. Зокрема спеціальною міжвідомчою робочою групою, що була створена при Мінекобезпеки, проведено функціональний аналіз ефективності діяльності як самого міністерства, так і державних комітетів, які здійснюють управління, регулювання і контроль у сфері використання природних ресурсів та охорони довкілля (Держводгосп, Держкомгеологія, Держкомзем, Держкомлісгосп, Держкомгідромет, Держбуд). За результатами проведеного функціонального обстеження та на базі загальної концепції адміністративної реформи в Україні розроблено секторальний проект концепції адміністративної реформи.
Для ефективного впровадження екологічної політики, яка б відповідала цілям сталого розвитку держави, сприяла подоланню наслідків нераціонального природокористування та проведенню запобіжних заходів для упередження дальшого виснаження природних ресурсів та екологічних кризових явищ, необхідне зосередження усіх функцій управління , а також координації, регулювання і контролю за використанням природних ресурсів у спеціально уповноваженому органі виконавчої влади, яким є Мінекобезпеки. Розширення сфери впливу міністерства на міжвідомчу координацію, повноваження і функції в управлінні природокористуванням є логічним процесом, адекватним об’єктивному стану використання ресурсо-екологічного потенціалу економіки держави. Це формально відповідає Положенню, затвердженому Указом Президента України від 10.02.1995 р. № 120/95, за яким Мінекобезпеки здійснює “комплексне управління та регулювання в галузі охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання і відтворення природних ресурсів”.
Одним з ключових питань управління у секторі є питання оптимізації розмежування функцій і повноважень центральних та місцевих органів Мінекобезпеки і органів місцевого самоврядування. Законодавчою базою для цього є Закон України “Про охорону навколишнього природного середовища”, Зкон України “Про місцеве самоврядування” та законодавчі акти, що визначають функціональну спрямованість і повноваження центральних та місцевих органів виконавчої влади, які здійснюють державне регулювання у секторі “Охорона природи та використання природних ресурсів”. Нагальною проблемою, оперативне вирішення якої значною мірою сприяло б зміцненню державного управління в секторі, є ліквідація подвійного підпорядкування обласних державних управлінь екологічної безпеки і повне підпорядкування їх Мінекобезпеки.
Розподіл функцій управління природоохоронною діяльністю
В загальному аспекті визначення раціонального розподілу функцій реалізації державної екологічної політики на національному, регіональному та місцевому рівнях здійснено в “Основних напрямах державної політики України у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки”, затверджених Постановою Верховної Ради України від 5.03.98 р. № 188/98-ВР. Стаття 33 цього документа проголошує, що до функцій національного рівня управління належить вирішення таких питань:
Розроблення методологічного, нормативного та правового забезпечення;
Розроблення політики регулювання ядерної безпеки ;
Проведення держаної екологічної експертизи;
Формування економічного механізму природокористування;
Регулювання використання природних ресурсів та запобігання забрудненню довкілля;
Ліцензування екологічно небезпечних видів діяльності ;
Державна політика щодо зон надзвичайних екологічних ситуацій;
Встановлення нормативів якісного стану природних ресурсів;
Формування та використання державних фондів охорони довкілля;
Регулювання використання ресурсів державного значення;
Державний контроль за дотриманням природоохоронного законодавства, в тому числі ядерної та радіаційної безпеки;
Впровадження екологічного аудиту ;
Проведення єдиної науково-технічної політики охорони, раціонального використання та відновлення природних ресурсів;
Проведення державної політики збереження біорізноманіття ;
Забезпечення екологічної безпеки як складової національної безпеки;
Реалізація міжнародних угод і виконання Україною взятих на себе в рамках цих угод зобов’язань та підтримка міждержавних відносин у природоохоронній сфері;
Забезпечення процесу прийняття державних рішень з урахуванням екологічних вимог (організація моніторингу, впровадження інформаційних технологій, ведення обліку забруднень, прогнозування);
Екологічна освіта та екологічне виховання.
До функцій регіонального рівня управління належить вирішення таких питань:
Регулювання використання природних ресурсів місцевого знацення;
Визначення нормативів забруднення природного середовища;
Впровадження економічного механізму природокористування ;
Проведення моніторингу та обліку об’єктів природокористування і забруднення довкілля;
Проведення державної екологічної експертизи;
Здійснення державного контролю за дотриманням природоохоронного законодавства;
Розробка програм впровадження природоохоронних заходів, визначення та реалізація інвестиційної політики;
Інформування населення та зацікавлених підприємств, установ і організацій з екологічних питань.
До функцій місцевого рівня управління належить вирішення таких питань:
Проведення локального та об’єктного моніторингу;
Здійснення державного контролю за дотриманням природоохоронного законодавства;
Організація розробки місцевих екологічних програм та проектів.
Практичні заходи, щодо вдосконалення системи управління раціональним природокористуванням
В 1998 р. було здійснено низку заходів щодо централізації управління Мінекобезпеки у сферах екологічного контролю та природно-заповідної справи. Було уточнено повноваження та удосконалено структури Головного управління національних природних парків і заповідної справи Мінекобезпеки.
На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 12.11.1997 р. № 1259 “Про вдосконалення державного управління заповідною справою в Україні” та на виконання Закону України “Про природно-заповідний фонд України” створено адміністрацію парків-пам’яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення “Лівадійський”, “Місхорський”, “Масандрівський”. Оперативне керівництво адміністрацією здійснює Республіканський комітет по охороні навколишнього природного середовища та природних ресурсів Автономної Республіки Крим.
З метою вдосконалення системи екологічного контролю на базі Головної екологічної інспекції Мінекобезпеки України створено Головну державну екологічну інспекцію, а в її складі- госпрозрахунковий підрозділ, що дає змогу більш ефективно надавати практичну допомогу і послуги з питань, пов’язаних з аналітичною та інспекційною діяльністю охорони довкілля і використання природних ресурсів.
Прийнято низку необхідних нормативних документів з метою підвищення інспекційної роботи, зокрема Інструкцію про порядок отримання та використання зборів за виконання робіт, пов’язаних з наданням послуг під час здійснення екологічного контролю в пунктах пропуску через державний кордон, Методичні вказівки про порядок притягнення до адміністративної відповідальності порушників природоохоронного законодавства тощо.
Протягом 1997-98 рр. двічі відбувалися зміни в структурі Мінекобезпеки з метою поступового підвищення функціональної ефективності роботи управлінь міністерства. В вересні 1998 р. Кабінет Міністрів України затвердив структуру Мінекобезпеки, згідно з якою управління міністерства були об’єднані за функціональним призначенням у три департаменти та Адміністрацію ядерного регулювання під керівництвом відповідних заступників міністра. Ці зміни сприяли посиленню координації та регулювання роботи управлінь. До актуальних структурних новоутворень слід віднести Управління державної екологічної експертизи та аудиту, Управління державного екологічного моніторингу, Управління проблем Дніпра та водних екосистем тощо.
Мінекобезпеки постійно здійснювало заходи з посилення співпраці з відповідними комітетами Верховної Ради України, що сприяло ефективному і оперативному здійсненню процесу узгодження законодавчих актів, проекти яких було розроблено мінекобезпеки відповідно до плану дій уряду.
Протягом 1998 р. Мінекобезпеки, ініціативно або на виконання завдань Уряду за сприяння профільного Комітету Верховної Ради України, здійснило організаційні, законодавчо-нормативні й інституціональні заходи, що сприяли підвищенню ефективності управління охороною навколишнього природного середовища, ядерною безпекою і раціональним природокористуванням та стали базою для більш суттєвого і органічного реформування управління у секторі охорони довкілля як одного з актуальних напрямів функціональної адміністративної реформи в центральних органах влади держави.
Список литературы
Конституція України. –К., 1996.
Національна доповідь про стан навколишнього природного середовища в Україні у 1998 році.-Київ, УТУ, 2001
Про екологічну експертизу: Закон України від 9 лютого 1995 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1995. — № 8. — Ст. 54.
Про охорону атмосферного повітря: Закон України від 16 жовтня 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1992. — № 50. — Ст. 678.
Про охорону навколишнього природного середовища: Закон України від 25 червня 1991 р. (із наступними змінами і доповненнями) // Відомості Верховної Ради України. — 1991. — № 41. — Ст. 546.
Про природно-заповідний фонд України: Закон України від 16 липня 1992 р.// Відомості Верховної Ради України. __ 1992. — № 34. — Ст. 502.
Про тваринний світ: Закон України від 3 березня 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1993. — №18. — Ст. 181.
Комп’ютерна правова система “Ліга Закон” –ІАЦ Ліга 2001:
Указ Президента України від 10.02.1995 р. № 120/95.
Постанова Верховної Ради України від 5.03.98р. № 188/98-ВР
Постанова Кабінету Міністрів України від 12.11.1997 р. №1259
Для подготовки данной работы были использованы материалы с сайта http://www.study.online.ks.ua/