92. Облік операцій по поточному рахунку в іноземній валюті.
Облік наявності і руху іноземної валюти ведеться на рахунку “Поточні рахунки в іноземній валюті”, аналітичний облік операціцй на якому організується по кожному з відкритих у банках рахунків для збереження коштів в іноземній валюті, а також на окремих субрахунках “Каса”,”Розрахунки з підзвітними особами”. Записи на рахунках “Поточні рахунки в іноземній валюті”, субрахунках “Каса”,”Розрахунки з підзвітними особами” проводяться на підставі виписок з банків та розрахунково-платіжних документів, по яких одержані або оплачені суми в іноземній валюті. На кожному рахунку в аналітичному обліку має бути забезпечено облік кожної валюти за номіналом, курсом дня, враховано різницю між попереднім і поточним курсом та визначено в український валюті. Залишки грошових коштів підприємства на валютному рахунку відображаються в національній валюті в сумах, визначених за офіційним курсом НБУ на дату здійснення операції в іноземній валют, а при складанні звітності на останнє число звітного періоду. Одночасно операції в іноземній валюті відображаються у валюті розрахунків і платежів.
93. Облік операцій по продажу (обміну) готівкової іноземної валюти.
95. Облік касових операцій.
Для обліку касових операцій і залишку використовують рахунок “Каса”, записи здійснюють на основі перевірених відривних аркушів касової книги і доданих до них документів на загальні суми за день (або кілька днів). На цьому рухунку не можна робити жодних бух. проведень, якщо вони не відображають касових операцій. Усі бух. проведення мають точно відповідати записам касової книги. Це неодмінна умова для забехзпечення готівки. На рухунку “Каса” у дебеті записують операції надходження грошей до каси, а у кредеті – їх вибуття; сальдо може бути тільки дебетове, що відображає залишок грошей у касі. За дебетом рахунок “Каса” кореспондує з рахунками “Розрахунки в банках”,”Дохлди”,”Розрахунки з підзвітними особами”,”Розрахунки з різними дебіторами” тощо. Записи на кредиті рахунка “Каса” здійснюють в кореспонденції з дебетом рахунків “Розрахунки з оплати праці”, “Розрахунки з підзвітними особами”,”Розрахунки у банку”,”Загальновиробничі витрати”, “Адміністративні витрати”,”Витрати на збут” тощо.
96. Облік розрахунків з підзвітними особами.
Підзвітними особами вважаються працівники підприємсяива, які одержали гроші у підзвіт для проведення операціно-господарьских витрат, а також на службові відрядження. Аналітичний облік – будується за кожною фізичною особою окремо. Гроші підзвітним особам видаються з каси. Грошові чеки для одержання підзвітних сум безпосередньо з поточного рахунка в банку.після повернення з відрядження або виконання доручення підзвітна особа має право протягом трьох днів подати авансовий звіт про використання виданих йому сум. Для обліку підзвітних сум застосовується рахунок “Розрахунки з підзвітними особами”. На дебеті цього рахунка групують суми, що видаються у підзвіт, і відображають заборгованість осіб: д-т рахунок “Розрахунки з підзвітними особами” к-т “Каса”. На кредиті рахунка обліковують суми виконаних витрат, наприклад, д-т “Адміністративні витрати” к-т “Розрахунки з підзвітними особами”.
97. Форми та облік безготівкових розрахунків.
Об’єкт обліку – вільні грошові кошти підприємства у національній та іноземній валюті, які знаходяться в установах банку. Для зберігання коштів та проведення безготівкових розрахунків для суб’єктів підприємницької діяльності у банках відкриваються поточні, валютні та інші рахунки. Поточний рахунок відкриває кожне самостійне підприємство, которе має самостійний баланс. Операції на рахунках виконують за розрахунково-грошовими документами, затвердженими банком. Готівку для зарахування на поточний рахунок приймає представник рахунка, спираючись на документ – “Оголошення на внесок грошей готівкою” (форма №1). Готівка видається за грпошовим чеком. Для оформлення одержання грошей банк згідно із заявою власника рахунка видає чекову книжку. На поточних рахунках виконують безготівкові розрахунки щодо основної діяльності. Найчастіше застосовують розрахункові документи: платіжні вимоги, платіжні доручення і розрахункові чеки. Джерелами надходження коштів до банку на рахунок є кошти покупців за реалізовану їм продукцію, за послуги, кредити банку тощо. Основними напрямками видачі грошей з рахунку є платежі постачальникам, кредити, що погашаються банку, внескі до бюджету, погашення заборгованості тощо. Підприємствам окрім поточного рахунку відкравають спеціальні позикові рахунки, через які проходить основний потік розрахункових операцій цих підприємств. Аналітичний облік наявності та руху грошових коштів на рахунках у банку здійснюється за виписками банку з виділенням кожного рахунку в окрему облікову одиницю. Виписка є основною для записів до реєсрів бух. обліку опреацій на поточному рахунку. Операції, що проводяться на поточному рахунку обліковуются на рахукнку “Поточний рахунок”. Виписка банку замінює собою реєстр аналітичного обліку за поточним рахунком, а тому має містити дату, номер документа, короткий зміст оперрацій і суми записів на дебеті і кредиті, а також залишки коштів на початок і кінець періоду.
98. Облік розрахунків за допомогою векселів.
Вексель - боргове зобов’язання, тобто зобов’язання платника заплатити певну суму в певний строк конкретному постачальнику за поставлені товари, послуги, роботи. Для відображення операцій з векселями слугують рахунки №62, 51 (видані), рахунки 16, 34 (по отриманим). І. По отриманим векселям. 1. При отриманні векселя від постачальника за поставлену продукцію…д-т 34 к-т 36,377, 70 – на суму реалізованої продукції; д-т 34 к-т 69 – на суму %, яку отримає продавець за . 2. При отриманні суми по векселю д-т 30, 31 к-т 34 – на всю суму (сума реалізації + сума %); д-т 69 к-т 73 – на суму %. ІІ. По векселям виданим. 1. При видачі векселя за роботу … д-т 63, 685 к-т 62 – на суму поставленої продукції, тобто на їх продажну вартість. 2. Начисленні % по видачі векселя д-т 23, 952 к-т 62. 3. Погашення заборгованості по векселю д-т 62 к-т 30,31 – на суму продукції + сума %. Банк, який авансує клієнту кошти при обліку векселей, отримує з нього плату, обліковий % - дисконт. В цьому випадку банк залишає частину %. Оперативний контроль по оплаті отриманних і получених векселів рекомендується вести за допомогою картотеки впорядкованої по строкам. Вексель крім цінного паперу є ще й формою безготівкового розрахунку.
99. Облік короткострокових кредитів банку.
Короткострокові позики банку – це позики на строк до одного року. Підприємства користуються короткостроковими кредитами з такою метою: під запаси товарно-матеріальних цінностей; сезонні витрати виробництва; заготівля сільскогосподарської сировини; розрахункові операції; інші кредити (купівля лімітованих чекових книжок; виставлення акредитивів тощо). Для обліку одержання на поточний рахунок короткострокових позик здійснюють записи в дебеті рахунка “Короткострокові позики”. Якщо банк сплатив рахунки постачальників, тобто здійснив операцію без поточного рахунку, то видача цих позик відображається записом в дебеті рахунка “Розрахунки з постачальниками і підрядчиками” та в кредиті рахунка “Короткочасні позики”. Погашення цих позик виконується з використанням дебету рахунка “Короткострокові позики” та кредиту рахунка “Поточний рахунок”.
100. Облік довгострокових кредитів банку.
Довгостокове кредитування здійснюється банками на строк від чотирьох і більше років. Об’єктами кредитування є витрати на впровадження нової техніки та удосконалення технологій виробництва, на розширення виробництва, на освоєння випуску нових видів продукції тощо. Отримання цих позик відображають бух. записами в дебеті рахунка “Поточний рахунок” та в кредеті рахунка “Довгострокові позики”. Погашення кредиту відображається бух. записиами в дебеті рахунка “Довгострокові позики” та кредеті рахунка “Поточний рахунок”. Аналітичний облік кредитиів за видами, цільовим призначенням і строком повернення.
101. Значення фінансової звітності, її класифікація.
Бух. фінансова звітність підприємств являє собою систему узагальнених показників, які характеризують підсумки господ-фін. діяльності підприємства за минулий період (місяць, квартал, рік). Мета фінансової звітності полягає в наданні користувачам прийняття рішень про фінансовий стан, результати діяльності та рух коштів підприємства. Головні вимогі, котрі висуваються до фінансової звітності – це реальність, ясність, своєчасність, єдність методики звітних показників, порівняність звітних показників з минулими. За періодичністю складання і подання звітність поділяється на внутрішньорічну, місячну, квартальну, піврічну, дев‘ятимісячну та річну. Фінансова звітність підприємства використовується самими власниками, підприємствами для аналізу та контролю за виконанням договірних зобов‘язань, аналізу господарської діяльності, для складання планів на майбутнє. Крім того звітність подається до: у вищу за підпорядкованістю організацію, якщо така є; контраагентам (покупцям, постачальникам), установам банку; органам статистики для статистичной обробки тощо. Фінансова звітність складається з: балансу, звіту про фінансові результати, звіту про рух грошових коштів, звіту про власний капітал та приміток до звітів. Бух. фінансовий звіт за формами №1, №2 та №3 характеризує зміни фінансового стану підприємства порівняно з початком звітного періоду, а “Звіт про фінансові реезультати” відбиває результати фін-господ. діяльності за період з початку звітного року.
102. Принципи підготовки, розкриття інформації у фінансовій звітності.
Фінансова звітність підприємства формується з дотриманням таких принципів: Автономності підприємства за яким кожне підприємство розглядається як юридична особа, що відокремлена від власників. Безперервності діяльності, що передбачає оцінку активів і пасивів підприємства, виходячі з припущення, що його діяльність триватиме. Періодичності, що припускає розподіл діяльності підприємства на певні періоди часу з метою складання фін. звітності. Історичної собівартості, що визначає пріорітет оцінки активів, виходячі з витрат на їх виробництво та придбання. Нарахування та відповідності доходів та витрат, за яким визначення фін. результату звітного періоду слід зіставити доходи звітного періоду з витратами, які були здійснені для отримання цих доходів. Повного висвітлення, за яким фін. звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки операцій та подій, які можуть вплинути на рішення, що приймаються на її основі. Послідовності, який передбачає постійне із року в рік застосування підприємством обраної облікової політики Обачності, за яким методи оцінки, що застосовується в бух. обліку, повинні запобігати заниженню оцінки зобов‘язань та витрат і завищенню оцінки активів і доходів підприємства. Превалювання змісту над формою, за яким операції повинні обліковуватись відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми. Єдиного грошового вимірника, який передбачає вимірювання та узагальгення всіх операцій підприємства у його фінансовій звітності в єдиній грошовій одиниці.
103. Характеристика форми фінансової звітності “Баланс”.
Метою складання балансу є надання користувачам повної, правдивої та неупередженої інформації про фін. стан підприємства на звітну дату. У балансі відображаються активи та пасиви підприємства. Підсумок активів балансу повинен дорівнювати пасиву. Форма балансу визначена Положенням (стандартом). Для невеликих – малих підприємств передбачається корочена форма балансу. Активи підприємства відображені в балансі як вартість його майна і боргових прав, які контролює підприємство на звітну дату. Пасиви – це зобов‘язання підприємства за позиками та кредиторською заборгованістю, погашення яких спричинить зменьшення вартості майна та визначає розмір власного капіталу. Перевищення вартості активів над обов‘язками становить вартість засновників підприємства, яку відображаають у пасиві звітного балансу в розділі Власний капітал. Для порівняння даних заповнюють по двох графах: на початок і кінець звітного періоду. Дані у графу “на початок” заповнюють з бух. балансу минулого звітного періоду, “на кінець” – з Головної книуи, звідки залишки по кожному рахунку переносять до балансу. Баланс складають на бланку, де передбачене групування усіх статей активу і пасиву по розділах. У першому розділі активу балансу відображують вартість основних засобів, нематеріальних активів, капітальних вкладень та авансів підрядчикам, довгострокових фін. вкладень, довгострокову дебіторську заборгованість та довгострокові фінансові інвестиції тощо, які характерізують необоротні активи. У другому розділі активу балансу зосередженні відомості про вартість матеріальних оборотних коштів, щоперебувають у розпорядженні підприємства, включаючи виробничі запаси, незавершене виробництво, готову продукцію і товари. У цьому розділі балансу розміщують данні про суми витрат обігу на залишок товарів, а також дані про наявність коштів у касі і на банківських рахунках; про витрати на придбання короткострокового цінного паперу та інших фін. вкладень, про заборгованість дебіторів за товари і послуги й інші операції. У третьому розділі балансу вказують суми витрат майбутніх періодів. У першому розділі пасиву балансу відображають інформацію про власний капітал підприємства. Тут розміщують дані про розмір статутного капіталу, пайового капіталу, додаткового капіталу, неоплаченого та вилученого капіталу, нерозподіленого прибутку та резервного капіталу. У другому розділі пасиву балансу міститься інформація про забезпечення наступних витрат та платежів персоналу, різним організаціям та підприємствам, а також цільове фінансування. У третьому та четвертому розділах відображують зобов‘яфзання за двома ознаками: короткострокові та довгострокові. У четвертому розділі пасиву відображують данні про кредиторську заборгованість короткострокового характеру. У п‘ятому розділі балансу відображають суму доходів майбутніх періодів.
104. Характеристика форм фінансової звітності “Звіт про фінансові результати”.
Метою складання звіту про фінансові результати є надання користувачам повної, правдивої та неупередженої інформації про дохлди, витрати, прибутки і збики від діяльності підприємства за звітний період. Звіт складається з трьох розділів: У розділі І звіту визначається прбуток (збитки) за звітний період. У розділі ІІ звіту наводяться відповідні елементи операційних витрат (на виробництво і збут, управління та інші опрераційні витрати), яких зазанало підприємство в процесі своєї діяльності протягом звітного періоду. У розділі ІІІ звіту заповнюють акціонерні товариства, прості та потенційні прості акції яких відкрито продаються та купуються на фондових біржах, включаючи товариства, які перебувають у процесі випуску таких акцій. Коли оцінка витрат може бути достовірно визначена, витрати відображуються у Звіті в момент вибуття активу аба збільшення зобов‘язання, які призводять до зменьшення власного капіталу підприємства. Якщо актив забезпечує економічні вигоди протягом кількох звітний періодів, то витрати відображаються у Звіті на основі систематичного та раціонального їх розподілу протягом тих звітних періодів, коли надходять відповідні економічні вигоди. Витрати слід негайно відображати у Звіті, якщо економічні вигоди не відповідають або перестають відповідати такому стану, за якого вони визнаються активами підприємства. Згортання доходів і витрат не дозволяється, крім випадків, передбачених відповідними положеннями (стандартами). За умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена, дохід у Звіті відображається у момент надходення активу або погашення зобов‘язання, які призводять до збільшення власного капіталу. Витрати і доходи, які відповідають критеріям, викладеним вище, наводять у Звіті з метою визначення чистого прибутку аба збитку звітного періоду.
105.Характеристика форм фінансової звітності “Звіт про рух грошових коштів”.
Метою складання звіту про рух грошових коштів є надання користувачам фінансової звітності повної, правдивої та неупередженної інформації про зміни, що відбулися у грошових коштах підприємства та їх еквівалентах за звітний період. У Звіті наводяться дані про рух грошових коштів протягом зватного періоду в результаті оперраційної, інвестиційної фін. діяльності.внутрішні зміни у складі грошових коштів до звіту не включаються.підприємство розгорнуто наводить суми надходжень та видатків, що виникають в результаті операційної діяльності, інвестиційної та фінансової діяльності. Негрошові операції (отримання активів шляхом фінансової оренди, бартерні оперрації, придбання активів шляхом емісії акцій тощо) не включаються до Звіту. Структура звіту складається з одної таблиці, в якій рух грошових коштів подається за трьома видами діяльності: операційною, інвестиційною, фінансовою.
106. Характеристика форм фінансової звітності “Звіт про власний капітал”.
Метою складання звіту про власний капітал є розкриття інформації про зміни у складі власного капіталу підприємства протягом звітного періоду. Для забезпечення порівняльного аналізу інформації підприємствва повинні додавати до річного звіту звіт про власний капітал за попередній рік.
107. Розкриття інформації в примітках до звітів.
Пояснювальна записка (примітки) до бух. фін. звіту підприємства характеризує
його діяльність у зватному році, пояснює основні фактори, які впливали на господарські і фінансові результати роботи, висвітлює фінансове і майнове
становище, перспективи подальшої діяльності. Конкретний зміст пояснювальної записки (приміток) визначають національні стандарти. Так, наприклад, розкриття
інформації про рух грошових коштів у примітках може складатись з інформації про: склад грошових коштів, негрошові опрерації інвестиційної і фін.
діяльності, наявністьзначного сальдо грошових коштів. У випадку придбання аба продажу майнових комплексів протягом звітного періоду розкривається інформація
про: загальну вартість придбання або реалізації майнового комплексу, суму нрошових коштів у складі активів майнових комплексів тощо
84. Поняття та структура власного капіталу. Складові власного капіталу.
Власний капітал – це власні джерела підприємства, які без визначення строку повернення внесені засновниками або залишені ними на підприємстві з уже оподаткованого прибутку.
Власний капітал складається з таких компонентів:
- статутного пайового (реєстрованого) капіталу
- різних видів нереєстрованого капіталу
- додаткового сплаченого
- додаткового не сплаченого
- резервного
- страхового
- нерозподіленого прибутку (непокритого збитку) минулих років
- неоплаченого
- вилученого
Складові власного капіталу відбивають суму, яку власники (засновники) передали в розпорядження підприємства як внески чи залишки у формі нерозподіленого прибутку, або суму, що її підприємство одержало у своє розпорядження ззовні (від інших підприємств) без повернення.
Показник – власний капітал – один з найістотніших і найважливіших для підприємства показників, оскільки відбиває такі характеристики:
забезпеченість коштами для функціонування підприємства
кредитоспроможність підприємства
його платоспроможність. Власний капітал = Активи – Забов`язання
Власний капітал утворюється 2-ма шляхами:
- шляхом внесків засновників підприємства – грошей чи іншими активами,
- накопичення суми доходу, що залишився на підприємстві.
За рівнем відпов. власний капіт. поділяється на :
- статутний капітал
- додатковий капітал:
- додатково вкладений капітал
резервний капітал
нерозподілений прибуток.
85. Облік формування статутного капіталу.
Згідно законодавству розмір статутного капіталу не менше 150 мін. Зп.
Статутний капітал – це сума грошових вкладів, що їх власник надає в певне господарське володіння підприємству, яке воно створює або вартість відповідного майна.
Статутний капітал підприємства (господарського товариства ) створюється за рахунок вкладів засновника або учасників та засновників. Вкладами можуть бути гроші, будинки, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності, цінні папери, права користування землею, водою та іншими природними ресурсами. Бухгалтерський облік статутного капіталу здійснюється на рахунку “Статутний капітал”.
Рахунок “Статутний капітал” призначений для обліку даних та узагальнення інформації про стан і рух статутного капіталу підприємства. Сальдо цього рахунку повинно відповідати розміру статутного капіталу, який зафіксований в установчих документах підприємства та зареєстрований у державному реєстрі.
Облік формування статутного капіталу в товариствах з обмеженою відповідальністю
Члени такого товариства несуть обмежану відповідальність за діяльність товариства.
На суму зареєстрованого в державному реєстрі статутного капіталу будуть зроблені записи на підставі статуту та установчих документів.
Кредит рахунок “Статутний капітал” (в аналітичному обліку кожному засновникові відкривається рахунок на суму належного внеску)
Дебет рахунок” Неоплачений капітал” (в аналітичному обліку кожному засновникові відкривається рахунок на суму належного до внеску борга).
86. Облік змін статутного капіталу.
Згідно з чинним законодавством підприємство (колективне, акціонерне товариство тощо) може змінювати (збільшувати або зменшувати) розмір статутного капіталу. Збільшення статутного капіталу дозволене лише після повної сплати всіх раніше випущених акцій, встановлених внесків. Основні шляхи збільшення статутного капіталу можуть бути такі:
- додаткові вкладення засновників
- випуск та реалізація у встановленому чинним законодавством порядку нових акцій
- обмін облігацій на акції підприємства (товариства)
- збільшення номінальної вартості випущених акцій.
Водночас розмір статутного капіталу може бути також і зменшеним, Основні шляхи зменшення статутного капіталу можуть бути такі:
- вилучення власного капіталу
- зменшення номінальної вартості акцій
- анулювання акцій, що викуплені товариством в акціонерів.
Рішення про зміну розміру статутного капіталу набуває чинності лише з моменту внесення цих змін до державного реєстру.
Особливості обліку змін статутного капіталу акціонерного товаристваУ бух. обліку це може відбитися лише після державної регестрації нового розміру статутного капіталу. На збільшення статутного капіталу робиться проведення: кредит “ Статутний капітал”, дабет “ Неоплачений капітал” або “Нерозподілений прибуток”.
Зміна статутного капіталу АТ шляхом збільшення номінальної вартості акцій відображається за дебетом рахунка ”Неоплачений капітал” та кредитом “Статутний капітал”, при зменшенні номінальної вартості акцій – за дебетом рахунка ” Статутний капітал” і кредитом рахунка “Розрахунки з учасниками”. Щоб збільшити суму статутного капіталу , АТ може переоцінити наявні основні засоби за ринковими цінами.
87. Облік неоплаченого капіталу.
Неоплачений капітал – це сума зобов`язань засновників за внесками до статутного капіталу. У момент реєстрації статутного капіталу зареєстрована сума відображається записом:
Дебет рахунку: “неоплачений капітал”
Кредит рахунку “ Статутний капітал”
Усі наступні внески засновників до статутного капіталу відображаються записом за кредитом рахунка “Неоплачений капітал” та дебетом різних рахунків, у залежності від форми та запису внесків ( чи викупу акцій – в акціонерів товариств).
Рахунок 46 (неоплачений капітал) – активний, контрарний, та регулює (зменшує) суму статутного капіталу на розмір неоплачених акцій.
За дебетом 46 – відображається заборгованість засновників, а за кредитом зменшення цієї заборгованості при розрахунках за підписання акцій.
При розрахунку засновників – активами в рахунок підпис. акцій в бух. обліку відображається записи, які показують зменшення заборгованості власниківі надходження активів підприємства.
1) Дт 30, 31 Кт 46
2) на суму внесених необоротних активів
Дт 10,11,12 (за справед. вартістю) Кт 46
3) при внесенні засновників запасами в рахунок підпис. акцій
Дт 20, 22, 26 Кт 46
4) при внесенні цінними паперами в рахунок підписання засоб.
Дт 14 ( довгострок. фін. інвест) Кт 46
5) в рахунок підписання акцій можуть вносити недобудованими об`єктами
Дт 151 (капітал. будівництво) Кт 46
88. Облік вилученого капіталу.
Вилучений капітал – це фактична собівартість акцій власної емісії ( або її часток), які викуплені акціонерним товариством у його акціонерів.
Процес вилучення акцій власної емісії відображається у бух. обліку записом:
Дебет рахунка “ Вилучені акції”
Кредит рахунка “ Каса” (або рахунок у банку)
Вилучені акції можуть бути продані або анульовані :
Дебет рахунка “ Собівартість проданих акцій ”
Кредит рахунка“ Вилучені акції”
При анулюванні вилучених акцій попередньо потрібно перереєструвати статутний капітал, а потім зробити запис:
Дебет рахунка “ Статутний капітал”
Кредит рахунка “Вилучений капітал”
На суму номінальної вартості акцій.
Якщо в момент продажу є різниця між номінальною та балансовою вартістю акцій, що анулюються, то така різниця буде відображена або на дебеті рахунка “ Нерозподілений прибуток”, або на кредиті рахунка “Додатковий вкладений капітал”.
89. Облік додаткового капіталу.
Додатковий капітал – нереєстрований.
Може бути вкладений – це сума емісійного доходу, на яку вартість проданих випущених акцій перевищує їхню номінальну вартість.
Наприклад: номінал акції 100грн., акція продана за 108 грн.
Дт рахунок “Гроші в касі” 108 Кт рахунок “Невкладений капітал” 100 + “Додатковий капітал” 8
Додатковий капітал може бути і невкладений. Це сума вартості дооцінки необоротних активів або вартість активів, безкоштовно отриманих підприємством від інших фізичних та юридичних осіб, та різні види додаткового капіталу.
90. Облік резервного капіталу.
Резервний капітал – це такий вид власного капіталу, який не зареєстрований. Цей капітал не може утворюватися за рахунок результатів діяльності.
Основні джерела резервного капіталу такі:
- додатковий капітал
- нерозподілений прибуток.
Основні операції з резервного фонду :
1) рішення засновників : направлено до резервного капіталу частину нерозподіленого прибутку
Дт нерозподілений прибуток Кт резервний капітал
2) рішенням зборів акціонерів частина резервного капіталу направлена на покриття збитків минулого року
Дт резервний капітал Кт непокриті збитки
91. Облік нерозподіленого прибутку (непокритих збитків).
Нерозподілений прибуток, або непокритий збиток, є складовою власного капіталу і формується за рахунок прибутку, який не був розподілений (тобто спожитий).
Для обліку нерозподіленого прибутку ( непокритого збитку0 планом рахунків призначений рахунок такої самої назви; шифр його - №43.
Нерозподілений прибуток може перебувати у двох формах:
Власне нерозподілений прибуток
Створених спеціальних фондів( преміювання, надання допомоги, розвитку соціальної сфери тощо).
Облік нерозподіленого прибутку
Зміст опеацій:
1) Відповідно до рішення загальних зборів акціонерів залишена нерозподіленою сума прибутку за 199_ рік
Дт (фінансові результати) Кт (нерозподілений прибуток) НП
2) Нарахована премія за окремі досягнення апарату товариства за 11 кв.
Дт НП (непокритий збиток) Кт розрахунки з працюючими
3) Проведені відповідні відрахування по нарахованій премії
Дт НП (НЗ) Кт розрахунки по страхуванню
4) Видана із каси одноразова допомога працівникові
Дт НП (НЗ) Кт Рахунок “каса”
5) Передана сума нерозподіленого прибутку іншому підприємству в порядку підтримки
Дт НП (НЗ) Кт рахунок у банку
6) У разі ліквідації підприємства залишок нерозподіленого прибутку приєднано до статутного капіталу
Дт НП (НЗ) Кт статутний капітал
№29 Облікові реєстри їх значення в бухгалтерському обліку.
Хозяйственные операции, оформленные соответствующими документами, с целью получения обобщенной информации о наличии и изменениях имущества предприятия и его источников, хозяйственных процессах и финансовых результатах деятельности подлежат группировке и отражению в определенном порядке в учетных регистрах.
Учетные регистры являются носителями информации специального формата и строения (бумажные, машинные), предназначенные для регистрации, группирования и обобщения хозяйственных операций, оформленных соответствующими документами.
Записи хозяйственных операций в регистрах называются учетной регистрацией. Информация, содержащаяся в учетных регистрах, используется для оперативного руководства, экономического анализа, а также составления отчетности. Поэтому своевременное и правильное отражение хозяйственных операций в учетных регистрах — одно из обязательных условий качества и оперативности учета.
По внешнему виду учетные регистры подразделяются на книги, карточки, отдельные листы.
Основным преимуществом ведения учета в книгах является надежность сохранения учетных записей. Книги используют на тех участках, где требуется усиленный контроль за сохранностью учетных записей. Однако книги имеют существенные недостатки, ограничивающие их применение в учете. Учет в книгах более громоздкий, чем в других регистрах, что затрудняет распределение труда учетных работников и автоматизированную обработку учетной информации.
Более удобными для учета являются карточки или отдельные листы.
Преимущество карточек и свободных листков состоит в возможности любой группировки для получения необходимой информации, использовать при автоматизации учета на ЭВМ, что обеспечивает повышение производительности труда учетных работников и оперативность учета.
По характеру записей учетные регистры делят на хронологические, систематические и комбинированные.
В хронологические учетные регистры хозяйственные операции записывают в календарной последовательности их осуществления и оформления. Хронологический учет обеспечивает контроль за сохранностью документов, поступающих в бухгалтерию, полнотой и правильностью учетных записей. (Регистрационный журнал операций)
Систематические учетные регистры предназначены для группировки (систематизации) однородных по экономическому содержанию хозяйственных операций на счетах бухгалтерского учета. (например, Главная книга, карточки по объектного учета основных средств, сортового учета материалов и др.).
В комбинированных учетных регистрах хронологические и систематические записи ведут одновременно. Примером комбинированного регистра синтетического учета является книга Журнал-главная, объединяющая Регистрационный журнал (хронологический учет) и Главную книгу (систематический учет); журналы-ордера и вспомогательные ведомости к ним, используемые при журнально-ордерной форме бухгалтерского учета.
По объему содержания записей учетные регистры делятся на регистры синтетического, аналитического учета и комбинированные.
Регистры синтетического учета предназначены для отражения экономически однородных хозяйственных операций на синтетических счетах в денежном измерителе, с указанием даты, номера и суммы бухгалтерской записи, как правило, без пояснительного текста. По характеру записей регистры синтетического учета могут быть хронологическими (Регистрационный журнал), систематическими (Главная книга) и комбинированными (книга Журнал-главная, журналы-ордера).
Регистры аналитического учета предназначены для отражения хозяйственных операций на аналитических счетах, детализирующих содержание показателей соответствующего синтетического счета. Записи в эти регистры делают более подробно, дают пояснительный текст, раскрывающий содержание операции, указывают натуральные и трудовые измерители по учитываемым операциям. Регистры аналитического учета могут быть хронологическими (например, Кассовая книга) и систематическими (карточки).
Комбинированные учетные регистры предназначены для одновременного осуществления синтетического и аналитического учета. Комбинированные регистры обеспечивают возможность отражать соответствующие объекты в аналитическом учете и одновременно получать обобщенные синтетические показатели.
№30 Поняття про форми бухгалтерського обліку.
Одной из важных предпосылок рациональной организации учета является применение наиболее эффективной формы бухгалтерского учета, его технической оснащенности.
Под формой бухгалтерского учета понимают определенную систему взаимосвязанных между собой учетных регистров установленной формы и содержания, обусловливающих последовательность и способы учетных записей.
Основными отличительными признаками, определяющими особенности отдельных форм бухгалтерского учета, являются: внешний вид и строение учетных регистров, взаимосвязь регистров синтетического и аналитического учета, последовательность и техника учетной регистрации.
Формы бухгалтерского учета постоянно совершенствуются. Это обусловлено общим развитием экономики страны, усложнением хозяйственных связей, ростом объема информации, усовершенствованием самого учета, а также внедрением высокопроизводительной вычислительной техники.
Современными формами бухгалтерского учета, применяемыми на предприятиях и в организациях, являются: мемориально-ордерная, Журнал-главная, журнально-ордерная и автоматизированная (компьютерная).
№32 Меморіальна - ордерна форма бухгалтерського обліку.
Мемориально-ордерная (контрольно-шахматная) форма бухгалтерского учета характеризуется использованием книг для ведения синтетического учета и карточек — для аналитического. Порядок учетной регистрации при этой форме следующий. На основании оформленных и обработанных документов (первичных или сгруппированных) составляют мемориальные ордера. В них делается ссылка на документ, послуживший основанием для записей (или кратко излагается содержание операции), его номер и дата составления, указываются корреспондирующие счета и сумма. Это способствует упорядочению записей.
Мемориальные ордера составляются на отдельных бланках или на самом документе, если на нем воспроизведена (печатным или иным способом) форма ордера. Мемориальные ордера регистрируются в Регистрационном журнале (регистр хронологического учета). Нумерацию мемориальных ордеров ежемесячно начинают с первого номера. Регистрационный журнал предназначен для обеспечения сохранности мемориальных ордеров, а также для последующей проверки полноты и правильности учетных записей на синтетических счет