Мова програмування HTML » Рефераты: скачать бесплатно рефераты на любую тему.

Мова програмування HTML

ЗМІСТ

Вступ

World Wide Web

Internet, як ми вже знаємо, - це найбільша світова комп'ютерна мережа.
Тепер Internet має приблизно 150 мільйонів користувачів більш ніж в 50 країнах. WWW доступний в основному через Internet; але кажучи WWW і
Internet ми маємо не одне і те ж. WWW можна віднести до внутрішнього змісту, тобто це якийсь абстрактний мир знань, в той час як Internet є зовнішньою стороною глобальної мережі у вигляді величезної кількості кабелів і комп'ютерів.

Малюнок 1. Країни, позначені чорним кольором, мають зв'язок по
Internet. Кількість людей, що мають такий доступ, в цих країнах стає все більше і більше. Країни, позначені білим кольором можуть працювати по e- mail, в локальних мережах або не мають нічого подібного взагалі.

1.1. Трохи історії

Історія WWW - Світової Інформаційної Павутини почалася в Березні 1989, коли Tim Berners-Lee з Європейської Лабораторії Фізики Елементарних Часток
(відомої як CERN), де працював колектив дослідників-фізиків, запропонував новий спосіб обміну результатами досліджень і ідеями між організаціями.
Такий обмін був дуже необхідний, тому що члени цієї організації працювали в різних країнах.

Пропонувалося використати просто систему гіпертекста для передачі документів і встановлення зв'язку між членами суспільства фізиків - ядерників. Тоді ще не було планів застосування звуку або відео, і не розглядалася можливість передачі зображення.

До кінця 1990, уперше програмне забезпечення WWW було встановлене на
ЕОМ NeXT. Тепер можна було переглядати і передавати документи гіпертекста іншим людям через Internet, а також з'явилася можливість редагувати документи гіпертекста прямо на екрані комп'ютера. Програма спочатку демонструвалася перед членами суспільства і на семінарах в CERN'е, а потім була показана на конференції «Гіпертекст'91».

До 1992 Tim продовжував виступати зі своїм проектом, доти, поки не з'явилися бажаючі продовжити роботу над цією проблемою.

Сотні людей з всього світу взяли участь в розробці цього проекту, одні писали програми і документи для WWW, інші просто розказували людям про WWW.
Група піонерів-проектувальників WWW навіть не могла передбачати тоді, що почата ними справа досягне таких масштабів. Тільки за перших чотири місяці
1994 об WWW говорили і писали CNN, «Wall Street Journal», «Economist»,
«Fortune», «New York Times» та інші видання.

1.2. Що таке WWW?

Так що ж таке World Wide Web, або, як кажуть в просторіччі, WWW, the
Web, або ще простіше - 3W? WWW - це розподілена інформаційна система мультимедіа, заснована на гіпертексті. Давайте розберемо це визначення по порядку.

Розподілена інформаційна система: інформація зберігається на величезній безлічі так званих WWW-серверів (servers). Тобто комп'ютерів, на яких встановлене спеціальне програмне забезпечення і які об'єднані в мережу
Internet. Користувачі, що мають доступ до мережі, отримують цю інформацію за допомогою програм-клієнтів, програм перегляду WWW-документів. При цьому програма перегляду посилає по комп'ютерній мережі запит серверу, що зберігає файл з необхідним документом. У відповідь на запит сервер висилає програмі перегляду цей необхідний файл або повідомлення про відмову, якщо файл по тих або інших причинах недоступний. Взаємодія клієнт-сервер відбувається за певними правилами, або, як кажуть інакше, протоколу.
Протокол, прийнятий в WWW, називається HyperText Transfer Protocol, скорочено - HTTP.

Мультимедіа: інформація включає в себе не тільки текст, але і двох- і трьохмірну графіку, відео і звук.

Гіпертекст: інформація в WWW представляється у вигляді документів, кожний з яких може містити як внутрішні перехресні посилання, так і посилання на інші документи, що зберігаються на тому ж самому або на будь- якому іншому сервері.

Такі посилання називають гіперпосиланнями або гіперзв'язками. На екрані комп'ютера у вікні програми перегляду посилання виглядають як виділені яким- небудь чином (наприклад, іншим кольором і/або підкресленням) дільниці тексту або графіки. Вибираючи гіперпосилання, користувач програми перегляду може швидко переміщатися від однієї частини документа до іншої, або ж від одного документа до іншого. При необхідності програма перегляду автоматично зв'язується з відповідним сервером в мережі і запитує документ, на який зроблене посилання. До речі, ідея гіпертекстового представлення інформації повинна вже бути добре знайома користувачам різних версій системи Microsoft
Windows. Саме за цим принципом побудована в Windows система підказок
(Help), з тією лише різницею, що гіпертекстова система підказок Windows не є розподіленою.

Отже, WWW-документ може містити стилізований і форматований текст, графіку і гіперзв'язки з різними ресурсами Internet. Щоб реалізувати всі ці можливості, була розроблена спеціальна мова, названа HyperText Markup
Language (HTML), тобто, Мова Розмітки Гіпертекста. Документ, написаний на
HTML, являє собою текстовий файл, що містить власне текст, несучий інформацію читачеві, і прапори розмітки. Останні являють собою певні послідовності символів, що є інструкціями для програми перегляду; згідно з цими інструкціями програма розташовує текст на екрані, включає в нього малюнки, що зберігаються в окремих графічних файлах, і формує гіперзв'язки з іншими документами або ресурсами Internet. Таким чином, файл на мові HTML набуває вигляд WWW-доку-мента тільки тоді, коли він інтерпретується програмою перегляду. Про мову HTML буде детально розказано у відповідному розділі, оскільки без знання основ цієї мови неможливо створити сторінку
(тут і далі в тексті мається на увазі WWW-сторінка) для публікації в WWW.

1.3. Як в WWW задається місцезнаходження документа?

Віртуальний світ WWW населений мільйонами документів, що мешкають на сотнях тисяч серверів. Задача WWW-мандрівника - знайти серед них той, який містить необхідну інформацію, і прочитати його за допомогою програми перегляду, - а для цього програма перегляду повинна знати точне місцезнаходження даного документа. Воно однозначно визначається адресою сервера, номером порту, ім'ям директорії і ім'ям файла з цим документом.
Для успішного завантаження необхідного документа сервера програмі перегляду також треба указати протокол, що використовується цим сервером. Це пов'язано з тим, що крім WWW-серверів, програми перегляду можуть звертатися до серверів пересилки файлів (так званим FTP-серверам), серверів телеконференцій, серверів електронної пошти і деяких інших типів серверів.
Комбінація протоколу, адреси сервера, номера порту, імені директорії і імені файла отримала назву Uniform Resource Locator, або скорочено URL.
Синтаксис URL показаний нижче: протокол://адреса_сервера:номер_порта/ім'я_директорії/ім'я_файла

Протокол, як вже було сказано вище, це сукупність правил, по яких відбувається взаємодія клієнт-сервер. Ми вже знаємо, що «рідний» протокол
WWW називається http. Крім http, WWW-клієнти можуть спілкуватися з серверами, підтримуючими протоколи ftp, gopher і деякими іншими, на яких я тут зупинятися не буду, а розкажу про них далі.

Назва протоколу відділяється від іншої частини URL двокрапкою. У назві протоколу великі латинські букви і відповідні ним малі букви еквівалентні.

Початок адреси відмічається двома косими // Він складається з декількох частин - так званих піддоменів. Піддомени, що являють собою поєднання букв і цифр, розділяються точками, причому, «уточнення координат адресата» від більш великих до більш дрібних піддоменів відбувається з права на ліво. Так само як і в назві протоколу, в адресі сервера великі латинські букви і відповідні ним малі букви еквівалентні.

Номер порту виражається цілим позитивним числом і відділяється від адреси двокрапкою. Порт - це неначе «двері», через які можна зайти в сервер. Сервер може мати декілька доступних портів; якщо номер порту WWW- сервера рівний 80, то в URL його можна не вказувати.

Файли з документами, що публікуються в WWW, часто мають суфікси. html або. htm. Ці суфікси є абревіатурою від назви мови, на якій пишуть WWW- документи, HyperText Markup Language, про яке буде детально розказано далі.

Якщо ім'я директорії починається з символа ~ (тильда), це означає, що це - так звана домашня директорія (home directory) користувача даної комп'ютерної системи. Наприклад, на комп'ютерах з операційною системою UNIX кожному користувачеві привласнюється ім'я користувача, під яким він реєструється в системі, і виділяється власна «домашня» директорія, призначена для зберігання файлів, що належать йому. Ім'я домашньої директорії співпадає з ім'ям користувача. Замість абсолютного імені домашньої директорії з вказівкою всіх її піддиректорія можна використати ім'я користувача, якому передує символ ~ (тильда).

Треба звернути увагу на наступні особливості завдання імен директорій і файлів в URL:

Директорія, вказана в URL, як правило, не співпадає з істинною директорією в файловій системі на тому сервері, де знаходиться необхідний файл. Перетворення директорій, заданих в URL, в істинні директорії в файловій системі здійснюється WWW-сервером згідно з правилами, заданими при його установці і настройці.

Якщо в URL вказане тільки ім'я директорії, а ім'я файла не задане, то сервер на такий запит вишле файл з певним ім'ям, що залежить від настройки сервера. Якщо ж такого файла в заданій директорії немає, то більшість серверів автоматично вишлють вам список всіх файлів в даній директорії.

1.4. Програми перегляду

Ми вже знаємо, що, програма, з якою безпосередньо спілкується користувач при роботі з ресурсами WWW, називається програмою перегляду WWW- документів. Нагадуємо, що робота такої програми полягає в посилці запиту до заданого сервера, інтерпретації отриманої інформації і представлення її користувачеві. Крім того, вона виконує ряд допоміжних задач, наприклад, підтримує список прочитаних документів, щоб користувач міг до них повернутися надалі.

У цей час набули поширення більш десяти програм перегляду WWW- документів. З графічних програм перегляду найбільшої уваги, на наш погляд, заслуговують NCSA Mosaic, Netscape Navigator і Microsoft Internet
Explorer.

Програма NCSA Mosaic була створена в Національному Центрі
Суперкомп'ютерних Додатків Університету штату Іллінойс в Урбана-Шампейн на початку 1993 року групою програмістів, очолюваних студентом на ім'я Марк
Андреєссен. У той час Mosaic була єдиною програмою перегляду, написаною на професійному рівні, дружньою по відношенню до користувача і працюючою на багатьох типах комп'ютерів. Не викликає сумнівів, що саме Mosaic відкрила
World Wide Web для більшості користувачів. У цей час в NCSA група розробників (в основному, студентів старших курсів) продовжує трудитися над новими версіями Mosaic, незважаючи на те, що по своїх можливостях ця програма вже істотно поступається більш новим програмам. Mosaic є некомерційним програмним продуктом, доступним для користувачів безкоштовно.
Початковий код програми Mosaic відкритий і активно використовується розробниками багатьох інших програм перегляду.

Netscape Navigator (скорочено - Netscape) - це в даний момент, мабуть, найбільш популярна програма перегляду, яка працює на тих же типах комп'ютерів, що і Mosaic. Netscape - програма компанії Netscape
Communications Corporation, заснованої на початку 1994 року Джимом
Кларком, який в свій час заснував велику компанію Silicon Graphics, знамениту своїми графічними станціями. Джиму Кларку вдалося переманити в
Netscape Communications Corporation первинних розробників програми Mosaic з
Іллінойса, в тому числі і самого Марка Андреєссена. Netscape - це комерційний продукт, за користування яким треба платити. Однак, для користувачів в університетах Netscape доступна безкоштовно. Крім версій, робота над якими завершена, компанія періодично випускає відлагоджувальні версії Netscape (так звані бета-версії), якими можна користуватися безкоштовно до настання певної дати, після якої програма перестає функціонувати.

Microsoft Internet Explorer (скорочено - IE) - витвір фірми Microsoft
Corporation. По функціональних можливостях і зручності використання IE приблизно еквівалентний згаданій вище програмі Netscape Navigator. На відміну від останньої, IE працює на значно меншій кількості комп'ютерних платформ. IE розповсюджується безкоштовно для всіх користувачів.

Крім Mosaic, Netscape і IE, варто згадати такі програми як Lynx, IBM
Web Explorer і AOL Browser.

Аналіз доступу на сервер Engineering показує, що найбільш широко використовується Netscape Navigator. У цей час між Microsoft Corporation і
Netscape Corporation йде найгостріша боротьба за першість на ринку програмного забезпечення для Internet, і певно, що Microsoft незабаром істотно потіснить Netscape і інших своїх конкурентів.

1.5. Основні команди програм перегляду

Віконний інтерфейс графічних програм перегляду простий і інтуїтивно зрозумілий всім користувачам, знайомим з Microsoft Windows. У смузі заголовка вікна, яка розташовується вздовж верхнього кордону вікна, виводиться назва програми перегляду - Netscape - і назва поточного документа. Далі у верхній частині вікна розташовані елементи управління програмою: меню і екранні кнопки. Велику частину вікна займає власне область, в якій виводиться зміст WWW-документів, що переглядаються. У нижній частині вікна розташований рядок стану. У цьому рядку Netscape відображає таку інформацію, як, наприклад, процентну частку від повного розміру файла, що завантажується в даний момент або URL документа, на який вказує гіпертекст, якщо курсор миші вмістити на відповідну дільницю документа.

У таблиці нижче приведені команди, необхідні для виконання найпростіших дій при перегляді документів в WWW при допомозі Netscape Navigator 3.0.
Система команд і меню в інших графічних програмах не набагато відрізняється від прийнятої в Netscape. Потрібно врахувати, що автори програм перегляду з якихось таємничих спонук використовують різні терміни для позначення одних і тих же понять.

Програми перегляду здатні правильно відобразити вміст файлів самих різних форматів, починаючи від найпростіших текстових і закінчуючи графічними, звуковими і іншими спеціалізованими форматами; при цьому, як ми вже знаємо, «рідним» форматом для WWW є HyperText Markup Language (HTML). А що ж відбувається, коли програма перегляду «не розуміє» формату файла, що завантажується? У перший раз зіткнувшись з цією нерідкою ситуацією, можна і розгубитися, тому нижче буде стисло описано два можливих варіанти розвитку подій:

1. Програма перегляду знає, яка з інших програм, встановлених на вашому комп'ютері, розуміє формат даного файла. - В цьому випадку програма перегляду запустить необхідну програму-помічника або програму-префікс і передасть їй отриманий файл для обробки. Як правило, програма перегляду, перш ніж запустити програму-помічника, питає вашого дозволу. Це робиться по тій причині, що навіть самий невинний на перший погляд файл може бути потенційно небезпечний для вашого комп'ютера. Зокрема, документи в форматі
Word for Windows 6.0 можуть містити макрокоманди, здатні знищувати або переписувати файли на вашому жорсткому диску.

2. Програма перегляду не знає, в якої програми попросити допомоги при інтерпретації даного файла. - В цьому випадку вам буде запропоновано чотири альтернативи:

1) More Info... - дати додаткову інформацію про ситуацію, що виникла і запропонувати встановити програму-префікс (plug-in), який розуміє даний формат файла,

2) Pick App... - вибрати програму-помічника, вже встановлену на вашому комп'ютері, для обробки даного файла,

3) Save File... - зберегти файл на локальному диску,

4) Cancel - відмінити завантаження даного файла. Часто команду

Save File... використовують для того, щоб отримати програмне забезпечення і документацію з колекцій («архівів»).

Проблема русифікації

Творці програмного забезпечення для роботи в WWW спочатку не були дуже стурбовані потребами людей, бажаючих публікувати і читати інформацію на своїх рідних мовах, що не використовують латинський алфавіт, в тому числі і на російській мові. Останнім часом ситуація починає помітно змінюватися до кращого, але все ж перегляд і публікація документів на російській мові зв'язана з деякими труднощами.

1.6. Коди і символи

Файл, що містить гіпертекстовий WWW-документ, являє собою текстовий файл. «Всередині» комп'ютера сучасної архітектури і при передачі по мережах кожний символ тексту представляється у вигляді цілого числа, яке, в свою чергу, кодується комбінацією з восьми двійкових розрядів, званих бітами.
Така комбінація з восьми біт, що обробляються ЕОМ як одне ціле, отримала назву байт. Кожний біт в байті може мати рівно два стани: «включений» і
«вимкнений», або «1» і «0».

Легко пересвідчитися, що існує рівно 256 комбінацій з восьми біт, кожний з яких може бути зайнятий або нулем, або одиницею. Таким чином виходить, що вісьма бітами (тобто, одним байтом) можуть бути представлені числа, або коди, від 0 до 255 (тобто, від 00000000 до 11111111 в двійковій системі числення). Кожному коду можна поставити у відповідність певний текстовий символ, наприклад, букву або цифру, або керуючий символ, такий як повернення каретки, перехід на новий рядок і т. п. Щоб текст виглядав однаково на моніторах різних комп'ютерів, необхідний певний стандарт на відповідність кодів і символів, що представляються ними для текстової інформації. Такий стандарт, прийнятий в цей час на переважній більшості комп'ютерних систем, отримав назву American Standard Code for Information
Interchange (ASCII, вимовляється як «аскі»). Цей стандарт охоплює лише коди від 0 до 127. У кодовій таблиці ASCII не знайшлося місця для багатьох спеціальних символів, що часто використовуються. Також, з буквених символів там присутні тільки символи англійського алфавіта. Щоб закодувати букви національних алфавітів, в тому числі російського, зберігши при цьому сумісність з таблицею ASCII, необхідно використати коди в діапазоні від 128 до 255. Ось тут-то і починаються складності.

Кодові таблиці для кодування букв російського алфавіта (кирилиця)

Існує досить багато різних кодових таблиць, співпадаючих в діапазоні кодів від 0 до 127 зі стандартом ASCII і використовуючих діапазон кодів від
128 до 255 для спеціальних символів і букв російського алфавіта. Серед них найбільш поширені наступні чотири:

1. Microsoft Windows Cyrillic code page 1251

Відома також як CP-1251 або Windows-1251. Найбільш широко застосовується в «русифікованих» системах Microsoft Windows 3.1, 95, 98 і
NT.

2. KOI8-r

Базується на державному стандарті Коду Обміну Інформацією КОІ8 (ГОСТ
19768-74). Застосовується в основному на комп'ютерах з операційною системою
UNIX. Прийнята за стандарт кодування російськомовних текстів при обміні по електронній пошті. Більшість WWW-серверів зберігають російськомовні документи в цьому кодуванні. У цей час є набори шрифтів для Microsoft
Windows в кодуванні KOI8-r. Вони були розроблені спеціально для мережевих програм, працюючих під Windows.

3. CP-866 Microsoft/IBM code page 866

Відома також як «альтернативне кодування ГОСТа» (в деяких документах її означають Alt-GOST або alt). Застосовується в основному на персональних комп'ютерах IBM PC з операційною системою MS-DOS при роботі в текстовому режимі. Програми перегляду під DOS практично не використовуються (звичайно на IBM-сумісних машинах вони працюють під Microsoft Windows). Однак, ми згадуємо це кодування, оскільки текст WWW-документа можна створювати в текстовому редакторі, працюючому під DOS.

4. ISO-8859-5

Розташування російських букв в ній практично співпадає з так званим
«основним кодуванням ГОСТа» (іноді можна зустріти її позначення як Main-
GOST). Застосовується рідко, хоч і є міжнародним стандартом кодування російського алфавіта, зареєстрованим International Standards Organization
(ISO).

Декілька особняком від вищепереліченого кодування стоїть кодування
Unicode, яке, за задумом її розробників, що входять в так званий консорціум
Unicode, повинне раз і назавжди вирішити проблему зберігання в текстових файлах символів будь-кого з існуючих на Землі систем писемності. На жаль, поки ще Unicode використовується вельми рідко.

При перенесенні файлів з текстами на російській мові з одного комп'ютера на інший, або навіть з однієї програми в іншу, досить часто виникає необхідність перекодування таких файлів. Для перекодування файлів використовують спеціальні програми.

Для читання документів на російській мові ви повинні встановити в програмі перегляду шрифт, що використовує одну з кодових таблиць, що містять букви російського алфавіта (кирилиця).

Узгодження кодування сервера і програми перегляду

Якщо спробувати прочитати російськомовний WWW-документ, закодований за допомогою однієї кодової таблиці, програмою перегляду, що використовує шрифти, розраховані на іншу таблицю, то російський текст буде виглядати як безглуздий набір знаків. Наприклад, слово Привіт!, вислане сервером в кодуванні KOI8-r, при використанні програмою перегляду шрифту в кодуванні
Windows-1251 виглядає на екрані як рТЙЧіФ! Як же примусити сервер і програму перегляду настроїтися на яке-небудь одне кодування?

Іноді турботу про відповідність кодових таблиць сервера і програми перегляду бере на себе сервер. При цьому він повинен визначити кодування, на яке настроєна програма перегляду, і висилати документи саме в цьому кодуванні. Для автоматичного визначення використовується можливість протоколу HTTP 1.0 передавати в заголовку запиту перелік допустимих форматів документів і наборів символів MIME content-type і charset. З багатьох причин цей підхід досить часто не спрацьовує. У такому випадку автори документів, розміщених на сервері, часто вдаються до більш універсального прийому, пропонуючи читачеві з декількох гіперпосилань вибрати ту, яка вказує на потрібний документ в бажаному кодуванні.

Деякі програми перегляду уміють самі підстроюватися під кодування документа, що висилається сервером, якщо кодування правильно вказане в заголовку відповіді WWW-сервера в спеціальному полі charset, передбаченому протоколом HTTP 1.0. На жаль, багато які сервери не настроєні так, щоб додавати це поле автоматично.

1.7. Області використання WWW

Наука

Як відмічалося у введенні, WWW була створена в одній з ведучих науково- дослідних установ - ЦЕРНе (CERN) - саме з метою поширення наукової інформації. У цей час в WWW можна знайти велику кількість публікацій в самих різних областях науки і техніки.

Незабаром можна чекати лавиноподібного збільшення числа наукових публікацій в WWW і народження нових спеціалізованих наукових електронних журналів, не поступливих за якістю відомим друкарським виданням. Причому, сам гіпертекстовий характер WWW з можливістю негайного доступу до документів по гіперпосиланням як не можна краще відповідає характеру наукової інформації.

Досвід показує, що можливості WWW як джерела власне наукової інформації, тобто, результатів конкретних досліджень або довідкових даних, поки ще більш ніж скромні. Але ось як засіб налагодження контактів і пошуку інформації про те, «де що робиться і де що публікується», World Wide Web вже не знає собі рівних.

Університетські інформаційні системи

Практично кожний великий університет в світі має університетську інформаційну систему, засновану на WWW. Задача такої системи - дати інформацію про факультети, кафедри і лабораторії, наукових дослідженнях і учбових планах, університетському суспільному і культурному житті, необхідну як для самих співробітників і студентів університету, так і для всіх зацікавлених осіб. Можна назвати наступні основні цілі створення університетських інформаційних систем: залучення абітурієнтів; залучення джерел фінансування науково-дослідних робіт; допомога співробітникам і студентам університету в пошуку необхідної університетської учбової та наукової інформації.

Учбові додатки

Можливості гіпертекста і мультимедіа роблять WWW вельми благодатною середою для створення розподілених повчальних систем. WWW надає можливості створення інтерактивних повчальних систем, в яких сервер може не тільки надавати інформацію користувачеві, але і вести з ним діалог.

Уявіть собі, наприклад, допомога по радіоелектроніці: на дисплеї виникає схема радіоприлада і пропонується указати на цій схемі несправність. Той, що навчається вказує за допомогою миші на певні контрольні точки схеми і йому видаються результати вимірювання електричного потенціалу в цих точках. Після цього той, що навчається вказує на несправний елемент. У разі помилки сервер висилає документ з необхідними поясненнями і пропонує повторити завдання, а у разі правильної відповіді - переходить до наступного завдання. За результатами такої «контрольної» може бути виставлена оцінка.

Видалений доступ до багатого учбового матеріалу відкриває принципово нові можливості самоосвіти і заочного навчання, а також істотно полегшує проведення контрольних і домашніх робіт у вищих і середніх учбових закладах.

У WWW можна знайти і «скачати» програми практично на всі випадки життя, від найпростіших утиліт до великих програмних комплексів. Переглядаючи опис якої-небудь програми в тій або іншій колекції, потрібно звертати увагу не тільки на функціональні можливості програми і на те, для якої комп'ютерної платформи вона призначена, але і на умови її поширення і використання (так звану ліцензію). Найчастіше зустрічаються наступні різновиди ліцензій:

Commercial software («commercialware») - комерційне програмне забезпечення. Передбачається, що користувач повинен придбати ліцензію у власників даної програми перед установкою її у себе на комп'ютері. Часто попадаються безкоштовні демонстраційні версії комерційних програм, у яких штучно відключаються деякі функціональні можливості або ставиться тимчасової «замок», що не дає запускати дану програму після закінчення деякого проміжку часу після її установки.

Shareware - умовно-безкоштовне програмне забезпечення. Цей різновид схожий на commercialware, але вам дозволяється встановлювати і копіювати програму до її реєстрації у власників. Часто дається можливість безкоштовного використання програми протягом певного терміну, а також безкоштовної реєстрації при використанні в освітніх і інших некомерційних цілях. Іноді реєстрація взагалі не обов'язкова, але дає певні переваги, наприклад, технічну підтримку.

Freeware - безкоштовне програмне забезпечення. Від вас потрібна лише повага авторських прав розробника програми.

Як правило, програмне забезпечення для IBM PC-сумісних комп'ютерів під
DOS або Microsoft Windows зберігається в архівах у вигляді файлів, які можуть самі установлюватися (з розширенням exe), що виконуються або у вигляді запакованих («архівованих») файлів в форматі, сумісному з
PKZIP/PKUNZIP (з розширенням zip). EXE-файл, що виконується потрібно завантажити в яку-небудь директорію на вашому диску (краще пусту), запустити його і слідувати інструкціям по установці. Що стосується ZIP- файлів, то після їх повного завантаження на ваш жорсткий диск для коректного розпаковування під Windows 95 або Windows NT з відновленням структури каталогів і довгих імен файлів найкраще скористатися програмою
WinZip.

Стара добра програма PKUNZIP, працююча під DOS, на жаль, не розуміє довгих імен файлів. Як правило, серед файлів, витягнутих з zip-файла, знаходиться файл setup.exe або install.exe. Запускайте його і далі слідуйте інструкціям. Незайво заздалегідь прочитати файли readme.txt і license.txt, також що звичайно входять в комплект постачання програмного забезпечення.

Крім PKZIP/UNZIP-сумісних архіватор в світі Internet при пересилці файлів широко використовуються архіватор gzip і compress, що прийшли з операційної системи UNIX. Стислі цими програмами файли мають розширення .gz і .Z відповідно. На відміну від PKZIP, який може в один стислий файл вмістити декілька файлів або навіть підкаталогів, gzip і compress стискають файли тільки «по одному». Для зберігання декількох файлів в одному стислому цими програмами файлі спочатку використовують програму tar, яка упаковує декілька файлів в один, а потім вже стискають цей файл програмами gzip або compress. У результаті отримують файл з подвійним суфіксом. tar.gz або. tar.Z. Вищезазначена програма WinZip - честь і хвала її авторам! - розуміє і ці формати.

Особисті «візитні картки»

Це вельми зручне - мати свою «візитну картку», часто звану «homepage», на WWW-сервері.

Уявіть собі, що ви посилаєте лист по електронній пошті на яку-небудь фірму, в університет або просто можливому другові по переписці. Досить при цьому повідомити адресату URL вашої «візитної картки», і він зможе знайти там будь-яку інформацію про вас, яку ви тільки побажаєте повідомити.
Звичайно така «картка» містить фотографії, резюме, список публікацій і поштову адресу, а також розказує про друзів, сім'ю і захоплення. Однак, багато хто схильний так «прикрашати» свої візитні картки і перевантажувати їх безліччю посилань на інші документи і абсолютно зайвими подробицями, що такі «шедеври», крім їх авторів, ніхто не читати не буде.

Віртуальні бібліотеки, виставки і картинні галереї

WWW дає непогану можливість залучитися до скарбів світової літератури і мистецтва. Зрозуміло, «пробіжка» по віртуальних виставках ніяк не замінює відвідування виставок і музеїв, де розміщені самі оригінали, як не замінює його перегортання навіть шикарно виданих на папері альбомів і каталогів.

На жаль, технічні можливості, доступні в Україні, поки явно недостатні для того, щоб натішитися багатою палітрою фарб або HiFi-звуком. Репродукції картин, які виглядають прекрасно на величезному високоякісному моніторі робочої станції Silicon Graphics або навіть на IBM-сумісної «персоналці» з відеоадаптер SVGA і пристойним дисплеєм, на 386-ой PC з VGA і тайваньським монітором більше нагадують розмазані по екрану брудні плями, чим самі оригінали. Що стосується аудіо можливостей, то багато які українські комп'ютери так і не навчилися розмовляти. Проте, парк комп'ютерів в Україні стрімко оновлюється, і на перший план виходить інша проблема: пересилка графічної і звукової інформації займає так багато часу при найбільш поширеному в Україні модемному підключенні до Internet, що може вивести з себе навіть самого терплячого шанувальника мистецтва.

WWW і комерція

Останнім часом керівництво багатьох комерційних компаній усвідомило, що
WWW - це справжня золота жила, що обіцяє величезні прибутки при належному використанні. Можливості реклами і продаж продукції, що надаються WWW, потенційно перевершують аналогічні можливості преси, телебачення і радіомовлень. Особливо зручна робота в WWW для фірм, що виробляють програмні продукти, для яких всі основні стадії - реклама, продаж і навіть
«відвантаження готової продукції» - доступні через WWW. З жалем потрібно зазначити, що в Україні подібна діяльність поки вельми утруднена по двох основних причинах:

1. Дуже мало клієнтів, що мають доступ до WWW;

2. Недостатньо розвинені механізми оплати за допомогою кредитних карт або банківських чеків, найбільш зручні при даному методі оформлення замовлень.

Дозвілля і захоплення

Незважаючи на те, що спочатку WWW призначалася для «серйозних» цілей, в даний момент переважна частина інформації, що знаходиться там відноситься саме до сфери дозвілля і захоплень. Пошук і публікація в WWW матеріалів про ваші захоплення - стояча справа. Таким способом ви знайдете багато друзів і однодумців у всьому світі і встановите масу корисних особистих контактів.

1.8. Наскільки популярний Web?

З січня по грудень 1993, обсяг інформації, що передається по NSF зріс в
187 раз. У Грудні 1993 WWW займав вже 11 місце по кількості трафіка, а роком раніше він був всього лише 127.

Малюнок 2. Розвиток WWW.

У Червні 1993, Matthew Gray в MIT написав маленьку програму, яка подорожувала по всій мережі Web і визначала кількість запитів на отримання інформації від WWW. Маленька «мандрівниця по WWW» нарахувала за місяць біля
100 запитів, на які абонентами було отримано більш двохсот тисяч документів. У Березні 1994 кількість запитів перевищила вже 1200. Звичайно, програма згодом удосконалювалася, і ряд чинників міг впливати на останній результат, але незважаючи на це, сміливо можна затверджувати, що популярність WWW у 1994 в порівнянні із 1993 значно зросла.
Розділ II.

Мова програмування HTML

Можна працювати на Web без знання мови HTML, оскільки тексти HTML можуть створюватися різними спеціальними редакторами і конвертерами. Але писати безпосередньо на HTML неважко. Можливо, це навіть легше, ніж вивчати
HTML-редактор або конвертер, які часто обмежені в своїх можливостях, містять помилки або проводять поганий HTML код, який не працює на різних платформах.

Мова HTML існує в декількох варіантах і продовжує розвиватися, але конструкції HTML ймовірніше усього будуть використовуватися і надалі.
Вивчаючи HTML і пізнаючи його глибше, створюючи документ на початку вивчення HTML і розширюючи його наскільки це можливо, ми маємо можливість створювати документи, які можуть бути переглянені багатьма броузерами Web, як зараз, так і в майбутньому. Це не виключає можливості використання інших методів, наприклад, метод розширених можливостей, що надається Netscape
Navigator, Internet Explorer або деякими іншими програмами. Якщо це дійсно служить Вашим цілям і Ви хочете сформувати власну думку про названі програми, користуйтеся ним. Але робота з HTML - це спосіб засвоїти особливості створення документів в стандартизованій мові, використовуючи розширення, тільки коли це дійсно необхідно.

HTML був ратифікований World Wide Web Consortium. Він підтримується декількома широко поширеними броузерами, і, можливо, стане основою майже всього програмного забезпечення, що має відношення до Web.

2.1. Структура HTML документа

Символи, взяті в кутові дужки є HTML командами, по яким «броузер» розпізнає, як потрібно перетворити частини тексту, укладені між цими командами.

Документ загалом повинен бути відмічений як документ в форматі HTML.
Для цього він повинен починатися командою і закінчуватися командою
.

Документ складається з 2 частин:

- Заголовка (Head),

- Власне документа (Body).

Для виділення заголовка потрібно ввести: Заголовок документа

Кожний WWW - документ має назву, яка вводиться в титульному рядку броузера.

Для введення титульного рядка в заголовок документа потрібно скористатися наступними командами: TITLE List

Потрібно зазначити, що титульний рядок повинен бути на англійській мові в латинському кодуванні оскільки вона відображається в спеціальних полях броузера.

Для запису основного тексту потрібно ввести: Основний текст

Таким чином, загальна схема документа в форматі HTML виглядає таким чином:

Титульний рядок документа

Основний текст документа

При написанні команд HTML не має значення, якими буквами - рядковими або прописними Ви пишете команди.

2. Створення заголовків

Заголовки в документі створюються за

Вернуться