1. Міжнародний поділ праці та формування світового господарства
Кожна країна або група країн у певному регіоні світу спеціалізується на ви- добутку тієї чи іншої сировини або випуску конкретної продукції. Спеціаліза-
ція даної країни або регіону залежить від природних (географічне положення, наявність корисних копалин, забезпеченість водними ресурсами та іншими ресурсами тощо), соціально-історичних (шляхи розвитку, державний устрій, геополітичне положення, менталітет нації і таке інше), економіко-географіч- них (ступінь розвитку, кількість і якість трудових ресурсів, структура госпо- дарства, економіко-географічне положення, розвиток інфраструктури, в тому числі транспорту) факторів.
Географічний розподіл праці буває двох видів: міжрайонний (у межах дер- жави) і міжнародний (міждержавний). Міжрайонний розподіл трудової діяль- ності розвивається в одній країні і зв’язує між собою окремі її регіони.
Міжнародний розподіл праці полягає в спеціалізації окремих країн чи їх угруповань на виробництві різних видів промислової, сільськогосподарської продукції та обміні цією продукцією. Спеціалізація сприяє ефективнішому використанню соціально-економічного і природно-ресурсного потенціалу країн, налагодженню і розвитку їхніх зовнішньоекономічних зв’язків.
Міжнародний розподіл праці нерівномірний. У сучасному світі існує при-
наймні шість соціально-економічних угруповань:
1) розвинуті капіталістичні країни (США, єдина в світі наддержава, Японія,
ФРН, Франція, Великобританія, Італія, Канада);
2) малі розвинуті капіталістичні країни (Бельгія, Норвегія, Швейцарія,
Данія,
Нідерланди, Швеція, Австрія та інші).Обидві ці групи спеціалізуються пере-
важно на машинобудуванні (літако-, судно-, автомобілебудуванні), електроні-
ці розробці нових технологій тощо;
3) соціалістичні країни (КНР, КНДР, Куба);
4) країни східної Європи та СНД (Польща, Угорщина, Росія, Україна), що
знаходяться на етапі переходу до ринкової економіки.
Для цих країн характерна суттєва розбіжність показників економічного роз-
витку (від Китаю, якому притаманні вражаючі темпи економічного прогресу,
доТаджикистану, країн колишньої Югославії і Куби, які з різних причин опи-
нилися в ситуації економічного колапсу). Ряд країн цієї групи експортує
сиро
вину (нафту, електроенергію та вугілля - Польща, Росія, Україна), сільсько-
господарську продукцію (овочі, фрукти - Угорщина, Болгарія, Румунія), про-
дукцію машинобудування, електротехнічні вироби (Угорщина), вантажні
автомобілі (Росія), автокари (Болгарія);
5) країни «третього світу» (країни, що розвиваються).Це найчисленніша гру-
па. Вона охоплює близько 130 країн і в міжнародному поділі праці займає
«сировинну» нішу, постачаючи на світовий ринок різноманітну мінеральну
сировину, сільськогосподарську продукцію (країни Південної Америки,
Африки, Південно-Східної Азії), напівфабрикати. Але головною стратегіч-
ною продукцією, яку постачає ця група країн (країни Перської затоки і Бли-
зького Сходу, Лівія, Нігерія, Венесуела) і яка забезпечує їм левову частку
ін-
валютних надходжень, є нафта;
6) найбідніші країни (вони власне, належать до країн, що розвиваються), у
яких найнижчі у світі показники економічного розвитку, багато невирішених
соціально-економічних проблем і переважає сировинна або сільськогоспо-
дарська спеціалізація (Ангола, Мозамбік, Ефіопія, Сомалі, Гватемала, Гонду-
рас, Бутан, країни Океанії).
У міжнародному поділі праці є певні суперечності. Йдеться про надмірну спеціалізацію країни на виробництві кількох видів продукції, оскільки це ставить її господарство в залжність від коливань кон'юнктури світового рин- ку, а також збіднює галузву структуру господарства. Окермі держави оби- рають галузі, що використовують дешеву природну сировину, дають країні значні прибутки, хоча часто засновані на важкій фізичній праці і слабко пов'язані з іншими галузями економіки. Інша справа галузі обробної промис- ловості, в тому числі машинобудування. Вони тісно переплітаються з іншими галузями економіки країни, оскільки засновані на розвиненому господарстві і є потужним фактором розвитку всього господарства.
Чи зуміє Україна інтегруватися в європейську і світову економіку? Це пи-
тання непросте. Економісти "Дойче-Банку зробили своє дослідження і дійшли
позитивного висновку. Це деякою мірою можуть підтвердити і дані табл 1.1
Рівень розвитку економіки України та інших держав колишнього СРСР, балів [4,361]
Україна має значні виробничі , природні й трудові ресурси, до того ж над-
звичайно вигідне економіко-географічне і геополітичне розміщення у центрі
Європи з прямим виходом до головних сухопутних і морських шляхів спо-
лучення.
Стан сучасних зовнішньоекономічних зв'язків України
Зовнішньоекономічні зв'язки України в сучасних умовах стають могутнім
засобом прискорення науково-технічного розвитку та інтенсифікації економі-
ки. Нині оволодівати найновішими досягненнями науки і техніки без інтен-
сивного обміну науковими дослідженнями, різноманітними товарами і послу-
гами означає нераціонально використовувати власні ресурси, втрачати час і
темпи розвитку.
Зовнішньоекономічна діяльність діє змогу прискорювати науково-технічний
прогрес завдяки організації спільних досліджень, швидкому перобладнанню
сучасною технікою цілих галузей і виробництв, сприяє розв'язанню багатьох
соціальних проблем. Отже, зовнішньоекономічні зв'язки стають одним з ос-
новних чинників розвитку господарства України.
Правову основу для практичного здійснення зовнішньоекономічної політики
створюють Закони України "Про зовнішньоекономічну діяльність" (квітень
1991 р.), "Про вільні економічні зони" (жовтень 1992 р.), "Про іноземні
інвес-
тиції" (березень 1993 р.). Концепція Закону "Про зовнішньоекономічну діяль-
ність" грунтується на використанні можливостей ринкової економіки, яка
поступово утведжується в державі. В Законі докладно опрацьовано механізм
регулювання зовнішньоекономічної діяльності, який повинен забезпечити
прогресивні структурні зрушення в економіці та сприятливі умови її залучен-
ня до світового поділу праці разом із збереженням господарського збалансу-
вання та рівноваги внутрішнього ринку України.
Кабінет Міністрів України здійснює зовнішньоекономічну політику відповід-
но до законів України, укладає та забезпечує виконання міжурядових угод,
здійснює заходи щодо раціонального використання державного валютного фонду
і стабілізації платіжного балансу країни тощо.
Міжнародні зв'язки України здійснюютьсяяк у зовнішній торгівлі, так і в
економічному, науково-технічному і культурному співробітництві, в міжна-
родному туризмі та інших формах.
У зовнішній торгівлі впродовж утвердження в господарстві ринкових відно-
син скасовуватиметься державна монополія. Згідно з чинним законодавством
встановлюється межа частки одного власника в 50 % загального експорту або
імпорту країни, причому порушення ціого положення можна оскаржити в
судовому порядку. Різні об'єднання (асоціації, консорціуми, торгові
будинки)
не мають права прямо або опосередковано створювати монополії зовнішньо-
економічної діяльності для певного виду товару чи товарної групи, а також
будь-якої іноземної країни, транснаціональної корпорації тощо. Забороняють-
ся різного роду угоди, союзи та погоджені дії, спрямовані на поділ ринків
збуту чи джерел постачання або інші засоби обмеження свободи конкуренції.
Такі заходи сприятимуть процесу утвердження відкритої згідно з світовими
стандартами економіки, посиленню в ній конкурентних засад, формуванню
гручкого, зорієнтованого на інтенсифікацію господарського механізму.
У нинішніх умовах господарство України перживає тривалу економічну
кризу, що негативно впливає і на стан зовнішньої торгівлі. Обсяг експорту
не
відповідає можливостям наших товаровиробників і не забезпечує потреб дер-
жави у валютних надходженнях, необхідних для стабілізації економіки, зни-
ження рівня інфляції та бюджетних витрат.
За даними Міністерства статистики України, експорт за останні роки постій-
но скорочується. Крім того, дуже неефективно є структура експорту, майже 90
% його становлять сировина, матеріали, товари народного споживання.
Вивозяться також гостродефіцитні ресурси і продаються світовому ринку за
демпінговими цінами.
Навіть з країнами близького зарубіжжя Україна має від'ємне сальдо балансу
на продукцію виробничо-технічного призначення. Негативне сальдо у тор-
гівлі з цими країнами зберігається для енергоносіїв, прокату кольорових ме-
талів, целюлози, деревини, каучуку, акумуляторів тощо. У світовий еконо-
мічний простір Україна інтегрувала у ролі сировинного придатка. Доказом
цього є те, що протягом кількох останніх років експорт машинно-технічних
товарів загальному балансі становить 10-20 %, а рівень експорту готової про-
дукції у світі понад 50 %.
Зовнішньоекономічна діяльність України потребує докорінної перебудови -
йдеться про зміну сировинного спрямування експорту, підвищення в ньому
частки продукції обробних галузей, удосконалення структури імпорту.
Діаграма 1. Динаміка експорту та імпорту України (млн USD)
[5,75]
-----------------------
20000
15000
10000
імпорт експорт
1993 1994 1995 1996
1997
5000