Народний депутат України
Верховна Рада складається з 450 народних депутатів України
(конституційний склад), якими можуть бути лише громадяни України, що на
день виборів досягай 21 року, мають право голосу і проживають в Україні
протягом останніх п'яти років.
Депутат має бути громадянином України, бо саме громадянство визначає
наявність повноцінних правових зв'язків між особою і державою, у тому числі
й усіх юридичних прав та обов'язків, передбачених Конституцією.
Встановлення вікового цензу пояснюється тим, що для участі у виробленні та
прийнятті важливих і складних рішень загальнодержавного значення народний
депутат України має мати певний життєвий досвід.
Вимога щодо проживання депутата протягом останніх п'яти років на території нашої держави спрямована на забезпечення знання і розуміння тих проблем, які постали перед суспільством і державою.
За відповідності усім зазначеним вище вимогам громадянин не може бути обраний до Верховної Ради України лише утому разі, якщо він має непогашену і не зняту у встановленому законом порядку судимість. Однак наявність непогашеної судимості за злочин, вчинений з необережності (тобто коли особа не бажала, але передбачала можливість виникнення суспільне небезпечних наслідків своєї дії чи бездіяльності та легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла передбачати — наприклад, убивство з необережності), не є юридичною перепоною для обрання громадянина народним депутатом України.
Особи, обрані до складу парламенту, мають здійснювати депутатські повноваження на постійній основі. Це означає, що вони повинні відмовитися від іншого представницького мандата і не можуть перебувати на державній службі. Що ж до несумісності депутатського мандата з іншими видами діяльності, то вона повинна бути встановлена спеціальним законом.
При вирішенні цього питання у деяких країнах парламентаріям
забороняється займатися будь-якою діяльністю, крім наукової та
викладацької, а поєднання депутатських повноважень і посад у структурах
виконавчої влади принципово не допускається. В інших державах, наприклад, у
Великій Британії, прем'єр-міністром може бути лише депутат парламенту —
представник партії, яка має у ньому більшість голосів.
Повноваження народних депутатів України починаються від моменту складання ними перед Верховною Радою присяги такого змісту: "Присягаю на вірність Україні. Зобов'язуюсь усіма своїми діями боронити суверенітет і незалежність України, дбати про благо Вітчизни і добробут Українського народу.
Присягаю додержуватися Конституції України та законів України, виконувати свої обов'язки в інтересах усіх співвітчизників".
Текст присяги перед відкриттям першої сесії новообраної Верховної Ради зачитує найстарший за віком народний депутат України. Потім депутати ставлять свій підпис під її текстом, що й означає її складання. Якщо ж депутат відмовляється скласти передбачену Конституцією присягу, він втрачає депутатський мандат. У такому разі у відповідному виборчому окрузі повинні відбутися нові вибори до Верховної Ради України.
У деяких державах, де набуття депутатами повноважень також обумовлюється необхідністю складання присяги, відмова зробити це може мати інші наслідки. Так, якщо депутат італійського парламенту не складе присягу протягом трьох пленарних засідань, він не втрачає депутатський мандат, однак позбавляється депутатських прав до виконання передбачених у зв'язку зі складанням присяги процедур.
Конституція закріплює низку гарантій, покликаних забезпечити сприятливі умови для виконання депутатами своїх повноважень, а також захистити їх від репресій. Однією з таких гарантій є депутатська недоторканність. Народних депутатів України не може бути притягнено до будь- якого виду юридичної відповідальності за діяльність, яку вони здійснюють у ході реалізації депутатських повноважень. Йдеться про виступи у парламенті чи в його комісіях, про позицію при голосуванні з того чи іншого питання тощо. Це правило чинне і після того, як депутат втрачає свої повноваження.
Однак з нього є виняток: депутати несуть юридичну відповідальність за образу чи наклеп. Ця особливість покликана запобігати зловживанню народними обранцями своїм статусом, дисциплінувати їх. Вона закликає керуватися не емоціями, а неспростовними, юридичне значущими фактами.
Депутатська недоторканність означає й те, що народного депутата
України не можна притягнути до кримінальної відповідальності, затримати чи
заарештувати, якщо на це немає згоди Верховної Ради. Така згода має бути
висловлена у відповідній постанові, прийнятій на пленарному засіданні
парламенту. Однак для допиту депутата як свідка згоди парламенту не
потрібно.
Депутатська недоторканність поширюється на членів практично всіх парламентів світу, але її зміст може відрізнятися від недоторканності народних депутатів України. Так, у Росії та деяких інших країнах депутата можна затримати, заарештувати, обшукати, якщо він затриманий на місці вчинення злочину, без звернення до парламенту за одержанням згоди на це.
Обсяг повноважень народних депутатів України визначається Конституцією
і законодавством. Ці повноваження починаються від моменту складення
депутатом присяги і припиняються одночасно з припиненням повноважень
Верховної Ради відповідного скликання.
Конституція України (ст. 81) передбачає й можливість дострокового
припинення депутатських повноважень у разі:
1) їх складення за особистою заявою депутата. Конституція не визначає
причин подання такої заяви, а тому вони можуть бути будь-якими. Однак для
складення повноважень необхідно, щоб Верховна Рада визнала ці причини
переконливими;
2) набрання законної сили обвинувальним вироком щодо депутата. Треба мати
на увазі, що притягнення до кримінальної відповідальності, арешт, винесення
судом обвинувального вироку ще не є законними підставами для дострокового
припинення депутатських повноважень. Так, вирок набуває законної сили через
десять днів після оголошення, а в разі його оскарження — після здійснення
відповідних процедур;
3) визнання депутата судом недієздатним або безвісно відсутнім. Суд може
визнати депутата, як і будь-яку іншу особу, недієздатним, якщо він
внаслідок душевної хвороби, травми та інших причин не може розуміти
значення своїх дій або керувати ними. Безвісно відсутньою вважається особа,
про яку за місцем її постійного проживання протягом року немає ніяких
відомостей;
4) припинення громадянства депутата або його виїзду на постійне проживання
за межі України. Ці обставини призводять до втрати депутатом юридичних або
фактичних зв'язків з нашою державою, що й робить неможливим виконання ним
депутатських обов'язків;
5) смерті депутата.
За наявності зазначених вище обставин питання про дострокове припинення
повноважень народного депутата України розглядається на пленарному
засіданні Верховної Ради. Відповідне рішення вважається прийнятим, якщо за
нього проголосувала більшість від конституційного складу Верховної Ради,
тобто не менш як 226 депутатів.
Достроково за рішенням суду повноваження народного депутата України припиняються й у разі невиконання ним вимоги щодо несумісності депутатського мандата з іншими видами діяльності, тобто коли після обрання до Верховної Ради особа не відмовляється від інших мандатів або продовжує перебувати на державній службі. Відповідна процедура має бути врегульована законом.
Однією з конституційних форм депутатської діяльності є депутатський запит звернення народного депутата до певного органу чи посадової особи дати офіційне пояснення з питань, які належать до їхньої компетенції.
Процедура здійснення депутатського запиту встановлена Законом України
"Про статус народного депутата України" від 17 листопада 1992 р. та
регламентом Верховної Ради України. Відповідно до регламенту депутатський
запиту письмовій формі вноситься Голові Верховної Ради, оголошується ним на
засіданні та передається Секретаріату, який зобов'язаний негайно надіслати
текст запиту відповідному адресату. Офіційна письмова відповідь на запит у
семиденний або інший, встановлений Верховною Радою, термін повинна бути
надіслана Голові Верховної Ради та депутату, який його вніс. За
наполяганням автора запиту і не менш як однієї п'ятої частини від фактично
обраних до Верховної Ради депутатів відповідь може бути обговорена на
пленарному засіданні Верховної Ради. Підсумки такого обговорення дістають
вияв у постанові, яка разом із текстом депутатського запиту і відповіддю на
нього публікується у Відомостях Верховної Ради України та газеті "Голос
України".
Гарантією ефективності депутатського запиту є закріплений у ч. 2 ст.
86 Конституції України обов'язок відповідних посадових осіб повідомити
народного депутата про результати розгляду його запиту.