Планування діяльності підприємства » Рефераты: скачать бесплатно рефераты на любую тему.

Планування діяльності підприємства

На рахунок курсової пишіть: [email protected]

Міністерство освіти і науки України

Український державний університет водного господарства та природокористування

Кафедра регіонального управління

030 – 82

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ для виконання курсової роботи з дисципліни “Планування діяльності підприємства” для студентів спеціальності 7.050107

“Економіка підприємства” денної та заочної форм навчання

Затверджено на засіданні методичної комісії факультету економіки протокол № ___ від “__” ____________ 2002 року

Рівне – 2002

Методичні вказівки для виконання курсової роботи з дисципліни
“Планування діяльності підприємств” для студентів спеціальності 7.050107
“Економіка підприємства” денної і заочної форм навчання / М.О. Турченюк,
О.М. Мичка, В.Ю. Богдан. – Рівне: РДТУ, 2002. – 36 с.

Упорядники: М.О. Турченюк – к.т .н., доцент;

О.М. Мичка – старший викладач;

В.Ю. Богдан – асистент.

Відповідальний за випуск – Е.А. Зінь, доктор економічних наук, професор, завідувач кафедри регіонального управління.

ЗМІСТ стор.

Вступ..................................................................
.......................................... 3

Розділ 1. Місце підприємства на ринку, шляхи формування його виробничої програми......................................................

............ 3

1. Аналіз зовнішнього середовища підприємства................... 3

2. Сегментація ринку.......................................................

........... 4

3. Вивчення ємності ринку підприємства................................. 5

4. Оцінка конкурентноздатності товару підприємства............

5. Планування ціни на товар підприємства............................... 7

6. Прогнозування об’ємів продажу товарів підприємства.......

Розділ 2. Планування використання ресурсів підприємства для виконання виробничої програми............................................ 10

2.1. Планування виробничої програми підприємства..................... 10

2.2. Планування виробничої потужності підприємства..................

2.3. Розрахунок балансу часу при плануванні виробничої програми.........................................................

....... 13

2.4. Розрахунок завантаженості виробничого обладнання............. 14

2.5. Планування матеріально-технічного забезпечення підприємства................................................

.............................. 15

2.5.1. Планування потреби в матеріально-технічних ресурсах..............................................

............................. 15

2.5.2. Баланс матеріальних ресурсів підприємства................ 19

2.6. Планування праці і персоналу на підприємстві........................ 22

2.6.1. Планування росту продуктивності праці..................... 22

2.6.2. Визначення планової чисельності робітників та керівників для виконання виробничої програми........

2.7. Планування фонду заробітної плати на підприємстві.............. 28

Розділ 3. Планування фінансової діяльності підприємства....................... 29

3.1. Планування зниження собівартості продукції по окремим техніко-економічним факторам............................ 29

3.2. Планування доходів і надходжень.............................................. 31

3.3. Фінансовий план підприємства................................................... 33

Висновки та пропозиції..................................................................
............... 33

Список рекомендованої літератури.............................................................. 34

Вступ

У вступі обґрунтовується і розкривається актуальність планування в сучасних умовах, підкреслені його особливості і роль як функції управління і регулювання діяльності підприємства. У вступі вказуються мета і завдання курсової роботи, описуються методи збору матеріалу, структура курсової роботи. Вказуються теоретичні основи планування діяльності підприємства.

Розділ 1. Місце підприємства на ринку, шляхи формування його виробничої програми

1.1. Аналіз зовнішнього середовища підприємства

Функціонування підприємства в ринкових умовах неможливе без комплексного аналізу факторів зовнішнього середовища, які впливають на його діяльність. До таких факторів, які не є контрольованими підприємством, відносять: технологічні (рівень розвитку НТП); міжнародні (вплив міжнародного ринку товарів); економічні (вплив інфляції, рівень зайнятості, стабільність національної валюти); політичні (законодавство країни ринку, урядові постанови укази президента); соціально-культурні (відношення до підприємства різних груп населення); ринкові (можливість проникнення на ринок, розподіл сегментів, перспектива розвитку ринку та його структури); конкуренти (умови, що домінують на ринку товарів, можливість співіснування, тощо).

Для оцінки загроз та можливостей впливу перерахованих факторів М.Х.
Мескон та М. Альберт пропонують перелік загроз та можливостей, з якими підприємство зустрічається у зовнішньому середовищі.

Вплив зовнішнього фактора на підприємство розраховується за формулою:

(1); де - оцінка впливу зовнішнього фактора на діяльність підприємства; kФ - коефіцієнт, який враховує важливість впливу зовнішнього фактора, див. вихідні дані, табл.1, №1;

Y – значення впливу зовнішнього фактора на діяльність підприємства, обирається самостійно.

Значення “Y” М. Мескон рекомендує приймати в межах (-50...+50).
Оцінка загроз та можливостей зовнішніх факторів наведена в таблиці 1:

Таблиця 1

Оцінка загроз та можливостей зовнішніх факторів для підприємства

|№ |Фактори зовнішнього |Коефіцієнт |Значення впливу |Оцінка впливу |
|п/п |середовища |“kФ” |фактора “Y” |фактора “Зн” |
|1 |2 |3 |4 |5 |
|1 |Економічні |+1 |+20 |+20 |
|2 |Ринкові |+2 |-10 |-20 |
|3 |Політичні |+1 |-20 |-20 |
|4 |Технологічні |+4 |+30 |+120 |
|5 |Конкурентні |+1 |-20 |-20 |
|6 |Міжнародні |+3 |-30 |-90 |
|7 |Соціальні |+1 |+10 |+10 |

Примітка. Значення “Y” в таблиці вибрано довільно, а значення коефіцієнта “k” – згідно вихідних даних.

Вплив зовнішніх факторів на діяльність підприємства визначається по шкалі Ф. Хедоурі (рис 1.).

На основі даного аналізу необхідно зробити висновок про маркетингові можливості підприємства.

1.2. Сегментація ринку

Підприємство при плануванні свого місця на ринку повинно орієнтуватись на його окремий сегмент – групу споживачів, які зайняті пошуком однотипних товарів та згодні їх купити.

Сегментація здійснюється за наступними принципами: кожен із сегментів, що розглядається має бути чітко вираженим; вибраний сегмент має бути досить значимим, щоб забезпечити прибуток підприємству; сегмент має бути доступним для застосування ефективних методів збуту.

В першу чергу необхідно визначитись, хто є споживачем товару: населення чи організації. Населення є в основному споживачем товарів широкого вжитку (ТШВ). Сегментація тоді здійснюється за такими ознаками:

1. Географічна – розташування регіону, чисельність та щільність населення, структура комерційної діяльності, клімат, динаміка розвитку регіону, рівень інфляції, тощо.

2. Демографічна – стать, вік, склад сім'ї та етап її життєвого циклу, сфера діяльності, освіта, релігійні переконання, національність, тощо.

3. Психографічна – суспільний клас (тобто стабільні групи суспільства, яким характерні споріднені цінності, уявлення, інтереси, поведінка), спосіб життя, тип особистості.

4. Поведінкова – рівень знань, взаємовідносини, норми споживання, ступінь використання товару, готовність купити товар, випадковість покупки, тощо.

Організації є в основному споживачами товарів промислового призначення (ТПП). Ознаки сегментації ринку ТПП подібні до ознак сегментації ринку ТШВ. Відмінність полягає в тому, що ринок ТПП сегментують в основному за географічними, а також за деякими соціально-економічними ознаками: розміри підприємств-покупців, структура каналів збуту, організаційні форми торгівлі, техніка і технологія закупівель. Другорядного значення набувають демографічні, культурні та поведінкові ознаки.

Спочатку необхідно розділити покупців залежно від концентрації їхніх складів. Чим ближче вони розміщені до підприємства-виробника, тим більшою буде частота поставок і ширшим асортимент товарів, які поставляються в одній пакувальній одиниці.

Демографічні ознаки сегментації ринку ТПП можуть стосуватись кількості працюючих, галузі спеціалізації, наявних ресурсів, а також демографічних особливостей осіб, що беруть участь у прийнятті рішень про купівлю.

Здійснивши сегментацію, виробник може вибрати той сегмент, на якому він буде концентрувати свої маркетингові зусилля.

1.3. Визначення ємності ринку підприємства

Ємність ринку – можливий об’єм реалізації на ньому товару протягом певного проміжку часу. Ємність ринку характеризується потенційною ємністю
(максимально можливою) та часткою ринку. Частка ринку визначається як відношення об’єму продажу товару даного підприємства до потенційно можливої ємності ринку.

Ємність ринку розраховується на основі аналізу тенденцій розвитку галузей, які використовують даний товар, або на основі аналізу тенденцій реалізації товару за попередній період та екстраполяції даних на попередній період.

Загальна ємність в натуральних одиницях визначається за формулою

QРИНКУ = n1 * n2 (2);

Де QРИНКУ – загальна ємність ринку в натуральних показниках; n1 – кількість покупців товару, чол., див. вихідні дані, табл. 1, №
2; n2 – кількість покупок здійснених середнім покупцем, шт., див. вихідні дані, табл. 1, № 3.

1.4. Оцінка конкурентоздатності товару

Конкурентосздатність – це сукупність якісних та вартісних характеристик товару, які з точки зору покупця є суттєвими і забезпечують задоволення конкретних потреб.

Рівень конкурентноздатності можна оцінити за допомогою системи одиничних, групових (зведених) та інтегральних показників.

Одиничний показник – відображає відсоткове відношення дійсної величини параметру до його величини, при якому елемент потреби повністю задовольняється.

Груповий показник – поєднує одиничні показники та показує ступінь задоволення потреби взагалі.

Інтегральний показник – чисельна характеристика конкурентноздатності товару, що є відношенням групового показника за технічними параметрами до групового показника за економічними параметрами.

Визначивши інтегральний показник, його значення порівнюють із нормативним або із значенням інтегрального показника товару-зразка і роблять висновок про конкурентноздатність товару.

До технічних параметрів конкурентноздатності товару відносять: класифікаційні параметри, які визначають належність виробу до певного виду, класу, типу продукції; конструктивні (характеристики конструкторсько- технічних рішень); нормативні (що відповідають міжнародним стандартам, правилам); ергономічні (гігієнічні, антропометричні, фізіологічні, психологічні тощо), які демонструють відповідність товару властивостям людського комплексу; естетичні, які характеризуються єдністю змісту і форми предмета.

До економічних параметрів відносять: енергомісткість та економічність у споживанні сировини на одиницю продукції або здійснюваної роботи; вартість сировини та експлуатаційних матеріалів, безвідходної технології; надійність, періодичність та вартість ремонтів, вартість запасних частин; чисельність обслуговуючого персоналу, його кваліфікація, рівень заробітної плати.

Отже для визначення інтегрального показника конкурентноздатності необхідно:

1. Визначити груповий параметричний показник за технічними параметрами;

2. Визначити груповий параметричний показник за економічними параметрами;

3. Визначити інтегральний показник конкурентноздатності;

4. Порівняти інтегральний показник з еталоном і зробити висновок про рівень конкурентноздатності товару.

Груповий параметричний індекс по технічних та економічних параметрах визначається залежністю:

(3) ; де аі – значення впливу одиничного показника, долі одиниці; pi – параметричний індекс.

Приклад.

Припустимо, що підприємство випускає швейні машини. Для визначення групового параметричного індексу за технічними параметрами виберемо 5-10 параметрів, які характеризують властивості продукції, що мають суттєвий інтерес для споживача (див. табл. 2).

Таблиця 2

Визначення групового параметричного індексу за технічними параметрами

|№ |Одиничний показник |Значення|Значення|Оцінка|Параме-|Груповий|
|п/п| |% |, долі | |тричний|параме-т|
| | | |одиниці | | |ричний |
| | | | | |індекс |індекс |
|1 |2 |3 |4 |5 |6 |7 |
|1. |Корисні та декоративні шви |40 |0,4 |4 |0,75 |0,3 |
|2. |Шви на шкіряних виробах |10 |0,1 |5 |1 |0,1 |
|3. |Робота з різними тканинами |30 |0,3 |4 |0,75 |0,225 |
|4. |Обробка петель |5 |0,05 |4 |0,75 |0,0375 |
|5. |Обробка краю виробу |15 |0,15 |3 |0,6 |0,09 |
| |ВСЬОГО |100 |1 |- |- |0,7525 |

В колонці 4 вказано значення одиничного показника в долях одиниці
(колонка 3 /100). Параметричні індекси (колонка 6) визначаються на основі тестування споживачів (колонка 5), тобто по оцінці, яку отримав кожен із 5 параметрів. Оцінці “відмінно” відповідає параметричний індекс 1, “добре” –
0,75, “задовільно” – 0,6, “з недоліками” – 0,2, “з великими недоліками” –
0,1.

Колонка 7 – добуток параметричного індексу (колонка 6) та значення відповідного одиничного показника в долях одиниці (колонка 4). Значення отримане у рядку “ВСЬОГО” колонки 7 і є тим значенням групового параметричного індексу за технічними параметрами.

Аналогічно визначається груповий параметричний індекс за економічними параметрами. До економічних параметрів відносять: енергомісткість виробу, вартість ремонтів, експлуатаційні затрати, вартість запчастин, сервісне обслуговування. Розрахунок проводять в табличній формі аналогічно таблиці
2.

Розраховується інтегральний показник конкурентноздатності товару (К) за формулою

(4); де - груповий індекс конкурентноздатності товару за технічними параметрами;

- груповий індекс конкурентноздатності товару за економічними параметрами.

Отримане значення інтегрального показника порівнюємо із аналогічним значенням товару зразка (див. вихідні дані, табл. 1, № 4). Робиться висновок про рівень конкурентноздатності продукції підприємства.

1.5. Планування ціни на товар підприємства

Ціна є важливим фактором, який визначає об’єми продажу та виручку від реалізації продукції.

При плануванні ціни необхідно досягти такого її рівня, який би забезпечив максимальний прибуток при оптимальному випуску продукції та рівні витрат виробництва. Ціна товару в ринкових умовах формується під впливом попиту та пропозиції. Однак, не виключається участь держави у регулюванні цін на певні види продукції.

Головними факторами, що впливають на формування ціни є: собівартість продукції, особливості товару, що приваблюють покупця, кон’юнктура ринку.

Існують такі методи встановлення ціни на продукцію: на основі витрат виробництва і реалізації продукції; забезпечення беззбитковості; середні витрати плюс прибуток; встановлення ціни орієнтованої на рівень конкуренції; поточної ціни; з орієнтацією на споживача; параметричні методи ціноутворення.

В курсовій роботі рекомендується використати метод орієнтований на забезпечення максимального прибутку.

В першу чергу необхідно встановити залежність між ціною на одиницю продукції та попитом на продукцію, тобто рівняння “кривої попиту”.
Зобразимо “криву попиту” (див. рис. 2) згідно вихідних даних, табл. 10.

Для встановлення рівняння “кривої попиту” доцільно використати канонічне рівняння прямої, оскільки, як видно з рис. 2, залежність має лінійний характер.

Канонічне рівняння прямої має вигляд: .

Таким чином, щоб встановити залежність між ціною і попитом необхідно взяти дві точки для побудови кривої попиту і визначити параметри лінійного рівняння.

Приклад.

Нехай дані для побудови кривої попиту мають вигляд:
|Ціна (Ц), грн. |10 |20 |30 |40 |50 |
|Попит (N), шт. |32 |24 |16 |8 |0 |

Візьмемо 1-у та 2-у точки, підставимо у канонічне рівняння прямої, отримаємо:

Спростивши даний вираз отримаємо:

N=-0.8*Ц+40;

Таким чином параметри лінійного рівняння: а=-0,8; в=40.

Нехай була встановлена залежність:

N = a*Ц + в (5);

Де N – попит на продукцію (обсяг реалізації), шт.;

Ц – ціна на одиницю продукції, грн.; а, в – параметри лінійного рівняння.

Прибуток (П) визначається як різниця між доходом (Д) і витратами (В):

П = Д – В (6);

Доход (Д) розраховується як добуток обсягу реалізації (N) на ціну за одиницю продукції (Ц):

Д = N * Ц (7);

Витрати (В) складаються з постійних та змінних затрат:

В = ВЗМПЛ * N + ВПОСТПЛ (8);

Де ВЗМПЛ – змінні затрати на виробництво і реалізацію одиниці продукції в плановому році, грн., див. вихідні дані, табл. 1 № 6;

N – обсяг реалізації, шт.;

ВПОСТПЛ - постійні затрати підприємства в плановому році, грн., див. вихідні дані, табл. 1 № 5.

З формул (6), (7), (8) отримаємо:

П = N * Ц – ВЗМПЛ * N – ВПОСТПЛ (9);

Підставивши у (9) замість N вираз (5) отримаємо залежність прибутку від ціни:

П = f (Ц) = а * Ц2 + в * Ц – ВЗМПЛ * а * Ц – ВЗМПЛ * в – ВПОСТПЛ = а * Ц2 + (в – ВЗМПЛ * а)Ц – (ВЗМПЛ * в + ВПОСТПЛ) (10);

Необхідно визначити, при якому значенні Ц функція П = f (Ц) (10) досягне свого максимального значення. Тобто необхідно дослідити функцію П = f (Ц) на максимум. Для цього знайдемо похідну функції П = f (Ц):

П’ = 2аЦ + (в – ВЗМПЛ * а) (11);

Як відомо функція досягає своїх максимальних і мінімальних значень у точках (критичні точки), в яких похідна дорівнює нулю. Тому прирівняємо вираз (11) до нуля і відшукаємо значення Ц, при якому П набуває максимального значення:

2аЦ + (в – ВЗМПЛ * а) = 0

(12); зобразимо графічно:

1.6. Прогнозування об’ємів продажу товарів підприємства

Необхідно зазначити, що точних методів визначення майбутнього об’єму продажу товарів не існує. В попередньому параграфі було встановлено ціну на одиницю продукції, при якій буде досягнуто максимального прибутку. Маючи залежність N = а * Ц + в (5) , можна отримати приблизне значення обсягу реалізації продукції у плановому році в натуральних одиницях.

2. Планування використання ресурсів підприємства для забезпечення виконання виробничої програми

2.1. Планування виробничої програми підприємства

Виробнича програма визначає необхідний обсяг виробництва продукції в плановому періоді, який відповідає товарній номенклатурі, якості, вимогам плану продажу. Вона обґрунтовує завдання по введенню нових виробничих потужностей, потребу в матеріальних ресурсах, чисельності персоналу, транспорті.

Виробнича програма складається з двох розділів: плану виробництва продукції в натуральних показниках, плану виробництва у вартісному виразі.

План виробництва продукції в натуральному виразі приводить показники випуску продукції визначеної номенклатури, асортименту, якості в фізичних одиницях виміру (тонах, м2, м3, шт.).

План виробництва продукції у вартісному виразі містить наступні показники: реалізована продукція (валовий дохід); товарна продукція; валова продукція.

Реалізованою рахують продукцію, яка оплачена покупцем або збутовою організацією.

Плановий обсяг реалізованої продукції QРПЛ визначається за формулою:

, (13) де QTіПЛ – обсяг товарної продукції і-го виду в оптових цінах підприємства, див. формула (15);

?QПзіПЛ – сальдо залишків готової продукції і-го виду на складі підприємства на початок і кінець планового періоду, див. вихідні дані, табл. 1, № 7;

?QПвіПЛ – сальдо залишків готової продукції і-го виду, відвантаженої, але не оплаченої споживачем на початок і кінець планового періоду, див. вихідні дані, табл. 1, № 8; n – кількість видів товарної продукції.

Розрахуємо план випуску продукції в натуральних показниках в плановому році (QВіПЛ). Її величину приймаємо рівною на 10…15 % відсотків більшою за плановий обсяг реалізації продукції (N):

, (14); де N – плановий обсяг продажу продукції в натуральних показниках, див. параграф 1.6.; n – кількість видів товарної продукції (приймаємо 1).

Товарна продукція включає вартість: запланованих до випуску готових одиниць товару (прийнятих відділом технічного контролю, укомплектованих, відправлених на склад готової продукції підприємства), призначених для капітального ремонту підрозділів підприємства власними силами, інструментів та оснасток власного виробництва.

Плановий обсяг товарної продукції розраховується за формулою:

, (15); де QВіПЛ – план випуску і-го виду продукції в натуральних показниках, див. формула (14);

Ці – оптова ціна одиниці і-го виду продукції, див. формула (12); n – кількість видів товарної продукції;

QП.Р.і – обсяг послуг та робіт промислового характеру, грн. Приймаємо рівним 20...25 % від плану випуску продукції у вартісних показниках (QВіПЛ
* Ці); m – кількість видів робіт промислового характеру.

Валова продукція включає вартість всієї виготовленої продукції і виконаних робіт чи послуг, в тому числі незавершеного будівництва. Вона оцінюється в порівняних цінах. Обсяг валової продукції розраховується за формулою:

QВАЛ=QТі+(QЗ.К-QЗ.П)+(QІ.К-QІ.П) (16);

де QЗ.К., QЗ.П – залишки незавершеного виробництва у вартісному виразі на кінець і початок періоду, див. вихідні дані, табл. 1, № 9;

QІ.К., QІ.П. – залишки інструментів і оснастки власного виробництва на кінець і початок періоду, див. вихідні дані, табл. 1, № 10.

На основі приведених розрахунків складаються форми (див. табл.3, 4.):

Таблиця 3

Таблиця 4

План виробництва і реалізації продукції у вартісному виразі

При заповненні колонки “Кількість продукції в грошовому виразі в цінах планового року” – дані з табл. 3, колонка “План” перемножуються на ціну
(12).

При заповненні колонки “В цінах базисного року” використовується індекс цін, дивись вихідні дані, табл. 1, № 14.

2.2. Планування виробничої потужності підприємства

Виробнича потужність підприємства – це потенційно максимально можливий випуск продукції необхідної якості в номенклатурі, передбаченій на плановий період при повному використанні обладнання та виробничих площ при заданому режимі роботи, прийнятій технології та організації праці.

Діюча потужність підприємства (цеху, лінії) відображає потенційну здатність виготовити протягом календарного періоду максимально можливу кількість продукції, передбачену планом номенклатури.

Діючу потужність характеризують декілька показників: потужність на початок планового періоду (вхідна); потужність на закінчення планового періоду (вихідна); середньорічна потужність.

Середньорічна потужність (МС.Р.) обчислюється як середньозважена величина, додаванням до вхідної потужності середньорічного приросту і відніманням середньорічного вибуття потужностей, тобто за формулою:

, (17); де МП – вхідна виробнича потужність, див. вихідні дані, табл. 1, № 11;

?Мі – приріст (“+”) або вибуття (“–”) виробничих потужностей в і-му місяці, див. вихідні дані, табл. 1, № 12; і – номер місяця.

При цьому вихідна потужність (яка буде вхідною в наступному році) розраховується за формулою:

(18);

Приклад. На початок планового періоду МП=1000 од. В березні виведена потужність на 50 од., в липні на 100 од. В квітні ввели в експлуатацію потужностей на 150 од., а в серпні – на 150 од.

Середньорічна потужність рівна

МС.Р.=1000+[150(12–4)+150(12–8)–50(12–3)–100(12–7)]

=1000+850=1071 од.

Кінцева вихідна потужність підприємства, яка буде початковою на майбутній плановий період, рівна:

МК=1000+150+150–50–100=1150 од.

2.3. Розрахунок балансу часу при плануванні виробничої програми

На виробничу програму в основному впливає фонд часу роботи виробничого обладнання, який залежить від режиму роботи підприємства. Планування фонду робочого часу (ФРЧ) здійснюється з метою визначення кількості робочих днів
(годин), що будуть фактично відпрацьовані одним працівником або одиницею обладнання протягом планового року. Визначення планового ФРЧ здійснюється у табличній формі:

Таблиця 5

Баланс робочого часу на ____ рік
|№ |Показник |Фонд часу |
|п/п| | |
| | |працівника |підприємства |
|1 |2 |3 |4 |
|1. |Загальна кількість календарних днів |* |* |
|2. |Кількість неробочих днів: | | |
| |в т. ч. святкових |* |* |
| |вихідних |* |* |
|3. |Кількість календарних робочих днів | | |
| |(номінальний фонд робочого часу) |* |* |
|4. |Невиходи на роботу, всього: |* |* |
| |чергові і додаткові відпустки |* | |
| |відпустки по вагітності |* | |
| |виконання державних обов’язків |* | |
| |через хворобу |* | |
| |навчання |* | |
| |неявка з дозволу адміністрації |* | |
| |прогули |* | |
| |простої |* |* |
|5. |Корисний ФРЧ |* |* |

2.4. Розрахунок завантаженості виробничого обладнання

Після розрахунку цехових планів виробництва визначають ступінь відповідності виробничій програмі кожного робочого місця та його виробничої потужності. Вирішення цієї задачі складається з розрахунку дійсного фонду часу роботи обладнання та часу, необхідного для виконання запланованої для цеху виробничої програми. В результаті порівняння цих величин визначають: коефіцієнт завантаження обладнання; пропускну спроможність обладнання; резерв або дефіцит обладнання.

Для галузей з безперервним процесом виробництва коефіцієнт завантаженості машин, обладнання визначається як відношення річного обсягу випуску продукції до суми добутків добової продуктивності роботи одиниці обладнання на річний фонд часу роботи одиниці обладнання:

(19); де QВПЛ – виробнича програма по і-му агрегату в натуральних показниках або річний обсяг випуску продукції, див. формула (14);

МС.Р. – середньорічна потужність, див. формула (17);

– коефіцієнт використання фонду робочого часу, розраховується як відношення корисного фонду робочого часу підприємства до номінального, див. табл. 5;

2.5. Планування матеріально-технічного забезпечення підприємства

2.5.1. Планування потреби в матеріально-технічних ресурсах

Основне виробництво - потреба в сировині та матеріалах для випуску готової продукції при встановлених нормах їх витрат розраховують методом прямого рахунку. Якщо один і той самий вид матеріалу використовується для виготовлення декількох виробів, то потреба в ньому обчислюється за формулою:

, (20); де НQi – норма витрати матеріалу на виготовлення одиниці і-ї продукції, див. вихідні дані, табл. 1, № 13;

QВПЛ – обсяг виробництва і-го виду продукції в плановому періоді, див. формула (14); n – кількість видів продукції, для виготовлення якої використовують даний матеріал.

Незавершене виробництво – потреба в матеріалах для виконання плану незавершеного виробництва розраховується з врахуванням тривалості виробничого циклу і планового випуску продукції визначається за формулою:

, (21); де QЗ.К.ПЛ – обсяг незавершеного виробництва на кінець планового періоду в натуральних показниках;

QЗ.П.ПЛ – очікуваний обсяг незавершеного виробництва на початок планового періоду в натуральних показниках; n – кількість найменувань продукції незавершеного виробництва.

Щоб отримати значення QЗ.К.ПЛ та QЗ.П.ПЛ потрібно поділити відповідні значення у вихідних даних табл. 1, № 9 на ціну одиниці продукції Ц, див. формула (12).

Потреба в мастильних матеріалах на плановий період обчислюється з врахуванням специфіки їх використання за формулою:

(22); де Нм – норма витрат мастильних матеріалів на одну станко-годину роботи даного обладнання, див. вихідні дані, табл. 2;

Nо – кількість працюючих одиниць обладнання, див. вихідні дані, табл. 2;

ФРЧКОР.П.ПЛ – корисний фонд робочого часу підприємства в плановому році, днів, див. табл. 5; kз – коефіцієнт змінності обладнання або кількість змін роботи підприємства, див. вихідні дані, табл. 1, № 29; tз – тривалість робочої зміни, год., див. вихідні дані, табл. 1, № 16.

При розрахунку потреби в інструменті спочатку визначається їх номенклатура, а потім по кожному виду необхідний час роботи.

Річна потреба в інструменті обчислюється за формулою:

, (23); де tм – машинний час роботи даним інструментом для виготовлення одиниці продукції, годин, див. вихідні дані, табл. 3;

QВПЛ – річна програма випуску продукції, шт., див. формула (14);

L – довжина робочої частини інструменту, мм, див. вихідні дані, табл. 3; l – довжина частини інструменту, яка сточується за одну заточку, мм, див. вихідні дані, табл. 3; tЗАТ – час роботи інструменту між двома заточками, годин, див. вихідні дані, табл. 3.

Потреба в матеріалах на ремонт обладнання залежить від виду і кількості обладнання, яке необхідно ремонтувати, та виду ремонтних робіт і обчислюється за формулою:

(24); де kМ.Р. – коефіцієнт, який враховує витрату матеріалів на міжремонтне обслуговування обладнання, див. вихідні дані, табл. 4;

Нк – норма витрат матеріалів на одну ремонтну одиницю при капітальному ремонті обладнання, див. вихідні дані, табл. 4;

R1, R2, R3 – сума ремонтних одиниць обладнання, які підлягають капітальному, середньому і малому ремонтам, див. вихідні дані, табл. 4

; kс.к – коефіцієнт, що показує співвідношення між нормами витрат матеріалу при середньому та капітальному ремонтах, див. вихідні дані, табл. 4; kм. к – аналогічно kс.к, тільки при малому та капітальному ремонтах, табл. 4.

Потреба в матеріалах на ремонт будівель на плановий період в натуральних показниках визначається виходячи з питомої ваги матеріальних витрат в загальній вартості ремонтних робіт за формулою:

(25); де Qрем – обсяг ремонтних робіт, грн., див. вихідні дані, табл. 5 ;

Уз – питома вага матеріальних витрат в ремонтних роботах, %, див. вихідні дані, табл. 5;

Ум – питома вага даного матеріалу в загальних матеріальних затратах, %, див. вихідні дані, табл. 5;

ЦМ.Р. – планова ціна одиниці матеріалу, грн., див. вихідні дані, табл. 5.

Розрахунки по плануванню витрат в матеріально-технічних ресурсах рекомендується провести у таких таблицях:

Таблиця 6

Розрахунок потреби в матеріалах і комплектуючих для виконання плану основного виробництва
|№|Найменуванн|одини|Норма |Плановий |Потреба в |ціна |витрати |
|п|я ресурсу |ці |витрат на |обсяг |ресурсі в |одиниці|на |
|п| |вимір|одиницю |виробництва,|натуральни|ресурсу|придбання|
|.| |у |продукції |шт. |х |, грн. |ресурсів,|
| | | | | |показниках| |грн. |
|1|2 |3 |4 |5 |6 |7 |8 |
|1|матеріал 1 |т | | | | | |
|2|матеріал 2 |т | | | | | |
|3|матеріал 3 |т | | | | | |
|4|деталь 1 |шт. | | | | | |
|5|деталь 2 |шт. | | | | | |
| |ВСЬОГО | |- |- |- |- | |

Таблиця 7

Розрахунок потреби в матеріалах і комплектуючих для виконання плану незавершеного виробництва
|№ |Найменуванн|одиниц|Норма витрат|Сальдо |Потреба в|Ціна |Витрати |
|пп|я ресурсу |і |на одиницю |незавершено|ресурсі, |одиниц|на |
|. | |виміру|продукції |го |в |і |придбанн|
| | | | |виробництва|натуральн|ресурс|я |
| | | | |, шт. |их |у, |ресурсів|
| | | | | |показника|грн. |, грн. |
| | | | | |х | | |
|1 |2 |3 |4 |5 |6 |7 |8 |
|1 |матеріал 1 |т | | | | | |
|2 |матеріал 2 |т | | | | | |
|3 |матеріал 3 |т | | | | | |
|4 |деталь 1 |шт. | | | | | |
|5 |деталь 2 |шт. | | | | | |
| |ВСЬОГО | |- |- |- |- | |

Таблиця 8

Розрахунок потреби в мастильних матеріалах
|Інструмент| | | | | | | |
|1 | | | | | | | |
|Інструмент| | | | | | | |
|2 | | | | | | | |
|Інструмент| | | | | | | |
|3 | | | | | | | |
|ВСЬОГО |- |- |- |- |- |- | |

Таблиця 10

2.5.2. Баланс матеріальних ресурсів підприємства

Розробка балансу матеріальних ресурсів є останнім етапом підготовки плану матеріально-технічного забезпечення. В балансі матеріальних ресурсів визначається потреба в кожному з них, джерела і розміри покриття потреби в ресурсах, кількість матеріалів, які необхідно завести зі сторони (імпорт).

Оформлюється баланс у вигляді таблиці.

Таблиця 12

На основі балансів заповнюється форма “Постачання матеріалів і комплектуючих по підприємству зі сторони”.

Таблиця 13

Таблиця заповнюється для матеріалів та деталей, що використовуються для виконання плану основного виробництва.

Обсяги постачання з України, країн СНД, імпорт – розраховуються відповідно до рівня забезпеченості.

На основі розрахунків, які приведені вище, розробляється план матеріально-технічного забезпечення у вигляді зведеної форми (див. таблицю
14).

В колонку “Найменування матеріальних ресурсів” заносять такі категорії: матеріали та комплектуючі на виробництво продукції; мастильні матеріали; матеріали на ремонт обладнання; матеріали на ремонт будівель.

Колонки 6-11 заповнюються на основі попередніх розрахунків. При цьому категорії мастильні матеріали; матеріали на ремонт обладнання; матеріали на ремонт будівель – відносяться в статтю витрат “ремонтно-експлуатаційні потреби”.

Колонка 12 – сума значень колонок 6-11.

Колонка 14 – № варіанту.

Колонка 13 – розраховується як добуток одноденної потреби в ресурсі на перехідний запас в днях (кол. 14). Одноденна потреба в ресурсі визначається

Вернуться