Роздержавлення i приватизацiя » Рефераты: скачать бесплатно рефераты на любую тему.

Роздержавлення i приватизацiя

ВСТУП 2
Соціальні аспекти приватизації підприємств. 3
Роздержавлення і приватизація землі. 3
ПРАВОВА БАЗА І ПРИНЦИПИ ПРИВАТИЗАЦІЇ 4
ПРИВАТИЗАЦІЯ І РО3ВИТОК ВИРОБНИЦТВА 8
ПРИВАТИЗАЦІЯ, ІНТЕНСИФІКАЦІЯ, РЕСУРСОЗБЕРЕЖЕННЯ НА КОЖНОМУ ПІДПРИЄМСТВІ
ВИХОДЯЧИ З КОН'ЮНКТУРНОЇ І ЕКОНОМІЧНОЇ ПОЛІТИКИ 10
ПРИВАТИЗАЦІЯ.ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА СПОСОБОМ ПРОДАЖУ АКЦІЙ ВІДКРИТИХ
АКЦІОНЕРНИХ ТОВАРИСТВ 14
ОЦІНКА ВАРТОСТІ ОБ'ЄКТІВ ПРИВАТИЗАЦІЇ 12

ВСТУП

Розбудова ринкової економіки в Україні супроводжується роздержавленням великої кількості підприємств, їх приватизацією, під якою розуміють процес перетворення державної власності у приватну або змішану шляхом продажу або безкоштовної передачі суспільної власності і зв'язану з ними появу нових власників (фізичних та недержавних юридичних осіб), нових форм колективного
(але персоніфікованого) володіння. Приватизація майна державних підприємств становить найважливіший елемент побудови багатоукладної соціально- орієнтованої ринкової економіки. Кожному громадянинові України надається можливість володіти засобами виробництва, житлом і землею за допомогою відповідних приватизаційних цінних паперів (сертифікатів, житлових чеків, земельних бонів та інших цінних паперів), що підтверджують право на безплатне придбання державного майна, яке підлягає приватизації.

Трудовим колективам і окремим громадянам України в цьому процесі надаються пріоритетні права, додаткові пільги.

Роздержавленню і приватизації підлягають майно державних підприємств і організацій, державний житловий фонд і земельні ділянки.

Об'єктами приватизації є підприємства з виробничими цехами, дільницями та іншими підрозділами і структурними одиницями, які можуть виділитися в самостійні підприємства, підприємства побутового обслуговування, роздрібної та оптової торгівлі, харчування, легкої, переробної та деревообробної промисловості, комерційна кредитно-фінансова мережа, сільськогосподарські підприємства, житлове і невиробниче будівництво, автомобільний і річковий транспорт, що надає послуги населенню; великі підприємства інших галузей, які передбачені програмою приватизації майна державних підприємств; житловий і нежитловий державний, комунальний і відомчий фонд; підприємства
.споживчої кооперації.

Приватизацію об'єктів державної та комунальної власності здійснюють спеціально створені установи — Фонд державного майна і його регіональні відділення, Фонд комунального майна і його регіональні відділення, державні комітети з земельної реформи, регіональні комітети з приватизації, місцеві комітети з земельної реформи.

Власниками державного і комунального майна є Фонд державного майна і його відділений та Фонд комунального майна і його відділення.

Покупцями державного і комунального майна можуть бути будь-які недержавні юридичні особи, громадяни, в тому числі іноземні.

Для надання послуг населенню при вкладенні приватизаційних сертифікатів і зменшення ризику покупці акцій створюють інвестиційні фонди, довірчі товариства та інші фінансові посередницькі структури.

Основні форми роздержавлення такі:
. акціонування державних підприємств і продаж певної частини акцій громадянам та їхнім господарським об'єднанням;
. оренда майна трудовими колективами, громадянами і юридичними особами
України.

Приватизація може здійснюватись у таких формах:
. викуп майна, зданого в оренду з викупом;
. викуп майна трудовим колективом, безплатне передавання окремих підприємств, частини їхнього майна, надання інших пільг;
. купівля-продаж неподільних майнових комплексів за конкурсом або на аукціоні, фондовій біржі та іншими способами, що передбачають конкуренцію покупців;
. ліквідація підприємств відповідно до законодавства України і продаж їхнього майна за конкурсом на аукціоні.

Процедура приватизації підприємств містить такі основні елементи:
. вибір форм приватизації;
. визначення вартості майна підприємства, що приватизується;
. юридичне і організаційне оформлення статусу підприємства, що приватизується, його перетворення на господарське товариство, створення трудовим колективом організації покупців, організація аукціону, конкурсу тощо;
. визначення підприємств або їхніх частин (акцій, паїв), що продаються громадянам України виключно за приватизаційні сертифікати, а також частки, що продається членам трудового колективу за номінальною вартістю;
. продаж підприємств та їхніх частин (акцій, паїв) за приватизаційні сертифікати і гроші за конкурсом, на аукціоні, фондовій біржі, за підпискою та іншими способами;
. здійснення посередницьких функцій довірчими товариствами, інвестиційними фондами і холдинговими компаніями при розміщенні громадянами сертифікатів у об'єкти приватизації через обмін сертифікатів на свідоцтва про право власності;
. безплатне передавання соціально-побутових установ приватизованих підприємств їхнім трудовим колективам.

Початкова ціна об'єкта приватизації має встановлюватись, виходячи з його відновної вартості за вирахуванням зносу. Для окремих підприємств можливе врахування їхньої потенційної доходності, експортного потенціалу та інших ринкових факторів.

Соціальні аспекти приватизації підприємств.

Членам трудового колективу, що вклали свою працю в розвиток підприємства, яке підлягає приватизації, надають пільги з придбання акцій свого підприємства за вартістю в межах, передбачених законодавством про приватизацію.

Члени трудового колективу підприємства, що приватизується, можуть придбати своє підприємство. Для цього вони створюють організацію покупців, до складу якої можуть входити працівники підприємства, пенсіонери і особи, які мають право відповідно до законодавства повернутися на колишнє місце роботи на цьому підприємстві.

Членам трудового колективу, які стали власниками свого підприємства, надаються такі пільги:
. здійснення оплати платежів у розстрочку протягом трьох років з початковим вкладом не менше ніж 35 відсотків;
. безплатне отримання в колективну власність об'єктів соціально-культурного і побутового призначення за умови збереження рівня обслуговування і покриття витрат на їхнє утримання (за окремим рішенням Кабінету Міністрів
України).

Роздержавлення і приватизація землі.

Приватизація землі полягає у передаванні громадянам України земельних ділянок у приватну, колективну власність або в довічне спадкове користування.

Для сільськогосподарського користування земельні ділянки встановленого розміру на повнолітнього члена сім'ї надаються громадянам безплатно. Ці розміри диференційовані за територіями з урахуванням якості землі, місцезнаходження ділянок та інших факторів. Безплатна приватизація здійснюється з допомогою земельних бонів.

Придбання земельних ділянок, розміри або якість землі яких перевищує встановлені норми, здійснюється за окремими умовами на власні кошти громадян.

Земельні ділянки для несільськогосподарського виробництва приватизуються за плату, розміри якої встановлюють місцеві органи влади.
Надання земель у цьому випадку можливе після погодження з місцевою владою і затвердження інвестиційного проекту, під контролем державних органів згідно з їхньою компетенцією.

Земельні ділянки для побутового призначення надаються громадянам у довічне користування (з правом успадкування). Громадянин сплачує при цьому купівельне мито, а також щорічну плату за користування землею. Пріоритетне право на придбання земельних ділянок для сільськогосподарського користування мають селяни, які орендують їх або користуються ними.

Роздержавлення і приватизація житла здійснюються за допомогою купонних чеків, що дають право громадянам України на безплатне придбання частки державного, комунального, відомчого житла в межах встановленого середнього розміру загальної площі. Встановлюються також шкала вартості викупу кожного квадратного метра загальної площі житла, яка перевищує середній нормативний показник, і шкала грошової компенсації державою кожного квадратного метра загальної площі, якого не вистачає до середнього рівня.

На випадок відмови громадян від приватизації житла передбачається перехід від найму житла до його оренди. Житлові купонні чеки отримають усі громадяни України, Оплата житла, площа якого перевищує середні нормативи, може здійснюватися у розстрочку на умовах, визначених місцевими органами влади. Для соціальне незахище-них громадян з низьким рівнем доходів, які не мають можливості викупити квартиру, місцеві органи влади можуть використати диференційовану систему пільг.

На громадян, що проживають у потерпілих від Чорнобильської катастрофи районах, повинні поширюватись пільги про порядок приватизації житла.

Громадяни, що мають індивідуальне житло або стоять на черзі на придбання безплатного комунального житла, можуть використати свої житлові купонні чеки на розширення, ремонт, поліпшення благоустрою житла, а також на оплату орендованого житла. Житлові купонні чеки видаються на безстроковий період і можуть одержуватися з виплатою податків на спадщину.

ПРАВОВА БАЗА І ПРИНЦИПИ ПРИВАТИЗАЦІЇ

Завданням фінансових служб підприємств державної власності є активна участь у підготовці підприємства до приватизації, опрацювання рекомендацій для керівництва і всього трудового колективу з метою вибору оптимальних термінів і шляхів її здійснення, розробка документації, яка передбачена приватизаційним законодавством. Фінансові служби підприємств недержавних форм власності повинні постійно відслідковувати приватизаційні процеси в країні з метою ефективного інвестування власних коштів у приватизацію державних підприємств, оскільки таке інвестування законодавче дозволене за будь-яких форм і методів приватизації.

На сьогодні в Україні створені правові засади як самого процесу приватизації майна державних (муніципальних включно) підприємств, який, природно, зачіпає перш за все низку суто фінансових проблем, так і фінансову діяльність приватизованих підприємств. Основними законодавчими актами тут є закони України «Про приватизацію державного майна» і «Про приватизацію невеликих державних підприємств — малу приватизацію». Останній встановлює правовий механізм приватизації цілісних майнових комплексів невеликих державних підприємств місцевої, легкої, харчової промисловості, будівельних матеріалів, підприємств торгівлі, громадського харчування, побутового обслуговування населення тощо шляхом їх відчуження лише на користь одного покупця одним актом купівлі-продажу. Закон України «Про приватизацію державного майна» регулює правові, фінансові та інші засади відчуження власності державних підприємств будь-яких галузей виробничої і невиробничої сфер будь-якими способами, включаючи створення підприємств колективної форми власності — акціонерних товариств відкритого типу. Низка указів Президента України, постанов Кабінету міністрів, інших актів законодавчих і виконавчих органів доповнюють закони і регулюють процес приватизації. Серед них найбільш суттєві це:
. Закон України «Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі» (липень 1996 р.);
. Укази Президента України від 15 червня 1993 р. «Про корпоратизацію підприємств», від 18 лютого 1994 р. «Про єдину систему органів приватизації в Україні», від 21 квітня 1994 р. «Про введення в готівковий обіг приватизаційних майнових сертифікатів», від 26 листопада 1994 р.
«Про заходи щодо забезпечення прав громадян на використання приватизаційних майнових сертифікатів», від 6 травня 1997 р. «Про
Державну програму приватизації на 1997 рік»;
. постанови Кабінету міністрів України від 15 серпня 1996 р. «Про затвердження Методики оцінки вартості майна під час приватизації», від 24 лютого 1995 р. «Про затвердження Положення про центри сертифікатних аукціонів», від 28 березня 1996 р. «Про порядок продажу акцій відкритих акціонерних товариств за компенсаційні сертифікати через центри сертифікатних аукціонів».

У серпні 1996 р. було введено в дію Закон України «Про приватизацію невеликих державних підприємств — малу приватизацію» у новій редакції.

У законодавстві України закріплені такі основні принципи здійснення приватизації майна державних підприємств:

— безкоштовна передача певної частини державного майна кожному громадянину України з використанням приватизаційних цінних паперів;

— пріоритет прав і врахування думки трудового колективу підприємства, яке приватизується, щодо вибору форми власності і придбання майна свого підприємства;

— пріоритетне надання прав власності громадянам України;

— створення конкурентного середовища у процесі продажу державного майна, конкурсний відбір покупців;

— планування процесу приватизації;

— гласність і громадський контроль за ходом приватизації.

Законодавче визначені в Україні джерела коштів, які використовуються на приватизацію майна державних підприємств.

Перш за все, у зв'язку з тим, що частина майна державних підприємств передається громадянам України безкоштовно, викуп майна підприємств, що приватизується, в тому числі через придбання їхніх акцій або в інших формах, частково здійснюється за рахунок приватизаційних сертифікатів однакової вартості, які одержують всі громадяни. Ці кошти власник приватизаційного сертифіката має право використати на приватизацію будь- яких об'єктів за своїм вибором (особисто вступивши в товариство покупців або через фінансових посередників) і таким чином одержати свою частину в статутних фондах приватизованих підприємств.

Крім того, як джерела коштів для придбання майна підприємств, що приватизуються, можуть виступати:
. особисті заощадження громадян України, причому, якщо громадянин має намір внести до статутного фонду підприємства, що приватизується, кошти у сумі, що перевищує законодавче встановлений максимум, він повинен подати декларацію про доходи;
. частина коштів населення, що зосереджується на рахунках в Ощадному банку
України від індексації грошових вкладів (за допомогою компенсаційних сертифікатів);
. кошти вітчизняних юридичних осіб (крім державних підприємств), включаючи підприємства з іноземними інвестиціями;
. кошти іноземних юридичних і фізичних осіб, осіб без громадянства.

Не мають права виступати як покупці об'єктів приватизації підприємства, у майні яких частка державної власності перевищує 25 відсотків, підприємства комунальної власності.

Трудові колективи державних підприємств мають право накопичувати кошти для придбання (викупу) об'єктів приватизації. Якщо в Статуті підприємства передбачено, що частина прибутку використовується на створення спеціального фонду трудового колективу, кожному трудівникові підприємства відкривається особистий рахунок, де такі кошти накопичуються. Лише персоніфіковані кошти трудових колективів державних підприємств можуть використовуватись як джерело приватизації.

Товариства покупців мають право акумулювати на своїх рахунках власні кошти своїх членів (включаючи персоніфіковані кошти з прибутку підприємств, на яких вони працюють), а також використовувати як джерело приватизації приватизаційні майнові сертифікати.

Здійснення приватизації майна державних підприємств в Україні відбувається різними способами, які враховують як міжнародний досвід приватизації, так і особливості розвитку і функціонування підприємств державної форми власності в Україні. При цьому вибір способів приватизації, а також вибір підприємств, які підлягають першочерговій приватизації, залежать перш за все від розміру підприємств або їхніх структурних підрозділів, що можуть бути виділені у самостійні підприємства (він визначається через вартість основних засобів, а також чисельність працюючих робітників і службовців). Способи і строки приватизації залежать і від таких ознак підприємств, як визнання їх в установленому порядку монополістами, належність до військово-промислового комплексу (ВПК), якщо підприємство підлягає конверсії згідно з відповідною програмою, залучення у процесі приватизації за рішенням Уряду України іноземних інвестицій, рівень зносу основних засобів, збитковість. Суттєві особливості законодавством встановлені для приватизації державних підприємств агропромислового комплексу.

Підприємства і інші об'єкти, які мають загальнодержавне значення, приватизації не підлягають. У законодавче затвердженому переліку таких об'єктів — підприємства по виготовленню та ремонту всіх видів зброї, виробництву вибухових і сильнодіючих речовин, наркотичних, бактеріологічних, психотропних, отруйних засобів, підприємства авіаційної промисловості, електростанції, підприємства по виробництву спирту, вина, лікеро-горілчаних виробів, соляної промисловості і деякі інші об'єкти.

Приватизаційні закони, а також Державна програма приватизації майна державних підприємств передбачають такі способи приватизації:
. викуп об'єктів приватизації товариствами покупців, створеними працівниками цих об'єктів[1] або окремими покупцями (фізичними або юридичними особами);
. продаж об'єктів приватизації на аукціонах;
. продаж об'єктів приватизації за конкурсом;
. продаж акцій державних відкритих акціонерних товариств.

Незалежно від способу приватизації передбачається можливість використання приватизаційних майнових сертифікатів та компенсаційних сертифікатів як засіб участі громадян України в розподілі державної власності.

Викуп як спосіб приватизації підприємств — цілісних майнових комплексів
— застосовується з 1996 р. лише стосовно об'єктів, первісна вартість основних засобів яких не перевищує законодавче встановленого максимуму (у
1997 р. він становив 1000 тис. грн. у цінах на 1 квітня 1996 р.), які не є підприємствами-монополістами, не належать до ВПК, і в процесі приватизації яких не залучається іноземний капітал. Викуп передбачає наявність лише одного покупця об'єкта, що приватизується. Найчастіше ним виступає товариство покупців — працівників даного підприємства, рідше — стороння юридична або фізична особа, яка згідно з чинним законодавством має право виступати як покупець.

Більшість підприємств, що приватизується у такий спосіб, — об'єкти так званої малої приватизації: підприємства переробної і місцевої промисловості, промисловості будівельних матеріалів, легкої і харчової промисловості, будівельні підприємства, підприємства окремих видів транспорту, торгівлі, громадського харчування, побутового обслуговування населення, житлово-експлуатаційного і ремонтного господарства.

Об'єкти малої приватизації приватизуються шляхом викупу за рішенням
Фонду державного майна України, Місцевих Рад народних депутатів, а також у випадку, якщо громадян іноземних держав, осіб без громадянства, у конкурсі може брати участь товариство покупців підприємства, що приватизується, причому при інших рівних умовах воно має пріоритетне право на його придбання.

Законодавство України передбачає, що у випадку якщо товариство покупців приватизованого підприємства вийшло переможцем аукціону або конкурсу, воно одержує право на 30-відсоткову знижку ціни об'єкта приватизації а також на відстрочку сплати коштів державі. З іншого боку, якщо товариство покупців, створене членами трудового колективу, не виявилося переможцем аукціону або конкурсу, воно має право на одержання 10 відсотків коштів від продажу об'єкта. Ці кошти виділяються державою за рахунок позабюджетних фондів приватизації, вони розподіляються між членами трудового колективу на основі рішення його загальних зборів. У разі відмови трудовому колективу одержати ці кошти члени трудового колективу не можуть бути звільнені з роботи упродовж одного року з ініціативи власника приватизованого об'єкта.

Описані способи приватизації не охоплюють середні та великі підприємства всіх без винятку галузей матеріальної і нематеріальної сфери.
Згідно з Державними програмами приватизації останніх років, більшість таких підприємств (вартість основних засобів яких за цінами на 1 квітня 1996 р. перевищує 1000 тис. грн.) приватизуються способом продажу акцій відкритих акціонерних товариств. Вони створюються у процесі приватизації підприємств, причому єдиним засновником таких відкритих акціонерних товариств виступає державний орган приватизації — Фонд державного майна України, який у подальшому і організовує продаж акцій на ринку цінних паперів. Корпоратизо- вані підприємства[2] також здійснюють приватизацію способом продажу своїх акцій. Такий самий порядок приватизації поширюється на порівняно невеликі підприємства, вартість основних засобів яких не виходить за межі, про які йшлося вище, якщо законодавством передбачено для них саме такий спосіб приватизації.

ПРИВАТИЗАЦІЯ І РО3ВИТОК ВИРОБНИЦТВА

Правове і економічне середовище має забезпечувати кожному трудовому колективу можливості .для приватизації через перетворення державного підприємства на бажану форму власності.

Законодавчою основою для оренди державного підприємства з правом його викупу є Закон України «Про оренду майна державних підприємств і організацій».

Законодавство надає трудовому колективу переваги перед іншими юридичними особами на укладання договору оренди свого підприємства, договору оренди з викупом орендованого майна, право самим вибирати організаційну форму підприємницької діяльності з використання орендованого майна і затверджувати його статут.

Підписавши договір оренди, підприємство відразу перестає бути державним, самостійно вибирає форму власності, визначає профіль підприємства, споживачів товарів свого виробництва, постачальників, партнерів, формує і нагромаджує власність трудового колективу — організації орендарів. За рахунок цієї власності викуповується підприємство. Кожний член організації орендарів стає співвласником вартості викупленого об'єкта.

При викупі та приватизації свого підприємства найчастіше колектив вибирає колективну форму власності й на цій основі створює колективне акціонерне товариство, стимулюючи розвиток підприємницької діяльності, перехід до ринкових відносин. Об'єктом оренди є цілі майнові комплекси державних підприємств, організацій або структурних підрозділів. Орендарями можуть бути організації орендарів, створені членами трудового колективу державного підприємства. Ініціатива в укладанні договору оренди виходить від членів трудового колективу підприємства .

Рішення трудового колективу державного підприємства, організації про оренду майна вважають прийнятим, якщо за нього проголосувало більше, ніж половина його членів. Члени трудового колективу, прийнявши рішення про укладення договору оренди, бажаючі стати орендарями, створюють організацію орендарів. Кожний член трудового колективу підприємства, організації має право вступити до організації орендарів за особистою заявою. Загальні збори орендарів обирають керівні органи, затверджують положення про організацію орендарів, що підлягають державній реєстрації в місцевих органах влади за місцем знаходження об'єкта оренди. Організація орендарів одержує права юридичної особи з дня її державної реєстрації.

Самостійний вибір колективної форми власності визначає його успіх у приватизації свого підприємства, в розвитку ринкової підприємницької діяльності, підвищенні ефективності виробництва і в конкурентному змаганні.

Доречно нагадати, що в економічно розвинених країнах зараз пріоритетною формою власності є акціонерна власність на основі нової форми колективної власності, де кожний робітник стає співвласником коштів виробництва підприємства і реально бере участь у процесі прийняття управлінських рішень. Така форма власності широко розвивається у багатьох країнах світу як найбільш ефективна. У США вона розглядається як засіб підвищення ефективності виробництва, конкурентоспроможності товарів американських фірм, зниження безробіття і банкрутства. Тут поширена думка, що можна втратити свій бізнес, гроші, але якщо зберегти кадровий потенціал, то можна швидко відновити свою справу. Створення згуртованої команди — найважче завдання з усіх, що стоять перед підприємцем.

Навіть досвідченим підприємцям, керівникам підприємств нелегко знаходити і реалізувати принципово нові вирішення проблем і завдань стабілізації роботи підприємства, його приватизації, вибору форм власності, пере-профілювання виробництва, освоєння і випуску конкурентоспроможної продукції, переходу до ринкових відносин, формування ефективного механізму управління з урахуванням вимог сучасного маркетингу. Успіх тут у багатьох випадках залежить від вибору схеми приватизації підприємства.

Схема передавання майна державних підприємств, організацій, їхніх структурних підрозділів в оренду трудовим колективам

Провадиться державна реєстрація утвореного на орендованому майні підприємства, господарського товариства

Здійснюється державна реєстрація постійного акціонерного товариства.

ПРИВАТИЗАЦІЯ, ІНТЕНСИФІКАЦІЯ, РЕСУРСОЗБЕРЕЖЕННЯ НА КОЖНОМУ ПІДПРИЄМСТВІ

ВИХОДЯЧИ З КОН'ЮНКТУРНОЇ І ЕКОНОМІЧНОЇ ПОЛІТИКИ

Економічна кон'юнктура є головним фактором державного регулювання розвитку економіки країни і гнучкого управління підприємницькою діяльністю.

Кон'юнктура характеризує поточний стан економіки країни, світового господарства, галузі, регіону, ринку товарів у певний період. Вона може розкривати динаміку виробництва, будівництва, торгівлі, цін, курсу цінних паперів, прибутків, недовантаження основного капіталу, безробіття, рівень заробітної плати, споживання тощо.

Погіршення кон'юнктури в тій чи іншій сфері є сигналом для своєчасного вжиття заходів для усунення причин, які його породжують.

Економічно розвинені держави з соціальне орієнтованою економікою досягають своєї мети кон'юнктурною політикою. Прагнучи поліпшити економічну кон'юнктуру в країні, досягти прогресивних структурних зрушень в економіці, вони змінюють податкові та відсоткові ставки, збільшують або зменшують обсяги державних замовлень, державних капіталовкладень, здійснюють заходи, спрямовані на державне регулювання капіталовкладень, особисте споживання населення та інші заходи, забезпечуючи сприятливу кон'юнктуру. Слід постійно і старанно вивчати економічну кон'юнктуру і своєчасно вживати заходів для того, щоб запобігти розбалансованості народного господарства, інфляції, зростанню цін, появі тіньової економіки, спаду виробництва.
Засобів регулювання кон'юнктури як у держави, так і у керівників підприємств достатньо.

Наприклад, для пожвавлення кон'юнктури держава йде на збільшення державних витрат, фінансує заходи, спрямовані на підтримку кон'юнктури; зменшення податків сприятливо впливає на кон'юнктуру, розширення інвестиційної діяльності (у підприємств і населення залишається більше коштів).

У Німеччині в періоди високої кон'юнктури Федеральний банк депонує певні грошові резерви, які на випадок економічного спаду уряд використовує для підтримання кон'юнктури.

Держава як господарський суб'єкт соціальне орієнтованої ринкової економіки сприяє здоровій кон'юнктурі, створює сприятливий клімат для успішної підприємницької діяльності, приватизації, розвитку національної економіки, реалізації експертних програм і впливає на умови міжнародної конкуренції.

Сьогодні ринкова кон'юнктура стає все жорсткішою, з'являються все витонченіші методи і форми суперництва на ринку, швидко змінюються кон'юнктура ринку, попиту і пропозицій, ціни, якість товару і послуг тощо.
Виживання підприємств у цих умовах потребує принципово нових маркетингових підходів до управління і організації виробництва і збуту. Вони мають забезпечувати реалізацію таких завдань: підвищувати гнучкість виробництва, швидко змінювати асортимент продукції, впроваджувати нові технології, техніку, поліпшувати якість продукції, підвищувати культуру виробництва, знижувати витрати виробництва.

Найперше завдання керівника підприємства, фірми — спрогнозувати обсяги збуту продукції, послуг. Для цього слід підвищувати роль маркетингу в комерційній діяльності, у визначенні виробів, які користуються і будуть користуватись найбільшим попитом, устаткування, технології, джерел постачання сировини, матеріалів, комплектуючих та інших умов господарської діяльності, необхідних для випуску цієї продукції.

Поряд з цим на основі прогнозу розвитку внутрішнього і світового ринку та тенденцій перспектив зміни асортименту товарів приймаються управлінські рішення і програма дій з технічного переоснащення підприємства з визначенням напрямів інвестицій і додаткових виробничих потужностей з орієнтуванням виробництва на запити реального споживчого ринку.

Прогнози збуту продукції, послуг необхідні для всіх підрозділів підприємства. Маркетингу належить головна роль при прогнозуванні виробничими і технічними службами підготовки устаткування, пристроїв, робочих місць для випуску нового асортименту продукції. Служби матеріально- технічного постачання використовують маркетингові прогнози для визначення графіків поставок сировини і матеріалів, фінансові служби — для визначення розмірів оборотних коштів, витрат на оплату праці тощо.

Прогноз збуту дає змогу оцінити ефективність програми інвестицій, віддачу, прибуток, які принесуть капіталовкладення після здійснення технічного переоснащення.

При складанні прогнозу збуту продукції, послуг завжди необхідний попередній аналіз ринку, на основі якого підприємство планує збут своєї продукції, включаючи експортну, використовуючи інформацію публікацій у бюлетенях і періодичних виданнях будь-якої країни. Має бути використана інформація про ситуацію і кон'юнктуру на ринку тієї країни, куди експортується продукція. Найбільш точним підходом до складання прогнозу збуту є так званий пробний маркетинг, при якому просування нових виробів на ринку здійснюється на невеликому за розмірами ринку (в межах кількох міст).
На такому невеликому місцевому ринку моделюються і перевіряються заходи, здійснені в масштабі країни (просування нового виробу на ринку — обсяг продажу, ціни, види реклами, канали збуту, якість, тип упаковки тощо).

Керівник підприємства сьогодні має можливість застосувати кілька способів підвищення конкурентоспроможності підприємства і збільшити випуск потрібного на ринку товару. Для цього слід розвивати власну систему філій та широку мережу підприємств малого бізнесу. Однак розпочинати слід з вивчення ринку, його сегментації, ємності сегмента, тобто скільки виробів виробляти, яка їхня вартість, за якою ціною їх можна продати. чисельність потенційних споживачів тощо.

ОЦІНКА ВАРТОСТІ ОБ'ЄКТІВ ПРИВАТИЗАЦІЇ

Правильне визначення вартості майна державного підприємства, що приватизується, є важливою передумовою успішної, взаємовигідної угоди між державою і новими власниками щодо зміни форми власності підприємства.
Оцінка майна підприємств необхідна для об'єктивного визначення початкової ціни об'єктів приватизації, що підлягають продажу на аукціоні або за конкурсом, для оцінки вартості цілісних майнових комплексів і окремих інвентарних об'єктів у разі викупу, а також для визначення розміру статутного фонду відкритих акціонерних товариств, що створюються в процесі приватизації (включаючи корпоратизацію). Саме недосконалість правового і методичного забезпечення процесу приватизації щодо оцінки майна державних підприємств була в перші роки приватизації в Україні однією з головних причин того, що багато підприємств були привласнені за безціпь, а державна казна втратила величезні суми коштів.

В даний час основним правовим актом, що регулює відносини щодо оцінки майна державних підприємств, є “Методика оцінки вартості майна під час приватизації”.Вона встановлює порядок оцінки майна державних підприємств за відновною вартістю з урахуванням складу майна, а також способу приватизації. Це викликане тим, що на даному етапі приватизації способи її здійснення в Україні створюють неоднакові умови для впливу ринкових факторів на ціни викупу або продажу об'єктів приватизації.

Для відкритих державних акціонерних товариств, які створені в процесі корпоратизації і створюються в процесі приватизації і які, як відомо, приватизуються способом продажу акцій, причому з обов'язковим застосуванням приватизаційних майнових сертифікатів і компенсаційних сертифікатів, встановлено порядок визначення розміру статутного фонду приватизованого відкритого акціонерного товариства за методикою оцінки в

Вернуться