Вступ.

Страхування - одна з найдавніших категорій суспільних відносин.
Зародившись у період розкладання первіснообщинного строю, воно поступово стало неодмінним супутником суспільного виробництва. Початковий зміст розглянутого поняття зв'язаний із словом “страх”. Власники майна, вступаючи між собою у виробничі відношення, випробували страх за його цілість, за можливість знищення або втрати в зв'язку зі стихійними лихами, пожежами, грабежами й іншими непередбаченими небезпеками економічного життя.

Ризикований характер суспільного виробництва - головна причина занепокоєння кожного власника майна і товаровиробника за своє матеріальне благополуччя. На цьому грунті закономірно виникнула ідея відшкодування матеріального збитку шляхом солідарної його розкладки між зацікавленими власниками майна. Якби кожний окремо узятий власник спробував відшкодувати збиток за свій рахунок, то він був би змушений створювати матеріальні або грошові резерви, рівні по розмірі вартості свого майна, що природно, руйновано.

Тим часом життєвий досвід, заснований на багаторічних спостереженнях, дозволив зробити вивід про випадковий характер настання надзвичайних подій і нерівномірності нанесення збитку. Було замічено, що число зацікавлених господарств, часто бувають більше числа постраждалих від різних небезпек.
За таких умов солідарна розкладка збитку між зацікавленими господарствами помітно згладжує наслідку стихії й інших випадків.
При цьому чим більша кількість господарств бере участь у розкладу збитку, тим менша частка засобів доводитися на частку одного учасника. Так виникнуло страхування, сутність якого складає солідарна замкнута розкладка збитку.

Найбільше примітивною формою розкладу збитку було натуральне страхування. За рахунок запасів зерна, фуражу й інших однорідних, легко ділених продуктів, формованих шляхом подушних натуральних внесків, виявлялася матеріальна допомога окремим постраждалим селянським господарствам. Однак таке страхування обмежувалося природними рамками однорідності і подільності формованих із його допомогою натуральних запасів, тому в міру розвитку товарно-грошових відношень воно поступилося місцем страхуванню в грошовій формі.

Розклад збитку в грошовій формі створювала широкі можливості насамперед для взаємного страхування, коли сума збитку відшкодовувалася його учасниками на солідарних початках або після кожного страхового випадку, або по закінченні господарського року. Взаємне страхування в умовах капіталізму стало закономірно переростати в самостійну галузь страхової справи. Якщо при взаємному страхуванні ще не формувався заздалегідь розрахований за допомогою теорії імовірності страховий фонд, то надалі ймовірний середній розмір можливого збитку, що доводиться на кожного учасника страхування, стала застосовуватися в якості основи страхових внесків для завчасного формування страхового фонду.

У умовах сучасного товариства страхування перетворилося в загальний універсальний засіб страхового захисту усіх форм власності, прибутків і інших інтересів підприємств, організацій, фермерів, орендарів, громадян.

Термін “страхування”, що виражає перерозподільні відношення, із приводу відшкодування збитку, варто відрізняти від інших значеннєвих значень цього слова. Зокрема, вираження “страхування” (страховка, підстрахування) іноді вживається в значенні підтримки в якій справі, гарантії удачі в чим-небудь, забезпечення безпеки людей при проведенні небезпечних робіт, при виступах гімнастів і акробатів, а також запасу тривкості і надійності споруджень і механізмів і т.д. У даному випадку цей термін вживається в значенні інструмента відшкодування збитку.

Перерозподільні відносини, властиві страхуванню, звязані , з одного боку, із формуванням страхового фонду за допомогою заздалегідь фіксованих страхових платежів, з іншого боку - із відшкодуванням збитку з цього фонду учасникам страхування. Оскільки зазначені перерозподільні відношення звязані з рухом грошової форми вартості, економічна категорія страхування є складовою частиною категорії фінансів. Специфічність фінансових відношень при страхуванні перебуває в ймовірному характері цих відношень. Імовірність збитку лежить в основі побудови страхових платежів, за допомогою яких формується страховий фонд. Використання засобів страхового фонду вимушено з настанням і наслідками страхових випадків.

Ці особливості страхових відношень включають їх у самостійну сферу фінансових відношень.

Специфічні страхові відношення є об'єктом страхової науки. Ця наука висвітлює фундаментальні теорії страхування, що охоплюють розгляд його економічної сутності, функції, ролі і сфери застосування в сучасному товаристві. Вона вивчає зміст найважливішої страхової термінології, класифікацію страхування й організаційні принципи побудова системи страхових організацій, методику числення страхових тарифів; висвітлює найважливіші умови кожного виду страхування, методику визначення збитку і страхового відшкодування збитку, економічного аналізу і планування страхових операцій, питання перестрахування.

Страхування за всіх часів вважалося дохідною справою. Такі фірми, як скажемо, англійська “Ллойдс”, є явними “передовиками виробництва” по частині збору прибутку в країнах із ринковою економікою.

І Економічна суть і сфера застосування страхування.

Страхування - це спосіб відшкодування збитків, що постигло фізичну або юридичну особу, за допомогою розподілу між багатьма особами (страховою сукупністю). Відшкодування збитків здійснюється з засобів страхового фонду, що перебуває у віданні страхової організації (страховика).
Об'єктивна потреба в страхуванні обумовлюється тим, що збитки часом виникають унаслідок руйнівних факторів, в загалі не підконтрольних людині
(стихійних сил природи), у всякому разі не тягнуть чий цивільно-правовий відповідальності. У подібній ситуації буває неможливо стягувати збитки з кого б те ні було, і вони "осідають" у майновій сфері самого потерпілого.
Заздалегідь створений страховий фонд може бути джерелом відшкодування збитку. Страхування доцільно тільки тоді, коли передбачені правовідносинами страхувальника і страховика страхові події (ризики) викликають значну потребу в грошах. Так, наприклад, фізична особа, у котрого ця потреба виникає, як правило, не може покрити її з власних засобів без дошкульного обмеження свого життєвого рівня.
Страхування - одна з трьох сфер фінансової системи. Страхування зв'язане з розподілом СОП і частини НБ. Для страхування в той же час характерні економічні відношення тільки по перерозподілу прибутків і накопиченю, зв'язаних із відшкодуванням матеріальних і інших утрат. Таким чином, страхування зв'язане з наявним рухом грошової форми власності. Страховий випадок може і не наступити. Для страхування характерні всі ознаки фінансів, але воно має і свої відмітні ознаки:
1. Виникають перерозподільні відносини, обумовлені наявністю страхового ризику як імовірності і можливості настання страхового випадку, здатного нанести матеріальний і інший збиток.
2. Для страхування характерні замкнуті перерозподільні відносини між його учасниками, зв'язані із солідарною розкладкою суми збитку одного або декількох суб'єктів на всіх суб'єктів, залучених у страхування. Це замкнута розкладка заснована на імовірності того, що число постраждалих господарств звичайно менше числа учасників страхування. Як правило, число постраждалих повинно бути істотно менше числа застрахованих. Для організації замкнутої розкладки збитку створюється грошовий страховий фонд, сформований за рахунок внесків всіх учасників. Розмір страхового внеску представляє частку кожного з них у розкладці. Таким чином, чим ширше коло учасників, тим менше сума страхового внеску і вони більш доступні. Обов'язкове страхування втягує найбільше число учасників, отже менший страховий тариф і ризик настання страхового випадку.
3. Страхування передбачає перерозподіл збитку в часу й у територіальному розрізі.
4. Характерною рисою страхування є відносна безповоротність мобілізуючих засобів.
Страхування - це сукупність особливих замкнутих перерозподільних відношень між його учасниками з приводу формування за рахунок внесків страхових фондів, призначених для відшкодування матеріального й іншого збитку підприємствам, організаціям і фізичним особам.
У світовій практика існує 2 системи страхування:
1. Система першого ризику - при настанні страхового випадку виплачується страхове відшкодування в межах страхової суми, на якій полягає договір, але не більше суми збитку.
Страх. сума -15 тис.грн.
Збиток - 25 тис.грн.
Страхове відшкодування - 15 тис.грн.
2. Система пропорційного ризику - виплачують тільки ту частину збитку, якої визначається страхове забезпечення.
Вартість об'єкта - 30 тис.грн.
Страхове забезпечення - 50%
Страхове відшкодування - 50% збитку

Функції страхування:

Перша функція - це формування спеціалізованого страхового фонду коштів як плати за ризики, що беруть на свою відповідальність страхові компанії.
Цей фонд може формуватися як в обов'язковому, так і в добровільному порядку. Держава, виходячи з економічної і соціальної обстановки, регулює розвиток страхової справи в країні.

Функція формування спеціалізованого страхового фонду реалізується в системі запасних і резервних фондів, що забезпечують стабільність страхування, гарантію виплат і відшкодувань. Якщо в комерційних банках акумулювання засобів населення з метою, наприклад, грошових накопичень, має тільки ощадний початок, то страхування через функцію формування спеціалізованого страхового фонду несе ощадно-ризиковий початок. У моральному плані кожний учасник страхового процесу, наприклад при страхуванні життя, упевнений в одержанні матеріального забезпечення на випадок нещасної події і при завершенні терміна дії договору. При майновому страхуванні через функцію формування спеціалізованого страхового фонду не тільки вирішується проблема відшкодування вартості постраждалого майна в межах страхових сум і умов, обговорених договором страхування, але і створюються умови для матеріального відшкодування частини або повної вартості постраждалого майна.

Через функцію формування спеціалізованого страхового фонду вирішується проблема інвестицій тимчасово вільних засобів у банківські й інші комерційні структури, вкладення коштів у нерухомість, придбання цінних паперів і т. д. З розвитком ринку в страхуванні незмінно буде удосконалюватися і розширюватися механізм використання тимчасово вільних коштів. Значення функції страхування як формування спеціальних страхових фондів буде зростати.

Друга функція страхування - відшкодування збитку й особисте матеріальне забезпечення громадян. Право на відшкодування збитку в майні мають тільки фізичні і юридичні особи, що є учасниками формування страхового фонду. Відшкодування збитку через зазначену функцію здійснюється фізичним або юридичним особам у рамках наявних договорів майнового страхування. Порядок відшкодування збитку визначається страховими компаніями виходячи з умов договорів страхування і регулюється державою
(ліцензування страхової діяльності). За допомогою цієї функції одержує реалізацію об'єктивного характеру економічної необхідності страхового захисту.

Третя функція страхування - попередження страхового випадку і мінімізація збитку – це широкий комплекс мір, у тому числі фінансування заходів щодо недопущення або зменшення негативних наслідків нещасних випадків, стихійних лих. Сюди ж відноситься правовий вплив на страхувальника, закріплене в умовах укладеного договору страхування й орієнтоване на його дбайливе відношення до застрахованого майна. Міри страховика по попередженню страхового випадку і мінімізації збитку звуться превенції. З метою реалізації цієї функції страховик утворить особливий грошовий фонд попереджувальних заходів.

ІІ Класифікація й основні поняття в страховій справі.

Страхування проводиться спеціалізованими страховими організаціями, які можуть бути державними і недержавними. Сфера їхньої діяльності може охоплювати внутрішній (обмежений), зовнішній або змішаний страховий ринок.
Тим самим страхування в умовах розвитого страхового ринку здійснюється як усередині даної країни, так і за рубежем. Це - організована класифікація страхування. Однак істота страхових відношень виражається за допомогою класифікації по об'єктах страхування і роду небезпек.

Страхування охоплює різні категорії страхувальників. Його умови відрізняються по об'єму страхової відповідальності; воно може проводитися в силу закону або на добровільних початках. Для упорядкування зазначеної розмаїтості страхових відношень і створення єдиної взаємозалежної системи необхідна класифікація страхування.

Під класифікацією звичайно розуміють ієрархічно підпорядковану систему взаємозалежних ланок, що дозволяє створити струнку картину єдиного цілого з виділенням його сукупних частин. Класифікація страхування покликана вирішити ту ж задачу: розділити всю сукупність страхових відносин на взаємозалежні ланки, що знаходяться між собою в ієрархічній підпорядкованості.

У основі будь-якій класифікації повинні бути такі критерії, що пронизують усі взаємозалежні ланки. В основу класифікації страхування покладені три категорії: розходження в об'єктах страхування та в об'ємі страхової відповідальності. Відповідно до цого застосовуються дві класифікації: по об'єктах страхування і по роду небезпеки. Перша класифікація є загальної, друга - часткової, що охоплює тільки майнове страхування.

Можна дати наступне визначення загальної класифікації страхування по об'єктах страхування. Це ієрархічна система розподілу страхування по галузям, підгалузям і видам, що є ланками класифікації.

Всі ланки класифікації розташовуються так, щоб кожна наступна ланка була частиною попереднього. За вищу ланку прийнята - галузь, середнє - підгалузь, нижче - вид страхування.
Всі ланки класифікації охоплюють форми проведення страхування - обов'язкову і добровільну.

В основі розподілу страхування на галузі лежать принципові розходження в об'єктах страхування. Відповідно до цього критерію всю сукупність страхових відношень можна підрозділити на чотирьох галузі: майнова, страхування рівня життя громадян, страхування відповідальності і страхування підприємницьких ризиків. У майновому страхуванні в якості об'єкта виступають матеріальні цінності; при страхуванні рівня життя громадян - їхнє життя, здоров'я і працездатність. Якщо в зв'язку з наслідками визначених подій життєвий рівень знижується, то на допомогу приходить страхування. По страхуванню відповідальності в якості об'єкта виступає обов'язок страхувальників виконувати договірні умови по постачанню продукції, погашенню заборгованості кредиторам або відшкодовувати матеріальний і інший збиток, якщо він був нанесений іншим особам. Коли, наприклад, при авто аварії власник засобів транспорту завдав шкоди майну і здоров'ю іншої особи, то в силу діючого цивільного законодавства про відшкодування шкоди він зобов'язаний оплатити відповідні витрати постраждалому. При страхуванні відповідальності відповідне відшкодування шкоди робить за нього страхова організація. Те ж при страхуванні відповідальності по погашенню заборгованості.

Об'єктами страхування підприємницьких ризиків є потенційно можливі різні втрати прибутків страхувальника, наприклад, збиток від простоїв устаткування, упущена вигода що не відбулися або не вдалася угодам, ризик впровадження техніки і технології.

Тим часом розподіл страхування на зазначені галузі ще не дозволяє виявити ті конкретні страхові інтереси підприємств, організацій, громадян, що дають можливість проводити страхування. Для конкретизації цих інтересів необхідно виділення з галузей - підгалузі і види страхування.

Майнове страхування ділитися на декілька підгалузей, в залежності від форм власності і категорії страхувальників: страхування майна державних підприємств, колгоспів, орендарів, кооперативних і громадських організацій, майно громадян.

Страхування рівня життя громадян має дві підгалузі соціального страхування робочих, службовців і колгоспників і особисте страхування громадян. У свою чергу, соціальне й особисте страхування може мати більш конкретні підгалузі. Наприклад, по соціальному страхуванню: страхування посібників, страхові пенсії, страхування пільг; по особистому страхуванню: страхування життя і страхування від нещасних випадків.

По страхуванню відповідальності підгалузями є: страхування заборгованості і страхування на випадок відшкодування шкоди, що також називають страхуванням цивільної відповідальності.

У страхуванні підприємницьких ризиків - дві підгалузі: страхування ризику прямих і непрямих утрат прибутків.
До прямих утрат відносяться, наприклад, утрати від простою устаткування, до непрямих - страхування від перерв у торгівлі, страхування упущеної вигоди.

Для вступу страховика зі страхувальниками у визначені страхові відношення страхові інтереси страхувальників повинні одержати своє вираження в потребі застрахувати ті або інші об'єкти від тих можливих небезпек, що загрожують цим об'єктам.

При з'ясуванні видів страхування відбувається конкретизація страхувальника, об'єму страхової відповідальності і відповідних тарифних ставок.

Видом страхування називається страхування конкретних однорідних об'єктів у визначеному об'ємі страхової відповідальності по відповідних тарифних ставках.

Видами майнового страхування є, наприклад, страхування будівель, тварин, домашнього майна, засобів транспорту і т.д. У якості видів соціального страхування виступають: страхування пенсій за віком, по інвалідності, із нагоди втрати годувальника і т.д. По особистому страхуванню проводяться такі види страхування, як змішане страхування життя, страхування дітей, страхування від нещасних випадків і інші. По страхуванню відповідальності - страхування непогашення кредиту або іншої заборгованості. Види страхування підприємницьких ризиків прив'язані до наявності конкретного ризику в процесі виробництва або надання послуг, що видно з приведених вище варіантів даного страхування.

Страхування може проводитися в обов'язковій і добровільній формі.
Товариство в особі держави встановлює обов'язкове страхування, тобто обов'язковість внесення відповідними страхувальниками фіксованих страхових платежів, коли необхідність відшкодування матеріального збитку або надання іншої грошової допомоги зачіпає інтереси не тільки конкретної постраждалої особи, але і суспільні інтереси. Тому соціальне страхування, страхування будівель і деяких господ. тварин у громадян, страхування військових, пасажирів і деякі інші види страхування в нашій країні є обов'язковими.

Оптимальне сполучення обов'язкового і добровільного страхування дозволяє сформувати таку систему видів страхування, що забезпечує універсальний об'єм страхового захисту суспільного виробництва.
Класифікація майнового страхування по роду небезпек передбачає виділення чотирьох видів, що не знаходяться між собою в ієрархічному зв'язку:
1. Страхування від вогню й інших стихійних явищ таких об'єктів, як будівлі, спорудження, устаткування, продукція, сировина, матеріали, домашнє майно і т.п.
1. Страхування сільськогосподарських культур від посухи й інших стихійних явищ.
1. Страхування на випадок відмінка або змушеного вибою тварин
Страхування від аварій, викрадення й інших небезпек засобів транспорту.

Зазначені ланки, що також називають видами страхування в рамках даної класифікації, відбивають розходження в об'ємі страхової відповідальності при страхуванні відповідних об'єктів. Класифікація по роду небезпек застосовується для розробки методів визначення збитку і страхового відшкодування.

Основні терміни і поняття:

Страхувальник - фізична або юридична особа, що сплачує грошові
(страхові) внески, що має , за законом або на основі договору одержує грошову суму при настанні страхового випадку. Страхувальник має визначений страховий інтерес. Через страховий інтерес реалізуються конкретні відношення, у які вступає страхувальник із страховиком.

Страховик - організація (юридична особа), що проводить страхування, що приймає на себе зобов'язання відшкодувати збиток або виплатити страхову суму, а також питання створення і витрати страхового фонду. В Україні страховиками в даний час виступають акціонерні страхові компанії. У міжнародній страховій практиці для позначення страховика також використовується термін андеррайтер. Страховик вступає в конкретні відношення зі страхувальником. У своїх діях, формуючи ці відношення, він керується наявними в страхувальника і у товариства в цілому страховими інтересами.

Застрахований - фізична особа, життя, здоров'я і Працездатність якого виступають об'єктом страхового захисту. Застрахованим є фізична особа, на користь якої укладено договір страхування. На практику застрахований може бути одночасно страхувальником, якщо сплачує грошові (страхові) внеску самостійно.

Страховий інтерес - міра матеріальної зацікавленості фізичної або юридичної особи в страхуванні. Носіями страхового інтересу виступають страхувальники і застраховані. Стосовно до майнового страхування наявний страховий інтерес виражається у вартості застрахованого майна. В особистому страхуванні страховий інтерес полягає в гарантії одержання страхової суми у випадку подій, обумовлених умовами страхування. Наявний страховий інтерес конкретизується в страховій сумі.

Страхова сума - грошова сума, на яку застраховані матеріальні цінності
(у майновому страхуванні), життя, здоров'я, працездатність (в особистому страхуванні).

Об'єкт страхування - життя, здоров'я, працездатність громадян - в особистому страхуванні; будинки, спорудження, транспортні засоби, домашнє майно та інші матеріальні цінності - у майновому страхуванні.

Страховий поліс - документ встановленого зразка, що видається страховиком страхувальнику (застрахованому). Засвідчує укладений договір страхування і містить усі його умови.

Страхова оцінка - критерій оцінки страхового ризику. Характеризується системою грошових вимірників об'єкта страхування, тісно ув'язаних з імовірністю настання страхового випадку. У якості страхової оцінки можуть бути використані дійсна вартість майна або якийсь інший критерій (заявлена вартість, початкова вартість і т.д.). У міжнародній практиці замість терміна "страхова оцінка" застосовується термін страхова вартість.

Страхове забезпечення - рівень страхової оцінки стосовно вартості майна, прийнятої для цілей страхування. В організації страхового забезпечення розрізняють систему пропорційної відповідальності, граничної і систему першого ризику. Найбільше часто на практиці використовується система пропорційної відповідальності і система першого ризику.

Система пропорційної відповідальності - організаційна форма страхового забезпечення. Передбачає виплату страхового відшкодування в заздалегідь фіксованій частці (пропорції). Страхове відшкодування виплачується в розмірі тієї частини збитку, у якій страхова сума складає пропорцію стосовно оцінки об'єкта страхування. Наприклад, якщо страхова сума дорівнює 80% оцінки об'єкта страхування, то і страхове відшкодування складе 80% збитку. Частина збитку , що залишилася , (у даному прикладі 20%) залишається на ризику страхувальника. Зазначена частка страхувальника в покритті збитку називається ФРАНШИЗОЮ, або власним утриманням страхувальника.

Система граничної відповідальності - організаційна форма страхового забезпечення. Передбачає відшкодування збитку як різницю між заздалегідь обумовленою межею і досягнутим рівнем прибутку. Якщо в зв'язку із страховим випадком рівень прибутку страхувальника виявився нижче встановленої межі, то відшкодуванню підлягає різниця між межею і фактично отриманим прибутком.

Система першого ризику - організаційна форма страхового забезпечення.
Передбачає виплату страхового відшкодування в розмірі фактичного збитку, але не більше, ніж заздалегідь установлена сторонами страхова сума. При цьому весь збиток в межах страхової суми (перший ризик) компенсується цілком, а збиток понад страхову суму (другий ризик) взагалі не відшкодовується.

Страховий тариф, або брутто-ставка, - нормований стосовно страхової суми розмір страхових платежів. По економічному утриманню це ціна страхового ризику. Визначається в абсолютному грошовому вираженні, у відсотках від страхової суми в заздалегідь обумовленому тимчасовому інтервалі (терміні страхування). При визначенні страхового тарифу в увагу можуть прийматися інші критерії (ризикові обставини), наприклад, надійність, довговічність, вогнестійкість, мореплавність та інще.
Елементами страхового тарифу є нетто-ставка і навантаження. Нетто-ставка відбиває витрати страховика на виплати зі страхового фонду.

Навантаження - витрати на ведення справи, тобто пов'язані з організацією страхування, а також закладену норму прибутку.

Страхова премія - оплачений страховий інтерес; плата за страховий ризик у грошовій формі. Страхову премію оплачує страхувальник і вносить страховику відповідно до закону або договору страхування. По економічному утриманню страхова премія є сума ціни страхового ризику і витрат страховика, пов'язаних із покриттям витрат на ведення страхування. Страхову премію визначають виходячи зі страхового тарифу. Вноситься страхувальником одноразово авансом при вступі в страхові правовідносина або частинами
(наприклад, щомісяця, щокварталу) протягом всього терміну страхування.
Розмір страхової премії відражається в страховому полісі. Об'єм надходження страхової премії від усіх функціонуючих страховиків - один із найважливіших показників стана страхового ринку. Синонімами терміна
"страхова премія" є страховий внесок і страховий платіж.

Термін страхування - тимчасовий інтервал, протягом якого застраховані об'єкти страхування. Може коливатися від декількох днів до значного числа років (15-25). Крім того, можливий невизначений термін страхування, що діє доти, поки одна зі сторін правовідносин (страхувальник або страховик) не відмовиться від їхнього подальшого продовження, заздалегідь повідомив іншу сторону про свій намір.

Поняття регресивного права: Відповідно до міжнародного законодавства після виплати страхового відшкодування до страховика переходить (у межах виплачених сум) право пред'явлення регресної вимоги до винної сторони -
ПРАВО НА РЕГРЕС. У цьому випадку страхувальник повинний вчасно забезпечити страховику одержання такого права, передавши йому свої повноваження.

.

.

.
.
.
.

2
2
2

2
2
2
2
2
2
2
2
2
2
2

2
2
2
2
2
2

2
2
2

2
2
2

2
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.

.
.
.

.
.
.
.
.

.
.
.

.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
2
2

2
2
2
2

2

2
2
2

2
2
2
2
2

2
2
2
2
2
2
2
2
2
2

ІІІ Майнове та особисте страхування, його форми і види.

Майнове страхування.

Існує богато видів майнового страхування. Усі їх можна згрупувати по наступній схемі:
1. Сільськогосподарське страхування:
- с/г культур;
- тварин;
- іншого майна с/г підприємств
2. Транспортне страхування:
- страхування вантажів;
- морських судів;
- авіаційне;
3. Страхування майна юридичних осіб (усі, що не входить у с/г і транспортне страхування).
4. Страхування майна фізичних осіб:
- страхування будівель
- тварин
- домашнього майна

- транспортних засобів громадян
Зараз переважає добровільне страхування майна. Умови страхування визначає кожна компанія самостійно. Розмір страхового тарифу: по страхуванню будівель коливається від 0,1-1,0% від страхової суми, по страхуванню домашнього майна -1-5%,
3. по страхуванню тварин 5-20%,
4. транспортних засобів 1-12%,
5. майно підприємств 0,05-8%,
6. майна держпідприємств 3-20%,
7. морських судів 0,4-4%,
8. авіація, вантажів 0,5-5%.

Багато страхових компаній диференціюють страхові тарифи по обсягу страхового ризику.
По ризику пожежа - 0,7%, крадіжка - 1-2%, проривши каналізації 0,2-0,3%.

Чинне законодавство забороняє виплату страхових відшкодувань перевищуючу реальну вартість застрахованого об'єкта. Т.о. не повинно бути паралельно двох однакових договорів страхування. Страхове відшкодування буде виплачено тільки в 1 випадку (якщо воно перевищує реальну вартість). Для контролю за реальністю настання страхового випадку і запобігання подвійного страхування необхідно надання первинних екземплярів про настання страхового випадку в страхову компанію. Страхова компанія має право на регресивний ризик винуватців страхового випадку.

Для стимулювання страхувальників, що дбайливо відносяться до свого майна, деякі страхові компанії роблять знижку зі страхових тарифів при повторному заключенню договорів страхування, якщо по старим (попереднім) договорах не було позовів.

Зараз страхові компанії прагнуть розширити коло об'єктів страхування майна: дрібних домашніх тварин, страхування квартир, майна громадян, що знаходяться у відрядженні, пам'ятники ювелірні вироби та інше.

Особисте страхування.

По кількості страхових відшкодувань серед галузей страхування особисте страхування є самим великим після соціального. Особисте страхування ділиться на 2 підотраслі: страхування життя і страхування від нещасних випадків.
1. Основні випадки страхування життя: на дожиття, на випадок смерті
(виплачується родичам (вигодоотримувачам)),
2. на випадок смерті і втрати здоров'я
3. змішане страхування (ризики усіх вищезгаданих видів страхування).
Виплата відшкодувань здійснюється при дожитті, смерті і втрати працездатності.
4. страхування ренти - на дожиття, по настанні обговореного часу компанія виплачує регулярно страхові виплати протягом визначеного часу, у т.ч. можуть бути довічні (додаткове пенсійне страхування).
5. страхування дітей (страхувальник одна особа, застрахований - дитина - інша особа) на випадок смерті, утрати здоров'я, дожиття до повноліття (18 л). весільне страхування - страхування дітей. Випадок - договір одруження.

Страхування від нещасних випадків:
1. Індивідуальне страхування від нещасного випадку. Може бути окремих категорій працівників, окремих професій. Здійснюється за рахунок засобів страхувальника, добровільне страхування. Сума, на яку полягає договір, може бути дуже велика.
2. Страхування від нещасних випадків працівників підприємств - колективне страхування, здійснюється за рахунок засобів підприємства, добровільне.
3. Обов'язкове страхування від нещасних випадків - пасажирів ж/д. транспорту і деяких інших міжміських видів транспорту, також військовослужбовців, працівників податкової інспекції, митниці і т.д.
4. Страхування дітей від нещасних випадків - повернення суми до закінчення терміна договору не буде, якщо страховий випадок не наступив.

Більшість видів страхування життя є накопичувальними (крім смерті і втрати здоров'я і працездатності) - компанія зобов'язується виплатити суму по закінченні терміна договору.

Ризики банкрутства, ризик невидачі кредиту, ризик інвестицій.

Щоб зберігалася зацікавленість страхувальника в недопущенні збитку страховик повинний залишити частину що відшкодовується збитку страхувальнику (70-80% страховик, інше - страхувальник). Особливість страхування ризику - страховий випадок наступає, як правило, на початку терміна дії страхового договору або після терміна дії (наприклад при страхуванні інвестиційного проекту його спочатку треба реалізувати, одержати результат, а в цей час страховик може використовувати страхові внески).

Важливо установити оптимальний термін для виявлення фінансових результатів (буде збиток або немає). Страховик зацікавлений у більш тривалому терміні, тому що за цей час може бути покритий збиток. Для страхувальника вигідніше маленький термін: не дістав прибуток у даному місяці - одержує відшкодування.

IV Роздержавлення та розвиток страхового ринку в Україні.

Страхове законодавство в Україні бурхливо розвивається. Раніше, в умовах державної монополії на здійснення страхування, коли на страховому ринку були тільки дві установи - Держстрах та Індержстрах, не було потреби в загальному законі про страхування. Достатньо було затвердити умови окремих видів страхування.

Зараз, в умовах розвитку страхового ринку, де з'являється багато страховиків, які конкурують між собою, потрібне раціональне державне регулювання страхової діяльності.

Яким ж образом здійснюється страхування в ринковій економіці. Суспільна практика виробила три основні організаційні форми організації страхового фонду, в яких суб'єктами власності на його ресурси "виступають: 1) держава,
2) окремий товаровиробник. 3) страховик. В цьому зв'язку виділяють державний резерв, який використовується для компенсації втрат у випадках великомасштабних аварій і може розглядатись як страховий резерв держави, різні страхові резервні фонди підприємств; і, нарешті, спеціальні кошти тих, хто професійно займається страхуванням, - страхові резерви страхових компаній і організацій.

Державний резерв утвориться за рахунок загальнодержавних ресурсів.
Призначення цього фонду є забезпечення відшкодування збитків і усунення наслідків стихійного лиха і великих аварій, що створили надзвичайну ситуацію, потягли значні руйнування ^ великі людські жертви. Цей фонд формується як в натуральній так і в грошовій формі.

Створення в децентралізованому порядку відокремленого фонду підприємств дає можливість оперативне подолати тимчасові труднощі в процесі виробництва. При переході до ринкової економіки значно поширюються межі самострахування. Його нова модель трансформується у фонд ризика, що створюється підприємствами, фірмами, акціонерними товариствами для забезпечення їх діяльності при несприятливій економічній кон'юктурі, затримці платежів за поставлену продукцію, нестачі коштів для погашення отриманих позичок.

Процес становлення страхового ринку в Україні йде не рівно. Поряд зі становленням і зміцненням одних страхових компанія можна спостерігати і розпад, банкрутство чи відкликання ліцензії у інших. Є багато негативних чинників об`єктивного характеру, що впливають на здійснення страхової діяльності. Це слабка законодавча база страхування, неузгодженість між собою багатьох актів законодавства, низькі фінансові вимоги до статутного фонду для лицензіювання нової страхової компанії, жорсткий податковий прес
(55 % на доход в 1994 році) для страхових організацій, низька платоспрожність потенційних страхувальників.
Проте поступово в Україні складається економічно - правовий простір для діяльності страховиків. Держава в особі спеціально уповноваженого на те органу - Комітету в справах нагляду за страховою діяльністю здійснює керування цим процесом. Опрацьовуються правові норми здійснення страхової діяльності, ведеться лицензіювання страхових компаній, постійно проводяться перевірки на предмет контролю їх платоспроможності, фінансової стабільності і додержання ними вимог законодавства.
Найбільш загальні принципи страхування (в основному відносно державного страхування) викладені в Цивільному кодексі Україні.
Але, не принижуючи значення норм Цивільного кодексу, все ж треба підкреслити, що основу страхового законодавства України зараз складає
Декрет Кабінету Міністрів України №47-93 від 10 травня 1993 року, та закон
України “Про страхування” №85/96-ВР від 7 березня 1996 р.

Розвиток страхового ринку України відбувався в умовах зниження темпів спаду виробництва промислової продукції, здійснення курсу Уряду подолання інфляції та інших передумов для пожвавлення економічної діяльності.

Так, у 1998 році валовий внутрішній продукт зменши