Чтение RSS
Рефераты:
 
Рефераты бесплатно
 

 

 

 

 

 

     
 
Видатки бюджетів на науку та культуру

Міністерство освіти і науки україни

Тернопільська академія народного господарства

ВіННИЦЬКИЙ іНСТИТУТ ЕКОНОМіКИ

КАФЕДРА ФіНАНСіВ

КУРСОВА РОБОТА на тему:

“Видатки бюджетів на науку та культуру”

Виконав: студент 4 курсу

Спеціальності “Фінанси та кредит”

Групи 42 –
Ф

Заверюха
А. М.

Науковий керівник:

Залюбовська Євгенія Броніславівна

Вінниця- 2001

План

Вступ

1. Наука – двигун розвитку суспільства

1. Еволюція розвитку науки і культури

2. Причини занепаду науки і культури в Україні

3. Розподіл та правове регулювання бюджетних видатків в Україні

4. Особливості фінансування соціально-культурних заходів у сучасних умовах

2. Видатки бюджетів на освіту та науку Вінниччини

1. Життя освітянських та наукових установ Вінниччини

2. Сьогоднішні досягнення наукових установ Вінниччини

3. Фінансування культурних закладів Вінниччини

1. Видатки бюджетів на бібліотеки

2. Видатки бюджетів на клубні установи

3. Видатки бюджетів на кіноустановки

4. Видатки бюджетів на театри і музеї

Висновки

Додатки

Список використаних джерел і літератури

Вступ

Із проголошенням незалежності України її народ має змогу будувати власну державу, обирати модель соціально-економічного розвитку, проводити свою внутрішню та зовнішню політику.

Найважливішим завданням у боротьбі за економічний суверенітет України є формування у мільйонів її громадян інтересів та стимулів до праці, розкріпачення їх інтелектуальних, організаторських, духовних здібностей, консолідація зусиль для побудови незалежної держави.

Виконання цих завдань неможливе без усвідомлення того, що народ
України стає господарем і власником своєї землі, підприємств та установ, природних ресурсів, інтелектуальної власності та інших складових національного багатства, що рівень його життя, життя майбутніх поколінь залежатиме від результатів їхньої праці, від умілого управління економікою тощо, від формування нового національного економічного мислення.

Тому сьогоднішнє життя вимагає подальшого розвитку суспільства та удосконалення процесів цивілізації. Під цивілізацією розуміють ступінь розвитку науки і культури суспільства, в основі якого лежать загальнолюдські цінності, рівень технічного та технологічного стану засобів виробництва, гуманістичний та демократичний соціальний порядок, що забезпечують необхідні умови для вільного розвитку потенціалу кожної людської особистості.

Те, що ми сьогодні маємо є продуктом людського розуму. Розвиток науки та культури в житті світового суспільства займає базове місце. Тому наукові центри відіграють дуже величезну роль в розробці нових видів виробничого обладнання, інструментів, приладів контролю та технологічного забезпечення.

Відсутність коштів у державному бюджеті для повноцінного фінансування науки сприяє зниженню обсягів наукових розробок та відкриттів, зниженню продуктивності праці та якості продукції, витіснення вітчизняних товарів з світового ринку і в підсумку створює загальне відставання промислових підприємств від сусідніх держав.

Отже, наукове забезпечення усіх сфер людської діяльності – це забезпечення успіху в розвитку суспільства та здійснення якіснішого задоволення потреб та різних життєвих зручностей, що значно покращить якість життя.

Для України перехідний період супроводжується різними політичними, економічними, законодавчими перепонами, але потрібно просто пережити ці нелегкі часи, а згодом наступить макроекономічна рівновага, що дасть можливість Україні стати на один щабель з розвиненими країнами світу. 1

Україна досягне успіху в своїй розбудові тому, що вона має могутні природні запаси корисних копалин, вигідне географічне розташування, а головне – є бажання працювати.

1. Наука – двигун розвитку суспільства

Світове суспільство, яке прагне якнайширше задовольнити свої безкінечні потреби розвиває науку, яка в свою чергу розвиває суспільство. Населення планети зростає, а тому вимагає від науки нових відкриттів, впровадження нових технологій в галузі розвідки, видобування та переробки корисних копалин, виведення високопродуктивних сортів зернових та бобових культур, тварин та кормових культур, створення високопродуктивних переробних підприємств. Населення зростає скоріше за будівництво нових підприємств і створення нових робочих місць для виробництва засобів виробництва, товарів та послуг.

Наукові відкриття сприяють розвитку виробництва в направленні енергозберігаючих та екологічних технологій. Велику увагу сьогодні приділяють розвитку природоохоронних заходів. Настає дуже велика проблема з питною водою, а з розвитком різних промислових та хімічних підприємств, її з кожним роком стає менше. Наслідком цієї проблеми являється збільшення кількості різних захворювань рослинного та тваринного світу, а відповідно і людей. Знищення таким чином природних багатств сприяє зменшенню раціону харчування населення.

На Україні ситуація з науковими центрами задовільна і сьогодні проводяться заходи щодо збільшення обсягів фінансування науки, в іншому випадку українські товаровиробники не зможуть створити конкурентоспроможну продукції. Наприклад, на Вінниччині та інших областях України виробництво цукру вимагає негайних наукових поправок в напрямку технологій та технічного забезпечення переробних підприємств.

Кожне нове відкриття сприяє інтенсифікації виробничих процесів і відповідно швидкості та якості задоволення потреб суспільства.

1. Еволюція розвитку науки і культури

Еволюційний розвиток людини характеризується не лише певною послідовністю стадій, а й наявністю багатьох напрямків, аж до таких, що заводять в глухий кут, а згодом настає прозріння та розуміння проблеми.
Розвиток людини на перших етапах зайняв 3 млн. років за різними даними істориків. В основі цього – вплив соціальних, насамперед трудових і комунікативних факторів, опанування знарядь, нагромадження і передача новим поколінням набутого досвіду, спільного добування та розподілу їжі, житла тощо.

Стадний спосіб життя, трудова діяльність, виготовлення знарядь праці, необхідність соціального спілкування та передачі набутого досвіду сприяли виникненню та розвитку мови. Все це послужило передумовою становлення соціального середовища, тобто соціального успадкування та відносин. З цього моменту розвиток людини відбувся вже не під впливом законів біологічної еволюції, а соціальних закономірностей.

Визначальними у розвитку людини стають форми трудової діяльності, характер виробничих відносин, специфіка матеріальної та духовної культури.

Історичне завершення еволюційного процесу виникнення сучасного виду людини - Homo sapiens (розумної людини) вчені відносять рубежу 30-50 тисяч років тому. 1

Люди появилися на землі у декількох незалежних популяціях, які існували у Східній та Південно-Східній Азії, Африці, Європі, що сприяло виникненню рас. У даному разі вплив природного середовища виявився в тому, що внаслідок пристосування до природнокліматичних умов з’явилися групи людей з різними зовнішніми ознаками: кольором шкіри, волосся та очей, формами губ, носа, обличчя та голови, пропорціями і ростом.

Безпосередній вплив природного середовища на існування та розвиток людини властивий первісному, а відтак землеробському суспільству. Воно визначило життєві та виробничі цикли, міграцію, матеріальну та особливо побутову культуру, відтворення поколінь. Через традиції, звичаї, обряди середовище впливало на духовну культуру, визначало своєрідність релігійних вірувань, мистецтва, самосвідомості, системі цінностей.

З розвитком матеріального виробництва, знарядь праці, приборкання кількох природних явищ (розуміння природи вітру, вогню, води, тепла, холоду тощо), людина стала силою, здатною не лише протистояти природі і стихіям, але й використовувати її багатства. Перетворюючи природу, людина існує і розвивається як соціальна істота.

Людська діяльність включає мету, засоби її досягнення, процес діяльності та результат. Це спільна діяльність, що здійснюється у різних за своїм характером і спрямованістю формах. Першоосновою та визначальним видом її є праця людини. Вона – перша і головна умова всього людського життя та діяльності. За своїм змістом діяльність – це виробництво матеріальної та духовної культури, форм спілкування людей, перетворення суспільних відносин і таким чином розвиток самої людини. Праця як процес перетворення природи за допомогою виготовлених знарядь з самого початку має суспільний характер. Вступаючи у процес виробництва, люди не тільки вступають в особливі відносини з природою, але й у стосунки одне з одним.
Вони об’єднуються для спільної діяльності, яка передбачає розподіл праці, обмін її результатами та спілкування.

Із визначенням України самостійною ринковою орієнтованою державою з усією важливістю постають проблеми створення і функціонування власної бюджетної системи, що передбачають:
- виділення ланок бюджетної системи;
- наповнення бюджетів, розподіл податків і зборів між окремими бюджетами;
- напрямки використання коштів окремих бюджетів;
- питання збалансованості бюджетів;
- внутрібюджетні відносини.

Останніми роками спостерігається тенденція до зниження загального обсягу фінансових ресурсів, що перерозподіляються через державний бюджет. В умовах перехідної економіки провідна роль бюджету в перерозподілі фінансових ресурсів є об’єктивною реальністю. Це зумовлено тим, що бюджет є тим інструментом, за допомогою якого здійснюється регулювання економічних процесів.

Світовий досвід переконує, що з розвитком ринкових відносин роль держави в розподільних процесах має зростати, і бюджет у цьому плані є найдосконалішим засобом для здійснення державою вказаної функції. У більшості розвинутих країн світу через бюджет перерозподіляється від 30 до
50% валового внутрішнього продукту.

В умовах переходу до ринкових відносин кошти державного бюджету України повинні перш за все скеровуватися на фінансування структурної перебудови економіки, комплексних цільових програм, нарощування науково-технічних програм, прискорення соціального розвитку і соціального захисту населення.
В умовах розбудови української держави у належних обсягах є об’єктивно необхідним процесом.

Розглядаючи бюджет як економічну категорію, слід відзначити, що він є складовою грошових відносин, пов’язаних із розподілом і перерозподілом внутрішнього продукту і національного доходу України. Без належної організації цих відносин відповідний обсяг бюджету сформувати неможливо. В
Україні, економіка якої базувалася на командно-адміністративних методах управління, система бюджетних відносин мала недосконалий характер, тому що держава регламентувала зміст цих відносин без урахування інтересів виробника та населення. 3

Об’єктом дослідження у контрольній роботі є аналіз стану фінансування науки та культури, проблем та наслідків від цих проблем, перспектива на майбутнє.

Мета роботи – досконало вивчити бюджетний процес, аналіз, стану і руху бюджетних коштів, відпрацювати рекомендації щодо наповнення бюджету та використання коштів на таку важливу ланку як наука та культура. Без розвитку науки немає майбутнього у всіх галузей промисловості, воно стане приреченим на старіння в фізичному і моральному аспекті. У додатку №1 приводиться розміщення наукових і культурних закладів на Україні.

1.2. Причини занепаду науки і культури в Україні

В умовах реформування економіки України, пов’язаної з функціонуванням різних форм власності, виникає потреба перегляду характеру і змісту бюджетних відносин. На сьогоднішній день виникають труднощі як із формуванням централізованого фонду коштів держави, так і з його використанням. Ці труднощі зумовлені недосконалістю законодавства України, традиційними, застарілими підходами організації бюджетних відносин. У такій ситуації командно-адміністративні методи управління повністю не вдалося усунути, а нові перебувають на стадії становлення. Зумовлено це повільним процесом реформування системи власності, що докорінно впливає на зміст розподільного і перерозподільного процесів в Україні.

Це все відбувається по причині присутності в свідомості політиків стереотипів радянського способу життя. По інерції колишні переконання впливають на сьогоднішню свідомість людей. Для цього потрібний певний проміжок часу, але поки він пройде, то українське суспільство вистраждає ще не один рік. За 10 кризових років в Україні суттєвих зрушень в економіці не відбулося, зростає кількість бідного населення, посилюється злочинність усіх видів і на всіх рівнях, безробіття та інші негативні для країни явища.
Недосконале законодавство та надмірне податкове навантаження створило умови для процвітання тіньового сектору економіки.

Неофіційний перерозподіл національного доходу відбувається внаслідок існуванню підпільної економіки. Тіньова економіка –це сукупність неврахованих і протизаконних видів діяльності:

- ухиляння від сплати податків;

- виробництво заборонених видів продукції та послуг (виробництво та збут наркотиків, азартні ігри, торгівля зброєю тощо).

Згідно з оцінками західних учених, тіньова економіка в розвинутих країнах Заходу становить від 5 до 15% валового національного продукту.

У сучасних умовах до таких видів діяльності в Україні додалися вивезення товарів за кордон з метою наживи, незаконна конвертація валюти і махінації під час здійснення цих операцій, надання кредитів комерційними банками за солідну винагороду, незаконне вивезення валюти за кордон та інше. Так, за межі України вивезено більше 20 млрд. доларів США і товарів на суму близько 5 млрд. дол. США. Але ці цифри далеко не точні, так як це лише зафіксована частина. 6

До тіньової економіки значною мірою наблизилася діяльність комерційних банків, внаслідок якої вони наживалися на конвертації валют, масово перекачували безготівковий обіг у готівковий, що створювало штучний попит на готівку і привело у середині 1994 року до зосередження у мафіозно- тіньових та комерційно-банківських структурах близько половини всієї грошової маси. Така ж частка грошової маси перебуває у тіньовому секторі на початку 1997 року. З метою збагачення банківські та інші фінансово-кредитні установи використовують фальшиві авізо, довідки-сертифікати тощо. Все це дало комерційним банкам змогу отримати стократні прибутки. Певною мірою цьому сприяло недосконале законодавство.

Сьогодні, за різними даними статистики та інших джерел обсяг тіньової економіки складає більше 60% від офіційної. Це виявлено у Донецькій,
Дніпропетровській, Харківській, Запорізькій та інших областях України, тобто в місцях, це працюють шахти та металургійні підприємства, а також там, де сфера діяльності пов’язана з енергетикою та нафтою і газом.

Мета курсової роботи полягає у вивченні та дослідженні причин та наслідків недостатнього поповнення державного бюджету, а відповідно і недофінансування у потрібних обсягах дуже потрібних суспільству бюджетних організацій, у тому числі наукових та культурних. Зробити певні висновки щодо розвитку науки і культури, перспективи розвитку і майбутнього. Яким чином збільшити надходження коштів до державного бюджету, а відповідно мати можливість фінансувати науку і культуру, інші бюджетні організації в потрібному обсязі, що потрібно зробити для зменшення рівня тіньової економіки, корупції та забезпечення нормального функціонування бюджетних організацій України.

“…Куди мають йти державні гроші? У кожній державі виробництво само забезпечує своє існування. Продаючи вироблену продукцію, підприємство покриває фактичні витрати, в тому числі виплачує заробітну плату працівникам, і отримує від своєї діяльності певний прибуток. Але є сектори, які забезпечують загальні, суспільні потреби: оборона, безпека держави, внутрішній правопорядок, суд. На подібних принципах побудована в державі освіта, наука, культура, медицина. Крім того, в державі є громадяни, що вже не працюють або з тих чи інших причин не можуть працювати (інваліди, діти, люди похилого віку). Такими секторами, бюджетним, має опікуватись держава.
З цієї метою держава формує спеціальний фонд коштів, що має назву бюджет.
Основним джерелом його формування є податки, що збираються з підприємств і громадян.

Сам задум формування державного фонду коштів визначає його ідеологію: податки мають збиратися з тих, хто заробляє, і віддаватися в ті сектори, що не можуть заробляти, але вони потрібні для всього суспільства.

Усім зрозуміло, що можливості держави залежать від стану економіки.
Зростає виробництво - збільшуються бюджетні надходження. Коли ж виробництво перебуває у кризовому стані, виникають серйозні проблеми з фінансуванням бюджетної сфери.

Спроби поділити через бюджет більше, ніж до нього надійшло. Іншими словами, витрачатися має стільки, скільки надійде. *

Коли спільний суспільний пиріг невеликий, його дають туди, куди неможливо не дати - зарплата працівникам бюджетної сфери, пенсії, допомоги, стипендії, борги за всіма виплатами, оплата комунальних послуг школами, лікарнями тощо. Тільки після цього можуть задовольнятися пріоритети другого рівня. Кошти з бюджету не можуть йти прямо туди, звідки вони надійшли, тобто у виробництво. Винятком є вугільна промисловість, проблеми якої не вирішити за рік: видобуток вугілля на великих глибинах, застаріле зношене обладнання, кожна тисячна тонна вугілля коштує одному людському життю. Про що свідчить остання аварія на шахті імені Засядько, яка забрала життя 55 гірників.

Такий підхід до використання державних коштів дозволяв би не тільки залишити "за бортом" ті витрати, без яких можна було б обійтися
(будівництво дорогих адміністративних приміщень, пільги далеко не бідним громадянам). Подібний розподіл бюджетного пирога дозволить позбутися ганебного явища - заборгованості із заробітної плати у бюджетній сфері.
Раціональна бюджетна політика надає водночас підтримку економіці, оскільки кошти, отримані школою, підуть на зарплату вчителям, а через них - на придбання товарів. Сплачуючи за спожиту електроенергію, школа фінансує енергетику, а та своєчасно розраховується з шахтарями.
Кого має захищати держава?

Йдеться звичайно не про оборону від ворога чи посягань злочинного світу, а про соціальний захист.
Україна - це країна з системою соціального захисту, яка охоплює понад 21 млн. громадян, або більш як 40% населення, яким держава задекларувала свою підтримку. Але, на жаль, досить часто тільки на папері.

Надзвичайна "турбота" українських політиків про своїх громадян призвела до того, що різного роду соціальні виплати і пільги можуть отримувати і ті, хто шматок хліба не може купити, і ті, кого за нашими мірками ніяк не віднести до бідних. У таких умовах нерідко спрацьовує принцип "битий небитого везе": пільгами і виплатами користуються не ті, кому сьогодні найважче.

Ми часто чуємо, як нам збільшують соціальні виплати, наприклад, пенсії.
Правда, ми не бачимо при цьому бажання зменшити великі пенсії чи скасувати пільги чиновникам і депутатам. Така "турбота" обертається тим, що одним реально піднімають пенсії, а іншим - збільшують борги.

На жаль, в Україні немає закону, за яким Верховна Рада не могла би встановлювати будь-які нові виплати без фінансового обгрунтування. Тому нині діє безліч законодавчих рішень, що не виконуються, адже сумарна вартість їхньої реалізації становить майже 70% зведеного бюджету країни.
Фактично на ці цілі в 1998 році було спрямовано 34% бюджету, тобто реальними грошима не було підкріплено і половини необхідних для соціального захисту видатків.

Так, Україна нині небагата держава. Але ми не настільки бідні, щоб найбільш нужденні громадяни не мали найнеобхіднішого. Держава не має права витрачати кошти на захист тих, кого не треба захищати. Допомоги і виплати мають бути цільовими і адресними. *

Як позбутися корупції? Громадяни порівнюють корупцію з раковою пухлиною, що вразила всі гілки влади. Вона не тільки спричиняє моральну деградацію, але є однією з найбільших перешкод для економічного розвитку.
Тому ми і переживаємо спад. За даними, одержаними організацією "Міжнародна відкритість", у 1998 році за рівнем корумпованості Україна посідала 69 місце із 85 обстежених країн. За дослідженнями, проведеними в 63 країнах світу, визначено, що у корумпованих країнах втрати ВВП сягають близько 50%.

Корумпованість - не вроджена вада людей, а продукт певної системи відносин. Найсприятливішим середовищем для корумпованих дій є ситуація, коли кроку не ступиш без дозволу державного чиновника. Хочеш вкласти гроші в Україну - півроку цілуй ручки кабінетів державних мужів. Треба реконструювати завод - доведеться побачити сотні облич, отримати їх
"високий дозвіл". Арештували без суду рахунок Вашого підприємства - або зникай, тобто припиняй діяльність, або неси "подаяння".

Ось чому таке актуальне питання сьогодні, коли наука та культура в
Україні не вважаються пріоритетними. А ,власне, на науці та культурі базується здоровий інтелект людини, від його рівня знань. А заощадивши на освіті, науці, культурі, інших соціальних витратах, ми значно більше втрачаємо на якості населення в інтелектуальному плані.

Щоб збагнути значення науки та культури, то можна перенестися в Японію, де нестача корисних копалин – самого головного сировинного фактору для повноцінного розвитку країни та суспільства компенсується розвитком розумових та інтелектуальних здібностей людини. Про щось інше говорити, мабуть, буде зайво.

Українські політики не розуміють того, що в розвитку суспільства, економіки та взагалі всієї цивілізації головним фактором являється людський фактор. Адже усе створюють люди, використовуючи природні багатства та досягнення науки, техніки, технологій для ширшого задоволення своїх безмежних бажань та життєвих зручностей.

1.3. Розподіл та правове регулювання бюджетних видатків в Україні

Економічна суть витрат бюджету проявляється в багатьох видах.
Кожний вид витрат володіє кількісною і якісною характеристикою.

Правове регулювання бюджетного процесу в Україні проводиться згідно з
Конституцією України (п.4.14 ст.85; п.1 ст.94; ст.ст. 95-98; п.6 ст.116; п.4 ст.119; п.4 ст.138; ст.143); Законом України “Про бюджетну систему
України” від 05.12.90 р. з змінами і доповненнями, внесеними Законами
України від 08.10.91 р., 05.05.93 р., 29.06.95 р., 21.05.97 р.; Законом
України “Про місцеве самоврядування в Україні” від 21.05.97р.; Постановою
Верховної Ради України № 170 від 06.05.96 р. яка затверджує “правила оформлення Закону ”Про державний бюджет України”; Законом України “Про рахункову палату Верховної Ради України” від 11.07.98.

Формування і розподіл видатків починається на стадії планування, за основу беруться очікуване виконання бюджету по видатках за попередній період.

Звітні дані про виконання бюджетів по видатках, що є у розпряженні як
Міністерства фінансів України, так і у фінансових органів, як правило, за півріччя, доповнюються оцінкою очікуваного виконання показників по видатках за період, який залишається до кінця року. Аналіз звітних показників і оцінка перспективи до кінця року дають змогу визначити очікуване виконання бюджету по видатках. Із одержаних видатків виключаються видатки яких не буде у плановому році.

Для складання розрахунків по видатках бюджету Міністерство фінансів направляє міністерствам і відомствам форми та вказівки щодо складання фінансових планів і кошторисів та їх подання для складання балансу бюджету за укрупненими показниками, проектів зведених фінансових планів і кошторисів, що й стає проектом бюджету, який з необхідними розрахунками подається Кабінетові Міністрів України, а після розгляду й уточнень
Кабінетом Міністрів виноситься на розгляд спочатку постійних комісій, а потім і Верховної Ради. Розгляд, уточнення та внесення змін до проекту бюджету депутатами, постійними комісіями і наступний розгляд проекту бюджету Верховної Ради (а місцевих бюджетів – відповідними місцевими радами) є вповноваженими лише рад усіх рівнів, і через використання цього права, вносячи зміни, доповнення або вилучення, зменшуючи чи збільшуючи видатки (як і доходи), ради керують роботою по складанню і регулюванню бюджетних видатків.

Бюджетні видатки мають певний економічний зміст, зумовлений суспільним способом виробництва, природою та функціями держави, вони відіграють вирішальну роль у задоволені потреб соціально-економічного розвитку країни.

Україна має в державній власності окремі галузі і підприємства по виробництву товарів загальнодержавного значення, які потребують коштів на реконструкцію та оновлення. Тому видатки її бюджету направляються не тільки на утримання соціально-культурної сфери, органів державної влади і управління, оборону, а й на фінансування народного господарства — державне капітальне будівництво, благоустрій тощо.

Регулювання бюджетних видатків знаходить своє конкретне вираження в цільовому направленні бюджетних коштів. Найважливішим принципом планування бюджетних видатків є додержання пропозицій розподілу коштів із врахуванням реальної необхідності в них. Видатки бюджету (як і доходи) на наступний рік до поточного року планувалися із врахуванням результатів виконання бюджету за минулий рік або період із визначенням коефіцієнта зростання. Це дає змогу обгрунтувати доцільність збільшення бюджетних видатків і правильно спланувати їх на майбутнє. Це загальна практика.

У цьому зв'язку важливого значення набуває розробка науково обгрунтованих норм витрачання бюджетних коштів по статтях видатків. Норми розробляються на основі загального принципу розподілу бюджетних коштів, який забезпечує рівні умови щодо задоволення соціально-культурних потреб населення. Практично це досягається шляхом диференціації норм по областях, містах і районах із врахуванням їхніх економічних особливостей: промислова чи сільськогосподарська це область, постраждала та чи інша область, місто, район від аварії на Чорнобильської АЕС тощо.

Плануючи бюджетні витрати, держава (або регіон) керує усім бюджетним процесом. Тут принагідно підкреслити, що плануються видатки відповідно до бюджетної класифікації групування видатків і доходів по галузях та видах витрат, така класифікація має бути науково обгрунтованою, і це є запорукою оптимального складання усіх бюджетів.

Хоча в умовах ринкової економіки всі бюджети самостійні — від державного до сільського, однак планування і доходів, і видатків різних ланок бюджетної системи зберігається, бо інакше не можна збалансувати різні бюджети. Це здійснюється за рахунок встановлення регулюючих джерел державних доходів бюджету, або дотацій, субвенцій, відповідно зберігається й залежність нижчестоячих бюджетів від вищестоящих, бо останні встановлюють норматив відрахувань від загальнодержавних доходів. 3

Заслуговує на увагу і думка науковців про збереження до повного переходу на ринкову економіку системи централізації бюджетних коштів, яка існувала досі, щоб через бюджет керувати економічним і соціальним розвитком, чітко проводити лінію на стабілізацію економіки і вихід із кризи.

Таке становище може призвести до того, що більшість обласних і районних бюджетів, особливо сільськогосподарських регіонів, у зв'язку з відсутністю достатніх дохідних джерел і дотацій не зможуть фінансувати навіть першочергові видатки по утриманню установ освіти, охорони здоров’я, культури та інших бюджетних установ.

Вирішується це питання за рахунок відрахувань від загальнодержавних податків і зборів у місцеві бюджети в межах нормативів, затверджених
Верховною Радою.

У Державному бюджеті враховуються і кошти на рахунках спеціальних фондів. Таким є фонд для здійснення заходів по ліквідації наслідків
Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення, кошти якого направляються на реалізацію державної програми і законів України з питань соціального захисту учасників ліквідації аварії.

У міру просування до ринку будуть скорочуватися видатки держави на фінансування промисловості — дотацій збитковим підприємствам і організаціям державної власності. Скорочуються і видатки на утримання житлово- комунального господарства.

Сільське господарство як найважливіша галузь народного господарства, навіть із врахуванням широкого розвитку фермерських господарств, вимагає додаткових вкладень.

Необхідно мати на увазі, що основними принципами бюджетного фінансування сільського господарства (та і в цілому народного господарства) є:

- безповоротність бюджетних асигнувань;

- цільове спрямування коштів;

- фінансування, до переходу до ринкової економіки, по фактично виконаних планах закупок, а тепер — ще і у межах одержаних доходів;

- здійснення фінансового контролю за використанням бюджетних ресурсів з метою одержання державної фінансової дисципліни.

3 огляду на лібералізацію цін і переході до ринкової економіки, а також жорстоку фінансову кризу провадиться переведення житлового господарства на самостійність за рахунок приватизації житлового фонду та збільшення квартирної плати, а також вартості послуг у будинках державного житлового фонду.

Витрати на благоустрій міст і селищ залишаються і включають:

- капітальні вкладення;

- витрати на капітальний ремонт;

- витрати на поточне утримання споруд і благоустрій.

Витрати по капітальних вкладеннях (на очисні споруди, будівництво шляхів і тротуарів, газифікацію, електрифікацію тощо) проводяться як за рахунок бюджету, так і з залученням коштів підприємств, організацій усіх форм власності відповідно до програм, затверджених радами народних депутатів.

Витрати на капітальний ремонт об'єктів благоустрою проводяться за рахунок бюджету і визначаються відповідно до встановлених норм по видах видатків — шляхи, тротуари, водопроводи, каналізація, вуличне освітлення тощо відповідно до кошторису.

Поточне утримання об’єктів міського благоустрою — санітарна очистка вулиць і тротуарів, вуличне освітлення і т. п. — проводиться за рахунок коштів відповідних бюджетів на основі кошторисних розрахунків.

Поряд з ним у бюджеті передбачаються витрати на капітальні вкладення не тільки щодо споруд благоустрою, а й на будівництво об'єктів промисловості, необхідних державі, житла, об'єктів соцкультпобуту тощо. 2

Навіть в умовах економічної кризи не можна економити кошти, спрямовані на утримання соціально-культурної сфери. Це видатки на освіту, охорону здоров’я, фізичну культуру і соціальне забезпечення. Вони, як правило, не мають власної прибуткової бази і утримуються за рахунок бюджету по щорічно складених кошторисах видатків конкретної установи, де відображаються: напрям використання коштів по статтях витрат і поквартальний їх розподіл.
Розмір видатків по кошторисах визначають, виходячи з планових показників, які характеризують обсяг діяльності — мережу, штати, контингенти, наприклад, кількість лікарень, ліжок у них та ліжкоднів, кількість шкіл, класів у них і учнів, кількість дітей і дітоднів у дитячих дошкільних закладах.

В умовах дефіциту особливо важливого значення набуває жорсткий режим економії у витрачанні бюджетних коштів, у зв'язку з цим фінансування провалиться не в сумах, передбачених у кошторисах, а по мірі виконання показників по мережі, штатах, контингентах і забезпеченнях видатків на заробітну плату, харчування, медикаменти, стипендії й обмеження видатків на суто господарські потреби, поточний і капітальний ремонт, придбання обладнання і інвентарю та інших видатків.

Нормування витрат бюджету проводиться як по натуральних — матеріальних, так і по грошових нормах.

Натуральні, або матеріальні, норми відображають розміри витрат матеріалів, палива, електроенергії, продуктів харчування, води і т.д. на плановану одиницю у натуральному виразі. Наприклад, витрати умовного палива
(вугілля, газ, торф, дрова) на і кубометр будівлі або денна кількість продуктів харчування на одну дитину в дитячих садках чи хворого у лікувальному закладі.

Грошові норми визначають також розміри коштів, необхідних на харчування дітей, хворих з розрахунку на день та на паливо, електроенергію, воду і т. п. Нині грошові норми є суто розрахунковими, бо постійне підвищення цін веде до неможливості їх прямого застосування, а тому вони виступають узагальненим показником для складання кошторису витрат.

Ринок не терпить застою, у зв’язку з цим не тільки у медицині, а й у народній освіті знаходять шляхи виживання в умовах недостатності бюджетних коштів. Так, майстерні МПТУ і СПТУ, учбові комбінати шкіл стали виробничими цехами по виробництву меблів, станків і т.п. За рахунок бюджетних коштів розпочалося будівництво невеликих ферм, освоюються земельні ділянки із розрахунку повного забезпечення як професійно-технічних училищ, так і шкіл крупами, овочами, і це веде до здешевлення вартості харчування.

Інший приклад: їдальні при школах раніше обслуговувалися підприємствами асоціації торгівлі та споживчої кооперації, тепер вони взяті школами на свій баланс і обслуговуються найманими робітниками, а це значно здешевлює харчування.

Такі заходи сприяють розвиткові економіки, її стабілізації.

Стабілізація економіки і її поступальний розвиток є гарантією дохідності бюджету. Розвиток економіки дасть змогу забезпечити виконання доходів бюджету, звідси заявляться необхідні кошти й для видатків бюджетів усіх рівнів.

Отже, розподіл видатків між бюджетами повинен проводитись тільки на основі Закону “Про бюджетну систему України” та інших законів. До
Державного бюджету не можуть бути включені видатки, не передбачені законами
України. 13

Видатки всіх бюджетів поділяються на поточні й видатки розвитку. В умовах спаду виробництва, коли необхідна жорстка економія коштів, поточні видатки є головними.

1.4. Особливості фінансування соціально – культурних заходів у сучасних

умовах

Як уже відомо, в нинішніх умовах ситуація з ринковими перетвореннями розвивається в Україні у несприятливих умовах. Перш за все це стосується соціальної сфери. Український феномен полягає у руйнування механізму соціальної захищеності населення: перестали діяти механізми медичного забезпечення, пенсійних гарантій, оплати праці, розвитку фізкультури і спорту, врізання трансфертних та інших витрат після того як Україна вийшла із звичного простору СРСР.

Різке припинення економічних стосунків з країнами колишнього Радянського союзу та іншими країнами світу, а відповідно скорочення виробництва, зростання армії безробітних, інфляція, відсутність належного законодавства поставили Україну в дуже скрутне становище. Ніхто і ніщо так болісно не відчуває кардинальних змін в економіці, як фінансово-кредитна система держави. А головна базова ланка економічної системи – державний бюджет сьогодні став заручником баталій політичних партій і фракцій у Верховній
Раді України. 8

Бюджетне фінансування соціально-культурних заходів відбувається за допомогою кошторисно-бюджетного фінансування, що означає забезпечення державними грошовими засобами установ і організацій невиробничої сфери – соціально-культурної, оборонної, органів державного управління тощо. У видатковій частині кошторису зазначається загальна сума витрат, наприклад, соціально-культурної установи з розподілом їх за категоріями видатків економічної класифікації, а також з встановленням витрат, які планується профінансувати за рахунок бюджетних асигнувань та витрат, які планується здійснити за рахунок інших (позабюджетних) надходжень. Передбачені у видатковій частині асигнування повинні забезпечувати повне фінансування витрат певної установи.

Особливості фінансування соціально-культурних установ полягають в тому, що повинна бути приведена у відповідність кількість працівників, яка затверджена штатним розписом, відповідний фонд заробітної плати; видатки установи за рахунок бюджетних коштів пе

 
     
Бесплатные рефераты
 
Банк рефератов
 
Бесплатные рефераты скачать
| Тарых | шерхо дар борат биология | скачать еротик китоб | Семетей | Караш | Influence of English in mass culture дипломная | Количественные отношения в английском языках | 6466 | чистонхои химия | Гунны | Чистон | Кус | кмс купить диплом о language:RU | купить диплом ргсу цена language:RU | куплю копии дипломов для сро language:RU | купить диплом кгту language:RU | купить диплом по гитаре language:RU | куплю диплом услуга language:RU | купить диплом московской школы language:RU | диплом лицеиста купить language:RU | купить диплом схи language:RU | купить диплом прага language:RU | где можно купить диплом было language:RU | купить технический диплом language:RU | купить диплом института экономики language:RU | купить диплом 1997 language:RU | купить диплом дружбе language:RU | куплю диплом велика language:RU | купить диплом института хотеть language:RU | купить диплом о среднем образовании language:RU
 
Рефераты Онлайн
 
Скачать реферат
 
 
 
 
  Все права защищены. Бесплатные рефераты и сочинения. Коллекция бесплатных рефератов! Коллекция рефератов!