ВСТУП
Банківська система - одна з найважливіших і невід’ємних структур ринкової економіки. Розвиток банків, товарного виробництва і обороту історично йшов паралельно і тісно переплітався. При цьому банки, проводячи грошові розрахунки і кредитуючи господарство, виступаючи посередниками у перерозподілі капіталів, істотно підвищують загальну ефективність виробництва, сприяють зростанню продуктивності суспільної праці.
Фінансовий стан банку - це комплексне поняття, яке відображає систему показників, які характеризують наявність, розміщення і використання фінансових ресурсів.
В умовах ринкової економіки та жорсткої конкуренції виникла потреба швидко та своєчасно реагувати на зовнішні фактори, які впливають на результат діяльності комерційного банку.
На Україні тепер склались специфічні умови як в економічній сфері в цілому, так і в банківській системі зокрема. Саме тому зберегти добрий фінансовий стан банку і забезпечити його прибуткову діяльність є досить складно. Це вимагає особливих зусиль як з боку керівництва, так і з боку кожного працівника зокрема.
Одна з основних цілей комерційних банків - це одержання прибутку, що є джерелом виплати дивідендів акціонерам (пайовикам), створення фондів банку, базою підвищення добробуту працівників банку і т.д. Прибуток банку представляє собою різницю між його валовим доходом і витратами.
Прибутковість та надійність - основні фактори, які впливають на свідомість клієнта при виборі банку.
Метою курсової роботи є дослідити та проаналізувати доходи, витрати та прибуток комерційного банку. Та в ході аналізу виявити, що можливо вплинуло на їх розмір та зміну. При аналізі структури доходів виявити стабільні доходи, які необхідно зберігати і нестабільні на які потрібно звернуту свою увагу.
При дослідженні цієї теми використано поряд із законодавчими актами
Верховної Ради і Уряду нормативні акти Національного Банку України,
спеціальні банківські документи, а також періодику і спеціальну літературу,
що стосується даної теми.
Курсова робота має об’єм 34 сторінки, з двома додатками. При її написанні було використано 30 літературних джерел. В курсовій роботі представлено 8 діаграм ( 5 кругових, 3 стовпчикових), а також 3 таблиці.
Весь аналізу комерційного банку буде проведений на даних АКБ
“Укрсоцбанк”.
Теоретичні основи формування доходів, витрат та прибутку комерційного банку
1.1 Формування доходів комерційного банку
Джерелами доходів комерційного банку є різні види бізнесу. До елементів банківського бізнесу можна віднести: позичковий бізнес, дисконт- бізнес, охоронний бізнес, гарантійну діяльність банку, бізнес з цінними паперами, бізнес, заснований на прийомі внесків і здійсненні операцій з доручення вкладників, на кореспондентських відносинах з іншими банками, на наданні нетрадиційних банківських послуг.
Позичковий бізнес включає два складених елементи - надання позичок клієнтам (юридичним і фізичним особам) і передача в тимчасове користування вільних ресурсів іншим комерційним банкам за процентну винагороду. Друга частина позичкового бізнесу може мати форму міжбанківського кредиту або термінового депозиту в іншому банку. Умовою розвитку позичкового бізнесу у виді продажу вільних ресурсів є наявність ліній оперативного зв'язку між кредитними установами , поява надійних посередників, що спеціалізуються на перерозподілі ресурсів на банківському ринку, а також грамотне керування корсчетом. Доход від позичкового бізнесу виступає у формі відсотка.
Дисконт-бізнес заснован на операціях по покупці банком неоплачених
векселів, чеків і вимог з визначеною знижкою - дисконтом. Різновидом
бізнесу є факторинговые операції банку. Останні можуть бути двох видів: із
правом регресу (з оборотом ) і без права регресу (без обороту ). У першому
випадку банк має право стягнути непогашене платником зобов'язання з
одержувача засобів (постачальника). В другому випадку такого права в банку
немає і він тому ризикує більше , вимагаючи і більш солідну винагороду.
Винагорода банку за факторинговую операцію зменшує доход постачальника від
проданої продукції, представляє знижку з її вартості. Його розмір
складається з двох елементів: І) відсотка за використання кредитних
ресурсів банку за період від покупки їм неоплаченої вимоги до надходження
платежу і 2) комісійні винагороди за послугу, величина якого коливається в
залежності від ризику, зв'язаного з видом факторинговой операції. Оскільки
комісія при факторинговых операціях сполучена з процентними платежами за
вартість ресурсів, і розмір дисконту встановлюється у відсотку від вартості
вимоги, доход від факторинговых операцій звичайно відносять до процентних
доходів банку.
Охоронний бізнес заснований на трастовых (довірчих) і агентських
послугах, яким відповідають і банківські операції. Цей бізнес дає банкові
доход у формі комісії за керування майном клієнта (нерухомістю, цінними
паперами, засобами на рахунку) або за виконання окремих конкретних операцій
з доручення, зв'язаних з цим майном. Наприклад, на основі трастового
договору банк бере на себе зобов'язання по розміщенню коштів клієнта,
зобов'язуючи забезпечити останньому визначений рівень доходу . При
агентських послугах клієнт чітко обмовляє зміст операції по розміщенню його
засобів . При трастовых операціях ризик більше в зв'язку з тим, що доход
клієнта, обумовлений договором, може бути менше доходу банку. Відповідно і
комісія за трастовые послуги вище, ніж по агентських операціях. Ця
особливість визначає і структуру комісійної винагороди за трастові послуги.
Воно включає звичайно фіксовану винагороду за керування майном і винагорода
за результатами роботи, якщо доход від трастової операції вище, ніж
договірний доход клієнта і фіксована винагорода банку.
Бізнес з цінними паперами складається з таких складених елементів, як випуск самим банком цінних паперів і реалізація їх на ринку, операції на вторинному ринку з цінними паперами інших емітентів, послуги, зв'язані з приватизацією підприємств. Доход банку від цього виду комерції складається з курсової різниці при продажі своїх цінних паперів і паперів інших емітентів, комісії за послуги по приватизації (доведення до необхідних стандартів звітності приватизованого підприємства, оцінка його вартості, випуск і розміщення акцій, ведення реєстру).
Гарантійна діяльність банку дає доход у прямій грошовій формі або зв'язана з опосередкованою вигодою. За видачу в різних формах гарантій і порук своїм клієнтам для здійснення ними розрахунків і одержання кредиту, банк може одержувати комісійну винагороду в грошовій формі. Можлива і безкоштовна гарантійна діяльність, коли клієнт вигідний для банку з погляду підтримки іміджу, одержання вигідних послуг і т.д. /8/
Бізнес, зв'язаний із залученням внесків і здійсненням операцій з доручення вкладників, дає можливість одержувати доход у наступних формах:
· комісійна винагорода за: а) відкриття рахунка; б) ведення рахунка;
· фіксована комісія за період (у грошових одиницях);
· комісія з обороту (% від обороту ); в) надання виписок про операції по рахунку : г) закриття рахунок; д) здійснення операцій по видачі готівки або розрахункового характеру.
Доходи банку можуть складатися з усіх або частини перерахованих форм винагород.
Джерелом доходу можуть бути кореспондентські відносини, коли банк одержує відсоток від кредитового сальдо на коррахунку в іншому банку або банківському об'єднанні . Доход залежить від рівня процентної ставки, порядку нарахування проспівана, розміру і тривалості кредитового сальдо.
Доход від нетрадиційних послуг банку складається з доходу від лізингових, інформаційних, консультаційних послуг, послуг по обміну валюти, навчанню клієнтів та інших . Доход від лізингових операцій включають лізингові платежі, процентні платежі і комісію за послуги.
Доходи неординарного (непередбаченого ) характеру, зв'язані з разовими угодами по реалізації майна банку. Доход утворюється у випадку перевищення ринкової ціни над балансовою оцінкою. У противному випадку операції зв'язані з витратою, що утворить прямий збиток банку. /4/
Таким чином, усі види доходів комерційного банку за формою можна розділити на три групи:
1) процентний доход ;
2) доход у формі комісій від послуг банку;
3) інші види (доходи від операцій на ринку у виді курсових різниць, різниці між балансовою і ринковою ціною проданого майна, переоцінка номіналу цінних паперів і інших активів, отримані штрафи, пені, неустойки.
Процентний доход може сполучитися з комісією. Наприклад, при кредитних і факторингових операціях банк може одержувати одночасно процентні платежі і комісію. Комісії за різні послуги можуть поєднуватися . Наприклад, комісійні за організацію позики або розміщення облігацій можуть включати плату за консультування. Остання буде отримана банком тільки в тому випадку, якщо угода відбудеться.
Доходи від послуг у всіх перерахованих формах повинні відшкодовувати витрати банку, покривати ризики і створювати прибуток. Іншою загальною рисою усіх форм доходу є їхній ціннісної характер. Ціна на банківському ринку, як і на будь-якому іншому , формується під впливом попиту та пропозиції. У той же час кожна з форм доходу має свою специфіку.
Позичковий відсоток є своєрідною ціною вартості, що позичається в тимчасове користування. Класифікація видів позичкового відсотка ґрунтується на формах кредиту (комерційний відсоток, банківський, споживчий і т.д.), видах кредитних установ (обліковий відсоток Центрального банку, банківський, ломбардний), термінах позичок (по позичках короткостроковим або ставки грошового ринку, по довгострокових позичках або ставки по облігаційних позиках), видах позичок (відсоток по позичках в оборотні кошти по овердрафті , по обліку векселів, по цільових позичках і т.д.). вилах операцій (відсоток по позичках, по міжбанківських кредитах, депозитний), по способі нарахування (прості і складні відсотки, звичайні і точні і т.д.).
Незалежно від виду договірний позичковий відсоток формується на основі
ціни кредитних ресурсів і маржі, необхідної для даного комерційного банку.
При цьому ціна кредитних ресурсів повинна враховуватися не ринкова (ціна
залучення ресурсів), а реальна. Відхилення реальної ціни ресурсів від
ринкової відбувається під впливом норми обов'язкових резервів, порядку
віднесення процентної витрати банку на собівартість і діючу систему
оподатковування. Достатня для банку процентна маржа повинна покривати
загальнобанківські витрати і створювати прибуток. Крім того, договірний
повинний враховувати темпи інфляції і банківські ризики. /9/
Комісія назва винагороди за банківські операції (послуги), що походить
від латинського слова "comіssіo" (доручення). В основі визначення її
розміру лежить собівартість послуги і необхідний прибуток. Але в залежності
від попиту та пропозиції на ринку даного виду банківських послуг комісія
(тариф) може бути вище і нижче собівартості. Необхідний регулярний контроль
за фактичною собівартістю послуг і відхиленням цієї собівартості від
ринкової ціни. На цій основі вирішується питання про заходи, але зниженню
собівартості послуг, по напрямку розвитку послуг і т.д.
По способі обліку всі доходи можна розділити на двох груп:
1) доходи , що враховуються на дохідних рахунках,
2) доходи , які відносяться на рахунок "Прибутки та збитки звітного року".
Джерела доходу поділяються на стабільні і нестабільні. До відносно стабільних джерел доходу відносять процентний доход і безпроцентний доход від банківських послуг, нестабільним - доходи від операцій з цінними паперами на вторинному ринку, від непередбачених (неординарних) операцій. У наших умовах багато банків можуть включати в групу нестабільних джерел доходи від валютних операцій. Бажаним напрямком розвитку банку є зростання доходів за рахунок стабільних джерел, відсутності значного впливу нестабільних джерел доходу на зростання чистого прибутку. /1/
1.2 Формування витрат комерційного банку
Витрати комерційного банку можна класифікувати за формою і способом обліку .
За формою розрізняються процентні витрати, безпроцентні та інші витрати.
Процентні витрати складаються з відсотків, сплачених клієнтам по вкладах до запитання і термінових депозитів, депозитам інших банків, за кредитні ресурси, куплені в інших банків, випущеним цінним паперам.
Безпроцентні витрати включають частина загальбанківських операційних витрат і усі витрати на зміст апарата керування .
Інші витрати зв'язані зі створенням резервів, які відносяться на собівартість банківських операцій, сплатою податків, збитками від спекулятивних операцій на ринку цінних паперів, валютному ринку , від продажу майна банку і т.д.
По способі обліку виділяють три групи витрат:
1) операційні і різні витрати банку;
2) витрати на зміст апарата керування;
3) штрафи, пені і неустойки, сплачені банком.
До операційних і різних витрат банку відноситься частина податків, що сплачуються банком, що сплачуються відсотки за притягнуті ресурси, амортизація основних фондів, знос МБП і нематеріальних активів, витрати по оренді, на рекламу, оплату послуг обчислювальних центрів, поштові і телеграфні витрати, плата за навчання, за бланки, магнітні носії інформації, пакувальні матеріали і деякі інші витрати некапітального характеру. Як видно з цього переліку, операційні витрати поділяються на процентні, безпроцентні та інші.
До операційних витрат банку відноситься тільки частина податків банку:
податок на майно, податок на користувачів автомобільних доріг , податок із
власників транспортних засобів, податок на придбання автотранспортних
засобів, податок на землю, податок на додану вартість, спеціальний податок
у фонди фінансової підтримки найважливіших галузей народного господарства.
Усе це – податки, які відносяться на собівартість банківських операцій.
Податок на прибуток на відміну від перерахованих операцій сплачується з
балансового прибутку банку, тобто є одним з напрямків її розподілу.
До другої групи - витрати на зміст апарата керування - відносилася зарплата, премія й інші виплати стимулюючого і характеру, що компенсує, перерахування у фонди соціального призначення, витрати по змісту будинків, устаткування і легкових автомобілів, на охорону, представницькі, командировочні і канцелярські витрати та ін. По характеру ця група витрат відноситься до безпроцентних витрат.
Деякі витрати можуть відноситися на видаткові рахунки банку, тобто на собівартість його операцій, у межах Законодавчих норм. Це - витрати на відрядження, компенсації за службові поїздки на особистих автомобілях, представницькі витрати, витрати на рекламу, процентні витрати на оплату міжбанківського кредиту.
Виділяється також група витрат, що відноситься безпосередньо на рахунок "Прибутки та збитки звітного року": збитки від розкрадань, прорахунки і нестачі по касових операціях, збитки від прийняття неплатоспроможних і фальшивих грошових знаків і монети. Усі ці витрати по змісту представляють прямі збитки банку. /8/
1.3 Процентна маржа
Процентна маржа - різниця між процентним доходом і витратами комерційного банку, між відсотками отриманими і сплаченими. Вона є основним джерелом прибутку банка і покликана покривати податки, збитки від спекулятивних операцій і так називане "тягар" - перевищення безпроцентного доходу над безпроцентними витратами, тобто частина загальнобанківських витрат, банківські ризики. /26/
Розмір маржі може характеризуватися абсолютною величиною в карбованцях, а також поруч фінансових коефіцієнтів.
Абсолютна величина маржі може розраховуватися як ризниця між загальною величиною процентного доходу і витрати банку, а також між процентним доходом по окремих видах активних операцій і процентних витрат, зв'язаним з ресурсами, що використані для цих операцій. Наприклад, між процентними платежами по позичках і процентній витраті по кредитних ресурсах..
Динаміка абсолютної величини процентної маржі визначається декількома факторами:
· обсягом кредитних вкладень і інших активних операцій, що приносять процентний доход ;
· процентною ставкою по активних операціях банку;
· процентною ставкою по пасивних операціях банку;
· різницею між процентними ставками по активних і пасивних операціях (СПРЕД);
· часток безпроцентних позичок у кредитному портфелі банку;
· часток ризикових активних операцій, що приносять процентний доход ;
· співвідношенням між власним капіталом і притягнутими ресурсами;
· структурою притягнутих ресурсів;
· способом нарахування і стягнення відсотка;
· системою формування й обліку доходів і витрат;
· темпами інфляції.
Маються значні розходження між вітчизняними і закордонними стандартами обліку процентних доходів і витрат банку, що впливають на розмір процентної маржі.
Процентні доходи і витрати по нашій системі обліку відбивають у звітності по моменті надходження їхній па рахунок або списання з рахунка банку. За закордонними стандартами в звітності повинні відбивати доходи і витрати, що відносяться винятково до звітного періоду незалежно від часу відображення операцій.
Доходи і витрати, що відносяться до даного звітного періоду, але не отримані або не виплачені до кінця звітного періоду, називаються нарощеними. Розмір нарощених відсотків визначається в такий спосіб:
Процентна ставка * Період нарощування річна. * Залишок позичкової (1)
360 заборгованості або депозиту
Різниця між процентною маржею при українській і закордонній системі
обліку складе: (відсотки нараховані й отримані банком, що відносяться до
попереднього періоду, мінус відсотки, фактично сплачені банком, що
відносяться до попереднього періоду) - (відсотки нарощені і належний банк
за звітний період мінус відсотки нарощені і підлягаюча сплата банком) +
(відсотки нараховані , але не сплачені клієнтами в звітному періоді через
відсутність засобів ).
Нарощені відсотки не можуть розглядатися як реальний доход або витрата
банку. Це тільки право на доход або зобов'язання по сплаті засобів на
користь іншої особи . Тому ріст процентної маржі за рахунок нарощених
відсотків не може розглядатися як позитивне явище. Потрібно ретельний
критичний аналіз форм організації кредитних відносин, що приводять до
значного розміру нарощених відсотків. У закордонній практиці при
простроченій більш 90 днів заборгованості по процентних платежах
нарощування відсотків припиняється. У нашій практиці на розмір нарощених
відсотків впливає прострочена заборгованість, пролонгація боргу банкові
(основного і процентного платежів), стягнення відсотків наприкінці терміну
користування позичкою. /6/
Коефіцієнти процентної маржі можуть показувати її фактичний і
достатній рівень у даного банку. Коефіцієнт фактичної процентної маржі
характеризує відносну фактичну величину процентного джерела прибутку банку.
Він розраховується в такий спосіб:
1 варіант
Відсотки, отримані в періоді (факт)-
Кфакт. процентної маржі = - Відсотки, сплачені за період
(факт) (2)
Сер. залишок у періоді активів, що приносять доход
Активи, що приносять доход , - усі види кредитів юридичним і фізичним особам, банкам, вкладення засобів у цінні папери, у факторингові і лізингові операції, в інші підприємства.
2 варіант
Відсотки, отримані по позичках -
Кфакт. процентної маржі = - Відсотки, сплачені за кредитні ресурси (3) позічкових операціях Середній залишок позичкової заборгованості в періоді
Аналогічно розраховується коефіцієнт процентної маржі по кредитних операціях на міжбанківському ринку (валютному і карбованцевому ), ринку цінних паперів. Приведений варіант 3 розрахунки припускає вибір принципу розподілу ресурсів між активними операціями банку. У великих і середніх банків це можуть бути: 1) принцип загального "казана" ресурсів і 2) принцип, заснований на реструктуризації балансу з урахуванням ліквідності активів і необхідності пасивів. /29/
Інші доходи - це комісійний доход від послуг банку некредитного характеру, тобто плата за розрахунково-касове обслуговування, інкасацію, інформаційні і консультаційні послуги банку, за інші послуги, відшкодування клієнтам поштових, телеграфних і інших витрат банку, відсоток і комісія, доодержані за минулі періоди, штрафи, пені, неустойки.
Достатня маржа може розраховуватися на основі фактичних даних за минулі періоди і прогнозні величини на планований період.
До останнього часу достатня маржа у великих і середніх банків незначно перевищувала нульову оцінку. Це означало, що багато кредитних установ могли беззбитково функціонувати при дуже низькому процентному доході, не особливо турбуватися про зворотний рух позичок, якості кредитного портфеля. Така ситуація порозумівалася поганою матеріально-технічною базою, низькими витратами на охорону банку, навчання персоналу, високими валютними доходами інфляційного характеру, низькою якістю обслуговування клієнтів. Розвиток ринкових відносин, боротьба за клієнта, криміногенна ситуація, уведення валютного коридору змінили розмір необхідної процентної маржі.
Порівняння достатньої маржі, розрахованої на основі звітних даних, і фактично отриманої маржі за цей період у цілому по банківських операціях або окремих їхніх видах дозволяє оцінити керування доходом і виявити тенденції, що характеризують фінансову стійкість банку. Тенденція падіння фактичної маржі, скорочення різниці між нею і маржею достатньої є тривожним сигналом ("критичним" фактором).
Розрахунок прогнозної достатньої маржі необхідний, насамперед , для формування договірної процентної ставки на майбутній період. Мінімально необхідний банкові відсоток по активних операціях складається з реальної вартості ресурсів, маржі достатньої і виправлення на очікувані темпи інфляції.
Порівняння коефіцієнта фактичної маржі по окремих активних операціях
(позичковим , на ринку міжбанківських кредитів (МБК) і цінних паперів)
дозволяє оцінити рентабельність напрямків роботи комерційного банку. /8/
1.4 Формування і використання прибутку комерційного банку
Одна з основних цілей комерційних банків - це одержання прибутку, що є джерелом виплати дивідендів акціонерам (пайовикам), створення фондів банку, базою підвищення добробуту працівників банку і т.д. Прибуток банку представляє різниця між його валовим доходом і витратами.
Відповідно до діючої методики комерційні банки визначають прибуток або
збитки від своєї діяльності щокварталу, в останній операційний день
кварталу. Протягом кварталу доходи і витрати враховуються наростаючим
підсумком. Розподіл прибутку банку здійснюється за підсумками діяльності за
рік відповідно до рішення загальних зборів акціонерів (пайовиків) банку.
Протягом року прибуток, як правило, розподіляється у виді авансу на основі
встановлених зборами акціонерів (пайовиків) пропорцій. /23/
У залежності від податкового законодавства банки сплачують податки в державний і місцеві бюджети з прибутку або з доходу . Природно, застосовувана методика стягування податків впливає як на розмір, так і на порядок розподілу прибутку.
Після сплати податків і штрафів, що накладаються податковою інспекцією, Національним банком України й інших органів з, прибутку банку виробляються відрахування в його резервний фонд у розмірі не нижче 5 % прибутку , що залишається в розпорядженні банку. Потім виробляються відрахування у фонди економічного стимулювання банку, на благодійні і спонсорські заходи, на виплату винагороди (тантьем) керівництву банку. Із суми, що залишилася , виплачуються дивіденди акціонерам (пайовикам). Якщо і після цього залишається нерозподілений прибуток, він може бути спрямована на індексацію акцій (паїв) або ж на приріст статутного фонду банку.
Збитки банку за підсумками діяльності за рік покриваються за рахунок
його резервного фонду, а при його недостатності - за рахунок зменшення
статутного фонду. У такому випадку відрахування у фонди банку не
виробляються , а фактично зроблені за фати за рахунок авансових
відрахуванні від прибутку являють собою іммобілізацію власних засобів банку
і підлягають відшкодуванню за рахунок прибутку банку в наступному році. При
збитковій діяльності банку акціонерами (пайовиками) або Національним банком
України вирішується питання про доцільність його подальшого функціонування
- збереженні , реорганізації або ліквідації.
Формування прибутку комерційного банку визначається специфікою цього комерційного підприємства, навкруги операцій, а також діючою системою обліку .
За закордонними стандартами обліку і звітності кінцевим фінансовим результатом діяльності банку є чистий прибуток. Вона являє собою залишок доходу після покриття всіх загальнобанківських витрат, сплати податків, відрахувань у фонди. Відмінності чистого прибутку від балансової зв'язані також з іншою методикою відображення в доході і витраті банку процентних платежів (див. поняття нарощених відсотків у пункті 1.3).
У формі звіту про прибуток за світовими стандартами доходи та витрати, що формують прибуток, групуються не тільки за змістом, але і за принципом стабільності. Виділяються блок процентної маржі, блок безпроцентних доходів і витрат, блоки нестабільних джерел прибутку. Така форма звітності про прибуток дозволяє бачити динаміку кінцевого фінансового результату, виявити основний фактор приросту або падіння прибутку, оцінити джерела збільшення чистого прибутку з якісної сторони. Позитивні висновки можна зробити у випадку приросту чистого прибутку за рахунок стабільних джерел. У противному випадку рейтинг банку не збільшується, незважаючи на кількісний ріст кінцевого фінансового результату.
Відповідно до світових стандартів розроблена і форма звіту про прибутки і збитки (Додаток А).
Прибуток є найважливішим показником оцінки діяльності комерційних банків. Вона використовується аналітиками для визначення рейтингів банків на основі їхніх балансів. Нині ні в нас, ні за рубежем поки немає загальноприйнятої методики вирахування рейтингів комерційних банків. Тому рейтинги, розраховані по різних методиках, можуть істотно розрізнятися , а отже, різними будуть оцінки діяльності банків.
Оскільки кожна методика має свої позитивні і негативні сторони , необхідно відібрати з них такі, котрі найбільше повно характеризують діяльність банків. Дня цього насамперед варто установити загальну для всіх банків форму балансу, які публікуються в ЗМІ . Правильно визначені рейтинги банків дозволять клієнтам обрати ті з них , у які можна буде без ризику поміщати і вкладати свої капітали. /23/
2. Характеристика АКБ “УКРСОЦБАНК”
2.1. Аналіз структури активів та пасивів
Аналіз структури активів та пасивів АКБ "УКРСОЦБАНК" за данними
балансу на 01.012000-01.01.2001рр. (Додаток Б) свідчить, що за рахунок
проведення цілеспрямованої і більш виваженої кредитно-ресурсної політики
Банку структура балансу суттєво поліпшилась.
Рис. 2.1.1 Структура активів АКБ “УКРСОЦБАНК” за 2000-2001рр.
Активи Банку за станом на 01.01.2001 р. склали 1705,9 млн. грн., або в порівнянні з початком року зросли майже на 40%.
Зокрема, в активі балансу кошти на коррахунку в НБУ склали 111,5 млн. грн.
та збільшились порівняно з початком року на 17,3 млн. грн., або в 1,2 рази,
a гривневий еквівалент коштів на коррахунках в інших (закордонних] банках
зріс майже в 4 рази, розмір готівкових коштів збільшився на 12,3 млн. грн.,
або 23,8%, це дозволило Банку забезпечити безперебійне проведення
внутрішньодержавних і міжнародних розрахунків та готівково-касове
обслуговування клієнтів. Кошти, розміщені у короткострокові депозити (в
тому числі овернайт) і кредити в інших банках, за станом на 1 січня 2001
року, в порівнянні з початком року збільшились в 1,5 рази і становили 137,1
млн. грн. Кредитні вкладення Банку (без міжбанківських кредитів) за станом
на 01.01.2001 року склали 1017,1 млн. грн., або 59,6% сукупних активів
Банку. Заборгованість за кредитами з урахуванням вексельних операцій зросла
на 265,9 млн. грн., або в 1,4 рази. Обсяг цінних паперів в портфелі Банку
на продаж та інвестиції на 1 січня 2001 року складав 62,1 млн. грн. та у
порівнянні із станом на 1 січня 2000 виріс на 10,0 млн. грн., або 19,2 %.
Рис. 2.1.2 Структура пасивів АКБ “УКРСОЦБАНК” за 2000-2001рр.
Позитивні зрушення відбулися у структурі пасивів - зобов'язань і
капіталу Банку. Пасиви Банку зросли у порівнянні з початком року на 37,6% і
склали 1705,9 млн. грн., в основному за рахунок приросту коштів клієнтів.
Кошти на кореспондентських рахунках банків протягом року збільшилися на 1,5
млн. грн. та складали 1,7 млн. грн. станом на 01.01.2001 року. Одночасно
депозити та кредити банків зросли на 238,5% та складали 100,5 млн. грн., що
є забезпеченням під міжбанківські кредити іншим банкам та свідчить про
зростання активності на грошовому ринку, приріст коштів до запитання
клієнтів (без бюджетних) склав 60,9% та дорівнював станом на 1 січня 2001
року 756,1 млн. грн., одночасно з цим строкові депозити клієнтів Банку [без
бюджетних] склали 292,5 млн. грн.
Протягом 2000 року АКБ "УКРСОЦБАНК" вживав додаткові заходи по залученню на обслуговування ресурсоємких клієнтів та мобілізації коштів населення. Проявом цього стало розширення продуктового ряду, створення пільгових умов та переваг в обслуговуванні клієнтів, що призвело до підвищення їх довіри до Банку, задоволенні позитивними зрушеннями та впевненості у перспективності відносин. Станом на 1 січня 2001 року, в порівнянні з початком звітного року, залишки коштів на рахунках підприємств і організацій зросли на 47% і склали 806,6 млн. грн., їх питома вага у загальній структурі ресурсів зросла до 47,3%. Зростає до Банку довіра громадян України, про що свідчить збільшення коштів фізичних осіб за звітний рік на 28,3%, загальна їх сума склала 242 млн.грн.-14,2% у загальній сумі пасивів, з них 88,3% - строкові вклади.
2.2 Характеристика операцій, які здійснює АКБ “УКРСОЦБАНК”
Кредитні операції
Кредитна політика АКБ "УКРСОЦБАНК" у 2000 році була спрямована на формування якісного та збалансованого "кредитного портфеля" шляхом забезпечення оптимального співвідношення рівня ризику та дохідності від проведення всіх типів кредитних операцій. Доступність, ефективність та надійність дозволили суттєво збільшити обсяг кредитного портфеля і підвищити його якість.
Головними принципами кредитної політики у 2000 році були:
• вкладення коштів у високоякісні активи з метою захисту інтересів вкладників та акціонерів Банку;
• надання кредитів на умовах забезпеченості, платності, терміновості, повернення та цільового використання;
• здійснення диверсифікації ризиків шляхом додержання прийнятного рівня концентрації кредитних вкладень на одного позичальника, на різні галузі економіки, регіони, типи кредитних операцій тощо;
• проведення всіх кредитних операцій у відповідності з вимогами діючого законодавства України, нормативних актів Національного банку та внутрішніх положень АКБ "УКРСОЦБАНК".
За цей рік Банком проведена значна робота по розробці та впровадженню в дію ряду окремих кредитних продуктів, спрямованих на найбільш привабливі для потенційних позичальників типи кредитування. Особлива увага при цьому приділялася розвитку кредитування фізичних осіб, яке на даний час є вельми актуальним та перспективним з точки зору потенційного обсягу кредитних вкладень та доходу від них в поєднанні з їх високою якістю.
За цей період Банк направив в економіку держави понад 3,1 млрд. грн.
кредитних коштів, які сприяли зміцненню економічного потенціалу країни,
збереженню і збільшенню робочих місць та задоволенню соціальних потреб
населення. Кредитні вкладення склали 59,6 % у загальній сумі операцій Банку
і дали змогу отримати в 2000 році доходи в сумі 201,4 млн. грн., або майже
45,5 % загальної суми доходів Банку.
Рис. 2.2.1 Обсяг кредитних вкладень АКБ “УКРСОЦБАНК” за 2000-2001рр.
Кредитний портфель Банку майже на 87% сформовано за рахунок короткострокових позик. Практично всі кредити забезпечені гарантіями повернення - переважно заставою майна, майнових прав та договорами поруки.
3 метою запобігання ризиків можливих втрат від кредитних операцій та своєчасного і повного виконання зобов'язань перед вкладниками, Банк, за рахунок доходів, формує необхідний рівень резервів на їх відшкодування.
Вексельні операції
У результаті розвитку в 2000 році вексельних операцій в системі АКБ
"УКРСОЦБАНК" було досягнуто позитивних результатів. Обсяги вексельних
операцій (за номінальною вартістю векселів) у 2000 році склали 619 294,5
тис. грн. Всього по системі АКБ "УКРСОЦБАНК" було отримано доходу від
проведення вексельних операцій у сумі 8 613,9 тис. грн., що на 27,6% вище
ніж за період 1999 року.
У структурі обсягів проведених у 2000 році вексельних операцій найбільша доля припадала на такі операції:
доміциляція векселів - 47,8%
врахування векселів - 40,8%
У структурі доходів, отриманих від проведення вексельних операцій, превалюють доходи від врахування векселів - 85,7% від усіх отриманих доходів за вексельними операціями.
Рис. 2.2.2 Показники та питома вага вексельних операцій у 2000р.
Депозитні операції
Депозитні кошти юридичних осіб є одним із основних і найбільш стабільних джерел формування ресурсної бази АКБ "УКРСОЦБАНК". Для їх залучення в умовах досить високої конкуренції на українському ринку банківських послуг, Банк протягом звітного року застосував єдину систему тарифних ставок і пільг, здійснював активний пошук нових ефективних інструментів і методів стимулювання депозитних вкладень. Проведення політики, орієнтованої на клієнта, безумовне виконання взятих на себе зобов'язань дозволило Банку збільшити порівняно з 2000 роком обсяги залучених коштів від юридичних осіб майже на 47,4%.
На 1 січня 2001 року загальна сума розміщених в АКБ "УКРСОЦБАНК" коштів
підприємств і організацій різних форм власності становила 806,6 млн. грн.
Їх питома вага у загальній сумі депозитів юридичних і фізичних осіб -
64,3%.
Приватні клієнти
Згідно з опублікованими рейтинговими оцінками станом на 1 січня 2001
року Банк увійшов у шістку українських банків за обсягами вкладів громадян
в національній та іноземній валюті. Банк також є одним із лідерів по
загальній чисельності клієнтів - фізичних осіб, кількості банківських
продуктів, що їм пропонуються та обсягів іх продажу. У 2000 році кількість
рахунків приватних клієнтів збільшилась на 14% і становить майже 1 93 тис.
Саме у 2000 році було впроваджено єдину систему роботи з фізичними особами
- вкладниками з застосуванням типових договорів та єдиних тарифів по всій
мережі АКБ "УКРСОЦБАНК". У липні 2000 року було впроваджено систему
грошових переказів "СОФТ", яка дозволяє переказати кошти будь-якій особі,
без відкриття банківського рахунку, по всій території України, протягом 10-
15 хвилин. Враховуючи попит клієнтів на послуги з термінового переказування
грошових коштів, Банк продовжував розвивати мережу пунктів світової системи
Western Union.
Кількість трансакцій у 1999р. склала 71 696, а в 2000р. - 120 289.
Темпи росту кількості трансакцій по виплатах і відправленню грошових
переказів за 2000р. мають позитивну динаміку, і за минулий рік приріст
кількості трансакцій склав 48 593 (68%).
Операції з пластиковими картками
У 2000 році банк активно працював над тим, щоб запропонувати своїм клієнтам більше нових послуг на вигідних для них умовах. Була розпочата робота по реалізації програми розвитку операцій з картками міжнародних платіжних систем VISA International та Europay International.
Плани розвитку Банку у цьому напрямку досить амбіційні, але для цього є всі підстави. У 2000 році АКБ "УКРСОЦБАНК" вийшов на п'яте місце за обсягами видачі готівки. Це як перша умова, а інша - це наша розгалужена філіальна мережа. Банк планує емітувати декілька десятків тисяч карток VISA , більшу частину з яких будуть складати VISA
Electron. Це є основною базою для реалізації зарплатних проектів.
Саме 2000 рік став стартовим для розвитку карткового бізнесу в АКБ
"УКРСОЦБАНК". Ми все підготували, щоб у 2001 році встановити, щонайменше,
30 банкоматів та 500 POS - терміналів.